Справа № 148/1997/23
Провадження №1-кп/148/31/25
12 вересня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження -
з боку обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 ,
з боку захисту - обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина кримінальне провадження № 12023020180000378, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.09.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Близнюки Близнюківського району Харківської області, області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньо-спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України,-
встановив:
ОСОБА_4 23.09.2023 близько 17.00 години перебував в літній кухні свого домогосподарства, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Саме тут у нього виник конфлікт із матір'ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителькою АДРЕСА_2 , через те, що він вживав спиртні напої. Під час даного конфлікту ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, реалізуючи умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи явну перевагу у фізичній силі над останньою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, правою рукою штовхнув ОСОБА_5 , від чого остання, втративши рівновагу, впала на підлогу. Після чого ОСОБА_4 підійшов до лежачої ОСОБА_5 та почав наносити останній удари ногами по різних частинах тіла, а саме в область живота, ребер, обличчя, верхніх кінцівок та голови, а потім схопив рукою за волосся та почав бити обличчям об підлогу, тим самим спричинивши ОСОБА_5 тілесні ушкодження. ?
Внаслідок вказаних дій ОСОБА_4 ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому У1-У11 ребер зліва, забою м'яких тканин голови справа, синців та саден в ділянці обличчя, правої вушної раковини, обох верхніх кінцівок, які згідно висновку експерта № 54 від 27.09.2023 відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав за обставин, викладених в обвинувальному акті. Суду пояснив, що він дійсно на початку осені 2023 року в нього за місцем його проживання стався з конфлікт з матірю ОСОБА_5 , яка висловлювала невдоволення його спімешканкою. Він, будучи в стані алкогольного спяніння та бажаючи захистити співмешканку, не стримався та правою рукою відштовхнув матір, яка впала на підлогу. Після чого він став наносити ногами їй удари по різних частинах тіла (живіт, ребра, кінцівки). Вже добре не памятає, однак не виключає також того, що міг взяти матір за волосся та бити обличчям об підлогу. Також зазначив, що після того він не бачив на метрі якихось ознак, вони проявилися наступного дня: були синці по тілу, на обличчі. Щиро розкаявся у вчиненому. Шкодує про вчинене, розуміє, що його дії були неправильними, з матірю примирився. Просить не призначати покарання, повязаного з позбавленням волі, оскільки є військовослужбовцем та бажає продовжувати службу.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засідані пояснила, що восени 2023 року ОСОБА_4 , який є її сином, викликали до військомату. Він повернувся пізно після обіду, був засмучений, також був у стані алкогольного спяніння. В будинку також була співмешканка сина, вони випивали. Між нею та сином почався конфлікт, бо вона зробила їм зауваження. Після цього ОСОБА_6 збив її з ніг (рукою штовхнув вправо від себе), вона впала. Він почав хаотично наносити удари ногою по ребрах, тілу, взяв за волосся та почав бити обличчям об підлогу. Після цього в неї було зламаних два ребра, забій вуха, крововиливи по обличчю (гематома). На даний час вони примирилися з сином, претензій вона не має. І хоча така неприємна подія мала місце, однак ОСОБА_7 є її сином, тому вона просить суворо його не карати та не позбавляти волі. Також зазначила, що з 2014 року він проходить військову службу, був поранений.
Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь - які сумніви у добровільності їх позиції, роз'яснивши їм, що згідно ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Суд розцінює показання обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_5 як належні, допустимі та достатні докази вини ОСОБА_4 , оскільки вони є добровільними та такими, що в сукупності із висновком експерта № 54 від 27.09.2023 повністю підтверджують всі обставини кримінального правопорушення, а саме: умисні дії щодо спричинення тілесних ушкоджень, які не були небезпечними для життя в момент заподіяння, однак спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоровя.
При встановлених обставинах, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.
Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікє їх за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Як встановлено, обвинувачений ОСОБА_4 в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, посередньо характеризується за місцем проживання, до лікарів нарколога та психіатра за допомогою не звертався. Згідно досудової доповіді Тульчинського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" від 11.12.2023 орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. Однак, якщо суд дійде висновку про можливість його виправлення без позбавлення (обмеження) волі, то на нього доцільно покласти обовязки, визначені ст. 76 КК України.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає визнає щире каяття.
Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченогоОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння; вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, суд доходить висновку, що покаранням необхідним і достатнім для попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах ч.1 ст. 122 КК України у виді позбавлення волі.
Разом з цим, суд також виходить і з положень ч.2 ст. 50 КК України, за змістом якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Тому, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , наявність пом'якшуючої покарання обставини у виді щирого каяття, відносини між обвинуваченим та потерпілою, а саме, що вони є сином та матірю, позицію потерпілої, яка примирилася з сином, претензій до нього не має, не бажає, щоб йому було призначене найсуворіше покарання у виді позбавлення волі, приймаючи до уваги, що з часу вчинення кримінального правопорушення минуло майже два роки і за цей час обвинувачений подібних правопорушень не вчиняв, суд доходить висновку що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства та вважає можливим надати йому шанс довести це, звільнивши від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п.4 ч. 3 ст. 76 КК України.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази та витрати на залучення експерта відсутні.
Керуючись ст.ст. 50, 65-67, ч.1 ст.122 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-
ухвалив:
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1