11 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 619/10052/24
провадження № 22-ц/818/3137/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В, Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , Приватне Акціонерне Товариство «Страхової Компанії «Перша»,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2025 року в складі судді Овсяннікова В.С.
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Приватного Акціонерного Товариства «Страхової Компанії «Перша» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовна заява мотивована тим, що 13 вересня 2024 року о 17:20 годині по вул. Підгоспній, 7 у с. Березівське Харківського району Харківської області водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «MAN TGX 26.440», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом KRONE SDP, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у порушення вимог п. 13.1 ПДР не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався у зустрічному напрямку, під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2024 року у справі №619/7453/24 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ «СК «Перша», відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 220750558, розмір відшкодування матеріальної шкоди становить 160 000,00 грн.
18 вересня 2024 року вона звернулася із заявою до ПрАТ «СК «Перша» про настання страхового випадку, в свою чергу останній направив оцінювача для визначення вартості матеріального збитку. Згідно з його оцінкою, (з його слів), сума заподіяної їй шкоди була невиправдано мала, при цьому останній відмовився видати їй копію акта не пояснюючи це нічим.
Позивач вказує, що вона позбавлена можливості пред'явити вимоги про відшкодування конкретної суми збитку згідно пункту «В», статті 35.1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Без отримання оцінки експерта не могла реалізувати своє право на компенсацію матеріальної шкоди, у зв'язку з чим експертизу їй довелося провести за свій рахунок.
Згідно висновку №1106/10-24 від 07 жовтня 2024 року сума заподіяної їй матеріальної шкоди, з урахуванням зносу автомобіля становить 50 512,58 грн, а вартість відновлювального ремонту автомобіля - 127 483,75 грн. Вартість проведення експертного товарознавчого дослідження становить 4500,00 грн.
19 жовтня 2024 року вона подала заяву до ПрАТ «СК «Перша» про страхове відшкодування. Проте, ПрАТ «СК «Перша» відмовило їй у виплаті шляхом виставлення умов, що не передбачено законом і що, навіть, не відповідають дійсності. Так, листом «ЦВ24-1676 від 22.10.2024» ПрАТ «СК «Перша», як умови у виплаті вимагало у неї копії паспорту та ІПН, які нею вже було надано із заявою 19.10.2024.
Вважає, що може розраховувати на виплату з боку ПрАТ «СК «Перша» у розмірі 50 512,58 грн.
Зазначає, що для повного відновлення порушених прав (ремонту автомобіля) має право на отримання різниці з ОСОБА_2 між страховою виплатою і фактичною вартістю відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 76 971,17 грн (127483,75 грн - 50 512,58 грн).
Посилалася на те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 та пошкодження транспортного засобу їй завдано моральної шкоди, яку оцінює у 50 000,00 грн.
Просила стягнути з ПрАТ «СК «Перша» на її користь суму страхової виплати в розмірі 50 512,58 грн, суму витрат на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 4500,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму компенсації збитку, що перевищує межі страхової виплати, необхідну для повного відновлення порушених прав в розмірі 76 971,17 грн та суму компенсації моральної шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу в розмірі 50 000,00 грн; стягнути з відповідачів на її користь суму судових витрат солідарно, пропорційно задоволених позовних вимог.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за сплату судового збору у розмірі 32,70 грн; у решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення? яким стягнути з ПрАТ «СК «Перша» на її користь суму страхової виплати в розмірі 50512,58 грн та суму вимушених витрат на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 4500,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму компенсації збитку, що перевищує межі страхової виплати, необхідну для повного відновлення порушених прав в розмірі 76971,17 грн, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є її чоловіком, суддя особисто встановив це у судовому засіданні, вона навіть надавала копію свідоцтва про шлюб. Зазначила, що доказів ремонту автомобіля надавати суду взагалі немає сенсу, немає такої умови щодо виникнення підстав для відшкодування. Лише власник (співвласник) автомобіля приймає рішення щодо ремонту автомобіля. Фактично, закон не зобов'язує звітувати суду або відповідачам про ремонт автомобіля.
19 травня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ПрАТ «СК «Перша» подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому вважало рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилалося на те, що 08.01.2025 ПрАТ «СК «Перша» здійснило виплату страхового відшкодування власнику автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT НОМЕР_4 ОСОБА_3 в розмірі 38994,87 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10539 від 08.01.2025. Таким чином, позивач не має права на отримання страхового відшкодування, оскільки не є власником пошкодженого автомобіля. Жодного документу, який би надавав позивачу право на отримання страхового відшкодування позивачем не надано. Що стосується звіту про оцінку № 1106/10-24 наданого позивачем, то варто звернути увагу, що ремонтна калькуляція № 1106/10-24 від 13.09.2024, яка є додатком до звіту про оцінку № 1106/10-24, в переліку запасних частин містить «замикаюча балка П» код 0930, № запчастини 3С0805588Н вартістю 20601,98 грн. Однак, пошкодження даної деталі не відноситься до ДТП, про що зазначено в протоколі огляду від 20.09.2024. Так, в протоколі від 20.09.2024 зафіксовано пошкодження які не відносяться до ДТП: повітровід інтеркулера, розрив правої частини (панель передня), бампер передній - зчіс ЛФП правої частини. Тобто, пошкодження замикаючої балки не відноситься до ДТП, відповідно, страховик не відшкодовує вартість ремонту/заміни деталей (запасних частин), які були пошкоджені до ДТП. Звертав увагу суду, що огляд пошкодженого ТЗ здійснювався у присутності власника пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 , про що свідчить його підпис в протоколі огляду, а отже, власник ознайомлений з характером пошкоджень. Отже, звіт про оцінку № 1106/10-24 включає вартість деталі, пошкодження якої не відноситься до ДТП, що призводить до безпідставного збільшення відповідальності страховика. Позивачем не надано жодного документу, який би надавав їй право на отримання страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT НОМЕР_4 . Більше того, позивач є неналежним позивачем по даній справі, оскільки не є власником пошкодженого майна, відповідно жодних збитків, пов'язаних з пошкодженням майна позивач не понесла. Оскільки представник ПрАТ «СК «Перша» здійснив огляд пошкодженого ТЗ у встановлені строки, то відповідно, відсутні правові підстави для стягнення витрат на проведення експертизи. Крім того, з наданих документів вбачається, що замовником проведення експертизи є ОСОБА_3 , але аж ніяк не позивач. Відповідно не зрозуміло відшкодування яких саме витрат за проведення експертизи просить стягнути позивач.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у стягненні з ПрАТ «СК «Перша» суми страхової виплати витрат на проведення автотоварознавчої експертизи та відмови у стягненні з ОСОБА_2 збитків у розмірі 76971,17 грн, тому в іншій частині рішення суду апеляційним судом не переглядається.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Рішення суду в оскаржуваній частині мотивовано тим, що позивачкою не доведено порушення її законних прав та інтересів, оскільки вона не є власницею пошкодженого автомобіля.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13 вересня 2024 року о 17:20 годині по вул. Підгоспній, 7 у с. Березівське Харківського району Харківської області водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «MAN TGX 26.440», державний номерний знак НОМЕР_1 з причіпом KRONE SDP, державний номерний знак НОМЕР_2 , в порушення вимог п. 13.1 ПДР, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, допустив зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , який рухався у зустрічному напрямку, під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 09 жовтня 2024 року водія ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (а.с.14-16).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля MAN TGX 26.440 6X2/2BLS AB1256IM була застрахована в ПрАТ «СК «Перша» за полісом №220750558, відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого (ліміт відповідальності страховика) за шкоду заподіяну майну становить 160 000,00 грн, франшиза -1500,00 грн (а.с.72).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником автомобіля «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_3 є ОСОБА_3 (а.с.10).
14 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ПрАТ «СК «Перша» з письмовим повідомленням про настання події (пояснення про факт та обставини настання ДТП) (а.с.73-74).
Після отримання повідомлення про настання події ПрАТ «СК «Перша» здійснило огляд пошкодженого транспортного засобу, згідно протоколу технічного огляду від 20 вересня 2024 року, в якому зафіксовано характер пошкодженого автомобіля. Огляд здійснювався у присутності власника пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 , про що свідчить його підпис у протоколі. Також у протоколі зафіксовано пошкодження, що не відносяться до ДТП: повітровід інтеркулера, розрив правої частини (панель передня), бампер передній - зчіс ЛФП (а.с.78-79).
27 вересня 2024 року ПрАТ «СК «Перша» отримало повторне звернення ОСОБА_1 про дорожньо-транспортну пригоду від 18 вересня 2024 року (а.с.75-76).
21 жовтня 2024 року ПрАТ «СК «Перша» отримало від власника пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_3 заяву про страхове відшкодування від 18 жовтня 2024 року. Відповідно до заяви ОСОБА_3 просив здійснити виплату страхового відшкодування на власний рахунок (а.с.77).
Відповідно до звіту №ЦВ28053/2024 від 28 жовтня 2024 року про оцінку автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 на замовлення ПрАТ «СК «Перша», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля у результаті його пошкодження при дорожньо-транспортної пригоди, станом на 20 вересня 2024 року, без урахування величини втрати товарної вартості складає 45 186,11 грн, в тому числі ПДВ на вартість складових - 4691,24 грн (а.с.80-88).
Відповідно до страхового акту №ЦВ28053 від 03 січня 2025 року ПрАТ «СК «Перша» затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 38 994,87 грн (а.с.70).
08 січня 2025 року ПрАТ «СК «Перша» здійснило виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 у розмірі 38 994,87 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10539 від 08 січня 2025 року (а.с.71).
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1106/10-24, складеного 07 жовтня 2024 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату настання події 13 вересня 2024 року, становить 50 512,58 грн, вартість відновлювального ремонту становить 127 483,75 грн, ринкова вартість автомобіля на дату настання події становить 224 666,40 грн, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату настання події 13 вересня 2024 року становить 45 014,64 грн (а.с.17-45).
Відповідно до акту виконаних робіт від 17 жовтня 2024 року вартість проведення експертної оцінки щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля ОСОБА_3 становить 4500,00 грн (а.с.13).
Разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 надала заяву ОСОБА_3 , в якій повідомив, що зі взаємної згоди його дружина ОСОБА_1 в якості позивача подала даний позов; копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 15 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Положеннями частини першої статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).
Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Закону № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).
У постанові Верховного Суду від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22 (провадження № 61-2507св23) зазначено, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив з того, що позивач є неналежним, оскільки не є власником транспортного засобу.
Колегія суддів вважає, що факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою для неї, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної вказаному майну.
За змістом частини другої статті 1187 ЦК України володільцем джерела підвищеної небезпеки є юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших правових підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі статті 396 ЦК України. Таким чином, спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху (див. висновок Верховного Суду України в постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14).
З огляду на вказане колегія суддів вважає, що позивачці, яка правомірно керувала транспортним засобом належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок страховика (страхової компанії) винної особи. У цій частині мотиви суду першої інстанції підлягають зміні в редакції цієї постанови.
Аналогічного висновку дійшли Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду в постановах від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20), від 07 листопада 2018 року у справі № 200/21325/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №299/2811/16-ц, від 17 жовтня 2019 року у справі № 300/193/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 607/3007/16-ц, Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14, і така практика є сталою.
Матеріали справи свідчать про те, що після отримання повідомлення про настання події ПрАТ «СК «Перша» здійснило огляд пошкодженого транспортного засобу, згідно протоколу технічного огляду від 20 вересня 2024 року, в якому зафіксовано характер пошкодженого автомобіля. Огляд здійснювався у присутності власника пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 , про що свідчить його підпис у протоколі. Також у протоколі зафіксовано пошкодження, що не відносяться до ДТП: повітровід інтеркулера, розрив правої частини (панель передня), бампер передній - зчіс ЛФП.
Відповідно до звіту №ЦВ28053/2024 від 28 жовтня 2024 року про оцінку автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_3 , складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 на замовлення ПрАТ «СК «Перша», матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля у результаті його пошкодження при дорожньо-транспортної пригоди, станом на 20 вересня 2024 року, без урахування величини втрати товарної вартості складає 45 186,11 грн, в тому числі ПДВ на вартість складових - 4691,24 грн.
Відповідно до страхового акту №ЦВ28053 від 03 січня 2025 року ПрАТ «СК «Перша» затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 38 994,87 грн, яка складається за вирахуванням франшизи та ПДВ.
08 січня 2025 року ПрАТ «СК «Перша» здійснило виплату страхового відшкодування власнику автомобіля «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 у розмірі 38 994,87 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 10539 від 08 січня 2025 року.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1106/10-24, складеного 07 жовтня 2024 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_3 на дату настання події 13 вересня 2024 року, становить 50 512,58 грн, вартість відновлювального ремонту становить 127 483,75 грн, ринкова вартість автомобіля на дату настання події становить 224 666,40 грн, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату настання події 13 вересня 2024 року становить 45 014,64 грн.
Між тим, ремонтна калькуляція № 1106/10-24 від 13.09.2024, яка є додатком до звіту про оцінку № 1106/10-24, містить «замикаюча балка П» код 0930, № запчастини 3С0805588Н вартістю 20601,98 грн та вартість робіт по її заміні, що не відповідає обсягу та характеру пошкодження автомобіля з урахуванням відомостей, що містяться в протоколі огляду від 20.09.2024, зокрема з огляду на перелік пошкоджень, що не відносяться до дорожньо-транспортної пригоди, з яким власник автомобіля ОСОБА_3 погодився та підписав цей протокол без заперечень.
Оскільки пошкодження замикаючої балки не відноситься до ДТП, тому підстави для відшкодування вартості ремонту/заміни деталей (запасних частин), які були пошкоджені до ДТП, відсутні.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц, провадження 61-1819св17, зазначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, суд апеляційної інстанції правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача різниці між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Таким чином, різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування необхідно вираховувати саме з вартості матеріального збитку, а не з вартості відновлювального ремонту.
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1106/10-24, складеного 07 жовтня 2024 року розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість на дату настання події 13 вересня 2024 року становить 45 014,64 грн.
Враховуючи особливості складання та здійснення розрахунку для визначення матеріальної шкоди, вирахувавши вартість пошкодженої запчастини із загальної суми збитку, вказаного у звіті про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1106/10-24, складеного 07 жовтня 2024 року, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову до ПрАТ «СК «Перша».
Позивачка не надала належних та допустимих доказів того, що автомобіль відновлено та під час його ремонту використані нові вузли, деталі та комплектуючи частини. Тому відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_2 вартості ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнту фізичного зносу).
Зазначені висновки узгоджуються із змістом постанови Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 638/10072/17 (провадження № 61-15443св20).
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності як на страховика, так і на страхувальника.
Також до суду першої інстанції ОСОБА_1 не надано доказів того, що за проведення звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1106/10-24, складеного 07 жовтня 2024 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 на замовлення ОСОБА_3 , грошові кошти в розмірі 4500,00 грн сплачено саме ОСОБА_1 . Крім того, матеріали справи взагалі не містять відповідного платіжного документа про здійснення такої оплати, у зв'язку з чим підстави для задоволення цих вимог також відсутні.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки по суті вимог апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 08 квітня 2025 року в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «Перша» суми страхової виплати, витрат на проведення автотоварознавчої експертизи та відмови у стягненні з ОСОБА_2 збитків - змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова