Справа № 639/5103/21
Провадження № 2/639/57/25
12 вересня 2025 року
Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Рубіжного С.О,
за участю секретаря - Чубенко О.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Харківська міська рада про перерозподіл часток співвласників у праві спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, суд -
23 липня 2021 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулася з позовною заявою, в особі свого представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та просить перерозподілити частки співвласників у праві спільної часткової власності у домоволодінні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , збільшити частку ОСОБА_7 з на 46/100. Визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виділу у користування ОСОБА_1 земельної ділянки, що відповідає 46/100 частини домоволодіння. Стягнути з відповідачів на її користь 14 000,00 грн. правової допомоги.
В обгрутування вимог зазначила, що є власником 1/4 частини будинку з прибудовою та відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 130,3 кв.м. та житловою площею 67,1 кв.м., що підтверджується копією договору міни від 28.10.2016 року.
Власником 1/4 частини вказаного будинку є ОСОБА_8 відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Власником 1/2 частини є ОСОБА_9 відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Позивачу достеменно відомо, що ОСОБА_9 помер і його спадкоємицею є ОСОБА_5 .
З сусідами, зокрема з ОСОБА_8 виник конфлікт щодо користування земельною ділянкою, виділеною для обслуговування прибудинкової території.
Як відомо позивачу, попередній власник його частини будинку законним способом збільшив території своєї частини.
З метою отримання документального підтвердження представник позивача адвокат Репетуй К.В. звернулась до КП « Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради» із адвокатським запитом б/н від 30.06.2021 року.
Листом від 13.07.2021 № 5543/04.11/21 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради» було надано відповідь, до якою додано матеріали з інвентаризаційної справи, а саме копії рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 01.08.2006 року № 51-40, акт прийому експлуатації закінченого будівництва об'єкта від 25.07.2006 року.
З вказаних документів, зокрема з рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові раді від 01.08.2006 року № 51-40 вбачається, що попередній власник оформив прибудова літ. «А'-1» по АДРЕСА_2 (чинна назва АДРЕСА_1 .
У рішенні також зазначено, що співвласник не заперечував.
Відповідно до даних технічного паспорту від 10.02.2017 року площа прибудови літ. «А'-1» становить 34,9 кв.м.
Разом, позивач має у власності 59, 8 кв.м., з яких житлова площа 33, 1 кв.м, допоміжна - 23, 3 кв.м., площа літніх приміщень - 3, 4 кв.м. (позиції 1- 1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-8, III згідно даних техпаспорта).
При цьому, у відповідача ОСОБА_8 у власності всього 19, 2 кв.м., з яких житлова площа- 9,7 кв.м., допоміжна - 5, 5 кв.м., площа літніх приміщень - 4,0 кв.м. (позиції 2-2, 2-3, 1 згідно даних техпаспорта).
У відповідача ОСОБА_5 у власності всього 51, 3 кв.м., з яких житлова площа - 24,3 кв.м., допоміжна - 16,0 кв.м., площа літніх приміщень -11,0 кв.м. (позиції 3-2, 3-3, 11,4-1, 4-2 згідно даних техпаспорта).
Таким чином, площа належної позивачці часмтини будинку не може відповідати 1/4 , а є біьшою і становить 46/100 від загальної площі будинку.
Враховуючи, що прибудова літ. «А'-1» площею 34,9 кв.м. була здійснена за згодою інших співвласників, а також, враховуючи, що прибудова збільшує корисну площу будинку, вважаємо, що існують підстави для збільшення частки ОСОБА_1 у спільній частковій власності. (позиції 1-1 коридор, 1-2 кухня, 1-5 житлова, 1-6 житлова, 1-8 санвузол, III тамбур згідно даних техпаспорта).
З приводу користування земельною ділянкою заначила, якщо погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою, суд лише визначає умови, на яких співвласники її використовуватимуть з метою забезпечення ефективної реалізації ними своїх прав щодо користування майном. Будь-яких питань, пов'язаних із розпорядженням земельною ділянкою чи з правом власності на неї, суд у такій справі не вирішує.
За таких обставин, вважає, що існують правові підстави для визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виділу у користування ОСОБА_1 земельної ділянки, що відповідає 46/100 частини домоволодіння
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про перерозподіл часток співвласників у праві спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою - залишено без руху.
Надано строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
13 серпня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява із усуненням відповідних недоліків.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 серпня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження. Призначено підготовче судове засідання.
25 листопада 2021 року представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Приображенською Т.Б. подано відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову.
Згідно з рішенням виконкому Жовтневої районної у місті Харкові ради № 51-40 від 01.08.2006 року була оформлена прибудова ліг. «А'-І» по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_10 за її проханням.
