Справа № 307/5439/24
Провадження № 1-кп/307/341/24
12 вересня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_10 ,
представника малолітньої потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_12 ,
захисника ОСОБА_13 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 червня 2024 року за №12024071160000490 про обвинувачення ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, з загальною середньою освітою, не працюючого, розлученого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч.6 ст. 152 КК України,
ОСОБА_12 , на початку червня 2023 року (більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_3 , а саме, у приміщенні кухні, реалізуючи свій злочинний умисел на зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає однією сім'єю разом з її матір'ю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і сестрою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за вказаною адресою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, знаючи достовірно, що ОСОБА_9 , з якою він перебуває у сімейних відносинах, є особою, яка не досягла чотирнадцяти років, користуючись тим, що інші члени сім'ї були тимчасово відсутні, з метою задоволення своєї статевої пристрасті повалив її на диван та всупереч її волі, знявши одяг, що був на ОСОБА_9 , використовуючи свою значну фізичну перевагу та із застосуванням фізичного насильства, що виразилося в утриманні тіла потерпілої, долаючи таким чином з її боку фізичний опір, пов'язаний із небажанням вступити у статеві зносини, пригнічуючи волю потерпілої шляхом її залякування, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , з використанням геніталій, чим спричинив їй моральні та фізичні страждання, порушив її статеву недоторканість, нормальний психічний та соціальний розвиток.
Своїми діями ОСОБА_12 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 152 КК України.
Продовжуючи вчиняти домашнє сексуальне насильство, ОСОБА_12 повторно, в другій половині червня 2023 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) приблизно о 14.00 год. за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел на зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає однією сім'єю разом з її матір'ю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і сестрою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за вказаною адресою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, знаючи достовірно, що ОСОБА_9 , з якою він перебуває у сімейних відносинах, є особою, яка не досягла чотирнадцяти років, користуючись тим, що інші члени сім'ї були тимчасово відсутні, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, насильно затягнув її до приміщення кухні, де з метою задоволення своєї статевої пристрасті, всупереч її волі, із застосуванням фізичного насильства, що полягало в утриманні тіла потерпілої, долаючи таким чином з її боку фізичний опір, пов'язаний із небажанням вступити у статевий акт, пригнічуючи волю потерпілої шляхом її залякування, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , з використанням геніталій, чим спричинив їй моральні та фізичні страждання, порушив її статеву недоторканість, нормальний психічний та соціальний розвиток.
Своїми діями ОСОБА_12 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених повторно, щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.6 ст. 152 КК України.
Далі, ОСОБА_12 , повторно, орієнтовно 16 - 17 листопада 2023 року (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені), за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_3 , а саме, у приміщенні кухні, реалізуючи свій злочинний умисел на зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає однією сім'єю разом з її матір'ю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і сестрою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за вказаною адресою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, знаючи достовірно, що ОСОБА_9 , з якою він перебуває у сімейних відносинах, є особою, яка не досягла чотирнадцяти років, користуючись тим, що інші члени сім'ї були тимчасово відсутні, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, всупереч її волі, у положенні, коли вона лежала на спині, із застосуванням фізичного насильства, що полягало в утриманні тіла потерпілої, долаючи таким чином з її боку фізичний опір, пов'язаний із небажанням вступити у статевий акт, пригнічуючи волю потерпілої шляхом її залякування, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , з використанням геніталій, чим спричинив їй моральні та фізичні страждання, порушив її статеву недоторканість, нормальний психічний та соціальний розвиток.
Своїми діями ОСОБА_12 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених повторно, щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.6 ст. 152 КК України.
Крім того, ОСОБА_12 повторно, всередині квітня 2024 року (більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені) за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_3 , а саме, у приміщенні кухні, реалізуючи свій злочинний умисел на зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає однією сім'єю разом з її матір'ю ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_3 і сестрою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за вказаною адресою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, знаючи достовірно, що ОСОБА_9 , з якою він перебуває у сімейних відносинах, є особою, яка не досягла чотирнадцяти років, користуючись тим, що інші члени сім'ї були тимчасово відсутні, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, всупереч її волі, із застосуванням фізичного насильства, що полягало в утриманні тіла потерпілої, долаючи таким чином з її боку фізичний опір, пов'язаний із небажанням вступити у статевий акт, пригнічуючи волю потерпілої шляхом її залякування, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , з використанням геніталій, чим спричинив їй моральні та фізичні страждання, порушив її статеву недоторканість, нормальний психічний та соціальний розвиток.
Своїми діями ОСОБА_12 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених повторно, щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.6 ст. 152 КК України.
Також, ОСОБА_12 повторно, 16 червня 2024 року у другій половині дня (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) за місцем свого проживання - у квартирі АДРЕСА_3 , а саме, у приміщенні кухні, реалізуючи свій злочинний умисел на зґвалтування малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає однією сім'єю разом з її матір'ю ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і сестрою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за вказаною адресою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, знаючи достовірно, що ОСОБА_9 , з якою він перебуває у сімейних відносинах, є особою, яка не досягла чотирнадцяти років, користуючись тим, що інші члени сім'ї були тимчасово відсутні, з метою задоволення своєї статевої пристрасті, всупереч її волі, із застосуванням фізичного насильства, що полягало в утриманні тіла потерпілої, долаючи таким чином з її боку фізичний опір, пов'язаний із небажанням вступити у статевий акт, пригнічуючи волю потерпілої шляхом її залякування, вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_9 , з використанням геніталій, чим спричинив їй моральні та фізичні страждання, порушив її статеву недоторканість, нормальний психічний та соціальний розвиток.
Своїми діями ОСОБА_12 вчинив дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених повторно, щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, а саме кримінальне правопорушення, передбачене ч.6 ст. 152 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та показав, що малолітня потерпіла ОСОБА_9 обмовила його, вигадала ці події, оскільки вона вміє фантазувати. З матір'ю малолітньої потерпілої ОСОБА_9 - ОСОБА_14 вони знайомі близько восьми років. На початку відносин з ОСОБА_14 вони проживали у неї вдома протягом одного року. Після цього, вони переїхали до нього додому, де проживали близько двох років, а вже згодом переїхали в с-ще Буштино, Тячівського району, Закарпатської області. В зв'язку з тим, що у ОСОБА_16 були проблеми з однокласниками, зокрема із хлопцями, вони перевели її до гімназії у с-ще Буштино. Коли вони проживали у с-щі Буштино, то відносини у сім'ї були нормальні, інколи виникали сварки. Проте протягом останніх двох років їх стосунки змінилися. ОСОБА_14 в той час працювала у супермаркеті та з подругами розпивала алкогольні напої і додому поверталася у стані алкогольного сп'яніння. Проте і він інколи пізно приїжджав додому десь о 22-23 годині, оскільки затримувався на роботі. Алкоголем він не зловживав, а лише на вихідних міг випити дві пляшки пива. Під час сварок він не застосував до дружини чи дітей фізичне насильство. Одного разу, він штовхнув ОСОБА_14 , у зв'язку з чим і приїздили працівники поліції. Факт звернення ОСОБА_16 до поліції із заявою щодо її зґвалтування він може пов'язати із тим, що він побив її матір ОСОБА_14 . Він із ОСОБА_14 старалися щоб діти не бачили, що між ними відбуваються сварки.
Про події 16 червня 2024 року пояснив, що того дня він о 10 годині поїхав на роботу та повернувся додому о 15 годині 30 хвилин. ОСОБА_15 у той момент була у кімнаті, а ОСОБА_9 на кухні. Алкогольні напої того дня він вживав уже ввечері десь о 18-19 годині, коли дружина повернулася додому. Зазначив, що того дня, він сидів на кухні та пив каву коли прийшла ОСОБА_16 і повідомила йому, що на шафі щось димить. Тоді він взяв стілець та вимкнув рубильник, а згодом пішов на роботу, а саме в офіс за адресою АДРЕСА_4 , для того щоб взяти інструменти. Відстань до його роботи, близько 20 хвилин пішки в одну сторону. Того дня в офісі нікого не було так, як це була неділя. Коли він ішов до офісу за запчастинами він повідомив ОСОБА_16 , що йде на роботу, оскільки йому потрібно поставити машину на стоянку. Він працює у ОСОБА_17 в офісі, де сигналізація автоматично відключається у період з 08:30 год. по 24:00 год., тому він міг зайти у офіс, бо мав ключі. Відеозапис у квартирі не здійснювався протягом 22 хвилин, у період з 16:55 по 17:17 год., у зв'язку із вимкненням світла. Коли він повернувся додому, то зовнішнє освітлення вже було ввімкнуте. Тоді він замінив деякі деталі на акумуляторі. Запобіжник він замінював десь о 19-20 годині, світло він не вимикав.
