Справа № 642/5485/25
Провадження № 1-кс/642/1367/25
Іменем України
12.09.25 м. Харків
Слідчий суддя Холодногірського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові клопотання старшої слідчої СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП України в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, не працюючої, одруженої, з середньою освітою, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у кримінальному провадженні за № 12025221220001172 від 10.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 186 КК України, -
Старша слідча СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП України в Харківській області капітан поліції ОСОБА_5 вернулася до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначила, що 10.09.2025 близько 15.30 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходилась поблизу магазину «Водафон», який розташований за адресою: м. Харків вул. Полтавський шлях, 148/2, де помітила на вітрині мобільні телефони, які належать ТОВ «Водафон Ритейл», код ЄДРПОУ 41457291.
В цей час у ОСОБА_4 , яка була достеменно обізнаною про введення воєнного стану на території України починаючи з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, строк дії якого в подальшому продовжувався, у зв'язку із військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015», виник прямий умисел, направлений на відкрите викрадення мобільного телефону з даного магазину.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливого мотиву, з метою незаконного збагачення, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, ОСОБА_4 зайшла до магазину «Водафон», де в той час перебував продавець ОСОБА_6 та, усвідомлюючи те що продавець магазину знаходиться в приміщенні магазину, підійшовши до вітрини, від'єднала від сигналізації мобільний телефон «Samsung A26 8/256 Gb» вартістю 11100 гривень.
Після цього, ОСОБА_4 із викраденим мобільним телефоном намагалась зникнути з місця події, в свою чергу ОСОБА_6 , зупинивши ОСОБА_4 , забрав в неї викрадений мобільний телефон, таким чином остання не змогла довести свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки виконавши усі дії, які вона вважала необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено, оскільки ОСОБА_4 була затримана працівником магазину.
Після чого, 10.09.2025 приблизно о 16.00 год. ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливого мотиву, з метою незаконного збагачення, суб'єктивно усвідомлюючи протиправність своїх дій, знову зайшла до магазину «Водафон», де в той час перебував продавець ОСОБА_6 та, усвідомлюючи те що продавець магазину знаходиться в приміщенні магазину, підійшовши до вітрини, від'єднала від сигналізації мобільний телефон «Tecno Spark 30 » вартістю 6999 гривень.
Після цього, ОСОБА_4 із викраденим майном намагалась зникнути з місця події, в свою чергу ОСОБА_6 , зупинивши ОСОБА_4 , забрав в неї викрадений мобільний телефон, таким чином остання не змогла довести свій злочинний намір до кінця з причин, які не залежали від її волі, оскільки виконавши усі дії, які вона вважала необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено, оскільки ОСОБА_4 була затримана працівником магазину.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 намагалась спричинити ТОВ «Водафон Ритейл», код ЄДРПОУ 41457291 матеріальні збитки на загальну суму 18 099 гривень 00 копійок.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скоїла кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, - закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
10.09.2025 о 17 год. 15 хв. ОСОБА_4 фактично затримана в порядку ст. 208, 615 КПК України.
11.09.2025 ОСОБА_4 повідомлена про підозру у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
Допитана як підозрювана, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, винною себе визнала повністю та дала покази по суті провадження.
Як вбачається з матеріалів клопотання, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколами огляду місця події, протоколами допиту свідків, протоколом затримання особи, підозрюваної вчиненні злочину у порядку ст. ст. 208.615 КПК України.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні у кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України,, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 10 (десяти) років.
Слідча зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:
-враховуючи, що підозрювана ОСОБА_4 скоїла умисний тяжкий злочин, є ґрунтовні підстави вважати, що він, перебуваючи на волі, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 10 (десяти) років, без застосування запобіжного заходу до нього, може покинути місце мешкання, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, тобто існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду;
-підозрювана, зважаючи на тяжкість вчиненого нею злочину та бажання уникнути відповідальності, враховуючи цинічність дій відносно потерпілих при вчиненні злочину, може вчинити й інші дії, спрямовані на здійснення незаконного психологічного та фізичного впливу на потерпілого, а також свідків, які викривають його у вчиненні злочину (при цьому провести дії, які перешкодять органу досудового розслідування при встановленні нових свідків по кримінальному провадженню або ж спотворять їх показання, що буде загрожувати встановленню істини по кримінальному провадженню, тобто незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, і існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
-підозрювана, без обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, може продовжити свою злочинну діяльність та вчинити інші кримінальні правопорушення, тобто існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення інших кримінальних правопорушень-злочинів.
Як зазначає в клопотанні слідча, у разі перебування підозрюваної ОСОБА_4 на волі, вона може переховуватися від органів досудового розслідування, негативно впливати на встановлення всіх обставин злочину шляхом тиску на потерпілого, свідків, а також вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Прокурор клопотання підтримала, посилалася на те, що застосування жодного із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчої не заперечувала.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку:
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та як передбачено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.
Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав , передбачений КПК України.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 намагалась спричинити ТОВ «Водафон Ритейл», код ЄДРПОУ 41457291 матеріальні збитки на загальну суму 18 099 гривень 00 копійок чим скоїла кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, - закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
10.09.2025 о 17 год. 15 хв. ОСОБА_4 фактично затримана в порядку ст. 208, 615 КПК України.
11.09.2025 ОСОБА_4 повідомлена про підозру у вчинені кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме може переховуватися від органів досудового розслідування та покинути територію України, незаконно впливати на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні, з метою змусити останніх відмовитись від раніше наданих показів, а також вчинити інші кримінальні правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, які підтверджуються: протоколами огляду місця події, протоколами допиту свідків, протоколом затримання особи, підозрюваної вчиненні злочину у порядку ст. ст. 208.615 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Тобто, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , що є виключною прерогативою суду за результатами розгляду справи по суті, приходить до висновку про наявність в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження достатніх фактичних даних ( фактів та інформації), які свідчать про можливу причетність останнього до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Як ризики, які дають достатнi пiдстави вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, варто розцінювати те, що ОСОБА_4 згідно ч. 5 ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у разі визнання її винуватою останній може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, за віком та станом здоров'я підозрюваної відсутні протипоказання для застосування до неї такого запобіжного заходу як тримання під вартою; у разі не застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 через тяжкiсть вчиненого нею кримінального правопорушення та покарання, яке може їй загрожувати, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню iншим чином.
Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, суд приходить до наступного, вищевказаний суд у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», закріпив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину, а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного періоду.
Положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлюють, що законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
Слідчий суддя приймає до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюється ОСОБА_4 в сукупності з іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Враховуючи, що у даному кримінальному провадженні свідки ще не допитані у судовому засіданні, а тому ОСОБА_4 може здійснювати на них незаконний вплив, з метою зміни їх показів на свою користь.
Таким чином, ОСОБА_4 через тяжкiсть вчиненого нею кримінального правопорушення та покарання, яке може їй загрожувати, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню iншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрювана може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вона ніде не працює та не має стабільного заробітку, що дає підстави вважати, що остання може вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити злочинну діяльність з метою зібрання коштів для продовження свого існування.
На підставі викладеного встановлено наявність обставин, передбачених пунктами 1 та 2 частинами ст. 194 КПК України, а саме: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Застосування iнших більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбачених статтею 177 цього Кодексу.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України, є всі підстави для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Крім того, у п.48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, враховуючи тяжкiсть кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України в розмiрi ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028 грн. х 50), а саме - в сумі 151400 грн. При цьому в разі внесення застави необхiдно покласти на підозрювану ряд обов'язків.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 372, 376 КПК України, суд,-
Клопотання старшої слідчої СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП України в Харківській області капітана поліції ОСОБА_5 погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні за № 12025221220001172 від 10.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину передбаченого ч. 2 ст.15, ч. 4 ст. 186 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківського слідчого ізолятора», строком на 60 діб, а саме до 08.11.2025 включно.
Строк затримання обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 10 вересня 2025 року 17 год. 15 хвил.
Визначити суму застави у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 151400 (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту, в якому проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; 4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії ухвали до 08.11.2025.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду в 5-денний термін з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 12.09.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1