Справа № 308/13315/25
1-кс/308/5465/25
12 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної - ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025070000000315 від 10.07.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки російської федерації, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, незаміжньої, раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Закарпатській області підполковник поліції ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий зазначає, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 18:00 год. 10.09.2025, у ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час знаходиться під вартою в ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)», з метою незаконного особистого збагачення, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за межі України, через державний кордон України шляхом протиправного перетинання державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску.
Так, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення особи через державний кордон України, з метою особистого протиправного збагачення, 09.09.2025 близько 18:00 год. невстановлена органом досудового розслідування особа, в телефонному режимі, повідомила ОСОБА_9 про необхідність прибути 10.09.2025 до с-ща Чинадійово, Закарпатської області.
Надалі, 10.09.2025 близько 17:20 год. на виконання вказівки невстановленої особи, ОСОБА_9 прибув до селища Чинадійово, до недобудованого будинку, біля ресторану «Козачок», що знаходиться на вулиці Духновича, буд. №106 де його зустріли дві невстановлені неповнолітні особи чоловічої статі ромської народності, які набрали зі свого телефона мобільний номер та надали спілкуватися із набраною особою. Як встановлено, набрана особа являється ОСОБА_7 , яка в телефонному режимі провела короткий інструктаж щодо організації незаконного переправлення через державний кордон та повідомила ОСОБА_9 про необхідність їхати в Ужгород, а далі вона особисто приїде до нього, проведе додатковий інструктаж, а також повідомила про необхідність надання за вказані послуги грошових коштів в розмірі 6200 доларів США.
Того ж дня, ОСОБА_9 прибув до м. Ужгород, де близько 19:00 год. до нього зателефонував ОСОБА_8 , та повідомив останньому, що він разом з ОСОБА_10 займається організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон, та почав запевняти його, про успішний перетин кордону і що у них все добре налагоджено. Крім цього, ОСОБА_11 почав проводити інструктаж, і повідомив, що незаконний перетин буде відбуватися через ліс до території Угорщини, сказавши при цьому як потрібно буде діяти після перетину кордону. Надалі, відбулось ще декілька телефонних розмов ОСОБА_9 із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в ході яких останні ще додатково надавали різного роду вказівки та проводили інструктажі, щодо незаконного переправлення через державний кордон, а також узгодили, що його переправлення відбудеться 11.09.2025.
Надалі, 11.09.2025 близько 09:30 год. ОСОБА_8 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на протиправне збагачення, шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, будучи у змові із ОСОБА_7 , зателефонував до ОСОБА_9 та надав вказівку про необхідність прибути 11.09.2025 близько 12:00 год. до м. Мукачево де його зустріне ОСОБА_7 . Виконуючи дану вказівку, ОСОБА_9 прибув до м. Мукачево, де близько 12:30 год. неподалік від залізничного вокзалу, що за адресою м. Мукачево, вул. Станційна, №3, його зустріла ОСОБА_7 , яка продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_8 злочинного плану, щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, почала проводити ОСОБА_9 детальний інструктаж, зокрема наголосила, щоб той був одягнений в темний зручний одяг, що переправа до Угорщини буде відбуватися по суші через ліс, а після успішного перетину, необхідно буде здатися працівникам поліції, які в подальшому оформлять йому необхідні документи, також остання знову повідомила, про необхідність надання їй грошових коштів в розмірі 6500 доларів США. Надалі, ОСОБА_7 зателефонувала до ОСОБА_8 та включивши гучномовець вони спілкувалися із ОСОБА_9 , в ході чого ОСОБА_8 почав запевняти про успішний перетин державного кордону, а також те, що із м. Берегово, вже їде автомобіль, на якому ОСОБА_9 повезуть до місця, з якого буде відбуватися його незаконне переправлення через державний кордон до Угорщини.
Того ж дня, близько 13:18 год. до ОСОБА_9 та ОСОБА_7 приїхав автомобіль марки «Renault ZOE» з д.н.з. НОМЕР_1 , з наявною на ньому шашкою таксі з написом «Green GO», після чого ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на протиправне збагачення, шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, будучи у змові із ОСОБА_8 , надала вказівку ОСОБА_9 передати їй грошові кошти в розмірі 6500 доларів США та сідати до вищевказаного автомобілі. Після отримання грошових коштів, ОСОБА_7 була викрита та затримана працівниками поліції у порядку ст.208 КПК України.
11.09.2025 ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів, групою осіб.
Повідомлена ОСОБА_7 підозра обгрунтовується зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: протоколами НСРД (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж), показами свідків.
Відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.
У ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачені види військової служби, серед яких: військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно з ст. 22 даного Закону граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, 10.09.2025, у ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час знаходиться під вартою в ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)», з метою незаконного особистого збагачення, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, через державний кордон України шляхом протиправного перетинання державного кордону України поза межами офіційних пунктів пропуску.
Зокрема, 10.09.2025 близько 17:20 год. на виконання вказівки невстановленої особи, ОСОБА_9 прибув до селища Чинадійово, до недобудованого будинку, біля ресторану «Козачок», що знаходиться на вулиці Духновича, буд. №106 де його зустріли дві невстановлені неповнолітні особи чоловічої статі ромської народності, які набрали зі свого телефона мобільний номер та надали спілкуватися із набраною особою. Як встановлено, набрана особа являється ОСОБА_7 , яка в телефонному режимі провела короткий інструктаж щодо організації незаконного переправлення через державний кордон, а також повідомила про необхідність надання за вказані послуги грошових коштів в розмірі 6200 доларів США.
Того ж дня, ОСОБА_9 прибув до м. Ужгород, де близько 19:00 год. до нього зателефонував ОСОБА_8 , та повідомив останньому, що він разом з ОСОБА_10 займається організацією незаконного переправлення осіб через державний кордон, та почав запевняти його, про успішний перетин кордону і що у них все добре налагоджено. Крім цього, ОСОБА_8 почав проводити інструктаж, і повідомив, що незаконний перетин буде відбуватися через ліс до території Угорщини, сказавши при цьому як потрібно буде діяти після перетину кордону. Надалі, відбулось ще декілька телефонних розмов ОСОБА_9 із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
В подальшому, 11.09.2025 близько 09:30 год. ОСОБА_11 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на протиправне збагачення, шляхом організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, будучи у змові із ОСОБА_7 , зателефонував до ОСОБА_9 та надав вказівку про необхідність прибути 11.09.2025 близько 12:00 год. до м. Мукачево де його зустріне ОСОБА_7 . Виконуючи дану вказівку, ОСОБА_9 прибув до м. Мукачево, де близько 12:30 год. неподалік від залізничного вокзалу, що за адресою м. Мукачево, вул. Станційна, №3, його зустріла ОСОБА_7 , яка продовжуючи реалізацію спільного з ОСОБА_11 злочинного плану, щодо незаконного переправлення осіб через державний кордон України, почала проводити ОСОБА_9 детальний інструктаж, зокрема наголосила, щоб той був одягнений в темний зручний одяг, що переправа до Угорщини буде відбуватися по суші через ліс, а після успішного перетину, необхідно буде здатися працівникам поліції, які в подальшому оформлять йому необхідні документи, також остання знову повідомила, про необхідність надання їй грошових коштів в розмірі 6500 доларів США. Надалі, ОСОБА_7 зателефонувала до ОСОБА_11 та включивши гучномовець вони спілкувалися із ОСОБА_9 , в ході чого ОСОБА_11 почав запевняти про успішний перетин державного кордону, а також те, що із м. Берегово, вже їде автомобіль, на якому ОСОБА_9 повезуть до місця, з якого буде відбуватися його незаконне переправлення через державний кордон до Угорщини.
Того ж дня, близько 13:18 год. до ОСОБА_9 та ОСОБА_7 приїхав автомобіль марки «Renault ZOE» з д.н.з. НОМЕР_1 , з наявною на ньому шашкою таксі з написом «Green GO», після чого ОСОБА_7 будучи у змові із ОСОБА_11 , надала вказівку ОСОБА_9 передати їй грошові кошти в розмірі 6500 доларів США та сідати до вищевказаного автомобілі.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене з корисливих мотивів, групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Слідчий зазначає, що 11.09.2025 о 15 годині 15 хвилин, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
11.09.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належним чином повідомлено про підозру. Повідомлена ОСОБА_7 підозра обгрунтовується зібраними в ході досудового розслідування фактичними даними (доказами) в своїй сукупності, а саме: протоколами НСРД (аудіо,- відео контроль особи, зняття інформації з електронних комунікаційних мереж), показами свідків.
Слідчий вказує на те, що докази, які зібрані на даному етапі досудового розслідування в достатній мірі обґрунтовують підозру ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та достатні для обрання останній запобіжного заходу.
