Справа № 308/4438/25
12 вересня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 та її адвоката - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Ужгород, кримінальне провадження № 308/4438/25, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025071030000343 від 11.03.2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, тимчасово не працюючої, вважається не судимою,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 186 КК України,-
10.03.2025 о 21 год., 26 хв., ОСОБА_4 , перебуваючи на вул. Минайська, 8, що у м. Ужгород, умисно, в умовах воєнного стану, діючи з корисливим мотивом, відкрито викрала належну потерпілій ОСОБА_6 жіночу сумочку, всередині якої знаходився мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А12/32 Gb» IMEI: НОМЕР_1 , вартістю 2 202 грн. та грошові кошти, в загальній сумі 370 грн., і з викраденим покинула місце події, спричинивши таким чином потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди, на загальну суму 2572 грн.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення (злочин) передбачене ч.4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину визнала повністю, щиро покаялася у вчиненому та підтвердила обставини вчиненого злочину, що викладені в обвинувальному акті, при цьому вказавши суду час, місце і спосіб вчиненого злочину. На даний час шкодує у вчиненому, просить вибачення у потерпілої та просить суд суворо її не карати.
Крім показів обвинуваченої ОСОБА_4 , вина останньої у інкримінованому їй злочині повністю підтверджується зібраними органом досудового розслідування та дослідженими в ході розгляду справи наступними доказами.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала суду, що на початку березня 2025 року йшла з покупок, вже темніло. Присіла на лавочку відпочити на вул. Минайська, оскільки має хворе серце. Її сумочка стояла біля неї, а сумку з продуктами поставила вниз. До неї підбігла жінка і запитала: «вам не добре?», на що вона відповіла: «все добре». Потім вона відвернулася, а та жінка схопила (рвонула) за сумку і почала тікати в сторону озера. Вона почала бігти за жінкою і кричати, однак її не знайшла. У неї залишилася лише сумка з продуктами. Потім вона знайшла свою сумку, в ній вже не було телефону, а гаманець був розстібнутий. У гаманці у неї було біля 370 грн., однак у такому лишився лише паспорт. Впізнає ОСОБА_4 саме як ту жінку яка вирвала у неї сумку. ОСОБА_7 була у червоних кросівках і кепці. Вона бігла за обвинуваченою, кричала і плакала. Вона попросила квартирантку викликати поліцію. Поліція повернула їй телефон та карту пам'яті. Карту пам'яті знайшли у ОСОБА_4 .. Чехол від телефону їй не повернули. Претензій до ОСОБА_4 не має. Щодо міри покарання, то залишає на розсуд суду. Зла нікому не бажає.
Свідок ОСОБА_8 показала суду, що була понятою при затриманні ОСОБА_4 . Це було 10.03.2025 року біля 21 год. 00 хв. Права ОСОБА_4 зачитували. Під час затримання ОСОБА_4 було вилучено два мобільні телефони, один із них «Самсунг» інший її особистий. Чи вилучалися сім картки не пам'ятає. ОСОБА_4 , добровільно видала телефон. Тиск з боку працівників поліції не чинився.
Свідок ОСОБА_9 дала аналогічні покази, як і свідок ОСОБА_8 .
Крім показів ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , вина ОСОБА_4 стверджується наступними дослідженими судом письмовими доказами по справі:
?витягом з ЄРДР від 11.03.2025 року, в якому зафіксовані обставини вчиненого злочину;
?протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 10.03.2025 року, згідно якого ОСОБА_6 просить прийняти міри до невідомої особи жіночої статі, віком близько 50 років, яка 10.03.2025 року, близько 18 год. 30 хв., за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 8, відкрито заволоділа її сумкою, у якій знаходились грошові кошти та мобільний телефон. Потерпіла попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України;
?протоколом пред'явлення особи для впізнання від 11.03.2025 року, в ході якого ОСОБА_6 впізнає особу ОСОБА_4 як особу, яка відкрито викрала у неї сумку.
?протоколом затримання від 11.03.2025 року, згідно якого ОСОБА_4 було затримано о 18 год. 10 хв., 11.03.2025 року, на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
?таблицями ілюстрації до протоколу про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.03.2025 року;
?висновком експерта №СЕ-19/107-25/3516-ТВ від 13.03.2025 року, згідно якого вартість мобільного телефону марки «Samsung Galaxy A12/32GB», ІМЕІ … НОМЕР_2 , становить - 2202, 00 грн.
Суд оцінивши в сукупності наведені вище докази, вважає їх належними, допустимими, достовірними, достатніми та такими, що повністю підтверджують винність ОСОБА_4 у інкримінованому їй злочині.
Покази допитаних у судовому засіданні потерпілої та свідків є логічними, послідовними та такими, що повністю узгоджуються з матеріалами справи.
Так, зокрема потерпіла ОСОБА_6 показала суду, що ОСОБА_4 відкрито викрала належну їй сумку, вона кричала та бігла за ОСОБА_4 , щоб та повернула сумку, однак ОСОБА_4 не реагувала та не повертаючись, тікала.
