Вирок від 11.09.2025 по справі 522/14739/25

Справа № 522/14739/25

Провадження по справі № 1-кп/522/2937/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106 кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025160000000371 від 24.06.2025 рокустосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з повною середньою технічною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ( АДРЕСА_3 ), раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2022 року о 05:00 год. за наказом президента Російської Федерації ОСОБА_6 , збройні сили Російської Федерації незаконно, віроломно вторглись на територію Україну, здійснили широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад, застосовуючи всі види стрілецької, артилерійської, ракетної, іншої зброї, в тому числі засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, спричиняючи ураження і руйнування об'єктів військової і цивільної, в тому числі критичної, інфраструктури, ураження і вбивства особового складу підрозділів Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, мирного населення, масово порушуючи при цьому закони та звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, і масово вчиняючи на території України злочини проти основ національної безпеки України, проти життя та здоров'я особи, проти волі, честі та гідності особи, проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина, проти власності, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України ОСОБА_7 від 24.02.2022 року № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ХІ введено військовий стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на всій території України протягом 90 днів із дня набрання чинності Указом. Також указом, серед іншого, постановлено:

- призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами;

- місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому законом порядку, серед іншого, своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;

- здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався у встановленому законом порядку.

Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Абзацом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Аналогічне визначення особливого періоду міститься у Законі України "Про оборону України", згідно з абзацом 13 ч. 1 ст. 1 якого, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, враховуючи введення в Україні у встановленому законом порядку правового режиму воєнного стану, з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період у розумінні Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і Закону України "Про оборону".

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, військовому командуванню разом з військовими адміністраціями, органами виконавчої влади, правоохоронними органами та за участю органів місцевого самоврядування постановлено запроваджувати і здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи правового режиму воєнного стану, реалізовувати повноваження, необхідні для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Законом України "Про правовий режим воєнного стану" визначено поняття воєнного стану. Так, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про оборону", захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно з законодавством. Громадяни України проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 7 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують, серед іншого, районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.

Згідно ч. 3 ст. 33 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний і персональний.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центра комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що зміст мобілізаційної підготовки, серед іншого, становить: військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

Статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті, громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Згідно з ч. 3 цієї статті, під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Збройні Сили України", Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Згідно ч. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", до структури Збройних Сил України відносяться, серед іншого, органи військового управління.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України", до органів військового управління, серед іншого, відносяться територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки і мобілізації.

Правовий статус і повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі за текстом - Положення про ТЦК та СП). Так, згідно з пунктом 1 Положення про ТЦК та СП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізуються Міноборони.

Пунктом 8 Положення про ТЦК та СП визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. м. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження військової служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, тощо.

Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначені пунктом 9 Положення про ТЦК та СП. Так, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інших категорій військовослужбовців; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам; здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Досудовим розслідуванням установлено, що 20.03.2025 року у громадянина ОСОБА_3 , який усвідомлював, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом виготовлення та збуту громадянину України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підробленого службового посвідчення співробітника Служби безпеки України, з метою сприяння ухиленню останнім від виконання визначеного Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

На виконання свого злочинного умислу, 20.03.2025 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_8 поряд із будинком розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52, діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, домовився з ОСОБА_8 за грошові кошти у розмірі 700 доларів США про виготовлення на його ім'я службового посвідчення співробітника Служби безпеки України, та отримав від нього флеш накопичувач із сканованими копіями паспорту громадянина України, картки платника податків та фотокартки розміром 9х12 і завдаток у розмірі 200 доларів США за вищевказані послуги.

Надалі, 21.03.2025 року ОСОБА_3 , діючи умисно, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин попередньо виготовив службове посвідчення співробітника Служби безпеки України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 та з метою передачі зазначеного документу ОСОБА_8 за решту грошових коштів у розмірі 500 доларів США, попередньо домовився із останнім про зустріч поряд із будинком розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52.

У подальшому, 22.03.2025 року близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_3 , діючи умисно, зустрівся із ОСОБА_8 біля будинку розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52, від'їхавши на автомобілі останнього на перехрестя вулиці Успенська та проспект Українських Героїв, де за надану йому ОСОБА_8 решту грошових коштів у розмірі 500 доларів США, передав останньому вищевказане службове посвідчення, яке ОСОБА_8 може використовувати для ухилення від мобілізації в Україні, в т. ч. безперешкодного проходження блок постів, а також пересування по території України.

Цього ж дня, ОСОБА_3 домовився із ОСОБА_8 про виготовлення посвідчень співробітників Служби безпеки України для громадян України: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є військовозобов'язаними та можуть використовувати такі посвідчення для ухилення від мобілізації в Україні, в т.ч. безперешкодного проходження блок постів, а також пересування по території України.

На виконання свого злочинного умислу, 24.03.2025 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_8 поряд із будинком розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52, діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, домовився з ОСОБА_8 за грошові кошти у розмірі 3500 доларів США (700 доларів США за кожне посвідчення) про виготовлення на ім'я громадян України: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 службових посвідчень співробітників Служби безпеки України та отримав від нього флеш накопичувач із сканованими копіями паспортів громадян України, карток платників податків та фотокарток розміром 9х12 і завдаток у розмірі 1500 доларів США за вищевказані послуги.

Надалі, 01.04.2025 року ОСОБА_3 , діючи умисно, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин попередньо виготовивши службові посвідчення співробітників Служби безпеки України серії НОМЕР_2 на ім'я громадян України: ОСОБА_9 , серії НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10 , серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_11 , серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_12 та серії НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_13 та з метою передачі зазначених документів ОСОБА_8 за решту грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, домовився із останнім про зустріч поряд із будинком розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52.

У подальшому, 02.04.2025 року близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_3 , діючи умисно, зустрівся із ОСОБА_8 біля будинку розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52, від'їхавши на автомобілі останнього на перехрестя вулиці Успенська та проспект Українських Героїв, де за надану йому ОСОБА_8 решту грошових коштів у розмірі 1000 доларів США, передав останньому вищевказані службові посвідчення, які ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 можуть використовувати для ухилення від мобілізації в Україні, в т. ч. безперешкодного проходження блок постів, а також пересування по території України.

Одразу після передачі ОСОБА_3 вищезазначених підроблених документів ОСОБА_8 , його злочинна діяльність була припинена працівниками УСБУ в Одеській області.

Підроблення та використання особою посвідчення співробітника СБУ при проходженні блок-постів, де виконують свої обов'язки співробітники РТЦК та СП, під час здійснення оповіщення та призову військовозобов'язаних громадян, в особливий період, перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.

Дії, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 114-1 КК України, за кваліфікуючими ознаками: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за кваліфікуючими ознаками: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, в особливий період.

Крім того, 20.03.2025 року у громадянина ОСОБА_3 , виник злочинний умисел, направлений на виготовлення та збут громадянину України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підробленого службового посвідчення співробітника Служби безпеки України, з метою сприяння ухиленню останнім від виконання визначеного Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

На виконання свого злочинного умислу, 20.03.2025 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_8 поряд із будинком розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52, діючи умисно, маючи умисел на виготовлення та збут підробленого службового посвідчення співробітника Служби безпеки України, домовився з ОСОБА_8 за грошові кошти у розмірі 700 доларів США про виготовлення на його ім'я вищевказаного службового посвідчення, та отримав від нього флеш накопичувач із сканованими копіями паспорту громадянина України, картки платника податків та фотокартки розміром 9х12 і завдаток у розмірі 200 доларів США за вищевказані послуги.

Надалі, 21.03.2025 року ОСОБА_3 , діючи умисно, маючи певні навички використання копіювальних приладів (працівник копіювального центру), за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, попередньо за допомогою копіювальних пристроїв виготовив службове посвідчення співробітника Служби безпеки України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_8 та з метою передачі зазначеного документу ОСОБА_8 за решту грошових коштів у розмірі 500 доларів США, попередньо домовився із останнім про зустріч поряд із будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_4 .

Цього ж дня, ОСОБА_3 домовився із ОСОБА_8 про виготовлення посвідчень співробітників Служби безпеки України для громадян України: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є військовозобов'язаними та можуть використовувати такі посвідчення для ухилення від мобілізації в Україні, в т. ч. безперешкодного проходження блок постів, а також пересування по території України.

На виконання свого злочинного умислу, 24.03.2025 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_8 поряд із будинком розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52, діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, домовився з ОСОБА_8 за грошові кошти у розмірі 3500 доларів США (700 доларів США за кожне посвідчення) про виготовлення на ім'я громадян України: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 службових посвідчень співробітників Служби безпеки України та отримав від нього флеш накопичувач із сканованими копіями паспортів громадян України, карток платників податків та фотокарток розміром 9х12 і завдаток у розмірі 1500 доларів США за вищевказані послуги.

В подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 24.03.2025 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_3 зустрівся із ОСОБА_8 поряд із будинком розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52, діючи умисно, маючи умисел на виготовлення та збут посвідчень співробітників Служби безпеки України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків, домовився із ОСОБА_8 за грошові кошти у розмірі 3500 доларів США (700 доларів США за кожне посвідчення) про виготовлення на ім'я громадян України: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 службових посвідчень співробітників Служби безпеки України та отримав від нього флеш накопичувач із сканованими копіями паспортів громадян України, карток платників податків та фотокарток розміром 9х12 і завдаток у розмірі 1500 доларів США за вищевказані послуги.

Надалі, 01.04.2025 року ОСОБА_3 , діючи умисно, маючи певні навички використання копіювальних приладів (працівник копіювального центру), за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, попередньо за допомогою копіювальних пристроїв виготовив службові посвідчення співробітників Служби безпеки України серії НОМЕР_2 на ім'я громадян України: ОСОБА_9 , серії НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10 , серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_11 , серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_12 та серії НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_13 та з метою передачі зазначених документів ОСОБА_8 , за решту грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, домовився із останнім про зустріч поряд із будинком розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52.

У подальшому, 02.04.2025 близько 11 год. 00 хв., ОСОБА_3 , діючи умисно, зустрівся із ОСОБА_8 біля будинку розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 52, від'їхавши на автомобілі останнього на перехрестя вулиці Успенська та проспект Українських Героїв, де за надану йому ОСОБА_8 решту грошових коштів у розмірі 1000 доларів США, передав останньому вищевказані службові посвідчення, які ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 можуть використовувати для ухилення від мобілізації в Україні, в т.ч. безперешкодного проходження блок постів, а також пересування по території України.

Одразу після передачі ОСОБА_3 вищезазначених підроблених документів ОСОБА_8 , його злочинна діяльність була припинена працівниками УСБУ в Одеській області.

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 серед співробітників-військовослужбовців та працівників, які уклали трудовий договір зі Службою безпеки України, не значаться та у попередні роки у СБ України військову службу не проходили і не працювали. Службові посвідчення: серії НОМЕР_2, серії НОМЕР_7, серії НОМЕР_3, серії НОМЕР_4, серії НОМЕР_8 зазначеним особам не видавались.

Дії, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ч. 1 ст. 358 КК України, за кваліфікуючими ознаками: підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів, за кваліфікуючими ознаками: підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою та збут такого документа.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що в період з лютого по квітень 2025 року здійснював виготовлення службових посвідчень співробітників СБУ за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 54. Вказав, всі дії здійснював особисто, йому ніхто не допомагав, все робив на техніці типографії, один екземпляр посвідчення коштував 700 доларів США, 200 доларів США йому давали, як завдаток та 500 доларів США він мав ще отримати в подальшому після виготовлення посвідчень. Зазначив, що всього виготовував шість посвідчень. Про те, що на території України було введено воєнний стан та діє закон про мобілізацію, та те що він перешкоджає діяльності Збройних Сил України він розумів. Крім того, обвинувачений пояснив суду, що вчинив вказані кримінальні правопорушення, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем через судові тяжби та кредитні заборгованості.

Просив суд суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, вчинення кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин, а також те, що він перерахував на користь ЗСУ грошові кошти, та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки він готовий піти служити до лав ЗСУ.

Захисник обвинуваченого просив суд суворо не карати його підзахисного та врахувати його щире каяття, та призначити мінімальне покарання передбачене санкцією статті із застосуванням положень ст. 69 КК України, та з можливістю застосування положень ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, враховуючи його шире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, характеризуючі дані, та те, що він є раніше не судимою особою.

Прокурор просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 114-1 у виді позбавлення строком на 5 років 6 місяців; за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини кримінального провадження, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, за кваліфікуючими ознаками: перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, в особливий період; та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів, за кваліфікуючими ознаками: підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою та збут такого документа.

Мотивування прийнятого рішення.

При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м'якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК України).

Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, проживаючого в м. Одеса, з повною середньою освітою, не одружений, у лікаря на наркологічному обліку не перебуває, та те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та проступку, раніше не судимого.

