Справа № 127/18958/24
Провадження № 1-кп/127/543/24
10.09.2025 місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене 07 березня 2024 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024020020000527 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 16.11.2017 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. Звільненого з місць позбавлення волі 14.12.2018 по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України,-
ОСОБА_4 , 06.03.2024, близько 10 год. 30 хв., перебуваючи на першому поверсі першого під'їзду будинку № 7 по вул. Олега Антонова в м. Вінниці, біля входу у підвал помітивши дитячу коляску торгової марки «Bravo» у чорному кольорі, належну ОСОБА_6 , з кишені коляски дістав жіночий гаманець торгової марки «Jenny Fairy» чорного кольору, належний ОСОБА_6 , в якому побачив банківську картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , відкриту на ім'я ОСОБА_6 .
Підбурюваний жагою легкої наживи, ОСОБА_4 , у відсутність потерпілої, вирішив з корисливих мотивів викрасти банківську платіжну картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яка згідно із ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 4, 14, 27, 31 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про платіжні послуги», ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та примітки до ст. 358 Кримінального кодексу України є офіційним документом, оскільки перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити установи банку AT «Ощадбанк» і містить інформацію, яка засвідчує (підтверджує) факти, котрі мають юридичне значення та на якій зберігались грошові кошти.
Реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на викрадення чужого майна, ОСОБА_4 , діючи таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу викрав з гаманця потерпілої банківську платіжну картку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яка являлася електронним платіжним документом та засобом доступу до банківського рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім'я потерпілої, перебувала у її постійному користуванні та була офіційним документом майнового характеру, що надавав право особі на одержання, зберігання та використання інформації про розрахункові кошти та інші грошові надходження на рахунок і забезпечувала доступ до банківського рахунку з метою отримання грошових коштів.
Після цього, ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденою банківською карткою на власний розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому діянні визнав в повному обсязі.
З'ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують ОСОБА_4 , оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.
По суті пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 надав суду покази аналогічні обставинам викладеним в обвинувальному акті. Повідомивши суду, що дійсно 06.03.2024, перебуваючи на першому поверсі першого під'їзду будинку, що по вул. Олега Антонова в м. Вінниці, біля входу у підвал він помітив дитячу коляску торгової марки. В подальшому, з кишені коляски дістав жіночий гаманець в якому побачив банківську картку AT «Ощадбанк» відкриту на ім'я ОСОБА_6 , які в подальшому викрав та розпорядився на власний розсуд.
Обвинувачений ОСОБА_4 додатково зазначив, що до вчиненого ставиться самокритично та шкодує, що так сталось. Просив суд суворо його не карати.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, доведена повністю.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України, тобто викрадення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів.
При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_4 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
За місцем проживання скарг та заяв на ОСОБА_4 не надходило.
Згідно довідки КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», вих. №1408 від 16.04.2024, ОСОБА_4 під диспансерним спостереженням у вказаному закладі не перебуває.
Відповідно до довідки КНП «ВОПНЛ ім. Ющенка», вих. №29/2475 від 27.03.2024, ОСОБА_4 перебував на стацобстеженні у відділенні №17 з 19.02.2010 по 17.03.2010, з діагнозом: «Без психічних розладів».
З вимоги про судимість від 14.03.2024 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє: 16.11.2017 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. Звільненого з місць позбавлення волі 14.12.2018 по відбуттю строку покарання.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий; винив кримінальний проступок; на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває; за місцем проживання скарг на ОСОБА_4 не надходило; вину визнав в чому щиро розкаявся.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття.
Окрім цього, суд звертає увагу, що ОСОБА_4 , вчинив викрадення офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів, натомість зазначене не враховується судом як обтяжуюча покарання обставина, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обов'язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування обставини вчинення кримінального правопорушення, не було зазначено в обвинувальному акті як такої, що обтяжує покарання відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 291 КПК України.
На думку суду, визнання цієї обставини відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України такою, що обтяжує покарання, не узгоджується з положеннями ст. 337 КПК України.
Такий висновок цілком відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного суду від 20.12.2018 (справа № 679/783/17).
Отже, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого ОСОБА_4 . Наявності обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого у виді щирого каяття, та відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого. Суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України, оскільки призначення інших видів покарань визнано судом недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.
Разом з тим, суд враховуючи наявність в ОСОБА_4 пом'якшуючої покарання обставини у виді щирого каяття є підставою для прийняття судом рішення про можливість звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України із застосуванням положень п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Таким чином, враховуючи положення ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України, вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення, з дня затримання 23.07.2025 по 10.09.2025, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 65-67, 72, 357 КК України, ст.ст. 100, 373, 374 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 23.07.2025 по 10.09.2025, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.
Початок іспитового строку рахувати з дня проголошення вироку, тобто з 10.09.2025.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, залишити без змін.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
- CD-R диск з відеозаписами за 06.03.2024, з камер відео спостереження, які розташовані в магазині «Продукти», що за адресою: м. вінниця, вул. Миколи Зерова, 29, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження;
- CD-R диск з інформацією, яка стосується банківської картки № НОМЕР_3 та документів щодо інформації по руху коштів та операції проведених по даному рахунку в період з 06.03.2024 по 10.03.2024, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: