Єдиний унікальний № 946/3008/25
Провадження № 1-кп/946/364/25
про продовження строку тримання під вартою
11 вересня 2025 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представників цивільних позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
провівши у місті Ізмаїлі Одеської області в залі суду відкрите судове засідання у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150020001891 від 14.10.2024, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вінниці, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
У провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024150020001891 від 14.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України.
Прокурор Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 звернулася до суду з клопотанням про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 діб, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), не припинили існувати.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала, та просила його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення вказаного клопотання. Зокрема, захисник зазначив, що воно носить суто формальний характер, і не відповідає обставинам справи. Так, ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке не є умисним, визнав. Санкція статті ч. 2 ст. 415 КК України передбачає не лише покарання у виді позбавлення волі, а й альтернативні види покарання, а тому обставини, на які посилається прокурор, є необґрунтованими. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 не намагався переховуватися, завжди з'являвся на всі виклики. Він - військовослужбовець, керівник військового підрозділу, має міцні соціальні зв'язки. З огляду на вказане, а також стадію судового провадження, захисник просить обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Представник цивільного позивача військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_7 підтримав позицію захисника.
Представник цивільного позивача ТОВ «ДАНАЙ-ТРАНС-СЕРВІС» - ОСОБА_6 підтримав позицію сторони обвинувачення.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 17.04.2025 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті строком до 13.06.2025 включно.
За змістом ч. 1 ст. 331, ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, під час судового розгляду суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставини, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи у сукупності дані щодо особи обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, зокрема покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, ОСОБА_4 може переховуватись від суду, а тому суд доходить висновку, що заявлений прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжує існувати.
Суд погоджується, що ОСОБА_4 , перебуваючи без найсуворішого запобіжного заходу, зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме - шляхом невиконання процесуальних обов'язків щодо явки за викликом до суду, чим затягуватиме розумні строки розгляду справи, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України.
Суд вважає, що ризик, передбачений п. 5 ч. 1ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, прокурором також доведений, оскільки ОСОБА_4 на даний час обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України, в результаті якого настала смерть кількох осіб.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, продовжують існувати.
Суд переконаний, що інші більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням вканого вище, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 , без визначення розміру застави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176-178, 183, 199, 331, 370-372, 376 КПК України, суд, -
1. Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
2. Продовжити застосування відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 415 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 , без визначення розміру застави, строком на 60 (шістдесят) днів, до 10 листопада 2025 року.
3. Строк дії наявної ухвали закінчується 10 листопада 2025 року.
4. Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , а також направити для виконання до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
5. Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
6. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_4 , який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
7. Повний текст ухвали оголошений 12 вересня 2025 року о 14:50 год.
Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду
Одеської області ОСОБА_1