Також суд враховує характеризуючи особу обвинуваченого дані, зокрема те, що він позитивно характеризується за місцем роботи.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях та активно сприяв розкриттю злочинів, вчинив кримінальні правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин.

Крім того, стороною захисту в судовому засіданні було долучено квитанцію, згідно якої ОСОБА_3 було перераховано 18000 грн. 00 коп. на потреби ЗСУ.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.

Санкцією ч. 1 ст. 114-1 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.

Санкцією ч. 1 ст. 358 КК України передбачено покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання:

- за ч. 1 ст. 114 КК України у виді п'яти років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді двох років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточного призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Врахувавши в сукупності наведені вище обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, раніше не судимий, наявність пом'якшуючих покарання обставин, а саме щирого каяття та вчинення злочину, вчиннення кримінальних правопорушень внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних та інших обставин, та відсутність обтяжуючих покарання обставин, внесення коштів на рахунок ЗСУ, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України, а тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 3 роки.

При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та досягне своєї мети.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Запобіжний захід застосований ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, слід скасувати, у зв'язку з призначенням покарання не пов'язаного з позбавленням волі.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Кримінальним правопорушенням шкода не завдана, потерпілих у кримінальному провадженні немає, цивільний позов не заявлено.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, слід зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення у період із 02.04.2025 року по 11.09.2025 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

На підставі ст. 174 КПК України, накладені ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.04.2025 року на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 22024160000000468 від 12.10.2024 року, необхідно скасувати.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Особи потерпілими не визнавались. Викривачі відсутні.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 63, 70, 75, 76, 114-1, 358 КК України, ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 3 (три) роки.

На підставі ч. 1, п. 2,4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід застосований ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.07.2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою - скасувати.

Негайно звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк його попереднього ув'язнення у період із 02.04.2025 року по день набрання даним вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Роз'яснити ОСОБА_3 , що якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою накладення адміністративних стягнень і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Арешти накладені ухвалами слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 07.04.2025 року на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №22024160000000468 від 12.10.2024 року, а саме:

- предмети зовні схожі на грошові кошти 20 купюр: 2 купюри номіналом 100 доларів США із наступними номерами: QC 23429327 A, МВ 33040687 S; та решта 18 купюр із номером LG 16837604 B, загальною сумою 2000 доларів США;

- мобільний телефон Iphone IMEI НОМЕР_5 із номером мобільного телефону НОМЕР_6 ;

- службові посвідчення співробітників Служби безпеки України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 , серії НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10 , серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_11 , серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_12 та серії НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_13 ;

- мобільний телефон Galaxy A30s IMEI НОМЕР_9 та IMEI НОМЕР_10 і номером мобільного телефону НОМЕР_11 ;

- принтер Xerox work centre 5855, кількість віддрукованих копій 1936028;

- принтер Ricoh Aficio MP4002SP, кількість віддрукованих копій 768901;

- принтер HP servise IDSG22D3207D, кількість віддрукованих копій 14162;

- принтер Xerox Cilour 550, кількість віддрукованих копій 184096;

- широкоформатний принтер (від формату A4 до А0 чорно - білий), модель «Ricoh 480»;

- ксерокс - принтер (від формату A4 до АЗ кольоровий), модель «XEROX 550»;

- принтер (від формату A4 до АЗ чорно - білий), модель «Ricon SP 8200»;

- ксерокс - принтер (формат A4 до АЗ кольоровий), модель «XEROX 560»;

- принтер (формат A4 до АЗ чорно - білий), модель «Ricon SP 8300»;

- ксерокс принтер (формат A4 до АЗ чорно - білий), модель «XEROX 5845»;

- ксерокс - принтер (формат A4 до АЗ чорно білий), модель «Ricon МР 4001»;

- фото - принтер (формат 10X15 до A4 кольоровий), модель «Epson L 800»;

- фото - принтер (формат 10X15 до A4 кольоровий), модель «Epson L 800»;

- сублімаційний принтер (формат A4 до АЗ кольоровий), модель «Epson L 1300»;

- ксерокс - принтер (формат A4 до АЗ чорно - білий), модель «Ricon МР 6001»;

- широкоформатний принтер (формат A4 до А0 кольоровий), модель «Ricon CW 2200»; широкоформатний принтер (формат A4 до А1 кольоровий), модель «HP ТІ20»;

- системний блок чорного кольору фірми «terra», моделі № 1009249, s/n: R2982675 - 1 шт;

- обкладинку червоного кольору з написом «Служба безпеки України»;

- принтер фірми «EPSON», модель B 412 C, s/n: PKNKO 15325 - 1 шт.;

- принтер фірми «XEROX», марки «Colour 560», s/n: 3915180280 (7 МФУ ЦВ) - 1 шт.; принтер фірми «XEROX», марки «Colour 560», № 9H9uPquwYtLu (8 МФУ ЦВ) - 1 шт.; принтер фірми «XEROX», марки «WorkCentre 5845», № 000206 (14 МФУ 45 А3) - 1 шт.; принтер фірми «RICON», марки «Aficio MP W2401 PS», № NKA-IT-0806) 1 шт., - вважати повернутим власнику - передане на відповідальне зберігання співробітнику поліграфічного центру «ТОЧКА ОПЕРАТИВНОЇ ПОЛІГРАФІЇ», ОСОБА_14 , на підставі акту прийому-передачі майна від 02.04.2025 року;

- копіювально-друкарський пристрій білого кольору з номером 000476 та написом «ENERGY»;

- копіювально-друкарський пристрій білого кольору марки «XEROX 5845» з інв. номером 18МФУА3 №000478;

- копіювально-друкарський пристрій білого кольору марки «XEROX 550» з номером №000477;

- пристрій для широкоформатного друку марки «НР 500ps PLUS» з номером №000050;

- системний блок, чорного кольору, з наклейкою на корпусі з назвою: «RYZEN» - 1 шт.;

- принтер марки «XEROX WORK CENTRE» № 5855;

- принтер марки «XEROX WORK CENTRE» № 5845;

- принтер марки «EPSON B74/A»; принтер марки «RICON № 3329»; принтер марки «XEROX COLOUR 560»; принтер марки «CANON S/N: BBFF02528», - скасувати.

Речові докази:

- 20 (двадцять) купюр: 2 (дві) купюри номіналом 100 (сто) доларів США із наступними номерами: QC 23429327 A, МВ 33040687 S; та решта 18 (вісімнадцять) купюр із номером LG 16837604 B, які мають ознаки не справжніх (фальшивих) загальною сумою 2000 (дві тисячі) доларів США - повернути власнику, які зберігаються в УСБУ в Одеській області, згідно квитанції №011641 та квитанції від 17.06.2025 року;

- системний блок чорного кольору фірми «terra», моделі № 1009249, s/n: R2982675 - 1 шт.; принтер фірми «EPSON», модель B 412 C, s/n: PKNKO 15325 - 1 шт., вилучене в ході проведення обшуку в поліграфічному центрі «ТОЧКА ОПЕРАТИВНОЇ ПОЛІГРАФІЇ», за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 54, - повернути власнику;

- мобільний телефон Iphone IMEI НОМЕР_5 із номером мобільного телефону НОМЕР_6 , вилучений 02.04.2025 року в ході проведення огляду місця події ділянки місцевості на перехресті вулиць Троїцька та проспекту Героїв України в м. Одесі; системний блок, чорного кольору, з наклейкою на корпусі з назвою: «RYZEN», вилучений в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_3 - повернути власнику;

- службові посвідчення співробітників Служби безпеки України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_9 , серії НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_10 , серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_11 , серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_12 та серії НОМЕР_13 на ім'я ОСОБА_13 ; обкладинку червоного кольору з написом «Служба безпеки України»; бланк «Тимчасового посвідчення Військовозобов'язаного» з відтисками печаток «Міністерство оборони України», - 8 одиниць, - знищити;

- мобільний телефон Galaxy A30s IMEI НОМЕР_9 та IMEI НОМЕР_10 і номером мобільного телефону НОМЕР_11 , добровільно виданий ОСОБА_8 , - повернути власнику;

- мобільний телефон марки «Iphone 11» модель «MWN32CH/A, серійний номер « НОМЕР_12 » у корпусі жовтого кольору (пароль від системи логічного захисту 9746), вилучений в ході проведення обшуку в поліграфічному центрі «ТОЧКА ОПЕРАТИВНОЇ ПОЛІГРАФІЇ», за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 40, - повернути власнику.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Особи потерпілими не визнавались. Викривачі відсутні.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_15