Справа № 404/6634/25
Номер провадження 1-кп/404/201/25
12 вересня 2025 року Фортечний районний суд м.Кропивницього в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши під час відкритого підготовчого судового засідання у м.Кропивницькому обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025121010001013 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровограда, проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Прокурором заявлено клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 на 60 днів, посилаючись на підстави та ризики, передбачені кримінальним процесуальним законом.
При цьому члени колегії судді - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на теперішній час перебувають у відпустці, що призводить до неможливості розгляду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою колегією суддів.
Так, суд зауважує, що пунктом 20-5 Перехідних положень КПК України визначено, що тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), було встановлено певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Зокрема цим пунктом визначено, що у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
Із запровадженням на території України воєнного стану, питання продовження строку тримання під вартою у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом такого питання у встановленому КПК порядку, стало регулюватися положеннями ч.6 ст.615 КПК України.
Зокрема, ч.6 ст.615 КПК України було передбачено, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №8-р(II)/2024 від 18.07.2024 року у справі №3-88/2022(205/22, 114/24) частину шосту статті 615 КПК України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).
При цьому суд наголошує, що мотивами, які слугували для прийняття вказаного рішення Конституційним Судом України, стала виключно неприпустимість автоматичного продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та наголошення на необхідності розгляду вказаного питання судом, що завершується ухваленням вмотивованого та належним чином обґрунтованого судового рішення.
Крім того, Конституційний Суд України, за змістом вищевказаного рішення, зобов'язав Верховну Раду України «привести нормативне регулювання, установлене ч.6 ст.615 КПК України, що визнана неконституційною, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням» (п.3 резолютивної частини рішення). У зв'язку з цим втрата чинності положень ч.6 ст.615 КПК України була відтермінована Конституційним Судом України на три місяці з дня ухвалення вищевказаного рішення.
Попри це, зі спливом тримісячного строку, встановленого Конституційним Судом України, Верховною Радою України нормативне регулювання, установлене ч.6 ст.615 КПК України, щодо продовження строку тримання під вартою у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом такого питання у встановленому КПК порядку, у відповідність до рішення Конституційного Суду України не приведено.
У зв'язку з цим, на теперішній час склалась ситуація, за якої положення ч.6 ст.615 КПК України є такими, що втратили чинність, та відповідно не можуть бути застосованими при продовженні строку тримання під вартою, а Верховною Радою України, всупереч вимогам Конституційного Суду України, не вироблено новий механізм, який врегулював би окреслене вище питання.
При цьому, відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. При цьому, на переконання суду, такий перелік не є вичерпним.
Зокрема, положеннями ст.129 Конституції України аналогічно закріплено основні засади судочинства, в тому числі і кримінального, із зазначенням про те, що законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.
Таким чином, до загальних засад кримінального провадження слід віднести, зокрема: розумність строків, доступ до правосуддя, а також незмінність складу суду.
Так, відповідно до ч.1 ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Згідно з положеннями ч.1 ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Порядок визначення складу суду встановлений ст.35 КПК України. При цьому ч.9 ст.35 КПК України передбачає, що склад суду у кримінальному провадженні є незмінним, крім випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналогічно, згідно положень ч.1 ст.319 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів.
За загальними правилами судочинства незмінність складу суду при проведені судового розгляду полягає в тому, що справа від початку її розгляду і до закінчення повинна розглядатись за участі лише судді або колегії суддів, визначених ЄСІТС для розгляду конкретного кримінального провадження, натомість тимчасова неможливість розгляду головуючим суддею клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою (зокрема у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному, у відпусті або відгулах) не може бути безумовною підставою для вилучення справи з подальшим її перерозподілом, що призведе до порушення розумних строків розгляду справи, а також необхідності кожного разу розпочинати судовий розгляд спочатку, що в свою чергу може призвести до втрати доказів по справі, зокрема неможливості повторного допиту свідків, потерпілих тощо.
У зв'язку з викладеним, оскільки члени колегії судді - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 перебувають у відпустці, з огляду на те, що строк тримання під вартою ОСОБА_3 закінчується 14.09.2025 року, і відповідно неможливо за вказаних обставин колегією суддів у складі головуючої судді ОСОБА_1 та суддів ОСОБА_7 , ОСОБА_6 розглянути питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , то вищевказане клопотання прокурора, з урахуванням загальних засад кримінального провадження, зокрема незмінності складу суду, а також враховуючи позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні від 18.07.2024 року, розглядається головуючою суддею ОСОБА_1 .
При цьому суд акцентує увагу на тому, що, застосовуючи загальні засади судочинства, з урахуванням вимог Конституційного Суду України, суд не здійснює продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого автоматично, а розглядає вказане питання, із забезпеченням прав учасників судового розгляду, здійснюючи судовий контроль на предмет наявності чи відсутності ризиків, що виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою та постановляючи вмотивоване рішення.
Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.
Заслухавши учасників судового провадження та дослідивши надані докази, суд приходить до таких висновків.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину та тяжкого злочину, передбачених ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, за яке передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Ухвалою Фортечного районного суду м.Кропивницького від 15.07.2025 року стосовно ОСОБА_3 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін якого спливає 14.09.2025 року.
Обвинуваченому ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено. Також суд оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке йому інкримінується. Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров'я та неможливості його подальшого тримання під вартою до суду не надходило.
Суд враховує ризики можливого впливу з боку обвинуваченого на потерпілого та свідків, вірогідності його переховування від суду, скоєння ним нових злочинів чи правопорушень, обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не припинили існувати; обставин, що свідчать про неможливість утримання його під вартою не встановлено.
Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутого щодо ОСОБА_3 обвинувачення, можливо виправдано вважати, що такий ризик існує.
Таким чином із врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, які наведені раніше, оцінюючи суворість можливого покарання обвинуваченого, тяжкість висунутого обвинувачення, суд приходить до висновків щодо існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, згідно з якими обвинувачений, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Вищезазначені обставини є необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в триманні обвинуваченого під вартою.
Отже заявлені стороною обвинувачення ризики є триваючими, не спростовані доводами обвинуваченого та захисника, не зменшилися в такому обсязі, що забезпечило б належну процесуальну поведінку обвинуваченого шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Згідно з практикою ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» та «Харченко проти України» вказавши про те, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», за яким питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.
Відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 331, 350, 369-372, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 11.11.2025 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1