ОСОБА_10 у зв'язку із проведеною добудовою питання про збільшення своєї частки не ставила та таку не збільшила.
В акті прийому до експлуатації закінченого будівництва об'єкту від 25.07.2006 р. вказано, що будівництво було здійснено без дозволу виконкому місцевої Ради та є самовільним.
Прибудова літ. «А'-І» була побудована без згоди усіх співвласників, які не надавали на це відповідного дозволу, а лише одного співвласника (якого не зазначено).
Між співвласниками будинку договір про виділ у натурі частки із спільного майна не укладався, частки в натурі не виділялися та нотаріально посвідчений договір щодо порядку користування приміщеннями будинку не укладався.
10.11.2006 року ОСОБА_10 продала належну їй у праві спільної часткової власності 1/4 частку житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПН Жовнир.
Враховуючи, що частку у будинку у зв'язку з добудовою ОСОБА_10 не збільшила, то розпорядилася часткою, яка належала їй по праву власності в розмірі 1/4.
Позивачу ОСОБА_1 перейшла у власність 1/4 частка житлового будинку літ. «А-1» з прибудовою з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_1 , загальною площею 130,3 кн.м, житловою-площею 67.1 кв.м (без деталізації приміщень) за договором міни, укладеним між нею та ОСОБА_12 лише 28.10.2016 року.
Таким чином, на час укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2006 року частка ОСОБА_10 збільшена не була.
Реального розподілу часток між учасниками часткової власності не було і немає по даний час, порядок користування житловими приміщеннями не визначався та не укладався.
Оскільки позивач особисто не здійснювала добудову до житлового будинку, то вона не має права і ставити питання про зміну частки, таке право має та особа, яка здійснила добудову за власні кошти.
Отже у позивача відсутні умови у відповідності до ч.3 ст.357 ЦК України, за якими співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки до вказаного ним розміру. Крім цього, збільшення частки позивача у спільному майні за відсутності усіх умов передбачених ч.З ст.357 ЦК України порушить права відповідача, як співвласника будинку та призведе до зменшення належної їй частки.
На підставі вищевказаного немає ніяких підстав для задоволення позову в частині визначення за ОСОБА_1 порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виділу у її користування земельної ділянки, що відповідає 46/100 частинам домоволодіння.
З витратами на правову допомогу у розмірі 14000 грн. не згодна, вважає їх надмірними та необгрунтованими.
10 грудня 2021 року представником позивача ОСОБА_2 подано відповідь на відзив. Позивач категорічно не погоджується з довадами, викладеними у відзиві.
Вважає, що спірна добудова не може вважатися окремим об'єктом права власності. Окрім того, не з'ясовані відомості щодо можливості відокремлення вказаної прибудови від житлового будинку, а тому відповідачем завчасно зроблені висновки про відсутність умов, передбачених ч. З ст. 357, З приводу того, що прибудова була здійснена без згоди співвласників, зазначаємо, що Листом від 13.07.2021 № 5543/04.11/21 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації Харківської міської ради» було надано відповідь, до якою додано матеріали з інвентаризаційної справи, а саме копії рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 01.08.2006 року № 51-40, акт прийому експлуатації закінченого будівництва об'єкта від 25.07.2006 року. З вказаних документів, зокрема з рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові раді від 01.08.2006 року № 51-40 вбачається, шо попередній власник оформив прибудова літ. «А'-1» по АДРЕСА_1 . Всі необхідні документи заявником були надані, співвласник не заперечував.
Інші документи або відомості про незгоду співвласників щодо здійснення прибудови відсутні.
Таким чином, відповідач безпідставно стверджує, що прибудова літ. «А-1» була побудована без згоди усіх співвласників, які не надавали на це відповідного дозволу, а лише одного співвласника (якого не зазначено).
Щодо твердження відповідача про те, що позивач особисто не здійснювала добудову, вважаємо що у зв'язку з укладенням договору купівліпродажу та договору міни покупець набуває всіх правомочностей попереднього власника щодо майна, а саме володіння, користування та розпорядження. Таким чином, при укладенні договору купівлі-продажу між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до останньої перейшли всі правомочності продавця. Аналогічно, при укладенні договору міни між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 до останньої перейшли всі правомочності ОСОБА_11 . Окрім того, при купівлі цього будинку у його ціну враховувалась вартість здійсненої прибудови.
З огляду на зазначене, Позивач набула можливості здійснення усіх правомочностей щодо спірної частки у спільному частковому майні, зокрема право на її збільшення з 1/3 частки до 46/100. Окрім того, у зв'язку з цим, повторно наголошуємо на необхідності визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виділу у користування ОСОБА_1 земельної ділянки, що відповідає 46/100 частини домоволодіння. За таких обставин, вважаємо, що доводи, викладені у відзиві на позов, є безпідставними та такими, які не спростовують правової позиції позивача та доказів, позбавлені доказовості, а отже є такими, що не спростовують фактів, викладених у позовній заяві.
