Справа № 638/24651/24
Провадження № 3-зв/638/2/25
Іменем України
11 вересня 2025 року м. Харків
Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Агапов Р.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова заяву захисника Александрова Дмитра Олександровича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
У провадження судді Шевченківського районного суду м. Харкова Агапова Р.О. надійшла заява захисника Александрова Дмитра Олександровича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Заява обґрунтована тим, що під час судового засідання від 02.09.2025 р. захисником було заявлено клопотання про витребування доказів, однак суддя Рибальченко Л.М. під час засідання фактично відмовила у задоволенні клопотання без ухвалення будь-якого процесуального рішення ані в усній, ані в письмовій формі, суддя не надала жодного мотиву відмови у задоволенні вкрай необхідного та мотивованого клопотання адвоката, чим, на думку захисника, порушила свій обов'язок, заявивши, що обґрунтування буде викладено в постанові за результатами розгляду справи.
Захисник вважає, що невмотивованість відмови у витребуванні релевантних доказів (за умови повного доведення стороною захисту їх важливості та неможливості їх самостійного отримання) підриває достовірність фактичної основи розгляду і створює реальний ризик постановлення рішення за неповного з'ясування обставин, що суперечить ст. 6 Конвенції та національним процесуальним гарантіям.
Зазначив, що суддею позбавлено сторону захисту можливості реалізувати право на доказування. Відмова у витребуванні ключових доказів, які захист об'єктивно не може отримати самостійно (медична документація у володінні третіх осіб/суб'єктів владних повноважень), фактично позбавляє сторону права на збирання й подання доказів.
У судове засідання належним чином повідомлений заявник ОСОБА_2 не з'явився, що не перешкоджає суду розглянути заяву про відвід у даному судовому засіданні.
Питання розгляду суддею заяви про відвід у справах про адміністративні правопорушення, не врегульовано чинними нормами КУпАП, у зв'язку з чим заява про відвід розглядається без виклику учасників справи.
Вивчивши заяву про відвід судді, оглянувши матеріали справи №638/24651/24, суд вважає її необґрунтованою, а тому в задоволені якої слід відмовити, з огляду на наступне.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить підстав та порядку вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, в зв'язку з чим за аналогією закону слід керуватись нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді відвід, який повинен бути вмотивованим (ст. 80 КПК України).
Відповідно до ст. 75 КПК України, законом передбачено вичерпний перелік обставин, які виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так положеннями ч.1 ст.75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичом чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.
Особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести обставини, які викликають в неї сумнів в неупередженості судді, який розглядає справу по суті. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Згідно зч.1ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними відбудь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до пункту 67 рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко та Мартиненко проти України» особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного
При вирішенні, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).
Дослідивши заявлений захисником відвід, суд вважає, що зазначені доводи щодо відводу судді не містять належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав для відводу, які передбачені нормами КПК України. На думку суду, заявлений стороною захисту відвід фактично є незгодою з процесуальними рішеннями судді Рибальченко Л.М.
Водночас, суд звертає увагу на те, що в розумінні кримінального процесуального закону незгода сторони судового провадження з процесуальними діями чи процесуальним рішенням суду в рамках відповідного судового провадження, не може слугувати підставою для висновку про наявність підстав для відводу цього судді від розгляду даного провадження.
Тобто, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, його захисник, не позбавлені можливості у даній справі доводити свою позицію засобами, передбаченими нормами КУпАП, зокрема, заявляти суду клопотання повторно, а у разі не згоди з прийнятим суддею кінцевим процесуальним рішенням, - не позбавлені права на його апеляційне оскарження.
Разом з цим, законодавець висуває певні вимоги для подачі заяви про відвід, дотримання яких є необхідними, та гарантує усунення можливого зловживання права на відвід.
Суд звертає увагу, що вирішальне значення при цьому має необхідність встановлення, що такі сумніви об'єктивно обґрунтовані. Підстав, які викликають обґрунтований сумнів у необ'єктивності та упередженості судді Рибальченко Л.М. під час розгляду даної справи, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, ст. 283 КУпАП , суд -
У задоволенні заяви захисника Александрова Дмитра Олександровича про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Рибальченко Л.М. у справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Р.О. Агапов