Справа № 157/1147/25
Провадження №1-кп/157/130/25
11 вересня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025035530000087 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, апаратника ТОВ «Нововолинський м'ясокомбінат», раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 09 червня 2025 року близько 16 години, знаходячись неподалік житлового будинку АДРЕСА_2 , керуючись метою заподіяння фізичного болю іншій людині, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, під час словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс батькові дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким обвинувачений перебуває в родинних відносинах у розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству», один удар правим плечем у грудну клітку, чим завдав потерпілому фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному проступку не визнав. Показав, що 09 червня 2025 року під час суперечки він дійсно штовхнув ОСОБА_5 . Однак, вважає, що винуватцями конфлікту є батьки його дружини, які втручаються в їх сімейне життя, що привело до розриву подружніх стосунків з його дружиною. Комісія із захисту прав дитини визначила дні та години, протягом яких він має право бачитися із сином, проте дружина та її батьки продовжують перешкоджати йому в спілкуванні з дитиною. Крім того, йому відомі факти застосування ОСОБА_5 фізичного насилля щодо його сина, з приводу чого він звертався до поліції, однак відповідні заходи не виживалися через відсутність доказів.
Попри невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, його вина у скоєному підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який повідомив, що 09 червня 2025 року він із сім'єю був у м. Камені-Каширському. Біля 16 години вони повернулися додому в с. Мельники-Мостище Камінь-Каширського району. Біля воріт їх чекав ОСОБА_4 , який перегородив в'їзд у двір. Між ними почалася сварка, під час якої обвинувачений обзивав їх, силоміць відкрив двері його автомобіля, вирвав із рук його дочки ОСОБА_4 мобільний телефон, яким вона знімала конфлікт, та кинув потерпілого в канаву. Коли він вийшов з автомобіля та підійшов до воріт, щоб відкрити їх та заїхати автомобілем у двір, ОСОБА_4 підійшов до нього та вдарив плечем його в груди, від чого він ударився в огорожу. Наступного дня він відчув у грудях тупий біль. Потерпілий вказав, що це не перший конфлікт з обвинуваченим, вважає, що справедливим покаранням для ОСОБА_4 будуть громадські роботи.
Факт нанесення обвинуваченим умисного удару потерпілому доводиться також показаннями свідків.
Так, свідок ОСОБА_4 показала, що 09 червня 2025 року вона зі своїм сином та батьками ОСОБА_5 й ОСОБА_7 повернулися з м. Каменя-Каширського додому в с. Мельники-Мостище Камінь-Каширського району. Біля їх будинку стояв її колишній чоловік ОСОБА_4 , який перегородив своєю машиною в'їзд у подвір'я. Між ними виник конфлікт, під час якого обвинувачений кілька разів штовхнув потерпілого, від чого той упав у канаву. Коли ОСОБА_5 знаходився біля огорожі, ОСОБА_4 підійшов до нього та плечем ударив потерпілого в груди. Після того ОСОБА_5 протягом п'яти днів скаржився на біль у грудях, говорив, що йому важко дихати.
Послідовність та детальність показань свідка ОСОБА_4 дають суду достатні підстави вважати їх достовірними та правдивими.
Свідок ОСОБА_7 , дружина потерпілого, скориставшись правом, передбаченим ст. 63 Конституції України, не давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, відмовилася давати показання у судовому засіданні.
Винуватість обвинуваченого в умисному заподіянні потерпілому удару підтверджується також дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13 червня 2025 року (а.с. 26), з якого встановлено, що удар потерпілому ОСОБА_5 був нанесений обвинуваченим ОСОБА_4 09 червня 2025 року близько 16 год біля житлового будинку АДРЕСА_2 .
Факт нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_5 доводиться дослідженим у судовому засіданні відеозаписом із мобільного телефону, що наданий дізнавачу свідком ОСОБА_7 . На відео зображено обвинуваченого та потерпілого поблизу металевої огорожі та зафіксовано нанесення обвинуваченим удару правим плечем у ділянку грудей потерпілому. Параметри та вміст електронного носія інформації, на якому зберігається відеозапис, відображені в протоколі огляду предметів від 13.06.2025 (а.с. 29).
З протоколу проведення слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_5 від 18.06.2025 (а.с. 33) встановлено місце, час та обставини конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, а також відтворено механізм нанесення обвинуваченим удару потерпілому, а саме шляхом нанесення одного удару правим плечем у ділянку грудей ОСОБА_5 .
Оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, оскільки умисно завдав потерпілому ОСОБА_5 удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не вбачає.
До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних або близьких відносинах.
Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, обставини його вчинення, особу винного, зокрема те, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності, працевлаштований, позицію потерпілого, який наполягає на обранні обвинуваченому суворого покарання, суд вважає, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в максимальному розмірі, що передбачений санкцією статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд не вбачає.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Речові докази: оптичний диск DVD-R із відеозаписом залишити в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1