Справа № 386/1133/25
Провадження № 2/386/403/25
Іменем України
11 вересня 2025 року
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді - Червоненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання - Онуфрак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі. Голованівськ Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив :
Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що 31.12.2021р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором укладено Договір №3704016 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума наданого відповідачу кредиту становила 5000, 00 грн. строком на 17 днів ( 17.01.2022 дата повернення кредиту), проценти за користування кредитом 1062,50 грн., нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем виконало повністю та надало їй кредит в сумі 5000, 00 грн. шляхом зарахування коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 26.07.2024 року ТОВ «Мілоан» на підставі Договору факторингу № 26.07/2024 за плату відступило, а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань виникла заборгованість у розмірі 15812,50 грн., яка складається з: 5000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10312, 50 грн. - заборгованість за процентами, нараховані на дату відступлення права вимоги, 500,00 грн. Заборгованість за комісіями - 500 грн., яку просить стягнути з відповідача, також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 та витрати на правову допомогу у розмірі 9000,00 грн. Ухвалою суду від 03.07.2025 року було витребувано докази , а саме від АТ КБ «ПриватБанк»:
- інформацію, чи видавалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № « НОМЕР_1 » ;
- докази зарахування на банківську картку № НОМЕР_1 кредитних коштів, які 31.12.2021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки по ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за номером картки № НОМЕР_1 за період із 31.12.2021 по 10.01.2022 р. - ідентифікаційні дані власника картки та повний номер картки НОМЕР_1 , в тому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки;
- інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 31.12.2021 по 10.01.2022 ;
- інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Заперечень щодо заочного розгляду справи не висловлював.
Відповідач в судове засідання не з'явилась з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Відзив на позов не подавала.
За таких обставин, враховуючи неявку відповідача, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника позивача, відповідача на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення, відповідно до положень ст.ст. 280 282 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку. Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. У відповідності до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтями 1048 та 1049 ЦК України визначено що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно положень ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової кошти вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Відповідно до ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові .
Зі змісту ч. 1 ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 31.12.2021р. між ТОВ «Мілоан» та відповідачем шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором укладено Договір №3704016 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до умов договору сума наданого відповідачу кредиту складає 5000, 00 грн. строком на 17 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за вказаним договором виконало та 31.12.2021 року перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_4 , який належить відповідачці, 5000, 000 грн., що підтверджується інформацією та випискою, наданою АТ КБ " ПриватБанк».
За наданими відомостями ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідачем не здійснено виплат у період з 31.12.2021 по 04.03.2022 на рахунок первісного кредитора.
З наданого ТОВ «Факторинг Партнерс» розрахунку за період 26.07.2024 -13.06.2025, заборгованість відповідача за кредитним договором №3704016 становить - 15812,50 грн., яка складається з: 5000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 10312, 50 грн. - заборгованість за процентами, які нараховані на дату відступлення права вимоги, 500,00 грн. - заборгованість за комісіями.
Згідно договору факторингу № 26.07/2024 26.07.2024 року та реєстру боржників ТОВ «Мілоан» за плату відступило, а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором №3704016.
Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 15812,50 грн., а відтак позовні вимоги суд вважає підставними та обґрунтованими, тому вони підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 23, 81, 83, 89, 141, 133, 263-265, 280-282, 284 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за Договором №3704016 від 31.12.2021 року у розмірі 15812,50 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 422, 40 грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Д. В. Червоненко