Слідчий зазначає, що необхідність обрання підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обумовлена необхідністю запобігти ризикам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На думку органу досудового розслідування наявний ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На думку слідчого, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за які законом передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років відповідно, тому ОСОБА_7 , без належного контролю за її поведінкою може переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, оскільки останнє є доволі значним терміном ув'язнення. Також оскільки ОСОБА_7 є мешканкою Закарпатської області, яка межує з кордоном іншої країни має змогу в будь-який час виїхати за кордон та покинути країну, з метою уникнення відповідальності може переховуватись від правоохоронних органів.
Крім цього, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення щодо країни в якій вона проживає, вчинене правопорушення суттєво пливає на обороноздатність України. Легковажність до ст. Конституції України, щодо суверенності, незалежності, демократичності, правової держави. У світлі подій, що зараз відбуваються, існує реальна загроза як конституційному ладу, так і територіальній цілісності нашої держави. Ця загроза походить ззовні, але і у всередині держави відбуваються руйнівні процеси.
Також, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків з метою відмови або зміни їх показань.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий зазначає, що перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання.
Вказані ризики на думку органу досудового розслідування доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке їй загрожує, оскільки санкція ч.3 ст.332 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Таким чином, підставою застосування до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень та наявність вищевказаних ризиків.
На думку сторони обвинувачення, з урахуванням сукупності обставин, наведених вище, а саме обґрунтованості підозри у вчиненні тяжких злочинів, тяжкості кримінальних правопорушень, способу їх вчинення, наслідків, які вони потягли, суворості можливого покарання, наявності кількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутності обставин, які перешкоджають триманню під вартою ОСОБА_7 , застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою буде недостатнім, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи наведені в клопотанні обставини, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваної, виконання нею покладених на неїпроцесуальних обов'язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_7 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкість покарання, яке їй загрожує, та приймаючи до уваги,що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 строком на 60 (шістдесят) днів.
Позиція сторони обвинувачення в суді
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також просив визначити розмір застави не менший за 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам вказаним в поданому клопотанні.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваної ОСОБА_7 - ОСОБА_5 , проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 заперечив, зазначив, що заявлена підозра є необґрунтованою, а підозрювана ОСОБА_7 не може бути суб'єктом кримінального правопорушення за ч.3 ст. 332 КК України. Окрім того зазначив, що ризики наведені в клопотанні є необґрунтованими, а розмір застави, який просить визначити прокурор є непомірним для підозрюваної. Просив у задоволенні клопотання відмовити.
Підозрювана ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримала доводи захисника, проти обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечила, просила у задоволенні клопотання відмовити.
Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника, підозрюваної, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_7 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Відповідно до ст. 194 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно п. 3 абз.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки.
Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Щодо обґрунтованості повідомленої підозри
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_7 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Також, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 332 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останньої у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 332 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено зокрема, покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_7 про підозру, копія якого 11 вересня 2025 року, їй вручена. Суд звертає увагу сторони захисту, що дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України за наведених у повідомленні про підозру обставин, суд керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
На переконання слідчого судді стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_7 кваліфікованого за ч. 3 ст. 332 КК України злочину, який в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, ОСОБА_7 могла вчинити інкриміновані їй кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого їй кримінальних правопорушень, то слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати слідчий суддя під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрювану
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Цей розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас також слід враховувати, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому він підозрюється, його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Як встановлено вище, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо неї, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Таким чином, враховуючи обставини розслідуваних злочинів, які інкримінується підозрюваній, спосіб вчинення вказаних злочинів, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваної та членів її родини, а також його індивідуальних обставин, зможе забезпечити її належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для неї. Визначений розмір застави є співмірним, а також відповідним з огляду на імовірно завдану шкоду та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрювану від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрювана або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваної.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави, на ОСОБА_7 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти відповідні обов'язки.
Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 09 листопада 2025 року.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_7 , покладених на неї обов'язків передбачених цим Кодексом - в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн. ), тобто - 242 240,00 грн.
Роз'яснити, що підозрювана ОСОБА_7 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрювану ОСОБА_7 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Встановити строк дії обов'язків до 09.11.2025 року включно.
Роз'яснити ОСОБА_7 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до неї може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на неї може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Після внесення застави у визначеному розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя
Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1