Справа № 405/1728/25
2/405/492/25
заочне
13 серпня 2025 року м. Кропивницький
Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді Драного В.В.
при секретарі Дятел О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 30000,00 грн., та судових витрат. В обґрунтування зазначив, що 02.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 4436618 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 3000,00 грн. (п. 1.2 договору); строк кредиту 360 днів, з 02.03.2024 по 24.02.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3 договору); стандартна процентна ставка становить 2,5% в день. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед кредитором 25.10.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу № 25/10/2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача.
Заборгованість за кредитним договором відповідача склала 30000,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - тіло кредиту; заборгованість по процентам нарахованими первісним кредитором в сумі 17850,00 грн. 9150,00 грн. - нараховані позивачем проценти за користування кредитними коштами за 122 календарних днів в межах строку дії договору.
25.11.2024 року змінено назву з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4436618, в розмірі у розмірі 30000,00 грн., а також сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000, 00 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02.04.2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Клопотання позивача задоволено, витребувано з АТ «ПУМБ» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4, ЄДРПОУ 14282829) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , а також підтвердження факту зарахування коштів 02.03.2024 року на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ «ПУМБ» в сумі 3000,00 грн. за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна», ЄДРПОУ 42753492 через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна».
У позовній заяві представник позивача заявив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України. Заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Згідно ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи відповідно до ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено електронний договір № 4436618 про надання споживчого кредиту, згідно якого ТОВ «Лінеура Україна» надано відповідачу кошти у розмірі 3000,00 грн. строком на 360 день, на умовах встановлених договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним за стандартною процентною ставкою 2,50% в день. Відповідно до п.1.1. договору, укладення договору здійснювалося сторонами за допомогою ІТС ТОВ «Лінеура Україна», доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснювалась при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі, й шляхом перевірки ТОВ «Лінеура Україна» правильності введення коду, направленого ТОВ «Лінеура Україна» на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Про підтвердження своєї повної обізнаності та згоди з усіма істотними умовами кредитного договору та ознайомлення з правилами прийняття пропозиції (оферти) свідчить натиснута кнопка клієнта «погоджуюсь» у особистому кабінеті, після чого ТОВ «Лінеура Україна» надіслало для відповідача засобами зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді CMC-коду, який клієнт вводить та цим самим підтверджує підписання кредитного договору, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Пунктом 9.7 договору встановлено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони ТОВ «Лінеура Україна» аналогом власноручного підпису уповноваженої особи ТОВ «Лінеура Україна» та відтиску печатки ТОВ «Лінеура Україна», що відтворені засобами копіювання, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що відтворений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону, повідомлений останнім ТОВ «Лінеура Україна» в ITC ТОВ «Лінеура Україна», зазначений в договорі. Пунктом 9.9 договору, передбачено, що підписуючи цей договір, споживач підтвердив, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися; дані, що стосуються його особи (дані паспорту, ідентифікаційного коду, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Реквізити банківської картки НОМЕР_1 надані споживачем з метою отримання кредиту та вказані у договорі. Пунктом 6.4 договору передбачений штраф за невиконання або неналежне виконання клієнтом зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом (а.с. 36-45).
Таким чином, договір було укладено в електронній формі, шляхом створення (формування) електронного договору.
Переказ коштів в сумі 3000,00 грн., виданих в рамках кредитного договору, здійснено 02.03.2024 року шляхом перерахування на банківську картку клієнта НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ «Пейтек Україна» від 01.11.2024 року та листом АТ «ПУМБ» від 22.05.2025 року (а.с. 29, 135).
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ч. ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Подані позивачем документи підтверджують що кредитний договір був укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів» та не суперечить приписам ч.1 ст.205, ст.ст.6, 207, 627-628, ч.2 ст.639 ЦК України. При цьому, на виконання приписів ч.1 ст.638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв'язку з чим він в силу положень ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Заборгованість відповідача перед ТОВ «Лінеура Україна» склала 22350,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - тіло кредиту; заборгованість по процентам нарахованими первісним кредитором в сумі 17850,00 грн.; 1500,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 57-61).
25.10.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і позивачем було укладено договір факторингу № 25/10/2024, за яким право вимоги за кредитним договором укладеним з відповідачем перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (а.с.106-110).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 25.10.2024 року до договору факторингу № 25/10/2024, позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором № 4436618 на суму 22350,00 грн. з яких: 3000,00 грн. - тіло кредиту; заборгованість по процентам нарахованими первісним кредитором в сумі 17850,00 грн.; 1500,00 грн. - штрафні санкції (а.с. 28). Суму пені в розмірі 1500,00 грн. позивач стягнути не просить.
25.11.2024 року змінено назву з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до п. 1 договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та ТОВ «Лінеура Україна», за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Аналіз положень укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» договору свідчить про те, що до позивача за вказаним договором перейшло право грошової вимоги не тільки за існуючими на момент укладення договору розмірами заборгованості, а й за вимогами, право на одержання яких належить ТОВ «Лінеура Україна», проте, на момент відступлення права вимоги ще не виникли.
Таким чином, враховуючи що ТОВ «Лінеура Україна» мало право нараховувати відповідачу, який не виконує свої забов'язання за кредитним договором, проценти за користування кредитом в розмірі 2,5 % на день протягом строку кредитування, який становить 360 днів, позивач після відступлення права вимоги за укладеним з відповідачем договором обґрунтовано нарахував боржнику заборгованість у вигляді процентів за 122 днів в розмірі 9150,00 грн. (а.с. 62-64).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав своєчасно позичальнику, а потім новому кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов договору.
Таким чином, в порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним вище договором не виконав.
Відповідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 4436618 від 02.03.2024 року, право вимоги стягнення якої перейшло до позивача від первісного кредитора на підставі договору факторингу в сумі 30000,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - тіло кредиту; заборгованість по процентам нарахованими первісним кредитором в сумі 17850,00 грн., 9150,00 грн. - нараховані позивачем проценти за користування кредитними коштами за 122 календарні дні в межах строку дії договору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами, в порядку ст.ст. 76-83 ЦПК України.
Відповідно до договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1852720 від 31.03.2025 року адвокат Столітній М.М. надає правову допомогу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у Ленінському районному суді м. Кіровограда (а.с. 48, 103-105).
Згідно заявки № 7297 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, акту № 7297 від 21.03.2025 року прийому-передачі виконаних робіт згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, послуги адвоката склали 10 000,00 грн. (а.с. 30-32, 68-69).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги складність справи та виконані адвокатом роботи по даній справі, витрачений ним час, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача витрат понесених ним на оплату послуг за представництво адвокатом інтересів клієнта у суді першої інстанції в сумі 10000,00 грн.
Крім цього, відповідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2422,40 грн. на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за договором № 4436618 від 02.03.2024 року у розмірі 30000,00 грн., а також судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В порядку статті 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького В.В. Драний