іменем України
Справа № 129/1082/25
Провадження № 2-а/126/46/2025
"11" вересня 2025 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хмель Р. В.
зі секретарем Дончик О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Бершадського районного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування поданого позову ОСОБА_1 , зазначає, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За обставинами справи, ОСОБА_1 була отримана повістка на його ім'я із зазначенням дати прибуття до ТЦК. Однак, у нього в житті сталися непередбачувані обставини, тому він не зміг з'явитися до ТЦК вчасно, зокрема його дружина, з якою він проживав більше 10 років тяжко захворіла та померла у лікарні.
Пізніше до позивача звернувся дільничий, з яким він з'явився до ТЦК для уточнення даних. 17.11.2024 він вже був зарахований для проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 , де знаходиться на даний час.
Позивач зазначає, що йому не було повідомлено про притягнення до адміністративної відповідальності, не ознайомлено з постановою №635 від 21.11.2024. Про наявність постанови він дізнався отримавши листа від Бершадського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про відкрите виконавче провадження для примусового виконання постанови №635 від 12.11.2024 року, яку видав ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивач зазначає, що він не з'явився до ТЦК з поважних підстав, а саме смерті дружини. Крім того, на підставі того, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_5 була винесена у період проходження позивачем військової служби, на його думку накладення на нього штрафу є незаконним.
Також, позивач просив врахувати, що адміністративні стягнення мають обмежений строк накладення.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 14.04.2025 відкрито провадження у справі.
09.05.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку в першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Відтак на нього, як на військовозобов'язаного, поширюють свою дію вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про оборону України» в частині, що включає обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Позивач, відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.ч. 1,3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 17 Закону України «Про оборону України» 18.06.2024 року отримав повістку №705 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 год. 19.06.2024 року для проходження медичного огляду.
19.06.2024 року громадянин ОСОБА_1 проігнорував дані вимоги та по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з'явився, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та ст.17 Закону України «Про оборону України», що зафіксовано актом фіксування неприбуття по повістці за вх. № 5852/10 від 19.06.2024 р., актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх. №6031/30 від 22.06.2024 року та актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх.№6621/8 від 26.06.2024 року.
16.11.2024 року працівниками поліції ВП №1 Гайсинського РУП ГУПН у Вінницькій області позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де старшим офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_7 -майором ОСОБА_2 уповноженим складати протоколи про адміністративні правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 №822 від 25.12.2023 року, керуючись статтями 235, 254, 256 КУпАП було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно якого позивач порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 17 Закону України «Про оборону України», згідно розписки про отримання повістки 18.06.2024 року отримав повістку №705 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 год. 19.06.2024 року для проходження медичного огляду, проте позивач проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано актом фіксування неприбуття по повістці за вх. № 5852/10 від 19.06.2024 р., крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь -який інший спосіб, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх. №6031/30 від 22.06.2024 року та в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх.№6621/8 від 26.06.2024 року, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП.
Позивачу повідомлено під особистий підпис, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв. 21 листопада 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб. 6, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
В графі пояснення та зауваження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо суті порушення і змісту протоколу власноручно зазначено: «протокол мною прочитано зауваження та доповнення написав у поясненні».
Згідно пояснення позивача від 16.11.2024 року за вх.13249 зазначено: «Я, ОСОБА_1 не прибув по повістці 19.06.2024 року у зв'язку з сімейними обставинами, але підтверджуючі документи відсутні, свою провину не визнаю».
ОСОБА_1 заявив клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього, без його участі.
Другий примірник протоколу позивач отримав 16.11.2024 року, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу.