Також зазначив, що відеоспостереження в квартирі встановлено для безпеки дітей. В спальній кімнаті 2 камери, а також встановлені камери в коридорі, кухні та прихожій. Камери ним було встановлено, у зв'язку з тим що до їх квартири проник невідомий чоловік. Крім того, були випадки, коли хтось бив у вхідні двері, а коли виходили то нікого не було. Також були випадки коли ОСОБА_16 приводила у квартиру своїх друзів. Він особисто не бачив цього, оскільки приїжджає з роботи о 21 годині, але по камерах бачив, що вони сиділи в телефонах та комп'ютері. На момент вилучення камер з його квартири, здійснювався безперервний запис. Доступ до камер відеоспостереження був у нього та у ОСОБА_18 . Через телефон можна було переглядати запис у реальному часі або переглянути архів. Відключати запис камер з телефону не є можливим. Відеозапис на камері зберігається протягом 2 місяців. Телефони мали також діти, але доступу до камер у них не було. Монітор стояв на шафі, тому діти могли бачити хто приходить.
Крім того, повідомив що був випадок, коли дружина прийшла додому в стані алкогольного сп'яніння і вона разом з ОСОБА_16 випивала пиво, тому він вдарив дружину, а також ОСОБА_16 по спині ременем. До проведення огляду працівниками поліції у квартирі, статевого акту між ним та дружиною не було. Коли востаннє був він не пам'ятає, можливо за тиждень до затримання. По закінченню статевого акту дружина займалася прибиранням, а саме протирала підлогу шваброю. Після затримання він спілкувався з дружиною ОСОБА_14 , хотів дізнатися чому вона прийняла таке рішення. ОСОБА_14 не була проти того, що в квартирі з моменту їх переїзду, а саме з 2019-2020 року встановлені камери відеоспостереження.
Також зазначив, що класний керівник ОСОБА_16 викликав дружину до школи через те, що ОСОБА_16 часто пропускала уроки та чіплялася до хлопців. На той момент ОСОБА_16 навчалася у 3 класі. Жодних статевих відносин з потерпілою у нього не було. У телефонах членів сім'ї він не міняв номери мобільних операторів, тільки як купив телефони у 2023 році, у зв'язку з чим купив і сім-картки. Дружина включала переадресацію на його телефон сама.
Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_12 не визнав свою вину, його вина підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів.
Малолітня потерпіла ОСОБА_9 допитана в порядку ст. 225 КПК України. В ході її допиту дотримані вимоги ст. 226, 227 КПК України та показання яких судом досліджено, що дозволило уникнути необхідності повторного виклику та допиту дитини та її ревіктимізації, що відповідає міжнародним вимогам до опитування дитини свідка чи жертви злочинних посягань, а саме статті 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007) яка ратифікована Верховною Радою України 27 серпня 2012 і набула чинності з 1 грудня 2012, вимогам Конвенції ООН про права дитини та Керівним принципам ООН щодо правосуддя у питаннях, пов'язаних із участю дітей-жертв і свідків злочину.
Відповідно до відеозапису допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі ухвали від 01 серпня 2024 року, в порядку ст.225 КПК України, проведено допит малолітньої потерпілої ОСОБА_9 в присутності законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , представника малолітньої потерпілої ОСОБА_11 , підозрюваного ОСОБА_12 та захисника ОСОБА_19 (т.2 а.с.13-21,45).
В ході допиту малолітня потерпіла ОСОБА_9 показала, щораніше спілкувалася з друзями ОСОБА_20 , ОСОБА_21 і ОСОБА_22 . З молодшою сестрою у неї не дуже хороші стосунки через різницю у віці у три роки. Відносини у сім'ї були то нормальні, то ненормальні. ОСОБА_12 погано відносився до молодшої сестри, часто кричав на сестру. Перший раз ОСОБА_12 її зґвалтував у червні 2023 року на кухні, коли був п'яний, прийшов з пивом і попросив її начистити картоплю на суп, що вона і зробила. Далі обвинувачений підійшов з-заді до неї і почав її роздягати, вона почала вириватися, бо налякалася. Після цього ОСОБА_12 кинув її на ліжко. Вона почала знову вириватися, але не змогла і все сталося, під час відповідних дій ОСОБА_12 вона відчувала біль внизу живота, також відчувала його чоловічий орган спереду. Після даних дій ОСОБА_12 залишилася біла рідина, сперма. Вона не могла нікому про це розповісти, бо ОСОБА_12 погрожував, що вб'є її та маму. Того дня мама була на роботі, а сестра гуляла. Свої дії ОСОБА_12 ніяк не пояснював.
Через два-три тижні ОСОБА_12 повторив свої дії, але вона не дуже це пам'ятає. Вона того дня була сама вдома та мала йти до своєї подружки о 4-5 годині. Сталося це десь о 14 годині, ОСОБА_12 , був тверезий, вона сиділа у своєму телефоні, він попросив принести комп'ютер. Після цього він схопив її за руки, потягнув до себе та почав роздягати та далі кинув на диван, тоді вона сказала йому щоб він її не чіпав, бо вона напише на нього заяву, але він заперечував. ОСОБА_12 поклав її на спину і відбувся статевий акт.
Було всього п'ять разів: третій і четвертий вона не пам'ятає. Пам'ятає як 16 червня мама пішла з сестрою з дому, вона була сама і сиділа на лавці, а ОСОБА_12 , почав розпускати руки та чіпати її, тоді вона вирішила подзвонити мамі, однак ОСОБА_12 вихопив з її рук телефон. Вона просила цього не робити, але ОСОБА_12 був п'яний і почав її роздягати на кухні, тоді відбувся статевий акт. Також зазначила, що після статевого акту була біла речовина, яку ОСОБА_12 витер ганчіркою. Після закінчення статевого акту він їй погрожував, сказав що всіх повбиває, якщо вона розповість. Вона дуже налякалася. Тілесних ушкоджень на її тілі не було.
Обвинувачений встановив камери відеоспостереження у будинку для охорони. Доступ до камер мав ОСОБА_12 та мама. Під час подій ОСОБА_12 відключав відеокамери з телефону, та дані дії він виконував у її присутності. Про ці події вона розповідала влітку тільки своїй подрузі ОСОБА_23 . Коли ОСОБА_12 затримали працівники поліції через побиття мами, то вона запитала чи можна на обвинуваченого написати заяву про насилля. Саме тоді вона все розповіла мамі. Працівників поліції викликала бабуся, у зв'язку з нанесенням ОСОБА_12 тілесних ушкоджень її мама.
Ще пригадує, що третій раз стався 16-17 листопада року після дня народження ОСОБА_12 , яке було 10 листопада. Тоді обвинувачений попросив її принести йому телефон. Після телефонної розмови ОСОБА_12 розсердився і пішов у магазин по пиво. Вона пішла на кухню зробити собі чай і він з-заді підійшов і почав до неї чіплятися та роздягати. Тоді ОСОБА_12 забрав у неї чай і телефон і почав роздягати і відбувся статевий акт. Четвертий раз був у квітні.
Також зазначила, що під час даних подій тілесних ушкоджень ОСОБА_12 їй не наносив та нічого не пояснював. До даних подій у неї не було статевих відносин. ОСОБА_12 зґвалтував її п'ять разів, все відбувалося за адресою АДРЕСА_2 , та дані статеві акти відбувалися з проникненням його статевого органу в її статевий орган, після кожного акту із статевого органу виходила біла рідина. Білу рідину вона бачила на підлозі. Вона повідомляла ОСОБА_12 , що про все розповість, а він казав їй мовчати, бо буде гірше їй, сестрі та мамі.
Свідок ОСОБА_24 будучи допитаною в судовому засіданні показала суду, щопотерпіла ОСОБА_9 є її онукою. Все сталося дуже не очікувано для неї. Вона помічала, що поведінка ОСОБА_16 дуже змінилася і дівчина протягом року була дуже закритою, а до тих подій дівчинка була веселою. Потерпіла була весь час сумною і мовчала. Про подію стало відомо органам поліції минуло року, можливо 20 травня або червня, вона точно не пригадує. Близько опівночі, ОСОБА_16 їй зателефонувала і попросила, щоб вона за ними приїхати, так як ОСОБА_25 маму та чіпляється до неї. ОСОБА_16 назвала їй точну адресу і вона зателефонувала на гарячу лінію «102» і викликала поліцію у будинок де проживає обвинувачений ОСОБА_12 . Потерпіла ОСОБА_16 не вимикала телефон, тому вона чула як вже приїхали працівники поліції на місце події, в той час ОСОБА_16 плакала. До події ОСОБА_9 нічого не повідомляла про протиправні дії ОСОБА_12 . Її дочка ОСОБА_14 проживала разом із обвинуваченим чотири роки у с-щі Буштино, Тячівського району, Закарпатської області. Дочка нічого їй не повідомляла, постійно мовчала та рідко до неї приїжджала. Дочка повідомляла, що у неї з ОСОБА_12 були конфлікти, але вони швидко налагоджували відносини. Дочка ОСОБА_14 повідомляла їй, що обвинувачений бив її та дітей, а також носив ніж із собою та дітей нікуди не відпускав. ОСОБА_12 поставив у будинку багато камер відеоспостереження та пояснював, що це для того щоб їх не обікрали. Дітям було некомфортно з камерами. Обвинувачений встановив через телефон спостереження за всіма членами родини і вони не могли нічого їй повідомити, бо все бачив ОСОБА_12 , також дзвінки всі переадресовувались на його телефон. Потерпіла ОСОБА_9 розповідала все мамі ОСОБА_14 та своїй подрузі. До поліції її дочка не зверталася, бо думала що все буде добре. Вона помітила що щось відбувається у сім'ї дочки, коли обвинувачений одного разу накричав на ОСОБА_16 за столом, після чого вони поїхали до себе додому у с-ще Буштино. Їй нічого не відомо про обставини, діти нічого не розповідали. З дітьми наодинці вона не могла бути, бо ОСОБА_12 не дозволяв. ОСОБА_12 заперечував щодо спілкування дітей з батьком ОСОБА_26 , який інколи передав дітям подарунки, але так щоб ОСОБА_12 про це не дізнався.
Свідок ОСОБА_27 будучи допитаною в судовому засіданні показала суду, що потерпілаОСОБА_9 є її племінницею. Так, 21 травня 2024 року вранці їй подзвонила її мама ОСОБА_24 та розповіла, що останній зателефонувала ОСОБА_16 і повідомила, що ОСОБА_12 . б'є маму та зґвалтував її, вночі поліція забрала ОСОБА_12 . Вона на той час перебувала у Чеській Республіці і через два дні приїхала у с-ще Буштино, Тячівського району, Закарпатської області і перебувала з дітьми два місяці. Через два дні вона поговорила з потерпілою ОСОБА_28 , яка розповіла, що ОСОБА_12 ґвалтував її 5 разів і це триває більше року. Також ОСОБА_16 їй повідомила, що перед тим, як ОСОБА_12 забрали працівники поліції, то в неділю він її зґвалтував. Потерпіла боялася комусь розповідати про події, оскільки обвинувачений погрожував, що всіх повбиває. Потерпіла також нікому не могла нічого написати, бо ОСОБА_12 все бачив і відстежував їхні телефони. ОСОБА_16 сказала, що боялася за себе, за сестру та маму. ОСОБА_16 плакала і сказала, що розповідала тільки своїй подрузі, яка знаходиться за кордоном. Через деякий час вона спитала молодшу племінницю ОСОБА_15 чи вона нічого не бачила, на що остання розповіла, що бачила як на кухні ОСОБА_12 роздягав ОСОБА_16 , але остання змогла від нього вирватися і втекла. ОСОБА_15 про цей випадок розповіла мамі і остання поговорила з обвинуваченим, але ОСОБА_29 знову почав погрожувати вбивством. Вона приїжджала у гості до ОСОБА_30 та ОСОБА_14 влітку і побачила у будинку камери. Запитувала у обвинуваченого навіщо камери у кімнаті дівчат, на що останній відповів, що одного разу до будинку проник злодій, а тому турбується про безпеку дівчат. З сестрою вона рідко спілкувалася, але ОСОБА_14 інколи розповідала, що обвинувачений ОСОБА_12 піднімає на неї руку, проте згодом повідомляла, що все добре. Потерпіла ОСОБА_28 зазвичай підходила, обіймала її, а останній рік тихо сиділа та нічого не говорила. Також вона хотіла забрати малолітню потерпілу до себе в Чеську Республіку, але ОСОБА_12 не відпускав. Малолітня потерпіла ОСОБА_9 їй нічого не повідомляла, проте вона помітила, що змінилася її поведінка, вона стала дуже замкнутою, сумною та плакала. При зверненні до поліції малолітня потерпіла ОСОБА_9 повідомила, що ОСОБА_12 зґвалтував її 5 разів протягом року, востаннє в неділю. З рідним батьком потерпіла хотіла спілкуватися та бачитись, але обвинувачений ОСОБА_12 забороняв. ОСОБА_28 вирішила розповісти про вчинення сексуального насильства щодо неї, оскільки того дня пізно вночі, обвинувачений був у стані алкогольного сп'яніння та вдарив її маму ОСОБА_14 , а тому мама прийшла спати до неї. Після цього, обвинувачений ОСОБА_12 пішов до потерпілої та почав до неї приставати. ОСОБА_14 це побачила і почалася сварка між ними, тому потерпіла ОСОБА_16 і зателефонувала бабусі.
Свідок ОСОБА_14 будучи допитаною в судовому засіданні показала суду, щопотерпіла ОСОБА_9 є її дочкою, а обвинувачений ОСОБА_12 - співмешканцем. Вона помітила, що останнім часом у їхній сім'ї щось не так, але не розуміла що саме. ОСОБА_12 часто був агресивним, бив її, вона просила його заспокоїтись, та повідомляла йому, що напише заяву до поліції, проте він починав погрожувати. Згодом, обвинувачений знову почав бути агресивним. Також вона помітила, що коли ОСОБА_12 приходив додому, то її дочка ОСОБА_16 боялася і тихо сиділа в телефоні. Потерпіла більшість часу проводила вдома та стала дуже замкнутою. Коли вона питала у дочки що сталось, то остання відповідала що все добре. Згодом ОСОБА_12 її побив і вона хотіла викликати поліцію, проте обвинувачений розбив її телефон. Під час даної події була присутня її дочка ОСОБА_16 , яка почала плакати. Інша донька ОСОБА_31 у той час спала. Згодом, близько опівночі її дочка ОСОБА_16 зателефонувала бабусі повідомила про обставини та назвала їй адресу. Тієї ночі, коли вона разом з дітьми стояли на подвір'ї, вона дізналася, що ОСОБА_12 вчиняв сексуальне насильство відносно її дочки ОСОБА_28 . Про це повідомила її дочка ОСОБА_16 у момент затримання ОСОБА_12 працівниками поліції. В зв'язку з чим вона написала ще одну заяву до поліції, в той час обвинувачений кричав, щоб вона нічого не підписувала. Після того, як працівники поліції поїхала, вона запитувала у дочки ОСОБА_16 чи це правда, що остання підтвердила. До даної події потерпіла не повідомляла їй про такі випадки. Одного разу її дочка ОСОБА_16 повідомила, що «няньо до мене береться і ображає». Тоді вона не звернула на це увагу, бо подумала, що обвинувачений ОСОБА_12 . б'є її дочку ОСОБА_16 . Проте згодом вона зрозуміла, що слово «береться» означає «домагається». Приблизно через тиждень після розмови з дочкою ОСОБА_16 , ОСОБА_12 затримали працівники поліції. Після затримання, обвинуваченого ОСОБА_12 їй телефонували його рідні та погрожували. Також телефонував обвинувачений із СІЗО та просив забрати заяву, а з ОСОБА_16 він потім поговорить. Також, 05 січня 2023 року вона написала обвинуваченому щоб він не чіпав ОСОБА_16 , на що останній відповів, що нічого такого не було. Раніше ОСОБА_12 також бив її дітей. Одного разу молодша дочка ОСОБА_31 повідомила їй, що ОСОБА_12 роздягав ОСОБА_16 , поки вона була на роботі. Після цього обвинувачений змінив номери мобільних телефонів та поставив переадресацію викликів. Після даної ситуації її дочка ОСОБА_16 замкнулася, часто плакала та нею трусило. Про всі події ОСОБА_16 розповідала подрузі. Обвинувачений залякував потерпілу. Деякий час ОСОБА_16 спілкувалася з психологами. Обвинувачений часто вживав алкогольні напої та інколи був агресивним. З ОСОБА_12 вони проживали разом близько семи років, проте останніх півтора року тому їхні відносини погіршилися. Вона приділяла дочці ОСОБА_16 належну увагу, часто ходила до школи. Також був випадок, коли ОСОБА_12 пішов забирати її дочок зі школи, але ОСОБА_16 забрав, а молодшу ОСОБА_32 залишив.