14 грудня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
10 лютого 2022 року на адресу суду надійшли додактові пояснення до відзиву на позовну заяву та заперечення на клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Приображенської Т.Б..
Позивачу ОСОБА_1 перейшла у власність 1/4 частка житлового будинку літ. «А-1» з прибудовою з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_1 , загальною площею 130,3 кв.м, житловою площею 67,1 кв.м (без деталізації приміщень) за договором міни, укладеним між нею та ОСОБА_12 28.10.2016 року.
Таким чином, за вказаним договором ОСОБА_1 придбала лише 1/4 частку від житлового будинку з надвірними будівлями без визначення конкретних приміщень в житловому будинку літ. «А-1» та надвірних будівель.
Реального розподілу часток між учасниками часткової власності - співвласниками на час укладання договору міни не було, порядок користування житловими приміщеннями не визначався та не укладався.
Відповідачу ОСОБА_13 належить 1/4 частина житлового будинку літ. «А-1» з прибудовою з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_1 , загальною площею 130,3 кв.м, житловою площею 67,1 кв.м на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2006 року, посвідченому ПН ХМНО Жовнір Л.П.
При визначення порядку користування земельною ділянкою ОСОБА_1 повинно бути визначено в користування земельна ділянка відповідно до її ідеальної частки, яка складає 1/4 частину житлового будинку літ. «А-1» з прибудовою з відповідною частиною надвірних будівель АДРЕСА_1 .
Ознайомившись з клопотанням про призначення експертизи, відповідач категорично заперечує проти поставлення на розгляд експерта цих питань, оскільки вони виходять за межі позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, викладені в описовій частині клопотання обставини, на які позивач посилається, як на встановлені факти, що позивач ОСОБА_1 має у власності 59,8 кв.м, у відповідача ОСОБА_8 - у власності всього 19,2 кв.м, у відповідача ОСОБА_5 у власності 51,3 кв.м, - не відповідають дійсності і не встановлені судом. Також, порядок користування житловими приміщеннями в житловому будинку на надвірними будівлями не визначався та не укладався.
15.11.2022 року на електрону адресу Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_4 , відповідно до якої вона просила суд проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою додатку EasyСon (https://vkz.court.gov.ua/).
Ухвалою суду від 16 листопада 2022 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою додатку EasyСon по цивільній справі №639/5103/21 - задоволено.
В підготовчому судовому засіданні 20 грудня 2022 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Репетун К.В. подано клопотання про витребування доказів, а саме просила витребувати з КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради інвентаризаційну справу на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 20 грудня 2023 року клопотання представника позивача Репетун Катерини Володимирівни - задоволено.
Витребувано у Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради копію інвентаризаційної справи на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Залучено в якості третьої особи Харківську міську раду.
03 січня 2023 року на адресу суду надійшла копія інвентарної справи.
15 березня 2023 року від представника позивача адвоката Репетун К.В. надійшла заява про відкликання клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.
15 березня 2023 року від представника позивача адвоката Репетун К.В. надійшло клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи.
31 липня 2023 року на адресу суду від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 надійшов до суду зустрічний позов, в якому вони просять визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 відповідно до ідеальних часток співвласників. Зазначила, що між співвласниками не склався порядок користування земельною ділянкою, позивач самовільно захопила та протиправно користується майже усіма надвірними будівлями, встановила паркан. Без згоди з іншими співвласниками, розпочала на спільній ділянці будівельні роботи по зведенню надвірної будівлі (можливо сараю), чим порушує права співвласників.
Одночасно ОСОБА_3 подана заява про забезпечення позову у цивільній справі №639/5103/21.
Ухвалою суду від 03 серпня 2023 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування земельною ділянкою - повернуто заявникам.
Ухвалою суду від 03 серпня 2023 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про перерозподіл часток співвласників у праві спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою - повернуто заявнику.
04 вересня 2023 року представником позивача адвокатом Репетун К.В. подано клопотання про уточнення питань, поставлених на розгляд та вирішення експерта.
08 вересня 2023 року на адресу суду надійшли письмові пояснення представника Харківської міської ради.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 01 листопада 2023 року клопотання представника позивача задоволено. Призначено у цивільній справі № 639/5103/21комплексну будівельно-технічну земельно-технічну експертизу, проведення якої доручити експертам Національного Наукового Центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», яких попередити про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Для проведення експертизи направлено експертам матеріали цивільної справи №639/5103/21 (провадження №2/639/213/23).
Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
28 жовтня 2024 року з Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» надійшов висновок експертів №25370/7504 складений 22.10.2024 року, разом з матеріалами зазначеної цивільної справи.
Ухвалою суду від 01 листопада 2024 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Харківська міська рада про перерозподіл часток співвласників у праві спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою. Призначено підготовче судове засідання.
13 січня 2025 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Загурської А.В., яка зазначила, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів неможливо встановити, яким саме чином за рахунок здійсненої гр. ОСОБА_10 прибудови було поліпшено житловий будинок, який перебуває у спільній частковій власності, що свідчить про те, що таку прибудову аж ніяк не можна вважати тим поліпшенням спільного майна, що дає права на збільшення частки у цьому майні.
Навпаки, всі наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що така прибудова була власністю саме гр. ОСОБА_10 , яка передала її поряд зі своєю часткою житлового будинку у власність позивача. Так, наведене вбачається зі змісту договору міни від 28.10.2016 року, а також рішення Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті Харкові ради від 01.08.2006 № 51-40, яким останній вирішив оформити прибудову літ. «А-1» по АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_10 , а також зареєструвати прибудову на ім'я ОСОБА_10 .
Тобто, фактично, при укладенні договору міни від 28.10.2016 гр. ОСОБА_10 передала позивачу свою частку житлового будинку та належну їй на праві власності прибудову до своєї ж частки, яка не може вважатись поліпшенням спільного майна, яке не може бути відокремлене від спільного об'єкта. А це означає, що одна з найважливіших обов'язкових умов збільшення частки у праві спільної часткової власності відсутня.
Просила суд звернути увагу на висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 03.07.2024 у справі № 760/8064/13-ц, згідно з яким добудова (прибудова), здійснена одним із співвласників житлового будинку, не є об'єктом права спільної власності, а стає об'єктом права власності лише того співвласника, який її зробив. За таких умов, підстави для збільшення частки позивача у праві спільної часткової власності відсутні.
Визначення порядку користування земельною ділянкою з розрахунку належності позивачу 46/100 частини домоволодіння також не вбачається можливим, з огляду на відсутність підстав для збільшення її частки у праві спільної часткової власності.
Надані експертом варіанти порядку користування земельною ділянкою визначені, виходячи з того фактичного землекористування, про яке домовились відповідач і попередні власники частини домоволодіння.
Натомість враховуючи конфліктну поведінку позивача та небажання мирного врегулювання даного питання, відповідач заперечує проти варіантів порядку користування земельною ділянкою, запропоновані експертом, оскільки вони фактично зводяться до поділу земельної ділянки на дві частини, упускаючи те, що співвласників на даний момент три.
Ухвалою суду від 26 березня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Харківська міська рада про перерозподіл часток співвласників у праві спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою. Призначено справу до судового розгляду.
В судовму засіданні позивач та її представник наполягали на задоволенні позовних вимог, у разі неможливості встановити порядок який заявлявся у позовних вимогах, просили встаноити порядок користування земельною ділянкою за фактичним землекористуванням.
Відповідач та її предстаник заперечували проти задоволення позовних вимог, наголошували на їх безпідставність, не погодились на визначання порядку користування за фактичним землекористуванням, оскільки фактичний порядок користування порушує їх права та зміна предмету позову не заявлялась.
Відповідач ОСОБА_5 , в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином.
Представник третьої особи не з'явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без їх участі.
Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 на праві власності належить частка житлового бунику літ «А-1» з прибудовою з відповідною частиною надвірних будівель номер АДРЕСА_1 та підтверджується копією договору міни (том №1 а.с. 9 - 11).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухое майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 20.07.2021 вбачається, що житловий будинок літ. А-1 з прибудовою з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 130,3, житлова 67,1, площа земельної ділянки 885, відомості про право власності: частка - ОСОБА_9 , підстави - р. №1918/2, 11.07.1937, договір про право забудови, посвідчений нотаріальним відділом Харківського обласного суду; частка - ОСОБА_8 , підстави - договір купівлі-продажу, р. №8288, 10.11.2006/, приватний нотаріус ХМНО Жовнір Л.П.; частка - ОСОБА_14 , договір даврування, р.№1086, 12.09.2007, Шетернікова Т.М. приватний нотаріус ХМНО (том №1 а.с. 23-24).
ОСОБА_8 28 лютого 2009 року уклала шлюб з ОСОБА_15 , та отримала прізвище ОСОБА_16 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 28.02.2009 (том №2 а.с. 21).
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (том №1 а.с. 38).
Крім того до матеріалів справи додано копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений за станом на 10.02.2017 (том №1 а.с. 12-18).
Витребувана копія Інвентаризаційної справи № 14441 на садибу по АДРЕСА_2 містить наступні документи:
Договір про право забудування ділянки землі від 02.07.1937 відповідно до якого: ОСОБА_17 та ОСОБА_9 отримали право забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , тобто частки у праві забудови по 1/2 кожному (том №2, а.с. 9-10).
Договір купівлі-продажу від 01.08.1937, відповідно до якого: ОСОБА_17 продав ОСОБА_18 1/2 частину його права забудови, тобто 1/4 частку від усього права забудови (том №2, а.с. 11).
Перша інвентаризація 02.11.1944 відповідно до якої садибі, складалась з житлового будинку літ. «А-1» площею забудови 98,0 кв.м та висотою 3,6 м (1937 року побудови) та сіней літ. «а» площею забудови 2,5 кв.м та висотою 2,5 м (том №2, а.с. 7-8);
В подальшому складено декілька атів поточних змін (том №2 а.с. 15-64).
Повідомлення від 05.05.1990 № 3318 до виконкому Жовтневої ради народних депутатів щодо самочинно побудованих сараю літ. «Р» розмірами 4,5x3,2, житлової прибудови літ. «А'-1» розмірами 3,45x10,12+3,8x2,25 та переобладнання житлового приміщення 3-2 у кухню (том №2, а.с. 66);
Свідоцтво про право на спадщину по закону від 08.06.1999, відповідно до якого право власності на 1/4 частину садиби перейшло до ОСОБА_19 в порядку спадкування після батька ОСОБА_18 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ) (том № 2, а.с. 73).
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.07.2006 у справі № 2-о-140/06, відповідно до якого визнано за ОСОБА_10 право власності в порядку спадкування після чоловіка ОСОБА_20 (померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ) на 1/4 частину будинку літ. «А-1» та прибудову літ. «А1-1» (приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8) з відповідною частиною надвірних будівель та визнано за ОСОБА_10 право власності на 1/4 частину будинку літ. «А-1» (приміщення І, 2-2, 2-3) з відповідною частиною надвірних будівель за набувальною давністю (після ОСОБА_19 ) (том №2 а.с. 90-92)
Рішення виконкому Жовтневої районної ради м. Харкова від 01.08.2006 № 51-40, відповідно до якого прибудову літ. «А'-1» вирішено оформити та зареєструвати на ім'я ОСОБА_10 (том №2, а.с. 88).
Ввитяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08.08.2006 відповідно до якого за ОСОБА_10 зареєстровано 1/2 частину садиби (том №2, а.с. 93).
Ввитяг з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.08.2006, відповідно до якого склад садиби: житловий будинок з прибудовами літ. «А-1» загальною площею 132,8 кв.м, сараї літ. «Б», «В», «Г», «К», льохи літ. «Ж», «З», «Е», душ літ. «Л», вбиральні літ. «М», «С», огорожі № 2, 3, 7, 8 (том №2, а.с. 94).
Договір дарування частини житлового будинку від 08.08.2006, відповідно до якого 1/2 частина садиби від ОСОБА_10 перейшла у власність ОСОБА_21 (том №2, а.с. 96).
Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.08.2006, відповідно до якого за ОСОБА_21 зареєстровано 1/2 частину садиби (том №2, а.с. 98).
Договір дарування частини житлового будинку від 09.08.2006, відповідно до якого 1/2 частина садиби від ОСОБА_21 перейшла у власність ОСОБА_22 (том №2 а.с. 103).
Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.08.2006, відповідно до якого за ОСОБА_22 зареєстровано 1/2 частину садиби (том №2 а.с. 104).
Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.10.2006, відповідно до якого садиба зареєстрована на праві власності за: ОСОБА_22 - 1/2 частина та ОСОБА_9 - частина, склад садиби: житловий будинок з прибудовами літ. «А-1» загальною пл 132,8 кв.м, сараї літ. «Б», «В», «Г», «К», льохи літ. «Ж», «З», «Е», душ літ. «Л», вби літ. «М», «С», огорожі № 2, 3, 7, 8; (витяг складений для оформлення відчу 1/4 частини житлового будинку (приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8 надвірними будівлями) (том №2 а.с. 108).
Договір купівлі-продажу від 10.11.2006, відповідно до якого 1/4 частина домоволодіння від ОСОБА_22 перейшла у власність ОСОБА_11 (у користування покупця перейшли приміщення 1-1, 1-2 З, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8) (том №2 а.с. 112).
Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.11.2006 ,відповідно до якого за ОСОБА_11 зареєстровано 1/4 часті садиби (том №2 а.с. 114).
Договір купівлі-продажу від 10.11.2006, відповідно до як 1/4 частина садиби від ОСОБА_22 перейшла у власні ОСОБА_8 (том №2 а.с. 118).
Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.11.2006, відповідно до якого за ОСОБА_8 зареєстровано 1/4 част садиби (том №2 а.с. 120).
Проект улаштування газопостачання від 11.2006 на ім'я ОСОБА_11 (том №2 а.с. 129).
Проект улаштування водопостачання та каналізації від 12.2006 на ім'я ОСОБА_11 (тлм №2 а.с. 130)
Повідомлення від 22.02.2007 ОСОБА_11 до виконкому Жовтневої райради, щодо самочинно побудованого гаражу літ. «Т» розмірами 4,15x6,5 (том №2 а.с. 131).
Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.03.2007, відповідно до якого садиба зареєстрована на праві власності за: ОСОБА_9 - 1/2 частина, ОСОБА_11 1/4 частина, ОСОБА_8 - 1/4 частина; склад садиби: житловий будинок з прибудовами літ. «А-1» загальною площею 130,2 кв.м, сараї літ. «Г», «К», льохи літ. «Ж», «Е», душ літ. «Л», вбиральня літ. «С», огорожі № 2, 3, 7, 8, 9, 10 (уточнено площу приміщень; гараж літ. «Т» - самочинно побудований, літ. «Г», «К», «Л», «С» - знос більше 80% оцінці не підлягає) (том №2 а.с. 134).
Договір дарування частини житлового будинку від 12.09.2007, відповідно до якого 1/4 частина садиби від ОСОБА_11 перейшла у власність ОСОБА_14 (том №2 а.с. 146).
Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.12.2007, відповідно до якого за ОСОБА_14 зареєстровано 1/4 частину садиби (том №2 а.с. 147).
Заповіт від 18.11.2015 в якому зазначено, що все майно від ОСОБА_14 переходить до ОСОБА_12 (том №2 а.с. 160).
Довідка від 13.09.2016 на ім'я ОСОБА_12 , відповідно до якої садиба зареєстрована на праві власності за: ОСОБА_9 - 1/2 частина, ОСОБА_11 1/4 частина, ОСОБА_8 - 1/4 частина; склад садиби: житловий будинок з прибудовами літ. «А-1» загальною площею 130,2 кв.м, сараї літ. «Г», «К», «П», вбиральня літ. «Л», «С», гараж літ. «Т», огорожі № 2, 3, 8, 9, 10 (сарай літ. «П» - 1991 р.п, гараж літ. «Т» - 1990 р.п. - не відносяться самочинно будівництва; назву АДРЕСА_2 » змінено на «Господарська», згідно розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 17.05.2016 № 181 (том №2 а.с. 163).
Договір міни від 28.10.2016, відповідно до якого 1/4 частина садиби ОСОБА_12 (яка належала на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.09.2016) перейшла у власність ОСОБА_1 (том №2 а.с. 168).
Відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2016, щодо реєстрації права власності на 1/4 частину садиби за ОСОБА_1 (том №2 а.с. 170).
За змістом Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України та згідно з ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України зазначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять п равомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
Володіння та розпорядження об'єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб'єктів на один об'єкт.
Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 ЦК України).
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Відповідач ОСОБА_3 надала пояснення, що ОСОБА_23 помер, її мати співвідповідач ОСОБА_5 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_9 та займається оформленням свої прав, проте доказів суду не надано.
Отже судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_9 є співвласниками домоволодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.
При установленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на нього. Виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки установлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Згідно ч. 3 ст. 357 ЦК України, співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 357 ЦК Кодексу України, співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 570/4748/15, зазначено, що юридична доля поліпшень, зроблених одним із співвласників у спільному майні, підлягає визначенню згідно із положеннями частин третьої-п'ятої статті 357 ЦК України, за змістом яких співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.
Співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов'язкової наявності таких чотирьох умов: 1) поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об'єкта. При цьому мається на увазі не технічна неможливість відокремлення поліпшень від речі, а неможливість відокремлення їх без пошкодження або істотного знецінення речі. Якщо виходити із змісту частини першої статті 187 ЦК України, нерозривний зв'язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень; 2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України); 3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників; 4) при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном у відповідності з домовленістю між співвласниками.
У разі, якщо співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди зробив у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, він набуває право власності на таку добудову (прибудову) виключно, якщо це не порушує прав інших співвласників.
Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї із наведених умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.
Наведені правила частини третьої статті 357 ЦК України стосуються випадків, коли внаслідок здійснених поліпшень спільного майна співвласник вимагає від інших співвласників збільшення своєї частки у цьому майні. Такі поліпшення повинні стосуватися як частки співвласника, який бажає збільшення його частки, так і іншого (інших) співвласника (співвласників) спільного майна. При цьому обов'язковим для такого збільшення є дотримання співвласником передумов, визначених цією статтею, зокрема таких: поліпшення спільного майна не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов'язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку.
У ЦК України встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди.
Така добудова (прибудова) не є об'єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об'єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов: 1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; 2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України);
3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно за домовленістю між собою (частини другої статті 358 ЦК України).
За наведених обставин апеляційний суд дійшов помилкового висновку про обов'язковість згоди відповідача на добудову позивачем до будинку мансарди як співвласника спірного домоволодіння, оскільки вирішальною обставиною в контексті оцінки порушення прав відповідача, яка підлягала з'ясуванню судом, було те, чи здійснена ця добудова у встановленому законом порядку та чи порушує права останнього як співвласника» (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2023 року у справі № 520/8307/15 (провадження № 61-20255св21)).
Як з'ясовано судом, позивач особисто не здійснювала добудову до житлового будинку, прибудова була оформлена згідно рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.07.2006 у справі № 2-о-140/06 визнано за ОСОБА_10 право власності в порядку спадкування на 1/4 частину будинку літ. «А-1» та прибудову літ. «А1-1» (приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8) з відповідною частиною надвірних будівель та визнано за ОСОБА_10 право власності на 1/4 частину будинку літ. «А-1» (приміщення І, 2-2, 2-3) з відповідною частиною надвірних будівель за набувальною давністю (після ОСОБА_19 ), після набуття права власності питання про збільшення своєї частки не вирішувалось.
Відповідно до договору дарування частини житлового будинку від 08.08.2006, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотарівльного округу Цуріковою І.М., зареєстровано в реєстрі №453, ОСОБА_10 безоплатно передала, а ОСОБА_21 прийняла у власність частину житлового будинку АДРЕСА_3 з прибудовою з надвірними будівлями по АДРЕСА_4 . На земельній ділянці розміром 885 кв.м., розташований будинок літ. А-1 з прибудовою, зміш., житловою площею 68,1 кв.м. , загальною площею 132,8 кв.м., та з надвірнмим будівлями при ноьму: сараї літ. Б, В, Г, К, льохи літ. Ж, З,Е, душ літ. Л, вбтральні літ. М, С, огорожа № 2, 3, 7, 8 (том №2 а.с. 96).
Між наступними співвласниками будинку договори про виділ в натурі частки із спільного майна не укладались, частки в натурі не виділялились та нотаріально посвідчені договори, щодо порядку користування приміщеннями будинку не укладались.
Від ОСОБА_21 право власності на частку з прибудовою перейшло до ОСОБА_22 , який в свою чергу здійсив відчуження частки будинку з надвірними будівлями на користь ОСОБА_8 (відповідача у справі ОСОБА_3 ) та частки будинку з надвірними будівлями (у користування покупця перейшли приміщення 1-1, 1-2 З, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8) на користь ОСОБА_11 , від якого право на цю частку переходило до ОСОБА_14 , до ОСОБА_12 від якого перйшло на користь позивача ОСОБА_7 по договру міни від 28.10.2016 року, відповідно до якого набула право власності на частку.
Як вбачається з наданих документів, поділу/виділу в натурі між учасниками часткової власності не здійснювалось, відповідних договорів не укладалося. При цьому встановлено та підтверджується сторонами, що позивач ОСОБА_1 займає приміщення 1-1, 1-2 частина домоволодіння - 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, 1-8 - прибудова, як частку, відповіда ОСОБА_3 займає приміщення 2-2, 2-3, І, інші приміщення ІІ, 3-2,3-3,4-1,4-2 займає ОСОБА_5 .
Спору, щодо встановленого усталеному порядку користування житловими приміщеннями сторони не заявляли.
Згідно ст. 42 Земельного кодексу в редакції, чинній на час укладення та реєстрації права власності за цим договором, громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно.
Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванністатті 88 ЗК Українипри вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 120 ЗК Україниу разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Аналіз змісту нормстатті 120 ЗК Українидає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю та споруди, на якій вони розміщені.
Зазначені правові норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Отже, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Разом з тим право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина першастатті 358 цього Кодексу).
Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватися до майнових прав на майно, зокрема до права користування земельною ділянкою. Тому право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що договору або угоди про порядок користування земельною ділянкою між співвласниками відсутні. До теперішнього часу інснує спір, щодо порядку користування земельною ділянкою
Матеріали справи також не місять доказів, що за сторонами зареєстровано право вланості або користування земельною ділянкою.
Відсутність оформлення права користування чи права власності на спірну земельну ділянку у особи не є перепоною для визначення порядку її користування за умови належності такій особі на праві власності об'єкта нерухомого майна, що знаходиться на ній, з огляду на загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (правовий висновок визначений у постанові Верховного суду від 22 березня 2023 року у справі № 569/23068/21).
У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 489/2029/17 (провадження № 61-7504св19), зроблено висновок про те, що при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд встановлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15 травня 2017 року в справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року в справі № 6-2454цс16 та Верховного Суду, викладеними у постановахвід 05 лютого 2020 року в справі № 497/1137/17, від 03 листопада 2020 року в справі № 653/1760/16.
Згідно висновків судової експертів №25370/7504 за результатами проведеної комісійної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса складеної 22.10.2024, визначити у дробовому відношенні, яку частину будинку літерою «А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить прибудова літ. «А1-1» площею 34,9 кв.м не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні.
Визначити який розмір ідеальних часток співвласників будинку літерою «А-1» з прибудовою літ. «А1-1» у дробовому відношенні складає відповідно до правовстановлюючих документів на садибу за адресою: АДРЕСА_1 не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні.
Надати варіант порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до часток у праві власності, визначених у другому питанні не розглядався з причин, вказаних у дослідженні. Надано з технічної точки зору можливих два варіанти порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 з урахуванням фактичного користування (том №3 а.с. 147-172).
Виходячи з викладеного, враховуючи надані відповідачем заперечення, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про перерасподіл часток права власності на будинок не доведеними, визначення порядку користування земельною ділянкою до розміру часток після їх перерозподілу є похідними вимогами тому задоволенню не підлягають. Тому відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні сторона позивача усно заявила про необхіність встановлення порядку користування по фактично усталеному порядку, проти чого запересувала сторона відповідача, оскільки існує спір щодо фактично встановлено порядку користування.
Суд вважає такі доводи сторони позивача щодо встановлення порядку користування безпідставними, оскільки розгляд справи здійснюється в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, що передбачено ст. 13 ЦПК України.
Статтею 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 137 ЦПК України вказує, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивач в позивних вимогах просить стягнути з відповідача понесені ним витрати у вигляді судового збору в розмірі 1816,00 грн., що підтверджується квитанціями про сплату (а.с.1, 2) та правової допомоги в розмірір 14 000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 просила стягнути з позивача, понесені нею витртаи на правничу допомогу у сумі 30000,00 грн., на підтвердження витрат надала копію договору від 16.11.2021, укладеного між адвокатом Приображенською Тетяною Борисівною та ОСОБА_3 , акт виконаних робіт №1 від 25.05.2023 на суму 20000,00 грн., копію договору від 02.06.2025, укладеного між адвокатом Приображенською Тетяною Борисівною та ОСОБА_3 , акт виконаних робіт №1 від 05.06.2025 на суму 10000,00 гон., копії квитнацій про сплату коштів (том №4 а.с. 23-30).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно ч. 3 цієї статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Водночас, аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанова Верхового Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 161/20630/18).
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19,від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19,
від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, від 12 жовтня 2022 року у справі № 725/42/21-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заперечувала проти стягнення з нею судових витрат.
Представником позивача подано заперечення, щодо стягнення з позивача на коисть відповідача витрат на професійну правничу допомогу, вважають їх необгрунтованими та передчасними. Заявлена вартість витрат у розмірі 30000 гривень є очевидно завищеною, оскільки не відповідає принципу пропорційності і реальності понесених витрат. Оскільки рішення у справі № 639/5103/21 ще не ухвалено судом, вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат, пов'язаних з розглядом справи, на її користь, є передчасними і безпідставними
Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, заперечення представника позивача, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами.
У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Суд враховую, що представником відповідача складено відзив з посиланням на безпідставність та недоведеність позовних вимог, підготовічі судові засідання та розгляд справи по суті неодноразово відкладався за клоптання відповідача, неодноразово здійснювалась заміна представника відповідача, що сприяло також відкладанню розгляду справи.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, поведінку відповідача, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 10000,00 грн.
З огляду на категорію та складність справи, предмет позову, запереченя позивача, беручи до уваги положення 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення заяви відповідача про стягнення з позивача понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн..
Оскільки в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача. Стороною позивача заявлено до закінчення судових дебатів про надання доказів щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 103, 104, 133, 141,223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 16, 183, 355, 356, 357,358, 361, ЦК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Харківська міська рада про перерозподіл часток співвласників у праві спільної часткової власності, визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровна за адресою: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстовна за адресою: АДРЕСА_1
Третя особа: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м. Харків, м-н. Конституцій, буд. 7.
Повний текст рішення складено 12.09.2025.
Суддя С.О. Рубіжний