Справа № 635/14100/24
Провадження № 2/638/3026/25
Іменем України
11 вересня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Агапова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Суслової К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Харківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту №3917250 від 22.08.2023 у сумі 92 558,25грн., у тому числі :
-12 999,99грн. - заборгованості по кредиту;
-79 558,26грн. - заборгованості по відсотках.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач за договором факторингу набув право грошової вимоги до відповідача. За умовами кредитного договору позичальник зобов'язався вчасно повернути кредит, сплати відсотки за користування кредитом, в порядку визначеному договором, проте відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області справу передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-IXвід 26.02.2025, який набрав чинності 25.04.2025, змінено найменування місцевих загальних судів, зокрема Дзержинський районний суд м. Харкова змінено на Шевченківський районний суд м. Харкова. Зміна найменування місцевого загального суду не призвела до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 02.06.2025 витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію щодо платіжної картки, емітованої на ім'я відповідача.
02.09.2025 від АТ КБ «Приватбанк» надійшли витребувані судом документи.
16.06.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено наступне.
22 листопаду 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесені зміни до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (п. п. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Так, відповідно до ч.5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
У відповідності до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).
Оскільки кредитний договір № 3917250 про надання споживчого кредиту між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_2 укладений 22.08.2023, строки повернення кредиту становлять 360 днів, при цьому Законом України №3498-IX від 22.11.2023 (набув чинності 24.12.2023) встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, умови кредитного договору №3917250 про нарахування денної процентної ставки 2 % (п.1.4.1. Договору), що є в два рази вищим за встановлений законодавством максимальний розмір денної процентної ставки, не відповідають чинному законодавству та правовим висновкам Конституційного Суду України (про зворотну дію в часі закону, який пом'якшує або скасовує відповідальність особи (людини і громадянина (фізичної особи)) (див. Рішення КСУ N 1-7/99)).
Окрім того умови договору, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за якими фактичний розмір процентів (79558, 26 грн.) перевищує тіло кредиту більше ніж в шість разів, тобто понад 600%, є надмірним навантаженням, явно непропорційним і несправедливим в сенсі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст. З ЦК України).
Також представником позивача заявлено клопотання про закриття провадження у справі з огляду на наявність рішення у справі №629/5945/24 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №7014891 від 29.08.2023.
Клопотання судом залишено без задоволення з огляду на різні підстави позову у даній справі та справі, наведеній позивачем.
Позивач надав відповідь на відзив, де зазначив, що статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено частиною 5 законом № 3498-ІХ від 22.11.2023 р., який набрав чинність 24.12.2023 року, а кредитний договір укладено 22.08.2023 р., відповідно закон зворотної сили на спірні правовідносини немає.
Договір № 3917250 від 22.08.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, укладений до набрання чинності цим Законом, строк дії договору не продовжувався після набрання чинності цим Законом.
Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.
У відповідності дост.178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
У матеріалах справи міститься клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Перевіривши письмові докази по справі, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
22.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3917250, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора.
Згідно п.1.2 договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 13 000,00грн. Строк кредиту - 360 днів (п.1.3 договору). Стандартна процентна ставка - 2% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору.
Згідно п.п.2.1, 2.2 договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу протягом двох днів з моменту укладення договору.
Кредитором зобов'язання щодо надання грошових коштів виконано належним чином, що не заперечується відповідачем.
Разом з тим, відповідач зобов'язання за договором виконував не належним чином, у зв'язку з чим у останнього станом на 24.05.2024 утворилась заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» в сумі 76 958,25грн., у тому числі: 12 999,99грн. - тіло кредиту; 63 958,26грн. - проценти за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» за період з 22.08.2023 по 24.05.2024.
24.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (Фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №3917250 на суму 76 958,25грн., у тому числі: 12 999,99грн. - тіло кредиту; 63 958,26грн. - проценти за користування кредитом.
У подальшому, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» нарахувало ОСОБА_1 проценти за стандартною ставкою у сумі 15 600,00грн. за період з 24.05.2024 по 22.07.2024.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідачем обумовлені договором зобов'язання щодо своєчасного повернення грошових коштів належним чином не виконані, сума кредиту в обумовлені договором строки повернута не була. Доказів зворотного суду не надано.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 12 999,99грн.
Разом з тим, суд не може погодитися з розрахунком заборгованості за процентами, з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 прикінцевих та перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, - з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Частиною 2 розділу 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що спірний договір про надання кредиту укладено 22.08.2023, тобто до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а строк його дії становить 360 днів, до вказаного договору слід застосувати положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням перехідних та прикінцевих положень.
Разом з тим, враховуючи те, що позивачем як новим кредитором сума процентів була нарахована за період з 24.05.2024 по 22.07.2024 за стандартною процентною ставкою 2%, суд дійшов висновку, що умови укладеного договору позики в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами за ставкою 2 % у період після 120 днів з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», суперечать діючому законодавству, тому згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемним.
Суд розраховує заборгованість по процентам за укладеним між сторонами договором у період з 22.04.2024 по 22.07.2024, виходячи з встановленої п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1,5%.
Оскільки з 22.04.2024 по 22.07.2024 пройшло 92 дні та у вказаний період проценти мали бути нараховані за ставкою 1,5% від суми заборгованості, що становить 195,00 грн. на день (12 999,99 х 1,5%), то за цей час сума нарахованих процентів становить 14 720,00 грн. (92 х 160).
Враховуючи викладене, сума відсотків за користування кредитом становить 70 358,26 (55 638,26 (сума відсотків за період з 22.08.2023 по 21.04.2025 за процентною ставкою 2%) + 14 720,00 (сума відсотків за період з 22.04.2024 по 22.07.2024 за процентною ставкою 1,5%)).
Суд не бере до уваги посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі 902/417/18, оскільки висновки, викладені у цій постанові стосувались можливості зменшення судом загального розміру відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Суд зазначає, що проценти за користування кредитом, зазначені в договорі, не є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Також позивачем заявлено до стягнення 10 000,00грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00грн. позивач надав суду: договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Городніцевою Є.О., заявку №6106 на виконання доручення до договору №10/12-2024 на загальну суму 10 000,00грн., рахунок на оплату №6106-13/12-2024 від 13.12.2024 на загальну суму 10 000,00грн.; акт №6106 прийому - передачі виконаних робіт від 13.12.2024 на суму 10 000,00грн.
Відповідач надав заперечення проти стягнення витрат у вказаній сумі, де зазначив, що участь представника позивача обмежилася складання позовної заяви, яка з урахуванням специфіки діяльності ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» має типовий характер. З позовної заяви також вбачається клопотання розглядати справу без участі позивача.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та заперечення позивача, суд вважає можливим стягнути з відповідача 2 000,00грн. на відшкодування витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст.141, 263, 264, 265, 268, 280-284 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 625, ч. 2 ст.1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором кредиту №3917250 від 22.08.2023 у сумі 83 358,25грн., з яких 12 999,99грн. - сума основного боргу та 70 358,26грн. - заборгованість по відсоткам.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 181,62грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) витрати на правову допомогу в розмірі 2 000,00грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Р.О. Агапов