Малолітній свідок ОСОБА_15 будучи допитаною в судовому засіданні в присутності психолога та законного представника, показала, щобув випадок, коли вона прокинувшись після сну, побачила, як ОСОБА_12 , знаходячись у ліжку у спальній кімнаті, торкався рук та оголених ніг ОСОБА_16 . Сестра відштовхувала ОСОБА_12 та заперечувала проти таких дій. При цьому, вона була у тривожному стані. Усе це тривало приблизно до півгодини. Оскільки вона спостерігала за ОСОБА_12 та сестрою з тієї частини, де була облаштована дитяча кімната, вони її не помітили. Про цей випадок вона повідомила матері лише коли розпочалося слідство. Крім того, зазначила, що близько 2-3 років тому вона стала свідком, як в кухні між ОСОБА_12 та ОСОБА_16 відбувалася розмова, при цьому ОСОБА_16 відштовхувала його. Вона побачила це через скло дверей, що вели з коридору до кухні. Зміст розмови було чутно не дуже добре. Проте вона чула голос сестри, яка зверталася до ОСОБА_12 зі словами: «ні», «відстань». ОСОБА_12 у цей час торкався ОСОБА_16 , зокрема, її рук, ніг та намагався обняти. Сестра була схвильована. Чим все це закінчилося, їй не відомо, оскільки вона пішла до іншої кімнати. Проте того дня сестра була сумна. Також повідомила, що її відносини з ОСОБА_12 були поганими. Він був більш прихильним до ОСОБА_16 .
Свідок ОСОБА_33 будучи допитаною в судовому засіданні показала, що її син ОСОБА_12 проживав з ОСОБА_34 та її двома дочками ОСОБА_35 та ОСОБА_16 . ОСОБА_16 ходила до школи, а молодша ОСОБА_31 залишалася вдома сама, коли її мама йшла на роботу. Конфліктів у сім'ї сина не виникало, до дітей ставилися добре. Молодша дочка ОСОБА_31 розповідала їй, що ОСОБА_16 знайшла у мами сексуальні іграшки. Вона розмовляла з обвинуваченим з приводу цього і сварилася з ним, бо такі речі потрібно ховати від дітей. 2023 рік у сім'ї сина був напруженим. ОСОБА_31 постійно затримувалася на роботі і приходила додому у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_12 теж інколи випивав. Вони могли вночі до неї телефонувати. Був випадок, коли обвинувачений вдарив ОСОБА_14 , бо одного разу остання хотіла пригнути з балкону. І ще один раз її син вдарив ОСОБА_14 , коли його забрали працівники поліції. Того дня ОСОБА_14 також була на підпитку та хотіла пригнути з балкону, тому він взяв її за шию і на ній одразу залишились синці. Вона чула як ОСОБА_16 зверталася до своєї мами і просила, щоб їй написали все, що потрібно в суді сказати. Через деякий час ОСОБА_16 зізналася, що її про це намовила бабуся - мати ОСОБА_14 . З ОСОБА_16 і ОСОБА_34 вона по телефону не спілкувалася з того часу. Камери відеоспостереження син встановив, бо через балкон до квартири проник чоловік та хотів здійснити крадіжку. Крім того, невідомі люди часто стукали у двері.
Психолог ОСОБА_36 в судовому засіданні показала, що малолітня потерпіла ОСОБА_9 на початку допиту добре тримається, є вільною та помітно, що дитина розуміє що і де відбувається, тобто її розумові здібності відповідають віку. Під час допиту всіх фактів, які стосувалися її зґвалтування, у ОСОБА_9 відчувався страх і її емоції відображалися у частій жестикуляції, тобто всі моменти, які вона не могла словесно пояснити, пояснювала фізично як все відбувалося. Тут має значення пам'ять тіла, бо зазвичай діти у таких випадках показують фізично. Пам'ять ОСОБА_16 є в нормі. Дитяча психіка емоційно дуже прив'язується до подій. Коли ОСОБА_9 розповідала про перший факт, то була дуже емоційною. Проте третій та четвертий епізод вона вже забула. Натомість, коли обговорювалися події вона згадала і те, що забула. Дитина є стабільною, але проживала у сім'ї, де не мала дорослого оформлення. Це означає, що коли діти живуть із батьками на яких не можна покластися, то вони беруть відповідальність зазвичай на себе, тобто роблять вигляд що є дорослими. Але коли виникає страх за життя і безпеку особистості, тоді емоційний фон переважає. ОСОБА_9 називає вітчима ОСОБА_12 - «батьком», що є ознакою сімейного кола та наявністю довіри. У зв'язку з цим під час розповіді ОСОБА_16 цих епізодів, вона називала ОСОБА_12 - «він», що являє собою психологічне розділення після отримання дитиною шкоди від обвинуваченого. ОСОБА_16 повідомила особисто про подію, оскільки під час першого епізоду була погроза щодо сестри та мами ОСОБА_16 . Потерпіла знаходилася в сім'ї, де не було захисту, вона не могла опертися на маму, оскільки остання потерпала від фізичного насилля, а також сестру, у якої були погані відносини із вітчимом. Таким чином, ОСОБА_16 залишалася із проблемою наодинці. ОСОБА_9 проживає із вітчимом з 5 років, тому вона нікому не могла нічого розповісти, окрім своєї подруги і це залишилось між ними. Тому коли викликали поліцію, то працівник поліції скоріше за все викликав у ОСОБА_16 впевненість та довіру і вона вирішила розповісти. До цього моменту у ОСОБА_16 не було на кого покластися і вона несла відповідальність за сестру та маму. Дитяча психіка має механізм захисту, тому з часом є властивість забування певних деталей для майбутнього життя та нормального функціонування. Чим більше опитувань проводиться, тим більше деталей дитина забуває. Також можуть бути неточності, тому рекомендовано опитувати дітей чим ближче до самого епізоду. Під час допиту ОСОБА_16 щодо питань відносно її тіла, в ОСОБА_16 було багато емоцій, тремтів голос, що є дуже травмуючим для неї. Можливо зараз ОСОБА_16 не усвідомлює всього, але психоемоційний стан може змінитися через декілька років. У дорослому віці може мати важкі наслідки соціалізації. Під час розповіді всіх подій ОСОБА_16 знову проживала все що сталося. Коли був перший статевий акт, то ОСОБА_16 не розуміла, що відбувалося, тільки ствердила, що обвинувачений «зробив це». Під час розповіді про другий і третій епізоди ОСОБА_16 вживала «статевий акт». Це означає, що в дитини погана статева освіта, проте у другому епізоді вона вже розуміла, що відбувається і дала цьому значення. Також ОСОБА_16 зазначила, що відчувала біль в животі. Як наслідком цих подій для ОСОБА_16 став замкнутий спосіб життя, вона перестала спілкуватися з друзями, тобто дитина вже є травмована і вона не може соціалізуватися. Це довгий процес відновлення, який може тривати декілька років. На її думку покази ОСОБА_16 були правдиві.
Рапортом інспектора з ювенальної превенції Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_37 від 20 червня 2024 року встановлено, що 20 червня 2024 року о 12:00 год. звернулася ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_5 із заявою про притягнення до відповідальності цивільного чоловіка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_5 , який в період з липня 2023 року по червень 2024 року 5 (п'ять разів) зґвалтував її малолітню дочку ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительку АДРЕСА_5 (том 1 а.с.147).
Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 (том 1 а.с.148).
Протоколом огляду місця події від 20 червня 2024 року з фототаблицею до нього, проведеного за участю понятих, спеціаліста та на підставі добровільної згоди власника ОСОБА_39 встановлено, що об'єктом огляду є квартира АДРЕСА_3 . Увійшовши до квартири через коридор знаходиться вхід до кімнати №1, з лівої сторони є вхід до кімнати №2, де з правої сторони знаходиться дерев'яна шафа на поверхні якої знаходиться монітор, до якого підведені камери з приміщень квартири та зображення на якому транслюється у режимі реального часу. Також біля вказаного монітору наявний відеореєстратор марки «Hikvision» з серійним номером НОМЕР_13 в розібраному стані, який у ході огляду місця події вилучено. Під час огляду місця події на ліжку потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено та вилучено шорти сірого кольору і труси сірого кольору, а також мобільний телефон марки «Redmі» темно-синього кольору моделі «9с» з ІМЕІ1: НОМЕР_2 та ІМЕІ2: НОМЕР_3 з карткою Київстар з номером НОМЕР_4 і ноутбук марки «Sony», з серійним номером НОМЕР_12. У спальній кімнаті, де проживав ОСОБА_12 розміщено двоспальне ліжко. Крім того, у цій частині квартири облаштовано робочий стіл, на якому виявлено різноманітне технічне обладнання, а саме, три монітори, які під'єднані до системного блоку моделі «2E» з серійним номером GM21072305000313, який вилучено. У дерев'яному ящику столу виявлено пластиковий футляр, у якому зберігаються флешнакопичувачі у загальній кількості 11 шт (мікро СД) та 22 флешки, які вилучено. Крім того, виявлено 4 жорстких диски формату SSР, які вилучено. Також у тумбі під столом виявлено ще 6 жорстких дисків формату НРР марки «Seagаte», які вилучено. На поверхні столу виявлено та вилучено 2 міні системних блока марки «Fujitsu». На дерев'яній поличці над столом виявлено та вилучено 2 ноутбуки марки «НР», один з яких без позначень, інший з серійним номером CHDLL72943. З коридору квартири здійснюється вхід до кухні. Встановлено, що у кутку цього приміщення установлена камера відеоспостереження. З кухні здійснюється вихід на балкон. На балконі виявлено пластикове відро, на якому стояла швабра. Мочалку з цієї швабри у ході огляду вилучено. Крім того, у коридорі, у зоні, де встановлені дитячі ліжка, двоспальне ліжко виявлено ще три камери відео спостереження (том 1 а.с.159-180).
Висновком експерта №113 від 21 червня 2024 року встановлено, що у неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день огляду виявлені старі розриви дівочої пліви з добре зажившими краями, які виникли внаслідок введення в статеві органи туго-еластичного предмету, яким міг бути напружений статевий орган. Давність виникнення розривів дівочої пліви в теперішній час встановити неможливо, так - як довгота заживання розривів дівочої пліви становить 12-15 днів. Дані об'єктивного стану відповідають обставинам, на які вказує освідчувала. На тілі неповнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких-небудь тілесних ушкоджень, у тому числі в області статевих органів не виявлено. Дані антропометричних розмірів освідчуваної недостатні для статевої зрілості. Однак, остаточну відповідь буде дано додатково, після отримання результатів судово-цитологічного дослідження мазків з статевих органів (том 1 а.с.181-183).
Висновком експерта №43 від 14 листопада 2024 року встановлено, що наявні у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розриви (порушення анатомічної цілісності) дівочої пліви, які виникли при першому статевому акті, встановлені за результатами проведення судово-медичної експертизи (висновок № 113 від 21 червня 2024 року), дозволяли здійснювати з нею послідуючі статеві акти з проникненням чоловічого статевого органу без додаткових ушкоджень дівочої пліви. На основі аналізу даних об'єктивного обстеження, спеціального гінекологічного обстеження, рівнів глікогенового індексу та індексу дозрівання можна зробити висновок, що на момент огляду ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла статевої зрілості (том 1 а.с.241-245).
Висновком експерта №СЕ-19/107-24/7769-БД від 09 серпня 2024 року встановлено, генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 1), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1) (том 1 а.с.225-231).
Висновком експерта №СЕ-19/107-24/7773-БД від 26 серпня 2024 року встановлено, що на поверхні нижньої частини швабри (об'єкт №4), що надана на дослідження та поіменована в постанові про призначення експертизи як: "мочалка зі швабри, яка упакована до крафтового пакету з надписом «Національна поліція України слідче управління», виявлені клітини з ядрами з домішкою сперми. На поверхні нижньої частини швабри (об'єкти №№ 1, 2, 3, 5), що надана на дослідження та поіменована в постанові про призначення експертизи як: "мочалка зі швабри, яка упакована до крафтового пакету з надписом «Національна поліція України слідче управління», слідів сперми не виявлено. Встановлено генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою сперми, що виявлені на поверхні нижньої частини швабри ( об'єкт № 4), що надана на дослідження та поіменована в постанові про призначення експертизи як:"мочалка зі швабри, яка упакована до крафтового пакету з надписом «Національна поліція України слідче управління», які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). Генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою сперми, що виявлені на поверхні нижньої частини швабри (об'єкт № 4), що надана на дослідження та поіменована в постанові про призначення експертизи як: "мочалка зі швабри, яка упакована до крафтового пакету з надписом «Національна поліція України слідче управління», є змішаними, містять домінуючі генетичні ознаки, які походять від особи чоловічої генетичної статі, та домішок які не підлягають ідентифікації. Домінуючі генетичні ознаки клітин з ядрами з домішкою сперми, що виявлені на поверхні нижньої частини швабри (об'єкт № 4), що надана на дослідження та поіменована в постанові про призначення експертизи як: "мочалка зі швабри, яка упакована до крафтового пакету з надписом «Національна поліція України слідче управління», збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об'єкт № 1 згідно висновку експерта від 09.08.2024 №CE-19/107-24/7769-БД Закарпатського НДЕКЦ МВС) (том 1 а.с.232-240).
Протоколом дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 19 серпня 2024 року, а саме допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку ст. 225 КПК України за ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайоннного суду Закарпатської області від 01 серпня 2024 року(том 2 а.с.22-139).
Висновком судово-психіатричного експерта №1479 від 23 жовтня 2024 року встановлено, що рівень та продуктивність психічних процесів ОСОБА_9 (пам'ять, увага, мислення ) знаходяться в межах психічної норми. З особливостей особистості - на першому плані є змішана акцентуація характеру по лабільно-сенситивному типу, яка знаходиться в межах психічної норми. ОСОБА_9 не має таких індивідуально - психологічних особливостей, які б могли суттєво вплинути на характер її показів у даному кримінальному провадженні. ОСОБА_9 з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку, здатна правильно сприймати обставини по справі і давати про них відповідні свідчення. ОСОБА_9 на момент вчинення перших сексуальних дій відносно неї (на момент коли їй було 12 років), в силу малолітнього віку, не розуміла характер та значення вчинених щодо неї дій та не могла чинити опір. На даний момент ОСОБА_9 розуміє сексуальний характер вчинених щодо неї дій, але в силу малолітнього віку не розуміє соціального значення і не може чинити опір. Ситуація, що досліджується у даному кримінальному провадженні є психотравмувальною для малолітньої потерпілої ОСОБА_9 . У ОСОБА_9 наявні психологічні переживання, які проявляються у підвищеній емоційній лабільності, тривоги та напруженні (том 1 а.с.246-248).
Висновком судово-психіатричного експерта №1480 від 23 жовтня 2024 року встановлено, що психологічні особливості процесу відтворення обстановки та обставин події (за матеріалами відеозапису проведеного 01 серпня 2024 року за участі ОСОБА_9 ) допиту характеризується наявністю психологічно значимих умов, що відповідають психологічній специфіці (проявом та закономірностям реконструкції подій ) та не суперечать індивідуально - психологічним особливостям ОСОБА_9 . Комунікативна діяльність ОСОБА_9 в ході її допиту, проведеного 01 серпня 2024 року із застосуванням відеозапису, характеризується наявністю стійких проявів індивідуально-психологічних особливостей, коливанням діалогової активності, ініціативністю, значним контролем за своєю комунікативною поведінкою. Суттєва більшість відповідей ОСОБА_9 змістовно поширеним, категоричним ствердженням, що містять ініціативні уточнення, специфічні деталі про ознаки події, які вона реконструює. При проведенні допиту ОСОБА_9 із застосуванням відеозапису від 01 серпня 2024 року, в її комунікативній поведінці констатуються психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення подій, що розслідуються за справою. При проведенні допиту від 01 серпня 2024 року ОСОБА_9 із застосуванням відеозапису, суттєвих ознак психологічного впливу на неї з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії, в основному не виявлено. При проведенні від 01 серпня 2024 року допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_9 із застосуванням відеозапису, суттєвих ознак суперечностей між її вербальними та невербальними проявами не виявляється. Невербальні засоби комунікативної діяльності ОСОБА_9 виконують функцію супутнього смислового навантаження та за своєю суттю є психологічними «слідами» минулого досвіду відносно реконструйованих подій (том 2 а.с.67-69).
Висновком психолога за результатами проведення допиту малолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 14 листопада 2024 року вбачається, що за результатами поведеного допиту, а також спілкування з дитиною було виявлено, що дитина зазнала зі сторони ОСОБА_12 психологічного, фізичного та сексуального насильства (том 2 а.с.37-40).
Протоколом огляду предмета від 29 липня 2024 року з приєднаними скриншотами, встановлено що мобільний телефону марки «Redmi», чорного кольору належить малолітній потерпілій ОСОБА_9 , який вилучено у ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3, та знаходиться у спецпакеті НПУ WAR №0005605. Натиснувши на нижню кнопку телефон було ввімкнено, окрім того, встановлено, що на телефоні відсутні будь-які логічні засоби захисту. Після цього, було виявлено наявність та робочому столі телефону різних додатків. Натиснувши на додаток «WhatsApp», вказаний додаток відкрився, й будь-якої інформації, яка стосувалась би досліджуваного у рамках даного кримінального провадження виявлено не було. Після цього, натиснувши на додаток «Viber», було виявлено наявність декількох переписок через вказаний додаток, однак будь-якої інформації, яка стосувалась би досліджуваного у рамках даного кримінального провадження виявлено не було. Після цього натиснувши на додаток «Instagram», вказаний додаток відкрився, встановлено що додаток відкритий в аккаунті, який знаходився під користуванням малолітньої потерпілої, після цього зайшовши у повідомлення було виявлена переписка, між малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , та особою під ніком « ОСОБА_40 ». З ілюстративних таблиць вбачається, що потерпіла повідомляла про домашнє насильство та про намір звернутися із заявою. Після цього, зайшовши у папку фототека, будь-якої інформації, яка стосувалась би досліджуваного у рамках даного кримінального провадження виявлено не було (том 1 а.с.205-224).
