Єдиний унікальний номер 305/2376/25
Провадження по справі 2/305/726/25
Іменем України
12.09.2025 м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Біроваш О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
До суду 10.07.2025 надійшов у електронній формі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник зазначає, що 04.09.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1020492 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, за яким відповідач отримав на свій рахунок кошти у розмірі 3 000 грн на строк 30 днів. Відповідач умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого має непогашену заборгованість перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», яка становила 9 750 грн. Разом з тим, 28.04.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-28/04/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 1020492 від 04.09.2020 укладеним з ОСОБА_1 , того ж дня 28.04.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-28/04/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 1020492 від 04.09.2020 укладеним з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» ТОВ «ФК АЙКОНС», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Станом на 21.03.2025 заборгованість відповідача по Кредитному договору перед Позивачем складає 9 750 грн, 3 000 грн - тіло кредиту, 1 710 грн - нараховані проценти, 5 040 грн - нараховані проценти, що і змусило звернутися до суду.
Тому, покликаючись на статті 509, 525, 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 9 750 гривень, а також судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 422,40 гривень та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 500 гривень.
Ухвалою від 11.07.2025 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11.08.2025, у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи відкладено на 11.09.2025, а у подальшому на 12.09.2025.
Представник позивача Пархомчук С.В. в судове засідання не з'явився, у позовній заяві висловив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи, разом з тим засобами електроного зв'язку 28.07.2025 надіслав на адресу суду заяву про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у розмірі 10 500 гривень, які просив стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання жодного разу не з'явився, був належним чином повідомлений, у тому числі шляхом направлення судової повістки за адресою проживання відповідно до повідомлення, що повернулося на адресу суду, адресат відсутній за вказаною адресою, разом з тим повідомлявся шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, відзив не подав.
За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
За таких обставин, судом у порядку ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши їх у сукупності та взаємозв'язку, суд встановив такі обставини.
04.09.2020 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1020492 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір
Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися Заповненням анкети-заяви позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України, на підтвердження чого надано копію кредитного договору № 1020492 від 04.09.2020, графік платежів, що є додатком до договору та довідку про ідентифікацію, згідно з якою клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) отримав на номер свого телефону ( НОМЕР_2 ) 04.09.2020 одноразовий ідентифікатор Х720 яким акцептував договір.
Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.
Відповідно до п.1.2, 1.3.,1.4.1. та 1.4.2. кредитного договору, сума кредиту: 3 000 грн, строк, на який надається кредит - 30 днів, дата повернення вказується у графіку платежів, знижена процентна ставка 1,90 %.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
П. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Без ідентифікації клієнта, без перевірки правильності введення коду направленого на мобільний телефон клієнта, кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
За змістом положень ст. 652 ЦК України договір є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно з випискою із особового рахунку за кредитним договором № 1020492 від 04.09.2020, заборгованість ОСОБА_1 за період з 04.09.2020 по 21.03.2025 становить 9 750 грн та складається із основного боргу в сумі 3 000 грн, простроченої заборгованості по процентах в сумі 5 040 грн, строкової заборгоаності за процентами в розмірі 1 710 гривень, що свідчить про те, що віповідачем належним чином умови договору виконані не були.
28.04.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-28/04/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 1020492 від 04.09.2020, укладеним із ОСОБА_1 .
Того ж дня 28.04.2021 ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-28/04/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 1020492 від 04.09.2020, укладеним з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», ТОВ «ФК АЙКОНС» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до
ОСОБА_1 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи наведене, позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов'язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.
Таким чином, відповідачем не виконано умови укладено кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено проценти за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.
Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача необхідно стягнути в повному обсязі сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 гривень.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, зазначених у позовній заяві в розмірі 10 500 гривень, слід зазначити наступне.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Айконс» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем укладено договір про надання правової допомоги № 16/06/2025, а вже 24.07.2025 сторонами підписано акт про отримання правової допомоги
Відповідно до вказаного акту, адвокатом упродовж однієї доби надано 4 види послуг загальною тривалістю 10 год загальною вартістю 10 500 грн, зокрема:
- зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості тривалістю 1 год вартістю 2 000 грн;
- складання та подання до суду позовної заяи (підготовка доказів/додатків до позовної заяви) моніторинг та аналіз судової практики ) тривалістю 2,5 год вартістю 5 000 грн;
- інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи тривалістю 1,5 год вартістю 3 000 грн;
- канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції тривалістю вартістю 500 грн;
Вартість наданих послуг має бути оплачена адвокату протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робі(наданих послуг).
Отже, наданими позивачем доказами підтверджується розмір очікуваних витрат у сумі 10 500 грн.
При визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та в постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).
У постанові від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд управі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. При цьому суд враховує, що відповідач участі у судовому розгляді фактично не брав, що могло позбавити його можливості подати доводи щодо неспівмірності витрат.
Ця справа відноситься до категорії нескладних (малозначних) справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Разом з тим, суд враховує, що 27.06.2025 адвокатом поштовим зв'язком одночасно було направлено позивачам матеріали 47 позовних заяв (список за № червень 8), чим додатково підтверджується їх однотипність та нескладність.
Крім того, канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції тривалістю вартістю 500 грн взагалі не належать до правничої допомоги.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Таким чином, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критеріям реальності та розумності таких витрат.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» заборгованість за кредитним договором № 1020492 від 04.09.2020 у розмірі 9 750 (дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» судові витрати в загальному розмірі 5 422 (п'ять тисяч чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон», місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44334170.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте Рахівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК