Справа № 611/73/25
Провадження № 2-ві/638/29/25
Іменем України
11 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі судді Агапова Р.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шамраєва М.Є. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди,
У провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова (головуючий суддя Шамраєв М.Є.) перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлово - комунального господарства Харківської міської ради про відшкодування моральної шкоди.
01 вересня 2025 року позивачем було подано заяву про відвід головуючого судді від розгляду даної цивільної справи.
Заява обґрунтована тим, що після спливу вже майже двохсот днів з дня відкриття провадження у справі № 611/73/25 за позовною заявою до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди відсутня будь-яка інформація в державній інформаційній системі Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР) щодо результатів її розгляду, яких за цей час не відбулося жодного, чим на думку заявника, порушені його права.
Вважає, що зазначене свідчить про наявність підстав, передбачених ст.36 ЦПК України, у зв'язку з чим ним заявлений відвід судді Шамраєва М.Є., який, на думку позивача, заінтересований в незаконному результаті розгляду справи №611/73/25, а тому і самоусунувся від розгляду цієї цивільної справи.
Частиною 2 та 3 ст. 40 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 7 ст. 40 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
На підставі викладеного, розгляд заяви про відвід проводиться без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 02 вересня 2025 року визнано необґрунтованою заяву позивача про відвід головуючого судді Шамраєва М.Є. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, та заяву передано до канцелярії суду для вирішення про відвід іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу у визначеному порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.
На виконання вимог частини третьої статті 40 ЦПК України заяву про відвід головуючого судді Шамраєва М.Є. в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, 04.09.2025 була розподілена та 05.09.2025 передано судді Агапову Р.О.
Дослідивши матеріали заяви про відвід, суд вважає, що обґрунтування, наведені в заяві, не можуть розцінюватись як підстава для відводу судді по справі, з огляду на наступне.
Статтею 36 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав відводу (самовідводу) судді і розширеному тлумаченню ця норма не підлягає.
Так, згідно зі ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід має бути вмотивованим.
Згідно з ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно, думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь- якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (справа «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року, пункти 49, 50).
Суддя вважається безстороннім, поки не доведено зворотного.
Метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в ухвалі від 5 липня 2022 року у справі № 369/2874/20.
Сумніви у неупередженості судді повинні ґрунтуватися на фактичних обставинах, а не на припущеннях (рішення Європейського суду з прав людини від 26 вересня 2019 року у справі «Іііе v. Romania», заява № 26220/10).
Із тексту заяви слідує, що відповідач не погоджується з процесуальними рішеннями судді, однак ці доводи не є підставою для відводу судді.
Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12 липня 2022 року у справі №№ 161/19560/18.
Таким чином, вказані в заяві обставини для відводу судді не охоплюються змістом статі 36 ЦПК, не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ'єктивність та упередженість судді Шамраєва М.Є. і є припущеннями, а заявлений відвід є необґрунтованим.
Враховуючи викладене, суд вважає, що по справі відсутні підстави для відводу судді Шамраєва М.Є., у зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 36, 39, 40, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Шамраєва М.Є. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Барвінківського районного суду Харківської області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Р.О. Агапов