Протоколом огляду місця події від 25 листопада 2024 року проведеного за участю понятих, спеціаліста, власника майна та відеозаписом, який був досліджений під час судового розгляду, встановлено, що об'єктом огляду є квартира АДРЕСА_3 . Увійшовши до квартири через дерев'яні двері наявний коридор, в якому з правої сторони над дерев'яною шафою в куті стіни вмонтований електричний щиток. Біля щитка наявні 4 розетки. На щитку є 4 запобіжні кнопки (сіра, сіра, чорна, сіра), які повернуті вверх. На даному щитку наявне маркування №194731 моделі E.T.N. Також в куті стіни наявні три отвори, імовірно під камери відео спостереження. Прямо по коридору знаходиться кухня. З лівої сторони в куті кімнати наявні отвори в стіні під камеру відео спостереження. З кухні є доступ до балкону. У спальній кімнаті праворуч біля входу знаходиться дерев'яна шафа та наявні диван і ліжко. На прилеглій до дивана стіні приблизно посередині в стелі наявні отвори, імовірно під камери відео спостереження. Також є вікно з карнизом, де в стелі наявні 3 отвори під камери відео спостереження, аналогічно і над ліжком. В спальній кімнаті наявна велика кількість розеток. Під час огляду нічого не вилучалось (том 1 а.с. 258-261).
Протоколом огляду предмету з фото таблицями від 29 листопада 2024 року з якого вбачається, що об'єктом огляду є ноутбуку марки «НР» модель «G62 - b75SR», серійний номер 5СВ0500R08, упакований в спецпакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» PSP 3221038. В ході підключення ноутбуку до мережі для його увімкнення, пристрій не включився, у зв'язку з чим, провести огляд не представилось можливим. Наступним об'єктом огляду є ноутбук марки «HP Folio 13», серійний номер CND22729?Х, упаковано в спецпакет «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ» PSP 3221038. Під час перегляду інформації в застусунку «Вайбер» виявлено бесіду з користувачем «Киця», із закріпленим абонентським номером НОМЕР_5 , від якої міститься повідомлення від 05 січня 2023 року відправлене о 12:15 год. наступного змісту «Васю як ищераз Ся таке повторит що Ти руки пуднимаш тай доангилінися береш ятя нараз лишу мині ото инахуй нетреба щобя жила устрахови дале хочеш щобисьме жили нормально нігда воноТак небуде» (том 1 а.с.254-257).
Протоколом огляду предмету від 23 липня 2024 року встановлено, що об'єктом огляду є відеореєстратор марки «Hikvision», із серійним НОМЕР_13, чорного кольору який вилучено у ході проведення огляду за адресою: с-ще Буштино, вул. Незалежності, 5/35, та який знаходиться у спец. пакеті НПУ №WAR 1758776. Дана слідча дія здійснюється за участі експерта Закарпатського НДЕКЦ МВС України ОСОБА_41 . При дослідженні та огляді вищезазначеного предмету, виявлено наявність відеозаписів, починаючи із 01 травня 2024 року по 20 червня 2024 року. Крім цього встановлено, що у приміщені, де був розташований вищевказаний сервер знаходилось 5 камер, з яких зберігалась інформації на вищевказаний сервер. Крім цього, також наявні відеозаписи за 16 червня 2024 року, коли й відбулась подія яка досліджується у рамках даного кримінального провадження. З метою дослідження належним чином інформації яка міститься на вищевказаному сервері, в подальшому буде призначено відповідну комп'ютерно - технічну експертизу (том 2 а.с.120).
Висновком експерта №СЕ-19/107-24/8245-КТ від 29 серпня 2024 року встановлено, що на накопичувачі наданого на дослідження відеореєстратора виявлено 666 (шістсот шістдесят шість) відео файлів, створених за період часу з 14:00 год. по 20:00 год. 16 червня 2024 року. Дані відео файли були скопійовані та записані на «Додаток 1», який є невід'ємною частиною висновку експерта (том 2 а.с. 34-39).
Протоколом огляду предмета від 29 вересня 2024 року з відеозаписами, які були досліджені під час судового розгляду, встановлено, що предметом огляду були оптичні диски під назвою «Verbatim DVD-R 4.7 GB» із надписом «додаток 1 частина 1», «додаток 1 частина 2», «додаток 1 частина 3», «додаток 1 частина 4». На вказаних носіях інформації наявні відеозаписи з квартири, що за адресою: АДРЕСА_2 . При відкритті першого оптичного диску встановлено, що на ньому записано 144 файли із відеозаписами, на яких зображена спальна кімната, при відкритті другого оптичного листку встановлено, що на ньому записано 425 файли із відеозаписами, на яких зображена дитяча кімната, коридор та кухня, третього диску - встановлено, що на ньому наявні 72 файли із відеозаписами, на яких відображено кухню, четвертого оптичного диску - встановлено, що на ньому записано 27 файли із відеозаписами, на яких відображена кухня. Відеозаписи, що збережені на цих носіях інформації, зроблені за період з 14:00 по 20:00 год. 16 червня 2024 року. Встановлено, що ОСОБА_12 , 16 червня 2024 року у період часу із 13:57 год. по 16:43 год., перебуває у спальній кімнаті вищезазначеної квартири у ліжку. Крім цього, відображено також малолітня потерпіла ОСОБА_9 та її сестра, які перебували у сусідній кімнаті. О 14:14 год. сестра вийшла з квартири та о 14:32 год. повернулася до квартири (файли № 141411, 143231, дод.4).
О 15:24 год. сестра потерпілої виходить з квартири (файл № 152408, дод. 4). На вказаному відеозаписі відображено, як підозрюваний ОСОБА_12 , у нижній білизні 16 червня 2024 року о 16:43 год. піднявся із ліжка та пішов у напрямку сусідньої кімнати. На даному кадрі відображено як підозрюваний ОСОБА_12 , заходить на кухню о 16:43 год.
На вказаному відеозаписі відображено як підозрюваний ОСОБА_12 , повертається у спальну кімнату, залишає мобільний телефон на ліжку та йде у напрямку іншої кімнати -16:53 год.
О 16:54 год. повертається до спальної кімнати з джинсовими брюками у руках, одягає їх та знову виходить з кімнати (файл № 165337, 49, дод.1).
О 16:54 год. ОСОБА_12 заходить до кухні, бере стілець та виходить з ним з приміщення кухні (файл №165442, дод. 3).
О 16:55 год. ОСОБА_12 з розкладним стільцем у руках підходить у коридорі до шафи. Встає на спинку стільця та тягнеться руками вище шафи, після чого запис припиняється (файли №165452, 165507, 165529 дод. 2).
Надалі у період часу з 16:55 год. до 17:17 год. камерами, які знаходилась у зазначеній квартирі, запис не здійснювався.
Додаток 1 - 1 (приміщення спальної кімнати) унаслідок перегляду відеозаписів СН1-2024-06-16-172900 (дод.1) та наступного відеофайлу СН1-2024-06-16-172921 (дод.1) встановлено, що протягом періоду з 16:55 по 17:29 год. відеозапис у приміщенні цієї кімнати не здійснювався.
Додаток 1 - 2 Файли 165529 - 171702 (дод. 2). Протягом періоду з 16:55 по 17:17 запис не здійснюється.
Додаток 1 - 3 (приміщення кухні) відеофайл 165639 та 171709 встановлено, що протягом періоду з 16:55 по 17:17 год. відеозапис не здійснювався.
Додаток 1 - 4 (приміщення коридору при вході до квартири). Відеофайли НОМЕР_6 та 171702 встановлено, що протягом періоду з 16:30 по 17:17 год. відеозапис не здійснювався.
О 17:17 год. у зоні камери, встановленої у приміщенні дитячої кімнати, видно як ОСОБА_12 з приміщення коридору проходить до дитячої кімнати, одразу бере мобільний телефон, що лежав на дивані потерпілої, підносить руки до монітору, що установлений в цій кімнаті на шафі, після чого заходить до приміщення кухні (файл 171702, дод 2).
О 17:17 год. на відеозаписі, на якому зображено кухню, малолітня потерпіла ОСОБА_9 стоїть перед столом, бере з пакета картоплю та чистить її (файл 171702, дод. 3), ОСОБА_12 заходить до кухні та починає палити сигарету. О 17:29 до кухні заходить сестра, яка погладила кота і вийшла з кухні. ОСОБА_12 о 17:30 виходить з приміщення кухні. До 17:40 ОСОБА_9 перебуває у приміщенні кухні, після цього з чашкою в руках виходить.
О 17:28 год. до квартири повернулась молодша сестра потерпілої ОСОБА_9 (файл 172921, 51, дод.1, 172841 (дод.4, файл 172845, дод. 2), яка одразу пройшла до кухні. На даному відеозаписі відображено як о 17:29 год., до сусідньої кімнати повернулась молодша сестра малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , та лягає на ліжко (файл 172911, дод. 2).