21.11.2024 року на вказаний у протоколі про адміністративне правопорушення час, будучи належним чином повідомленим про час і дату розгляду, позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 на розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, суд має враховувати складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову та (або) значення справи для сторони (постанова КЦС ВС від 23 червня 2022 у справі №607/4341/20).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №6927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім того, у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково, до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/14598/20.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, представник відповідача просив суд прийняти до уваги та врахувати вищевикладене, а також те, що розгляд справи здійснюється суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження, складання позовної заяви та отримання необхідних доказів не потребувало значних зусиль, оскільки позовна заява складає 12 сторінок та в своїй більшості містить посилання на норми закону, їх повторюваність, спір не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб'єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу заявленої до суду вимоги, причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об'єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з'ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права.
20.05.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач ОСОБА_1 просив визнати відзив таким, що є необгрунтованим та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та підтримання позовних вимог.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 , також в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позову заперечував.
Представник першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_6 в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судом встановлено, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови: ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ст. 17 Закону України «Про оборону України», згідно розписки про отримання повістки 18.06.2024 року, отримав повістку №705 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 год. 19.06.2024 року для проходження медичного огляду, проте позивач проігнорував дані вимоги та не прибув за викликом, що зафіксовано актом фіксування неприбуття по повістці за вх. № 5852/10 від 19.06.2024 р., крім того, протягом трьох діб від визначеної у повістці дати прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 3-тю добу за вх. №6031/30 від 22.06.2024 року та в подальшому у семиденний термін не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зафіксовано актом фіксування неприбуття військовозобов'язаного для подання підтверджуючих документів про поважність причин неявки за викликом, станом на 7-му добу за вх.№6621/8 від 26.06.2024 року, чим вчинив правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП.
Тобто, підставою притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стала та обставина, що позивач не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 год. 19.06.2024 року та не повідомив про причини своєї неявки.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч.1 ст. 22 цього Закону громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно ч.3 ст. 22 вищевказаного Закону під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях:
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та проводиться загальна мобілізація на території України. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України.
Частинами 1, 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому, відповідно до частини 7 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
За положеннями пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 КУпАП.
За змістом статті 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення правопорушення.
Адміністративне правопорушення, що ставиться у провину позивачу, не носить характеру триваючого, а є одноактним, вичерпується фактом неприбуття до певного місця у визначені дату та час.
Тобто днем вчинення даного правопорушення є день, коли позивачем не вчинені дії, які він повинен вчинити цього дня.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 , не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 год. 19.06.2024, що є датою вчинення правопорушення.
Суд зауважує, що про неявку позивача за викликом по повістці ІНФОРМАЦІЯ_1 стало відомо 19.06.2024, коли позивач не з'явився по повістці, про що свідчить акти фіксування неприбуття військовозобов'язаного по повістці від 19.06.2024, від 22.06.2024 та від 26.06.2024.
Однак спірну постанову № 635 за справою про адміністративне правопорушення винесено 21.11.2024, тобто адміністративне стягнення накладене на позивача поза межами строку, встановленого частиною сьомою статті 38 КУпАП.
Крім того, позивач був призваний на військову службу по мобілізації, і проходить її до цього часу у в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відтак, постанова № 635 від 21.11.2024 прийнята з порушенням норм КУпАП, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Отже, позов заявлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 є обгрунтованим та підлягає задоволенню. Водночас вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувана постанова ухвалена начальником саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Також, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надано лише акт про надання юридичних послуг.
Водночас, до матеріалів справи не додано жодних доказів у підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем (фактичної сплати коштів на рахунок адвоката).
При цьому, в матеріалах судової справи відсутній договір на надання правничої допомоги, рахунок на оплату послуг адвоката, платіжний документ про оплату наданої правничої допомоги.
З огляду на наведене, оскільки позивачем не надано документального підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті згідно з положеннями цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на це суд вважає, що за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 605, 60 грн..
На підставі ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», ст. 38, ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 18,19, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Керуючись статтями 241-246, 250, 255, 286 КАС України,
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову № 635 від 21.11.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
У стягненні витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування (ім'я) сторін та їх місцезнаходження:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідачі:
ІНФОРМАЦІЯ_10 АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ;
ІНФОРМАЦІЯ_11 (місце знаходження: АДРЕСА_1 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Р. В. Хмель