10 вересня 2025 року
м. Харків
справа № 613/835/24
провадження № 22-ц/818/2868/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Савенка М.Є., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2025 року в складі судді Жорняк О.М.
У травні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в Акцент-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил їй надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Зазначив, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Вказав, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі відповідно до умов договору.
Проте, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 18 квітня 2024 року має заборгованість в розмірі 48 715,44 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 30 293,15 грн, заборгованості за відсотками - 19 422,29 грн.
Вказав, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав банку.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 жовтня 2013 року в розмірі 48 715,44 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 30 293,15 грн, заборгованості за відсотками - 19 422,29 грн, та судові витрати - 3028,00 грн.
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 23 жовтня 2013 року в розмірі 49715,44 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вона не укладала договір банківського кредиту у будь-якій формі із позивачем, не укладала анкету про приєднання к Умовам та Правилам надання Банківських послуг у А-Банку від 23.10.2013. Позивач не має доказів отримання її волевиявлення на отримання кредитних коштів, їх розміру та укладання кредитного договору між сторонами. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи нею не визнається та не містять її підпису, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.10.2013 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Вивченням змісту виписки по рахунку встановлено наявність транзакцій списання грошових коштів з рахунку без її волі та без зазначення мети або підстави такого списання, що свідчить про штучне утворення заборгованості. Таким чином виписка за картковим рахунком не може бути належним та допустимим доказом наявності заборгованості. Сума отриманих нею коштів у позивача, виплачена у повному обсязі, а сума безпідставно отриманих коштів позивачем від неї становить 38 860,02 грн.
26 травня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» Акціонерне товариство «Акцент-Банк» до суду апеляційної інстанції подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважало рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою. При цьому посилалося на те, що відповідач сам погодився як з Умовами та Правилами надання банківських послуг так і з необхідністю самостійного ознайомлення на сайті банку з їх оновленими версіями. Наявна у позивача заборгованість нарахована у відповідності до умов кредитування, які складаються із Анкети-Заяви, Тарифів та Умов і Правил (актуальна копія яких була додана до позову). Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк довів існування заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитом у заявленому розмірі.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підтвердження укладення між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № б/н від 23 жовтня 2013 року, банк надав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с.15).
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 підтверджує, що до укладення цієї угоди, ознайомилася з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» (в т.ч. з правами та обов'язками), Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, та до укладення цієї угоди йому надана повна інформація про фінансові послуги, у відповідності до ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Також підтверджує, що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» між ним та АТ «А-Банк» становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Відповідно до довідки за картками ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки № НОМЕР_2 строком дії до лютого 2021 року, № НОМЕР_3 строком дії до жовтня 2027 року (а.с.34).
Згідно з довідкою за лімітами ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 23 жовтня 2013 року встановлені наступні ліміти: 09 червня 2015 року - 5000,00 грн, 26 жовтня 2015 року - 6000,00 грн, 26 листопада 2015 року - 13600,00 грн, 13 квітня 2017 року - 19 000,00 грн, 21 вересня 2017 року - 24000,00 грн, 23 листопада 2023 року - 30300,00 грн (а.с.35).
До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів по картці «Універсальна», які відповідачем не підписано (а.с.37-43).
Як вбачається з матеріалів справи за розрахунком банку станом на 18 квітня 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 48 715,44 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 30 293,15 грн, заборгованості за відсотками - 19 422,29 грн
З виписки по картці ОСОБА_1 за період з 23 жовтня 2013 року по 18 квітня 2024 року вбачається, що сума витрат за період 192 354,90 грн, сума зарахувань за період 143 638,25 грн, сума комісій 2386,19 грн, сума кешбеку - 9,27 грн (а.с.16-33).
В свою чергу згідно виписки ОСОБА_1 внесено в рахунок погашення заборгованості - 143 638,25 грн, а знято з картки - 101 975,85 грн.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать про те, що на підтвердження укладення між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № б/н від 23 жовтня 2013 року, банк надав копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 травня 2025 року за клопотанням відповідача витребувано у Акціонерного товариства «Акцент-Банк» оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 23 жовтня 2013 року.
07 червня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» Акціонерне товариство «Акцент-Банк» подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій зазначив, що оригінал анкети-заяви про приєднання до Умова та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 23 жовтня 2013 року надати не можливо, оскільки вийшов термін архівного зберігання документу.
Відповідно до частин 2 та 6 статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Отже, оскільки оригінал анкети-заяви позивачем не надано, а відповідач заперечує факт її підписання, тому анкета-заява від 23 жовтня 2013 року не береться судом до уваги.
Між тим на підтвердження наявності не виконаних кредитних зобов'язань банк надав до суду першої інстанції виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 23 жовтня 2013 року по 18 квітня 2024 року.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 219/7527/16-ц (провадження № 61-17922св20) зазначено, що "суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18, провадження № 61-6279св19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 190/1419/19, провадження № 61-10096св20, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, провадження № 61-9618св19, та не врахували, що виписка з карткового рахунку є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, тому повинна досліджуватись в сукупності з іншими доказами, проте це не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень саме з цих підстав. Твердження судів, що наданий банком розрахунок не є підтвердженням боргу, оскільки не є первинним документом, є необґрунтованими, з огляду на таке. Належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. На підтвердження заборгованості кредитор надав розрахунок заборгованості за кредитним договором, який разом з випискою з карткового рахунку підтверджує виникнення заборгованості з боргових зобов'язань та їх розмір, отже, є належним доказом на підтвердження наявності заборгованості, проте відповідач вказаний розрахунок не спростувала та власного не надала".
Отже, ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалася ними, що підтверджується випискою по рахунку, яка була надана до суду першої інстанції та яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 мала домовленість з банком про сплату процентів за користування кредитними коштами.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути з відповідача відсотки за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 жовтня 2013 року, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк».
Витягом з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафу, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником.
Витяг з Тарифів по картці «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Акціонерному товариству «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначено моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів приходить до висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми коштів.
З наданого Акціонерним товариством «Акцент-Банк» розрахунку вбачається, що розмір заборгованості відповідача визначено з урахуванням відсотків, які нараховані згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, а тому цей розрахунок не є належним доказом щодо розміру коштів, які фактично отримані позичальником та його заборгованості.
Крім того, як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості, загальний залишок заборгованості становить 30 293,15 грн. Проте, фактично ця сума не є заборгованістю, оскільки банком також нараховувались проценти на заборгованість, комісії за обслуговування, платежі на страховку, платежі, щомісячні платежі за кредитним договором «плати частинами», а також списання коштів без зазначення підстав такого списання.
ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти у рахунок погашення заборгованості, однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами та правилами надання банківських послуг, що відповідачем не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв'язку з чим заборгованість зростала.
При цьому, як вбачається з виписки по картці ОСОБА_1 банком також здійснювалось автоматичне списання відсотків, комісії за обслуговування, платежі на страховку, платежі, щомісячні платежі за кредитним договором «плати частинами», а також списання коштів без зазначення підстав такого списання, що теж враховано ним як заборгованість, однак фактично такою не є.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 згідно виписці по картці внесено в рахунок погашення заборгованості - 143 638,25 грн, а знято 101 975,85 грн.
Тобто, ОСОБА_1 має переплату в розмірі 41 662,40 грн (143 638,25 грн - 101 975,85 грн).
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що запозичені кошти ОСОБА_1 повернула, що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами, а також інших платежів, між сторонами не доведено.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- залишити без задоволення.
Стягнути з Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді М.Є. Савенко
О.Ю. Тичкова