О 17:30 год. ОСОБА_12 заходить до спальної кімнати (файл 173044, 52, дод.1).
О 17:43 год. ОСОБА_9 заходить до дитячої кімнати. Заносить чашку до спальної кімнати, де перебуває ОСОБА_12 , та лягає на диван у дитячій кімнаті (файл 174318, дод.2). У ліжку перебуває приблизно годину (файл 184123).
О 18:27 год. виходить з квартири сестра (файл 182658, дод. 4).
О 19:33 год. у кадрі видно, як ОСОБА_9 протирає підлогу у приміщенні кухні шваброю (файл191635, дод. 4) (том 2 а.с.44-73).
Висновком судово-психіатричного експерта №486 від 14 листопада 2024 року встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння ознак психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності та інших хворобливих розладів психіки не проявляв, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними та може у теперішній час. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_12 не має психічних розладів пов'язаних із статевим потягом до дітей (том 1 а.с.249-253).
Також в судовому засіданні були дослідженні речові докази.
Суд дотримався норм, визначених ст. 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суд розглянув відповідно до вимог закону.
При оцінці поданих доказів, суд виходить з загальних принципів кримінального судочинства, практики Європейського суду з прав людини та практики Верховного суду.
Так, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
У ч.2 ст.8 КПК України визначено що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а у ч.5 ст.9 КПК України наголошено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд, проте вона не визначає критеріїв допустимості доказів, оскільки це питання вирішується перш за все внутрішнім правом і національними судами (рішення у справі: «Шенк проти Швейцарії» від 12 липня 1988 року; «Морейра Ферейра проти Португалії» (№ 2) [ВП] від 11 липня 2017 року; «Хеглас проти Республіки Чехія» від 1 березня 2007 року).
Національне судове провадження, коли йдеться про порушення захищеного Конвенцією права (з огляду на характер цього порушення), ЄСПЛ розглядає з позицій дотримання справедливого судового розгляду, що вирізняється не стільки прийнятністю певних доказів за національним правом, скільки тим, чи є провадження, включно із способом збирання доказів, справедливим у цілому (рішення у справі: «Хан проти Сполученого Королівства» від 12 травня 2000 року; «P.G. і J.H. проти Сполученого Королівства» від 25 вересня 2001 року; «Аллан проти Сполученого Королівства» від 5 листопада 2002 року).
Дотримання стандартів справедливості провадження досягається через дотримання прав сторони захисту з урахуванням якості доказів сторони обвинувачення, включно з вирішенням питання про те, чи породжують сумнів щодо їх надійності або точності обставини, за яких їх було отримано, чи були використані у провадженні докази, отримані з порушенням права на захист.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, покликані запобігати неправомірному втручанню держави та заохочувати доброчесну поведінку правоохоронних органів (постанова ККС ВС від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).
Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_33 при цьому показання малолітньої потерпілої та інших свідків є чіткими, послідовними і не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Протоколи слідчих дій є належними та допустимими доказами, оскільки такі складено уповноваженою на те особою слідчим в присутності понятих. Зауважень та доповнень від учасників слідчих дій щодо їх проведення не надходило, про що у протоколах зроблено відповідні записи.
Експертизи проведені кваліфікованими експертами, на підставі постанов слідчого, належним чином аргументовані, ґрунтуються на ретельному дослідженні, зробленому на підставі діючого законодавства, містять відповіді на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновках відносяться до справи і мають доказове значення. Тому вказані висновки суд покладає в основу прийнятого рішення. Підстав недовіряти висновкам експертів у суду немає.
При цьому, керуючись ст. 85 КПК України суд не приймає до уваги в якості доказу підтвердження вини обвинуваченого звукозапис телефонної розмови між обвинуваченим ОСОБА_12 та його співмешканкою ОСОБА_14 , який був досліджений під час судового розгляду (том. 3 а.с.55).
Проте інші процесуальні документи, наведені у вироку прямо підтверджують той факт, що досліджені в судовому засіданні докази, які суд визнає належними та допустимими, зібрані в порядку встановлену законом та жодного сумніву у своїй законності та правдивості не викликають.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Суд зазначає, що для вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинений злочин в обов'язковому порядку мають бути встановлені усі елементи складу злочину, зокрема, об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона, а обов'язок доведення наявності вказаних елементів покладається на сторону обвинувачення.
Норма ст.152 КК України забороняє вчиняти будь-які дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло потерпілої особи, яка не досягла 14 років, з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, незалежно від її добровільної згоди.
Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікована Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 встановлює, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
Відповідно до ст.17,19 зазначеної Конвенції, жодна дитина не може бути об'єктом незаконного посягання на її честь і гідність; держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.
Статтею 34 цієї Конвенції встановлено, що держава зобов'язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.
Законодавець забезпечує охорону та статеву недоторканість особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її статі.
Відповідно до ст.3, 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
На батьків покладається основна відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, тощо (ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.150 СК України).
Одночасно, чинним законодавством України дитині гарантується право на захист від усіх форм насильства, батьки зобов'язані поважати дитину, забороняється фізичні покарання дитини батьками, які принижують людську гідність дитини (ст.10 Закону України «Про охорону дитинства», ст.150 СК України).
При постановленні вироку колегія суддів враховує, що зґвалтування та вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку є одними із небезпечних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності, оскільки заподіює шкоду здоров'ю малолітньої дитини, негативно впливає на її нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток.
Стаття 52 Конституції України зазначає, будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом. Конвенція про права дитини вважає завданням кожної держави надати дитині такий захист і піклування, які необхідні для її гаразду, захистити дитину від усіх форм дискримінації або покарання, фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, недбалого і брутального поводження та експлуатації, забезпечити їй здоровий розвиток тощо.
Згідно роз'яснень, викладених в п.1 абз.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», потерпілою особою від зґвалтування може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі, незалежно від її поведінки до вчинення злочину, способу життя, попередніх стосунків із суб'єктом злочину, зокрема перебування з ним у зареєстрованому шлюбі, проживання однією сім'єю тощо.
Добровільна згода потерпілої, яка не досягла 14 років, на скоєння дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням у її тіло з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, у даному випадку не має значення, оскільки це є кримінально карним та охоплюється диспозицією статті.
Згвалтування є найбільш тяжким і небезпечним статевим злочином. Воно грубо порушує гідність особи, посягає на статеву недоторканість, якщо потерпіла від цього злочину є малолітньою. Отже, об'єктом згвалтування у даному кримінальному провадженні є статева недоторканість малолітньої потерпілої. Причому, ні моральне обличчя потерпілої, ні спосіб її життя, ні характер відносин з кривдником, не виключають, за доведеності інших ознак складу цього кримінального правопорушення.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 4, 6 ст.152 КК України, полягає у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, скоєних щодо особи, яка не досягла 14 років, незалежно від її добровільної згоди.
Суб'єктивна сторона зґвалтування характеризується прямим умислом, за якого винний усвідомлює, що застосовує насильство, погрозу або використовує безпорадний стан потерпілої особи для вступу з нею у статеві зносини і бажає цього. Мотивом є переважно прагнення задовольнити статеву пристрасть.
При постановленні вироку колегія суддів враховує, що зґвалтування та вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку є одними із небезпечних злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності, оскільки заподіює шкоду здоров'ю малолітньої дитини, негативно впливає на її нормальний фізичний, психічний і соціальний розвиток.
Правова концепція доведення вини особи «поза розумним сумнівом» сформульована та обґрунтована у рішеннях ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини», «Кобець проти України» від 14.02.08 року, «Козинець проти України» від 06.12.17 року та ін.. За цією концепцією сукупність зібраних слідством та безпосередньо досліджених судом доказів з додержанням критеріїв їх належності, допустимості, достатності, виваженості та взаємозв'язку між собою з урахуванням особливостей національного кримінального та кримінально-процесуального закону повинна відповідати загальним принципам права особи на справедливий суд, закріпленим в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сам процес та результат доведення вини особи має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Так, стороною обвинувачення надано суду безспірні докази, зібрані під час досудового розслідування, які судом визнані допустимими та належними, що в сукупності дають підстави для визнання особи винною у пред'явленому обвинуваченні.
Отже, судом встановлено факт неодноразового вчинення ОСОБА_12 дій сексуального характеру відносно малолітньої ОСОБА_9 .
Доказів, які б свідчили про непричетність ОСОБА_12 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень суду не надано.
Будь-яких клопотань щодо дослідження тих чи інших доказів на підтвердження невинуватості обвинуваченого ОСОБА_12 протягом розгляду справи стороною захисту заявлено не було.
Суд також зважає на те, що допитаний свідок ОСОБА_33 за клопотанням сторони захисту не спростували факт причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Також колегія суддів у ході розгляду справи не встановила, а сторона захисту належними та допустимими доказами не довела факту того, що потерпіла могла б обмовити обвинуваченого ОСОБА_12 .
Позицію обвинуваченого ОСОБА_12 щодо його невинуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності, оскільки його покази суперечать доказам, зібраним в ході досудового розслідування та безпосередньо дослідженими в ході судового розгляду, зокрема відеозаписом, на якому зафіксовано допит малолітньої потерпілої, який проводився у відповідності до вимог законодавства, і надані потерпілою покази підтверджені висновками експертів, а також показами свідків, а тому у суду відсутні підстави не довіряти цим показам малолітньої потерпілої ОСОБА_9 або не брати їх до уваги. Потерпіла прямо, достатньо детально, послідовно розповідає про неправомірні дії саме ОСОБА_12 , показання потерпілої цілком узгоджуються з усіма іншими дослідженими доказами. З об'єктивно встановлених обставин події неможливо дійти до іншого висновку ніж наявність сексуальних актів між обвинуваченим та потерпілою, а відтак стороною обвинувачення надано достатньо належних, допустимих та безсумнівно переконливих доказів наявності вини ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень.
Проведеною експертизою беззаперечно встановлено, що на час проведення огляду у 13-річної ОСОБА_9 ,виявлені старі розриви дівочої пліви з добре зажившими краями, які виникли внаслідок введення в статеві органи туго-еластичного предмету, яким міг бути напружений статевий орган.
Досліджені під час судового розгляду докази, жодним чином не спростували обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 152 та ч. 6 ст. 152 КК України.
Таким чином, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження приходить до висновку, що ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України, тобто дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди та кримінальні правопорушення, передбачені ч. 6 ст. 152 КК України - дії сексуального характеру, пов'язані із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинених повторно, щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
При вирішенні питання про призначення покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, виходячи з принципу його законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також керується роз'ясненнями, викладеними у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи», відповідно до яких призначаючи покарання особам, винним у вчиненні злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, суди мають неухильно дотримуватись вимог ст.65 КК щодо індивідуалізації покарання, а саме: враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують чи обтяжують покарання. Визначаючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні враховувати стадію його вчинення, кількість епізодів, тяжкість наслідків, що настали тощо.
Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_12 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Також суд враховує, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 12 КК України, злочини, які передбачені ч.4 ст. 152 та ч.6 ст. 152 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів.
Обставин, які згідно ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Також із пред'явленого ОСОБА_12 обвинувачення слід виключити обставину, що обтяжує покарання - вчинення ним кримінального правопорушення перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, так як вона не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.
При призначенні конкретного виду і розміру покарання відносно обвинуваченого колегія суддів враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря психіатра, нарколога та фтизіатра не значиться, за місцем проживання характеризується позитивно, а також беручи до уваги те, що обвинувачений раніше не судимий та до адміністративної відповідальності не притягувався, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_12 та попередження вчинення з його боку нових кримінальних правопорушень можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому щодо нього необхідно і доцільно з призначити покарання в виді позбавлення волі на певний строк у межах санкцій ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України із застосуванням ст. 70 КК України у виді позбавлення волі.
Дане покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Потерпіла ОСОБА_9 , в інтересах якої діють представники - адвокат ОСОБА_11 , законні представники - ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , звернулася з цивільним позовом до ОСОБА_12 про відшкодування моральної шкоди завданої злочином.
При вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_12 моральної шкоди в розмірі 500 000 гривень, суд надходить до наступного.
Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 цього Кодексу цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги наявність такої шкоди, що підлягає стягненню з відповідача - обвинуваченого ОСОБА_42 , тривалість моральних страждань і переживань малолітньої потерпілої ОСОБА_9 , оскільки остання отримала значної психологічної травми від сексуального насилля неодноразово здійснюваного ОСОБА_12 .
Отже, беручи до уваги конкретні обставини справи, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які перенесла малолітня потерпіла, яка, будучи ще зовсім маленькою дівчинкою, зазнала сексуального насильства від людини, яка б мала її опікати, їх тривалість, неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у житті, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди підлягають до задоволення в розмірі 500 000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та справедливості й не може вважатися сумою явно завищеною чи надмірною.
Згідно ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання обвинуваченого необхідно зарахувати попереднє ув'язнення у період із 14 год. 20 хв. 20 червня 2024 року, з моменту його фактичного затримання, до набрання вироком законної сили з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Початок строку відбування ОСОБА_12 призначеного покарання у виді позбавлення волі обраховувати з моменту його затримання, тобто з 14 год. 20 хв. 20 червня 2024 року.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Судові витрати, згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, покласти на обвинуваченого.
Арешт накладений на майно, відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 374 ч. 4 п. 2 КПК України слід вирішити питання про включення інформації про обвинуваченого ОСОБА_12 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
Керуючись ст. ст. 370, 371, 373-376 КПК України, колегія суддів,-
ОСОБА_12 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч.6 ст. 152 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років;
- за ч.6 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п'ятнадцять) років.
Строк відбуття покарання ОСОБА_12 рахувати з моменту його фактичного затримання з 14 год. 20 хв. 20 червня 2024 року.
Зарахувати ОСОБА_12 згідно з ч.5 ст.72 КК України у строк відбування покарання період його попереднього ув'язнення з 14 год. 20 хв. 20 червня 2024 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_12 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 500 000 грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_12 на користь держави 77 903 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот три) грн. 77 коп. процесуальних витрат за проведення судових експертиз.
Речові докази, а саме:
- мобільний телефон марки «Redmi» моделі «9 C» з НОМЕР_7 та НОМЕР_8 з картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_9 , ноутбук марки «Sony» з серійним номером НОМЕР_12, чотири жорстких диски SSD марки «WD», «Kingston», «Goodram», «Seagate», пластиковий футляр з флеш накопичувачами, а саме 11 шт. формату micro SD та 22 шт. формату USB, 2 ноутбуки марки «НР», один з яких без номерних позначень, та інший з серійним номером CHDLL7294X3, системний блок марки «2Е» з серійним позначенням GM21072305000313, відеореєстратор в розібраному стані марки «Hikvision» з серійним номером НОМЕР_13, мобільний телефон марки «Samsung A10s» imei1: НОМЕР_10 , імеі2: НОМЕР_11 та мобільний телефон марки «Орро» (телефон захищений паролем, через що imei не встановлений), 2 міні системних блоки марки «Fujitsu», які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області - повернути обвинуваченому ОСОБА_12 ;
- 6 жорстких дисків HDD марки «Seagate» - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- труси сірого кольору, шорти сірого кольору з рожевою окантовкою, мочалка зі швабри, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області - знищити.
Арешт накладений, згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2024 року, на: мобільний телефон марки «Redmi», моделі «9C», з IMEI:1: НОМЕР_2 та IMEI:2: НОМЕР_3 , з карткою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_9 , який упаковано до спеціального пакету НПУ WAR0005605, ноутбук марки «Ѕоnу», з серійним номером НОМЕР_12, який упаковано до спеціального пакету НПУ СУ PSP 3247857, труси сірого кольору, які упаковано до паперового конверту НПУ ГСУ, шорти сірого кольору з рожевою окантовкою, які упаковано до паперового конверту НПУ ГСУ, що належать ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; чотири жорстких диски SSD марки «WD», «Kingston», «Goodram», «Seagate», які упаковано до паперового конверту НПУ СУ, пластиковий футляр з флеш- накопичувачами, а саме 11 штук формату micro SD та 22 штуки формату USB, які упаковано до спеціального пакету НПУ СУ РЅР3247856, 2 ноутбуки марки «НР», один з яких без номерних позначень, інший з серійним номером CHDLL72943, які упаковано до спеціального пакету НПУ PSP 3221038, системний блок марки «2Е», з серійним позначенням GM21072305000313, який упаковано до спеціального пакету НПУ СУ, горловина якого скріплена номерною биркою В705136, 6 жорстких дисків HDD марки «Seagate», які упаковано до спеціального пакету НПУ СУ PSP3247858, 2 міні системних блоки марки «Fujitsu», які упаковано до спеціального пакету НПУ СУ РЅР3247859, відеореєстратори в розібраному вигляді марки «Hikvision», з серійним номером НОМЕР_13, які упаковані до спеціального пакету НПУ WAR1758776, мочалку зі швабри, яку упаковано до паперового конверту НПУ СУ, що належать ОСОБА_12 - скасувати.
Арешт накладений, згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2024 року, на: мобільний телефон марки «Samsung A10s» imei1: НОМЕР_10 , імеі2: НОМЕР_11 та мобільний телефон марки «Орро» (телефон захищений паролем, через що imei не встановлений), власником яких є ОСОБА_12 - скасувати.
Включити інформацію про обвинуваченого ОСОБА_12 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Тячівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту одержання ним копії вироку.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3