Покази потерпілої та свідків також узгоджуються з показами обвинуваченої та дослідженими судом письмовими доказами по справі, зокрема з протоколом впізнання від 11.03.2025 року в ході якого ОСОБА_6 впізнала особу ОСОБА_4 саме як особу, яка відкрито викрала у неї сумку.
Досліджені судом письмові докази також повністю узгоджуються між собою щодо часу, місця та способу вчиненого злочину.
Досліджені судом протоколи пред'явлення особи для впізнання та затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину повністю узгоджуються також з дослідженими судом заявою потерпілої про вчинений злочин, а також свідченнями допитаних у ході розгляду справи свідків.
Так, як слідує з встановлених судом фактичних обставин справи потерпіла присіла на лавочку щоб відпочити, коли обвинувачена вихопила сумку яка стояла поруч з потерпілою та заволодівши такою, обвинувачена почала бігти в сторону озера не реагуючи на те, що потерпіла кричала за нею з вимогою повернути сумку.
Вказані обставини підтвердила у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 .
У подальшому після затримання обвинуваченої, у останньої було вилучено належний потерпілій мобільний телефон, що підтверджується даними протоколу затримання обвинуваченої.
Таким чином, наведене свідчить про те, що після того, як обвинувачена на прохання потерпілої відмовилася повернути сумку, потерпіла викрила її злочинні наміри, а обвинувачена усвідомлювала (не могла не усвідомлювати), що заволоділа чужим майном у присутності його власника (відкрито), яка розуміла протиправний характер дій винної.
Отже, вчинене ОСОБА_4 суспільно небезпечне діяння утворює склад злочину передбачений ст. 186 КК України.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що досліджені судом докази, є належними та допустимими доказами по справі, оскільки такі прямо підтверджуються існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, такі мають важливе значення для провадження та такі отримані у порядку, встановленому КПК України, тобто відповідають вимогам ст.ст. 85,86 КПК України.
Дані письмові докази по справі, не лише містять встановлення фактичних обставин справи, які підлягають доказуванню, а і висновки в таких повністю узгоджуються з іншими дослідженими в ході розгляду справи доказами, зокрема протоколом впізнання.
Вказані докази в своїй сукупності в цілому відображають обставини вчиненого обвинуваченою злочину, конкретизуючи при цьому деталі події злочину та встановлюючи «поза розумним сумнівом» винуватість ОСОБА_4 у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 23 КПК України, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні. При цьому суд виходить з вимог ст. 62 Конституції України, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинність у вчинені злочинів, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, і що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
У справах “Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (пункт 253), “Козинець проти України» від 06.12.2007 (пункт 54), “Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 (пункт 150), “Зякун проти України» від 25.02.2016 (пункт 40) Європейський Суд неодноразово наголошує про те, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов'язок, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Отже, заслухавши сторін судового провадження, суд приходить, «поза розумним сумнівом», до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні нею злочину та кваліфікує її дії за ч.4 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Обставинами, визначеними ст. 66 КК України, що пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 є те, що остання щиро покаялася у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину даючи визнавальні показання.
Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України, суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 те, що остання свою вину визнає повністю, потерпіла не має до обвинуваченої жодних претензій.
Обставин, визначених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 не встановлено.
Дослідивши в сукупності наведені вище докази, зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами», та на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченої, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі.
Поряд з цим, що стосується який саме строк слід призначити до відбування обвинуваченій ОСОБА_4 , суд бере до уваги положення ст. 69 КК України та зважає на те, що обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої є декілька і такі є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому з врахуванням особи винної, яка свою вину визнала повністю, розкаялася, зобов'язалася не вчиняти нових злочинів, що на думку суду, свідчить про усвідомлення обвинуваченою вчиненого нею діяння, та з врахуванням також тих обставини, що шкоду заподіяну злочином потерпілій відшкодовано, суд вважає, що до ОСОБА_4 , у порядку виключення, можливо застосувати положення ст. 69 КК України, тобто призначити їй покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.186 КК України.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.
Судові витрати по справі складають - 1989,75 грн., за проведену по справі експертизу, які підлягають стягненню з обвинуваченої.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_4 слід залишити в силі до набранням вироком законної сили.
Долю речових доказів по справі, суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст.7-29, 368-371, 373, 374, 376, 392, 394, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити їй покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді 5 (п'яти) років і 5 (п'яти) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , слід рахувати з моменту її фактичного затримання, а саме з: 18 год., 10 хв., 11.03.2025 року.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Стягнути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави - 1989,75 грн. затрачених на проведення судової експертизи.
Речові докази по справі :
- мобільний телефон марки «Samsung Galaxy А12/32 Gb» IMEI: НОМЕР_1 (з пошкодженням у вигляді тріщини на склі екрану), який поміщено до спец, пакету НПУ ICR 0215567 - вважати повернутим власнику.
- мобільний телефон марки «Lenovo S820» ІМЕІ: НОМЕР_3 , з номером НОМЕР_4 (з пошкодженням у вигляді тріщини на склі екрану), який поміщено до спец, пакету НПУ ICR 0215566 - передати на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області.
Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий ОСОБА_1