12.09.2025
ЄУН 337/4410/25
Провадження №1-кп/337/535/2025
12 вересня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження, яке внесене 17.11.2023 до ЄРДР за №62023080100000464, з обвинувальним актом відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Замглай Ріпкинського району Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді гранатометника відділення 3 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, одруженого, має неповнолітню доньку ОСОБА_6 2019 р.н., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України,
25.08.2025 до суду з Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч.4 ст.408 КК України та ухвалою суду від 25.08.2025 кримінальне провадження за вказаним обвинувальним актом призначено до розгляду у підготовчому засіданні.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просив призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження, повернення обвинувального акту немає.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні суддею одноособово. Клопотань від обвинуваченого про колегіальний розгляд даного кримінального провадження не надійшло.
Під час підготовчого судового засідання суд встановив, що вищевказане кримінальне провадження підсудне Хортицькому районному суду м. Запоріжжя. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Підстави для прийняття рішення, передбаченого пунктами 1-4 ч.3 ст.314 КПК України, відсутні.
З урахуванням позиції учасників справи суд вважає можливим призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні суддею одноособово за участю сторін.
12.09.2025 від прокурора ОСОБА_7 до суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , яке було підтримано прокурором ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні. Прокурор просить суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, п.3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховування від суду, оскільки військовослужбовець ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого йому злочині, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання;
- незаконного впливу на свідків, оскільки ОСОБА_5 перебуваючи на волі, самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні;
- вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 в період воєнного стану обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення), зокрема будучі військовослужбовцем самовільно залишив місце служби з метою ухилення від військової служби.
Також вказує, що з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення ОСОБА_5 до військової служби та покладених на нього обов'язків. Своїми противоправними діями він підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможуть запобігти зазначеним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, що дає підстави для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 заперечили проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що прокурором не доведена неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів. Захисник просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
При цьому обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що він був призваний на військову службу за мобілізацією, проходив службу, потім у нього виник конфлікт з командиром. Він зареєстрований у смт. Замглай Чернігівської області, одружений, має малолітню доньку. Підтримав захисника щодо можливості застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали клопотань, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ст. 176, 177, 183, ч.1 ст. 194 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім того, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
За змістом ст. 199 КПК України суд, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування відповідного запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим. Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що певні обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Згідно положень п. "с" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом встановлено, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30.07.2025 до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 16.09.2025 включно, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Також встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України, яке є особливо тяжким злочином та за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, та яке може бути призначено обвинуваченому у разі доведення його винуватості.
Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Суд враховує, що в межах розгляду даного клопотання суд не вправі давати оцінку належності та допустимості зібраних в ході досудового розслідування доказів, а лише визначає чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Дане кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого судового провадження, тому на цій стадії провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
В даному випадку суд бере до уваги, що матеріали провадження містять достатньо даних для висновку, що причетність обвинуваченого до злочину, в якому він обвинувачується, є вірогідною та достатньою для продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд враховує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами «поза розумним сумнівом».
Суд встановив, що заявлені прокурором ризики, передбачені п.п. 1, 3 , 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи невідворотність покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, з метою уникнення покарання, може переховуватися від суду. Наявність зазначеного ризику підтверджується тим, що ОСОБА_5 під час досудового розслідування після роз'яснення йому процесуальних обов'язків та вручення копії клопотання про застосування запобіжного заходу, переховувався від органу досудового розслідування, оголошувався слідчим в розшук.
Також суд вважає доведеним продовження існування ризику незаконного впливу обвинуваченим на свідків, оскільки наразі жоден з них не допитаний судом, і, відповідно, їх показання не сприйняті безпосередньо, задля можливості використання їх як доказів. З огляду на викладене, цілком ймовірно, що обвинувачений може здійснювати на свідків протиправний вплив з метою зміни ними показань, наданих під час досудового розслідування, або відмови від їх надання суду для уникнення покарання.
Оцінивши доводи прокурора в сукупності та провівши аналіз встановлених під час розгляду клопотання обставин, суд також вважає доведеним, що продовжує існувати ризик продовження обвинуваченим вчинення інших кримінальних правопорушень та/або продовження вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення у разі незастосування до нього запобіжного заходу.
Встановлені ризики є надзвичайно високим, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчить про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, зокрема, особисте зобов'язання, особиста порука, застава та домашній арешт не здатні забезпечити виконання ОСОБА_5 процесуальних обов'язків.
Більш того, вказані вище ризики підсилюються запровадженим на території України воєнним станом, зокрема ризик вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим та переховування від суду тільки збільшується.
Також суд у відповідності до ст.178 КПК України враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , стан його здоров'я. Зокрема, обвинувачений раніше не судимий, є працездатною особою, був призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період (воєнний стан), відомості про наявність у нього стабільних джерел доходів та міцних соціальних зв'язків відсутні. Вік та стан здоров'я обвинуваченого не є перешкодою для його тримання під вартою.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, наявність дружини та малолітньої дитини (зі слів), на переконання суду, не є тими стримуючими чинниками, які могли б у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на вчинення іншого кримінального правопорушення, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування тримання під вартою.
Крім того, на неможливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, вказують і норми ч.8 ст.176 КПК України, які передбачають застосування під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються, в тому числі, у вчиненні злочину, передбаченого ст.408 КК України, виключно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, а характер та ступінь тяжкості діяння, в якому він обвинувачується, сукупність інших обставин однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що даний захід не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Таким чином, суд вважає необхідним продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, задовольнивши клопотання прокурора.
Згідно з ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Зокрема, згідно з ч.4 ст.183 КПК України підчас дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В даному випадку суд, враховуючи всі фактичні обставини справи, поведінку обвинуваченого після вручення йому повідомлення про підозру, а також дані, що його характеризують, його майновий стан, дійшов висновку, що застава в розмірі, в якому обвинувачений здатний її внести, не зможе запобігти встановленим ризикам та не забезпечить його належну процесуальну поведінку.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне не визначати розмір застави.
Керуючись ст.177, 178, 183, 314-316 КПК України,
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 КК України призначити до судового розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні Хортицького районного суду м. Запоріжжя на 18 вересня 2025 року 10.00 год. за участю усіх учасників справи: прокурора, захисника та обвинуваченого.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Запорізькій слідчий ізолятор» на 60 днів, а саме до 10 листопада 2025 року включно, без визначення застави.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику та надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України для виконання.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню. В частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошений 12.09.2025 о 12.30 год.
Суддя ОСОБА_1