Справа № 496/5918/24
Провадження № 2/496/1058/25
08 вересня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Шаньшиної М.В.
за участю:
секретаря - Ткаченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Усатівської сільської ради, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги позивач мотивувала тим, що починаючи з 2014 року вона та відповідач та перебували у відносинах без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_3 . В подальшому відносини між сторонами було припинено. Відповідач станом на сьогоднішній день перебуває в офіційному шлюбі зі ОСОБА_4 з квітня 1999 року та має двох спільних з нею дітей. Починаючи з серпня 2015 року відповідач проживає окремо від позивача з донькою та ніякої участі у житті дитини не бере. Взагалі не забезпечує дитину необхідним. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються самостійно позивачем без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. Відповідач не надає жодної допомоги на утримання дитини. Відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини з питань пов'язаних з її навчанням, фізичним та духовним розвитком, не піклується про неї, не цікавиться розвитком здібностей дитини та не виявляє будь-якої зацікавленості у її житті. Тобто, маючи прямий обов'язок брати участь у вихованні своєї дитини, відповідач ігнорує його, та маючи право на особисте спілкування, не користується цим правом, у зв'язку з чим позивач звернулась до суду з вказано позовною заявою.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача. В якій також зазначив, що позов підтримує та просить задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначив, що позов визнає та просить позовну заяву задовольнити.
Від представника Служби у справах дітей виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату та час розгляду справи, про причини неявки суду не повідомили.
Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04.07.2015 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис № 6287.
Рішенням виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області № 253 від 24.07.2025 року затверджено Висновок Служби у справах дітей «Про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 » Відповідно до висновку, з метою захисту прав та інтересів малолітньої дитини, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, керуючись ст. 164 СК України виконавчий комітет вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини.
Стаття 150 СК України визначає перелік обов'язків батьків щодо виховання та розвитку дитини, якими зокрема є: виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклування про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка дитини до самостійного життя та інші.
Згідно ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
За правилами ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1). Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4).
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя і праці. Позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей. Батьки несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Як, роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 своєї постанови № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негайно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27.11.1992 року, Серія A, № 250, ст. 35 - 36, п. 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України»).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання
Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Зазначена позиція узгоджується також з висновками ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року.
Судом встановлено, що відповідач не приймає участі у вихованні дитини, проживає окремо від неї, не цікавиться їх життям, має вкрай низький батьківський потенціал, не розуміє шляхи налагодження відносин з дитиною та не здатний створити сприятливі умови для проживання та розвитку дитини.
Вищезазначені факти як кожен окремо, так і в сукупності, свідчать про свідоме нехтування батьком виконання батьківських обов'язків по догляду та вихованню диною, що є підставою для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч. 5 та ч. 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із принципу дизпозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги заяву відповідача, а також висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення відповідача батьківських прав, підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 21, 24, 104, 105, 110-112, 150, 164, 165, 180-182, 184, 191 СК України, Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 12, 13, 76, 77, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 353, 354 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Усатівської сільської ради, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Усатівської сільської ради Одеського району Одеської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення якщо така адреса відсутня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.
Суддя М.В. Шаньшина