Єд. унік. № 243/7669/25
Провадження № 3/243/3929/2025
Іменем України
12 вересня 2025 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Дюміна Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли з БПП в містах Краматорську та Слов'янську УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
До Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з БПП в містах Краматорську та Слов'янську УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія АБА № 089543 від 12.08.2025 року зазначено, що “12.08.2025 о 21 годині 24 хвилин в м.Слов'янськ по вул.Миколи Богуна, біля буд.106 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Правопорушення вчинено втретє протягом року, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП».
Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неприбуття суду не повідомив, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи.
Стаття 268 КУпАП не містить заборони розглядати справу про адміністративні правопорушення за ч.3 ст.130 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За таких обставин суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, за участю її захисника.
Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Адміністративним правопорушенням відповідно до ч.3 ст.130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вчинене особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 року № 1395: «повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Той факт, що правопорушення вчинено особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за вчинення аналогічного правопорушення, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції.
З наданих відомостей не вбачається факту накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення аналогічного адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП двічі у період часу з 12.08.2024 по 12.08.2025. Таким чином, наявність спеціального суб'єкта - особа, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за вчинення аналогічного правопорушення, жодним чином не підтверджена доданими до протоколу матеріалами. Так, до протоколу додані відомості про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності 07.05.2025 постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за ч.3 ст.130 КУпАП, а також складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП 09.06.2024, яке постановою суду від 02.09.2024 було об'єднано з іншою справою. Таким чином, жодних відомостей про результат розгляду протоколу від 09.06.2024 матеріали справи не містять, тому підстави для висновку про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за вказаним протоколом відсутні. Окрім того, до матеріалів справи не долучено копію постанови суду від 07.05.2025 за ч.3 ст.130 КУпАП, за змістом якої можливо було б встановити інші факти притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
З урахуванням наведеного, дії ОСОБА_1 за змістом протоколу мали б бути кваліфіковані за ч.2 ст.130 КУпАП.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Таким чином, обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення щодо кваліфікації адміністративного правопорушення не підтверджуються дослідженими під час розгляду справи доказами, що дає підстави витлумачити всі сумніви на користь ОСОБА_1 та відкинути їх.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що “кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції “кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
У справі “Малофєєва проти Росії» ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення (“проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У рішенні у справі “Карелін проти Росії» ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Враховуючи, що всі сумніви щодо доведеності вини порушника слід тлумачити на його користь, суд робить висновок, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відомості про вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, не підтверджуються доказами, отже і протокол про адміністративне правопорушення не можна визнати доказом вини останнього у розумінні ст. 251 КУпАП.
Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, у діях ОСОБА_1 відсутній.
Відповідно до положень п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки суду не надано безспірних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, суд вважає, що його вина належним чином не доведена, достатніх доказів його вини не зібрано, тому справу необхідно закрити у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 130, ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, - суд,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Н.О. Дюміна