Справа № 727/9845/25
Провадження № 4-с/727/10/25
09 вересня 2025 року Шевченківський районнийсуд м. Чернівці
в складі: головуючого судді Танасійчук Н.М,
за участі секретаря Кремзелюк О.В.,
представника скаржника ОСОБА_1
представника боржника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці справу за скаргою ОСОБА_3 на бездіяльність державного виконавця Сокирянського відділу ДВС , боржник : ОСОБА_4
ОСОБА_3 звернувся зі скаргою в якій просить визнати неправомірною відмову в.о. начальника Сокирянського ВДВС у Дністровському районі Чернівецької області ЗМУМЮ Сергія Максимчука щодо проведення перерахунку заборгованості ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за 4-й квартал 2024 року, виходячи із задекларованого сумарного доходу - 1694759,22 (один мільйон шістсот дев'яносто чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять гривень двадцять дві копійки) грн.
Скарга мотивована тим, що головним державним виконавцем Сокирянського відділу державної виконавчої служби у Дністровському районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №78106627 із виконання судового наказу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 травня 2024 року відповідно до якого вирішено стягувати із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 1/4 всіх видів заробітку ( доходу) боржника , але не менше 50% прожиткового мінімумум доходів боржника, починаючи із 17.05.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Здійснюючи заходи із виконання зазначеного судового наказу, судовим виконавцем було зроблено відповідні запити у різні інстанції щодо доходів та щодо майна боржника. Згідно відповіді на запит №: 278047781 від 02.07.2025 року Сокирянського ВДВС у Дністровському районі Чернівецької області ЗМУМЮ до Державної податкової служби України стало відомо, що у боржника за 4-й квартал 2024 року задекларовано сумарний дохід - 1694759,22 (один мільйон шістсот дев'яносто чотири тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять гривень двадцять дві копійки) грн..
Представник стягувача звернувся до державної виконавчої служби із клопотанням про здійснення перерахунку заборгованості боржника ОСОБА_4 , враховуючи припис виконавчого документу - 1/4 від усіх видів доходу , починаючи із 17.05.2024 року , виходячи із суми доходу, що задекларована боржником.
Листом від 01.08.2025 р. №29.5-22/12661 уповноважений представник ДВС відмовив стягувачу у здійсненні перерахунку, зазначивши про відсутність правих підстав для цього.
Сторона стягувача вважає таку відмову у здійсненні перерахунку неправомірною , відтак просить суд визнати бездіяльність державного виконавця та зобов"язати його здійснити перерахунок .
Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року прийнято скаргу до розгляду та призначено розгляд справи із викликом осіб, та витребувані матеріали виконавчого провадження
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник боржника ОСОБА_2 заперечила щодо задоволення скарги, вказавши, що боржник ОСОБА_4 є фізичною особою підприємцем на спрощеній системі оподаткування. Задекларована нею сума доходу є валовим доходом, що включає в себе не чистий дохід , а всі оборотні кошти діяльності підприємця, з якої ще не вираховувалися податки та інші відрахування. Вказує, що відмова державного виконавця у здійсненні перерахунку є правомірною, оскільки розрахунок аліментів здійснений у відповідності до ст. 195 Сімейного кодексу України, виходячи із розміру середньостатистичної заробітної плати в регіоні. Просить в задоволенні скарги відмовити.
Заслухавши пояснення представників учасників справи ,дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).
Статтею 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.
Так, статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження
№ 12-197гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України (статті 447 ЦПК України) пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
Відповідно до вимог статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У справі, яка розглядається, ОСОБА_3 оскаржує дії приватного виконавця щодо відмови у перерахунку заборгованості по сплаті аліментів за 4-й квартал 2024 року, зробленого без урахування вимог частини другої статті 195 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Частиною третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Згідно з частиною другою статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Тобто у частині другій статті 195 СК України чітко визначено: заборгованість за аліментами платника аліментів, який або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який як і інші макроекономічні показники, збирається та складається Державною службою статистики України і використовується, у тому числі, при проведенні грошово-кредитної політики та аналізу фінансової стабільності. Макроекономічні показники розраховуються за допомогою системи національних рахунків як комплексу взаємопов'язаних балансових таблиць, показники яких призначені для визначення розміру доходу, споживання, накопичення і величини капітальних витрат. Середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (наприклад, по підприємству, по галузі, по регіону). Розраховується виходячи із фонду оплати праці працівників (включаючи оплату праці сумісників), премій, винагород за підсумками роботи за рік та одноразових заохочень.
У справі, встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку що державний виконавець відмовляючи у здійсненні перерахунку діяв у межах чинного законодавства, а розмір щомісячного платежу за аліментами нарахований, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України.
Доводи сторони стягувача про те, що аліменти повинні вираховуватися із суми задекларованого доходу , оскільки ОСОБА_4 є фізичною особою підприємцем третьої групи спрощеної системи оподаткування, суд до уваги не приймає, як такі, що не узгоджуються з положеннями ч.2 ст. 195 СК України.
Аналогічне виснував Верховний Суд у справі № 404/2935/19 , Постанова від 18.01.2024 року .
Керуючисьст ст.195 СК України, Закону України «Про виконавче провадження» , ст.ст.447-453 ЦПК України, суд,-
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на рішення державного виконавця Сокирянського відділу ДВС, боржник: ОСОБА_4 - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Чернівецького -апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: Танасійчук Н.М.