Справа № 345/3102/25
Провадження № 2/345/1486/2025
12.09.2025 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Сирко Й.Й.,
з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,
позивача ОСОБА_1 та її представника Іваніва О.Б.,
представника відповідача Гунька О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання/заяву представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів, -
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Іванів О.Б., звернулася до суду із позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, яка навчається.
Ухвалою судді Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 червня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
08.08.2025 на адресу суду за підписом позивача засобами поштового зв'язку надійшла письмова відповідь на відзив у справі із клопотанням про витребування від органу державної податкової служби копій податкових декларацій платника єдиного податку відповідача як фізичної особи-підприємця за 2024-2025 роки. Додатково зазначено, що інформація, яку позивач просить витребувати, є конфіденційною, тому для її отримання вимагається судове рішення.
В судовому засіданні представник позивача підтримав подане раніше клопотання. Додатково пояснив, що необхідність витребування доказів виникла саме з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву аргументи представника відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_3 заперечив щодо можливості задоволення клопотання про витребування доказів, оскільки автором клопотання не вжито самостійних заходів як адвокатом для попереднього отримання витребуваних документів самостійно. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача, який є її батьком, аліментів на час навчання у вищому закладі освіти, але не більше як до досягнення 23 віку. Зазначає в позові, що запропонований до стягнення розмір аліментів є справедливим виходячи із розмірів доходу, який отримує відповідач як фізична особа-підприємець.
Положеннями ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У низці рішень Європейського Суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті справи.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Таким чином, вказані обставини свідчать про необхідність розглянути клопотання представника позивача про витребування доказів. Інший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Із змісту ч. 2 ст. 77 ЦПК України вбачається, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень ч.1-3 ст.84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку,суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини,які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання,заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Сторона позивача заявила про важливість доказів, які просить витребувати. У поданих клопотаннях конкретизувала значення та мету одержання таких доказів, вказала причину неможливості подання таких доказів самостійно, зокрема, те, що витребувана інформація є конфіденційною, розголошення якої третім особам заборонено.
При цьому суд звертає увагу, що нормами ст.83,84 ЦПК України не забороняється витребування доказів у справах, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, за змістом ст. 126, 127 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Згідно з ч. 5 ст. 127 ЦПК України пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Виконавши свій обов'язок, представник позивача заявив клопотання з вимогою поновити строк на подання клопотання про витребування доказів, пояснивши причини такого пропуску тим, що підставою для витребування доказів стало заперечення представника відповідача факту саме отримання вказаних у позовній заяві доходів, про яке сторона позивача не знала до моменту отримання відзиву. Таким чином, представник позивача у позовній заяві не зазначав про необхідність витребування доказів, оскільки необхідність у їх витребуванні виникла в процесі розгляду справи в суді.
Щодо поновлення процесуальних строків суд зазначає, що згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Залишення без розгляду заяви представника позивача в даному випадку суперечило б завданню цивільного судочинства та не відповідало б конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд наголошує, що саме засада змагальності є гарантом законності, об'єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.
Відтак, з метою з'ясування обставин справи, які мають істотне значення для правильного її розгляду, прийняття законного рішення, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача про витребування доказів.
Оскільки витребувані докази мають вагоме значення для вирішення даної цивільної справи, тому суд дійшов висновку про необхідність їх витребування.
Керуючись ст. 258,260 ЦПК України, -
клопотання задовольнити.
Витребувати від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, адреса: 76018, м.Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, належним чином засвідчені копії усіх поданих у 2024-2025 роках податкових декларацій платника єдиного податку Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя