Справа № 143/576/25
09.09.2025 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Гуцола М.П.,
з участю секретаря судових засідань Москаленко С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
встановив:
короткий зміст позовних вимог.
23.06.2025 через систему «Електронний суд» ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, відповідно до якого просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами №3129509161-101479 від 28.07.2021, №3758288 від 24.03.2021 в розмірі 51 696,34 грн. та понесені судові витрати, оскільки остання не виконує умови договорів.
В обґрунтування позову вказує, що 28.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №3129509161-101479 «Проста позика», на умовах визначених у вказаному договорі ОСОБА_1 надано кредит в сумі 2 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення.
В подальшому, 21.12.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір №21-12/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги в тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3129509161-101479.
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3129509161-101479.
Згідно Реєстру Боржників до Договору №10-03/2023/01 від 10.03.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3129509161-101479 в розмірі 15 292,00 грн., з яких: 2 000,00 грн тіло кредиту, 13 292,00 грн. заборгованість за відсотками.
Крім того, 24.03.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №3758288, відповідно до умов якого, ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит у сумі 7 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом, зі встановленою комісією.
Відповідно до договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021, ТОВ «МІЛОАН» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату право вимоги до боржників, а ТОВ «МІЛОАН» приймає належні права вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Далі, 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір №10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату належні йому права вимоги.
Згідно Реєстру Боржників до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3758288 в розмірі 36 404, 34 грн, з яких:4 210,00 грн - сума заборгованості за тілом; 30 864,34 грн. - сума заборгованості за процентами, 1 330,00 грн- сума заборгованості за комісіями.
На теперішній час заборгованість за договорами відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами та комісія не сплачуються, у зв'язку з чим загальна заборгованість становить 51 696,34 грн.
Аргументи учасників справи та позиція суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити у його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с. 5, на звороті).
Відповідач повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 95,112) в судове засідання повторно не з'явилася, відзив на позов не подала, причини неявки суд не повідомила, заяви про відкладення судового засідання не надіслала.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, у відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 справу передано на розгляд судді Гуцолу М.П (а.с. 86).
З метою визначення підсудності суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та Погребищенської міської ради про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_1 (а.с. 87-88).
27.06.2025 судом отримана відповідь, відповідно до якої за відомостями Реєстру територіальної громади ОСОБА_1 знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 23.06.2023 (а.с. 89).
Ухвалою суду від 30.06.2025 відкрито провадження у справі, призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, розміщено оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 90).
Ухвалою суду від 17.07.2025 витребувано з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію чи видавалась ОСОБА_1 (кредитна картка № НОМЕР_1 ; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 7 000, грн, ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки № НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та інші відомості про власника вказаної картки; інформацію щодо номера телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 24.03.2021 по 01.08.2021; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_2 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
19.08.2025 на адресу суду з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла запитувана інформація (а.с. 118-121).
09.09.2025 суд ухвалив проводити заочний розгляд за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 28.07.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №3129509161-101479 «Проста позика» та паспорт споживчого кредиту, які було підписано електронним підписом відповідача, на умовах визначених у вказаному договорі ОСОБА_1 надано кредит в сумі 2 000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, та зі встановленими строками їх повернення (а.с. 17-25).
Відповідно до інформаційної довідки №1631/03 від 27.03.2024 ОСОБА_1 на виконання договору №3129509161-101479, 28.07.2021 було перераховано грошові кошти в розмірі 2 000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , що також підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» та наданою випискою по особовому рахунку (а.с. 45, 119).
21.12.2021 між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір №21-12/21 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, згідно якого ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги в тому числі і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3129509161-101479 (а.с. 53-54).
10.03.2023 було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №3129509161-101479 (а.с. 64-67).
Згідно Реєстру Боржників до Договору №10-03/2023/01 від 10.03.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3129509161-101479 в розмірі 15 292,00 грн., з яких: 2 000,00 грн тіло кредиту, 13 292,00 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 6, на звороті).
Також, 24.03.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №3758288, та паспорт споживчого кредиту, підписані електронним підписом відповідача, відповідно до умов якого, ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит у сумі 7 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50 % за кожен день користування, за стандартною процентною ставкою 5%, зі встановленою комісією 1330,00 грн, строком на 15 днів, тобто до 08.04.2021 (а.с. 34-40).
Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 отримала одноразовий ідентифікатор, яким підписано договір №3758288 від 024.03.2021 (а.с.48).
Відповідно до довідки ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 на картку № НОМЕР_1 кредитні кошти в розмірі 7 000,00 грн. за кредитним договором №3758288, що також підтверджується наданою випискою по особовому рахунку, що витребувана з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 48, на звороті, а.с. 118-120).
Відповідно до договору факторингу №29-11-102 від 29.11.2021, ТОВ «МІЛОАН» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за плату право вимоги до боржників, а ТОВ «МІЛОАН» приймає належні права вимоги ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с. 58-60).
Далі, 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір №10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» за плату належні йому права вимоги (а.с. 70-74).
Згідно Реєстру Боржників до Договору №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3758288 в розмірі 36 404, 34 грн, з яких: 4 210,00 грн - сума заборгованості за тілом; 30 864,34 грн. - сума заборгованості за процентами, 1 330,00 грн- сума заборгованості за комісіями (а.с. 7).
Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК).
Головне, щоб електронний договір включав усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №3129509161-101479 в розмірі 15 292,00 грн., з яких: 2 000,00 грн тіло кредиту, 13 292,00 грн. заборгованість за відсотками та за кредитним договором №3758288 в розмірі 35 074,34 грн, з яких: 4 210,00 грн - сума заборгованості за тілом; 30 864,34 грн. - сума заборгованості за процентами, а всього 50 366,34 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення комісії суд вважає в цій частині позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач вимагає стягнення 1 330,00 гривень заборгованості за комісією, проте ці вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
10.06.2017 набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
ЗУ «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
У п. 1.5.1 договору про споживчий кредит №3758288 від 24.03.2021 зазначено, що комісія, пов'язана з наданням кредиту складає 19% від суми кредиту та дорівнює 1330,00 грн.
Отже, оскільки відповідачу було встановлено щомісячну плату за такі супутні послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, такі умови є несправедливими, містять дисбаланс обов'язків на шкоду позичальника та суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі №583/3343/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 р. у справі №496/3134/19, яка одночасно відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі №583/3343/19, постанові Верховного Суду від 15.03.2021 р. в справі № 361/392/20.
Враховуючи, що позивачем не доведено правомірність нарахування вищевказаної суми комісії, суд прийшов до висновку про те, що у стягнені з відповідача комісії слід відмовити.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача на користь Позивача заборгованість за вказаними кредитними договорами у розмірі 50 366,34 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" задоволено на 97,43% (50 366,34 грн. х 100 : 51 696,34 грн), а тому з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 360,14 грн (2422.40 грн. х 97,43% : 100).
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано Договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024, укладений між позивачем та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», яким сторони погодили вид та вартість послуг, також надано прайс-лист АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги №65 від 01.05.2025 та витяг з акту №10 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025, згідно яких адвокатське об'єднання надали послуги з консультації та складання позовної заяви про стягнення заборгованості заборгованості на суму 16000 грн. (а.с. 12-16).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як роз'яснено в п. 47 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року №10, право на правову допомогу гарантовано ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16.11.2000 № 13-рп/2000; Рішення від 30.09.2009 № 23-рп/2009; Рішення від 11.07.2013 № 6-рп/2013).
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п. п. 34-36 Рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу, та відповідно до вимог ч.4 ст.137, ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також розмір задоволених позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 15 588,80 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України,ст. 2, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 281, 288, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за договорами №3129509161-101479 від 28.07.2021, №3758288 від 24.03.2021 у розмірі 50 366 (п'ятдесять тисяч триста шістдесят шість) грн 34 к.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 360 грн 14 к та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 588 грн 80 к.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Погребищенського районного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи (сторони):
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження за адресою: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Суддя