73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
14.12.2010 Справа № 15/211-ПД-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі О.С.Бєловій, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Хвиля-V", м. Жашків Черкаської області
до Приватного підприємства "Фарас-Агротрейд", м. Херсон
про визнання договорів укладеними та дійсними
за участю
представників сторін:
від позивача: Шаповал М.І. - керівник, довідка № 208 з ЄДРПОУ від 28.01.2008р.
від відповідача - Бондар А.Ф. - представник, довір. від 10.12.2010р.
Приватне підприємство "Хвиля-V", м. Жашків Черкаської області звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Фарас-Агротрейд", м. Херсон про визнання договорів, виконання яких підтверджується актом виконаних робіт № 1 від 03.04.2009 (маркетингові послуги на суму 121 766,67 грн.); актом № 2 від 23.04.2009р. (маркетингові послуги на суму 112713,3 З грн.); актом № 3 від 29.04.2009р. (маркетингові послуги на суму 371 166,67 грн.); акт № 5 від 05.05.2009р. (маркетингові послуги на суму 298 853,46 грн.); актом № 6 від 13.05.2009 (маркетингові послуги на суму 149 133,33 грн.); актом № 56 від 3.08.2009 (маркетингові послуги на суму 311 382,45 грн.); актом № 57 від 05.08.2009 (маркетингові послуги на суму 457 255,10 грн.); актом № 58 від 10.08.2009 (маркетингові послуги на суму 290 808,54 грн.) укладеними та дійсними.
Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, -
Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: Правочини між юридичними особами; Правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 ЦК України; Правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України; Інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
За загальним правилом ч. 1 ст. 218 ЦК України, недодержання письмової форми правочину, яка вимагається законом, не призводить до недійсності правочину. На випадок такого порушення закон встановлює лише заборону для суду обґрунтовувати своє рішення свідченнями свідків.
У той же час господарський суд виходить із того, що відповідно ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначеного суб'єкта захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами передбаченими законом.
Відповідно до ч.8 ст.181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України. Таким чином, зі змісту наведеної норми закону вбачається, що визнання договору укладеним як факту, що має юридичне значення, може мати місце лише в аспекті юридичної оцінки обставин справи та обґрунтованості заявлених вимог, проте, не може бути предметом окремого позову. До того ж, відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, теле грамах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповно важеними на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. У випадках, встановлених законом, письмова форма правочину вва жається дотриманою, якщо вчинення правочину посвідчено документом, на приклад договір надання послуг може бути посвідчений актом виконаних робіт на надання маркетингових послуг, підписаних представниками обох сторін та скріплених печаткою. Такий договір є укладеним, дійсним та не потребує наступного визнання його дійсним, оскільки за загальним правилом договори вважаються дійсними, якщо їх недійсність не встановлена законом або рішенням суду.
Щодо посилання на ст.220 ЦК України, на яку посилається позивач, то вона передбачає можливість визнати договір дійсним у тому випадку, коли сторони недодержали вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору та такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Щодо надання позивачем відповідачу маркетингових послуг, то це є договір надання послуг і сторони у своїх взаємовідносинах повинні керуватись та ст.204, 205 ЦК України відповідно до яких правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Глава 63 ЦК України яка регулює порядок надання послуг, не передбачає що, договір, який не укладений у формі єдиного документу є недійсним, а тому позивач має право на підтвердження укладення ним з відповідачем договору про надання послуг представляти акти виконаних робіт, підписаних обома сторонами, які не потребують судового підтвердження.
За таких же умов у позивача відсутні підстави для судового підтвердження дійсності договору №43 на надання відповідачу експедиторських, логістичних та маркетингових послуг, оскільки позивачем представлений договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, що відповідає умовам ст.181 ГК України. Нотаріальне посвідчення договору закон не передбачає, а тому це договір не може бути нікчемним. Рішення суду про визнання цього договору недійсним відсутнє, а отже договір є дійсним.
За таких умов підстав для задоволення позову не вбачається.
Керуючись ст.ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.В задоволені позову відмовити.
Суддя З.В. Клепай
Дата підписання рішення 14.12.2010р.
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України