Справа № 383/370/25
2/405/666/25
заочне
21 серпня 2025 року м. Кропивницький
Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді Драного В.В.
при секретарі Дятел О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» через систему «Електронний суд», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 21100,56 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.01.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 127908, який підписаний в електронній формі, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 18750,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом, комісії. 12.07.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» та ТОВ « ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 12072024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» відступило позивачу належне йому право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача за договором № 127908 від 12.01.2024 року. Вказав, що у зв'язку з невиконання умов договору відповідачем, заборгованість становить 21100,56 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15221,39 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 5278,17 грн., заборгованості за комісією - 601,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача борг за кредитним договором в розмірі 21100,56 грн., 2422,40 грн. - судового збору та 7000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 29.04.2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Витребувано від Акціонерного товариства «Сенс Банк» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ЄДРПОУ 23494714), інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: -інформацію чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 платіжна картка маска-картки № НОМЕР_2 / чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; -інформацію про зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 12.01.2024 - 17.01.2024 у сумі 8421,33 грн. (безготівкове зарахування згідно транзакції № 1350643285 від 12.01.2024 року); -інформацію чи є/ був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска картки № НОМЕР_2 та чи знаходяться /знаходився номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; -у разі підтвердження зарахування коштів на картковий рахунок - маска карти № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 12.01.2024 - 17.01.2024 у сумі 8421,33 грн. - надати первинні документи бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкціїї/доручення), що підтверджують дану інформацію; -надати повний номер рахунку маска-картки № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на який зараховані кошти. У випадку неможливості надати вказані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи), що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок маска-карти на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
У позовній заяві представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України, заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.01.2024 року між ТОВ «ФК «Кредітплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 127908, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредітплюс» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 18750,00 грн. в наступному порядку: 6578,67 грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 123884 від 29.11.2023 року; 8421,33 грн. на рахунок картки позичальника № НОМЕР_4 ; 3750,00 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією нарахованою відповідно до п.2.5 договору. Строк користування кредитом - 112 днів, тобто з 12.01.2024 року по 03.05.2024 року. Натомість позичальник зобов'язався вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти та комісію в рекомендовані дати платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості. Процентна ставка - 240,00 % річних. Орієнтовна реальна річна ставка 4358,45% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту -31092,08 грн. Комісія за надання кредиту складає 3750,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту. Розмір комісії за надння кредиту не може бути змінено (а.с. 44-50).
Факт перерахування 12.01.2024 року ТОВ «ФК «Кредітплюс» кредитних коштів у розмірі 18750,00 грн. на картковий рахунок відповідача підтверджується листом з АТ КБ «СенсБанк» від 01.07.2025 року, та випискою за договором на ім'я відповідача (а.с. 162-165).
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону ОСОБА_1 . Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що договір був підписаний позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора - 1204аf26, що і є його безпосереднім підписом.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
12.07.2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» та ТОВ « ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 12072024, у відповідності до умов якого, ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс» відступило позивачу належне йому право вимоги до відповідача коштів, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Кредітплюс», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача за договором № 127908 від 12.01.2024 року (а.с. 107-114).
Сума заборгованості відповідача становить 21100,56 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15221,39 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 5278,17 грн., заборгованості за комісією - 601,00 грн. (а.с. 101-103, 106).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 12072024 від 12.07.2024 року позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору № 127908 від 12.01.2024 року в сумі 21100,56 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15221,39 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 5278,17 грн., заборгованості за комісією - 601,00 грн. (а.с. 121).
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно позичальнику, а потім новому кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору.
Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведена обставина порушення відповідачем передбаченого договором обов'язку погашення заборгованості, внаслідок чого у позивача виникло право вимагати повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим заборгованість в сумі 20499,56 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15221,39 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 5278,17 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення комісії за кредитним договором, суд зазначає наступне.
Заборгованість на час відступлення права вимоги складала 21100,56 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 15221,39 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 5278,17 грн., заборгованості за комісією - 601,00 грн.
Умовами договору № 127908 від 12.01.2024 року встановлено разову комісію за надання кредиту в сумі 3750,00 грн., що нараховується за ставкою 20,00% від загальної суми кредиту. Позивач просить стягнути з відповідача суму комісії в розмірі 601,00 грн.
Тобто, кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії, проте не зазначено, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення кредитодавцем будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, матеріали справи не містять.
Натомість частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, оскільки ОСОБА_1 було встановлено одноразову плату за послуги банку (надання кредиту), які за законом повинні надаватись безоплатно, пункт про нарахування разової комісії при видачі кредиту є нікчемною, а тому нарахування заборгованості за цією комісією в сумі 601,00 грн. є безпідставним та вимоги позивача в цій частині не підлягають до задоволення.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами, в порядку ст.ст. 76-83 ЦПК України.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 року ТОВ «ФК «Ейс» та адвокатське бюро «Тараненко та партнери» домовились, що адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити гонорар у порядку та строки, обумовлені сторонами (а.с. 22-24). Зокрема за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, що передбачено додатковою угодою № 9 до договору (а.с. 26-27).
Розмір вартості послуг до вказаного договору передбачений у акті прийму-передачі наданих послуг до договору та складає 7000,00 грн.(а.с. 28).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги складність справи та виконані адвокатом роботи по даній справі, витрачений ним час, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених на оплату послуг за представництво адвокатом інтересів клієнта у суді першої інстанції в сумі 7000,00 грн.
Крім того, враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до правил ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому оскільки позов задоволено на 97,15 % (20499,56 грн. х 100 : 21100,56 грн.), то судовий збір, що підлягає відшкодуванню позивачу становитиме 2353,36 грн. (2422,40 грн. х 97,15 %), а також 6800,50 грн. (7000,00 грн. х 97,15 %) витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (02090 м. Київ, Харківське шосе, буд. 19 офіс 2005, ЄДРПОУ 42986956) суму заборгованості за кредитним договором № 127908 від 12.01.2024 року в розмірі 20499,56 грн., а також судовий збір в сумі 2353,36 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6800,50 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В порядку статті 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького В.В. Драний