Дата документу 03.09.2025
Справа № 334/6538/25
Провадження № 1-кс/334/2233/25
03 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Дніпровського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання у кримінальному провадженні №12025082050001340 від 10 липня 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уроджен ця м. Полтава, який має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, який не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
за участі: прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,-
встановив:
Слідчий СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з клопотанням погодженим з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з забороною не залишати без дозволу слідчого, прокурора, суду місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за кожною вимогою; утримуватися від спілкування зі свідками по даному кримінальному провадженню.
В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили задовольнити.
Підозрюваний та його адвокат проти задоволення клопотання заперечували, просили відмовити в задоволенні клопотання.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали клопотання та докази на його обґрунтування, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, на підставі ч.2 ст.181 КПК України до нього може бути застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Матеріалами клопотання підтверджено, що у провадженні СВ Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження за № 12025082050001340 від 10 липня 2025 року, за ч.1 ст.263 КК України.
У невстановлений досудовим слідством день, час та місці, за невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, але не пізніше 28.08.2025, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи умисел, направлений на порушення встановленого законом порядку обігу бойових припасів, не маючи передбаченого Законом дозволу, всупереч вимог п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, у зв?язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» за № 901-VIII від 23.12.2015, Постанови Верховної Ради України за № 2471- XII від 17.06.1992 «Про право власності на окремі види майна», Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС № 622 від 21.08.1998, придбав у невстановленої досудовим слідством особи бойові припаси, а саме, патрони калібру 7,62*39 мм у кількості 226 штук та патрони калібру 9*18мм у кількості 128 штук, які почав зберігати у себе за місцем фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, 28.08.2025, у період часу з 06 години 35 хвилин до 08 години 18 хвилин, у ході проведення санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками поліції виявлено та вилучено: 226 предметів схожих на патрони, які відповідно до висновку експерта № CE-19/108-25/19849-БЛ від 29.08.2025 є боєприпасами нарізної вогнепальної стрілецької зброї - бойовими проміжними патронами калібру 7,62*39 мм, виробництва СРСР, що споряджені кулями зі сталевим осердям та призначені для стрільби з АК-47, АКМ, АКМС, СКС, РПК, РПКС та іншої зброї відповідного калібру, патрони виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби у кількості 226 штук; 128 предметів схожих на патрони, які відповідно до висновку експерта № CE-19/108-25/19847-БЛ від 29.08.2025 є боєприпасами нарізної вогнепальної стрілецької зброї - пістолетними патронами калібру 9*18мм, промислового виготовлення СРСР, призначеними для стрільби з бойової нарізної зброї відповідного калібру, патрони придатні для стрільби.
Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме, у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 інкримінованого кримінального правопорушення (злочину) підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 20.06.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 04.08.2025;
- протоколом проведення обшуку за адресою: м. Запоріжжя вул. Дніпровські зорі, 1а, ГК «Байда», гараж № НОМЕР_1 від 28.08.2025;
- протоколом проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 від 28.08.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 28.08.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 (залучений в якості понятого під час проведення обшуку) від 28.08.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 (залучений в якості понятого під час проведення обшуку) від 28.08.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 (залучений в якості понятого під час проведення обшуку) від 28.08.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 (залучений в якості понятого під час проведення обшуку) від 28.08.2025;
- висновком експертизи від 29.08.2025 № СЕ-19/108-25/19847-БЛ;
- висновком експертизи від 29.08.2025 № СЕ-19/108-25/198449-БЛ;
- повідомленням про підозру ОСОБА_3 від 29.08.2025;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3 від 29.08.2025.
На підставі ст. 276 КПК України, 29.08.2025 ОСОБА_3 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме, у незаконному придбанні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб передбачений КПК України і вказують на причетність ОСОБА_3 до вчинення вказаного злочину.
Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.
Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час проведення досудового розслідування, встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_3 може: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Окрім того, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Враховуючи вищевикладене, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а також, наявність вищезазначених ризиків, визначених п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 КК України передбачає позбавлення волі на строк від трьох до семи років, у зв'язку з чим останній, з метою ухилення від покарання за вчинене кримінальне правопорушення (злочин), може безперешкодно переховуватися від слідства та суду, та взагалі враховуючи свій вік, залишити територію України, так-як не підлягає мобілізації та знятий з військового обліку.
Крім того, необхідно взяти до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_3 , може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом періодичного невиконання вимог слідчого про явку до органу досудового розслідування та суду, а також перешкоджання ним кримінальному провадженню іншим чином, наприклад впливати на швидкість проведення досудового розслідування (затягувати його проведення) мотивуючи неможливістю своєї явки будь яким чином, що являється ризиком, передбаченим п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває та маючи можливість вільно пересуватись ОСОБА_3 може перешкоджати проведенню досудового розслідування, тим самим призвести до необґрунтованого затягування проведення досудового розслідуванні, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, що дає підстави вважати, що у разі не застосування запобіжного заходу неможливо запобігти зазначеним ризикам.
Разом з тим, інші більш м'які запобіжні заходи неможливо застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 наступних причин:
- особисте зобов'язання - не можливо застосувати у зв'язку з тим, що воно фактично не зможе забезпечити реальне запобігання спробам вчинити ним дії, передбачені п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України;
- особиста порука - на адресу Запорізького РУП Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області не надходили письмові звернення осіб, які поручаються за ОСОБА_3 оскільки ніхто не наважується поручитися за нього, що негативно характеризує його особистість. Також вказаний запобіжний захід буде недостатнім.
- застава - слідчому чи прокурору не надходили заяви або клопотання від підозрюваного ОСОБА_3 рідних або інших осіб про врахування можливостей внесення грошових коштів на спеціальний рахунок, визначений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України при звернені слідчого, прокурора до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу. Також вказаний запобіжний захід буде недостатнім, оскільки ОСОБА_3 на даний час не має постійного джерела доходів, що виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді застави та оскільки цей запобіжний захід може спонукати його до вчинення корисливих кримінальних правопорушень.
Таким чином, у разі застосування до підозрюваного ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу ніж домашній арешт, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки це дає можливість негативно впливати на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні та ухилитися від органів досудового розслідування, суду.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а також те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язує його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що на теперішній час існують такі заявлені органом досудового розслідування ризики, що визначені у п.п. 1,4 ч.1 ст. 177 КПК України:
- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;
- ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, суд приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення підозрюваного від правосуддя.
У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Суд приймає до уваги принцип невинуватості особи, враховує повагу до особистої свободи і недоторканості особи, однак зважує ці принципи у сукупності із цілями і завданнями кримінального провадження, якими у відповідності до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Оцінюючи ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя зазначає наступне.
Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданнями для тримання під вартою… При цьому треба враховувати характери обвинуваченого, його моральні якості, зв'язки із державою, які його переслідували за законом, і його міжнародні контакти (справа W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому/судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Надаючи оцінку можливості підозрюваному переховуватися від органів досудового розслідування/суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який, у разі доведеності вини, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, раніше не судимий; а тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання останнього винним у вчиненні інкримінованого правопорушення, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування/суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Наявність ризиків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК матеріалами клопотання не доведена.
На підставі викладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню. А для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту в період доби, а саме з 22:00 год. до 05:00 год. до 01.11.2025, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193-194, 196-199 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту з 22-00 год. до 05-00 год. наступної доби за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному 10.07.2025 до ЄРДР №12025082050001340 за ч.1 ст. 263 КК України, а саме до 01 листопада 2025 року, без застосування електронних засобів контролю.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі процесуальні обов'язки:
1) не залишати без дозволу слідчого, прокурора, суду місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 22-00 год. до 05-00 год. наступної доби;
2) прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою.
Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 01 листопада 2025 року, тобто в межах строку досудового розслідування.
Попередити підозрюваного про те, що у разі ухилення від виконання цієї ухвали слідчим суддею, судом може бути вирішено питання про зміну запобіжного заходу щодо нього на більш суворий.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч.5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали про обрання міри запобіжного заходу у виді домашнього арешту з 22-00 год. до 05-00 год. наступної доби до підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,покласти на Запорізьке районне управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Копію ухвали для контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , направити до Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: