Справа№938/1383/25
Провадження № 1-кс/938/228/25
про розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
12 вересня 2025 року селище Верховина
Слідчий суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, у кримінальному провадженні №12025091130000113 від 09.09.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, -
До слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області поступило клопотання старшого слідчого СВ Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором, у кримінальному провадженні №12025091130000113 від 09.09.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Копія вказаного клопотання та матеріали, якими обгрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надані підозрюваному ОСОБА_4 з дотриманням строку встановленого КПК України .
Досудовим розслідування кримінального провадження встановлено, що з 27.07.2022 року по теперішній час солдат ОСОБА_4 проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №212 від 31.07.2023 року солдата ОСОБА_4 зараховано до складу зазначеної військової частини, прийнято на всі види забезпечення та призначено на посаду редіотелефоніста 1 відділення корегування артилерійського вогню 1 взводу коригування артилерійського вогню батареї корегування артилерійського вогню дивізіону артилерійської розвідки.
Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків.
Проте, солдат ОСОБА_4 у порушення вимог вказаних нормативних актів, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, восени 2023 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , виконуючи бойові завдання щодо захисту територіальної цілісності і безпеки України, перебуваючи неподалік населеного пункту Роботине Запорізької області, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності і безпеки України, знайшов самозарядний пістолет Макарова, який придатний для стрільби та належить до категорії нарізної самозарядної вогнепальної зброї, а також 6 патронів до нарізної вогнепальної нарізної зброї промислового виробництва калібру - 9-мм, які належать до категорії бойових припасів.
При цьому, солдат ОСОБА_4 ,. будучи військовослужбовцем, усвідомлюючи, що вказані предмети є вогнепальною зброєю та бойовими припасами, про свою знахідку командування частини не повідомив, незаконно, без передбаченого «Положенням про дозвільну систему», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року, та «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також, боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998 року, дозволу, не маючи відповідної ліцензії МВС України на здійснення господарської діяльності з виробництва, ремонту вогнепальної зброї невійськового призначення і боєприпасів до неї, та їх продажу з метою подальшого зберігання та носіння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом привласнення знайденої вогнепальної зброї та бойових припасів, придбав самозарядний пістолет Макарова який придатний для стрільби та належить до категорії вогнепальної зброї, а також 6 патронів до нарізної вогнепальної нарізної зброї промислового виробництва калібру - 9-мм, що належать до категорії бойових припасів, які за невстановлених досудовим розслідуваннях обставинах, переніс до місця свого фактичного проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав з метою подальшого носіння.
Надалі, 09.09.2025 року ОСОБА_4 ,. продовжуючи злочинний умисел на незаконне носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, перебуваючи в урочищі Стіг села Явірник Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, з метою незаконного перетину держаного кордону України з державним кордоном Республіки Румунія, був зупинений працівниками НОМЕР_2 Прикордонного загону ДПСУ України та працівниками поліції Верховинського РВП ГУНП в
Івано-Франківській області, якими в ході проведення поверхневого огляду у
ОСОБА_4 виявлено та вилучено самозарядний пістолет Макарова який придатний для стрільби та належить до категорії вогнепальної зброї, а також 6 патронів до нарізної вогнепальної нарізної зброї промислового виробництва калібру - 9-мм, що належать до категорії бойових припасів, які останній носив та зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Мала Виска Маловисківського району Кіровоградської області, та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 ,10.09.2025 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, після вчинення злочину на відкритій місцевості грунтової дороги в селі Явірник Верховинського району Івано-Франківської області.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, якому 10.09.2025 року вручено письмове повідомлення про підозру.
У судовому засіданні 12.09.2025 року прокурор вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що до ЗСУ вступив добровільно, залишив військову частину через конфлікт з її керівництвом, пістолет забрав як трофей після бойових дій, пістолет взяв із собою, щоб захищатися від диких звірів (ведмедів) під час незаконного перетину державного кордону між Україною та Румунією, прикордонники його виявили на відстані приблизно 10 метрів до кордону, в той момен, коли він намагався визволити ноги від колючого дроту.
Захисник ОСОБА_5 просила одночасно зі запобіжним зхаходом у вигляді тримання під вартою обрати ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в мінімальному розмірі, визначеному КПК.
З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, досліджених доказів та вимог закону слідчий суддя прийшов до такого висновку.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Як вбачається з матеріалів, долучених до клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.263 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У ч.2 ст. 177 КПК України закріплено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави для слідчого судді вважати, що підозрюваний може здійснювати дії, спрямовані на переховування від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З приводу наявності обґрунтованої підозри слід зазначити, що відповідно до практики Європейського суду «обгрунтована підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду під обґрунтованою підозрою слід розуміти «розумну підозру, а не щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, слідчий суддя вважає, що наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Зокрема, обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_4 , підтверджується - повідомленням начальника прикордонного оперативно-розшукового відділу (з місцем дислокації н.п. Селятин) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_2 прикордонного загону ДПСУ про виявлення кримінального правопорушення від 09.09.2025 року; протоколом огляду місця події - на відкритій місцевості поблизу державного кордону України в с. Явірник від 09.09.2025 року; висновком судово-балістичної експертизи;протоколом огляду відео від 10.09.2025 року; протоколом затримання ОСОБА_4 від 10.09.2025 року; речовими доказами, залученими до матеріалів кримінального провадження; іншими зібраними матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, крім встановлення наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, зобов'язаний також встановити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Прокурор обгрунтовує клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявністю ризиків, передбачених п.п.1,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя вважає, що при розгляді даного клопотання прокурором доведено наявність ризиків, передбачених у п. 1 та п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення з таких підстав.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року в справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Аналізуючи практику Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиев проти Молдови).
З доданих матеріалів до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вбачається, що підозрюваний ОСОБА_4 , зважаючи на відомі йому факти встановлення органом слідства доказів його вини та перебуваючи в статусі підозрюваного, усвідомлюючи можливості призначення покарання, пов'язаного з позбавленням волі, за вчинення ним тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Зокрема, підозрюваний ОСОБА_4 фактично проживає селі Нечаяне Березанського району Миколаївської області, а також проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , як вбачається з матеріалів, долучений до клопотання, він перебуває у розшуку, як такий що з 15.12.2023 року самовільно залишив розташування вказаної військової частини.
Окрім того встановлено, що 09.09.2025 року підозрюваний ОСОБА_4 був виявлений прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» НОМЕР_2 Прикордонного загону ДПСУ України на напрямку 417 прикордонного знаку на відстані 10 м. до лінії державного кордону в урочищі Стіг села Явірник Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_2 Прикордонного загону під час спроби незаконного перетинання державного кордону поза пунктом пропуску через Державний кордон України.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризику переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду шляхом незаконного перетину Державного кордону України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України).
Підставами вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 можевчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що матеріалами кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 та з 15.12.2023 року самовільно залишив розташування вказаної військової частини. За даним фактом Першим слідчим відділом (з дислокаціє у м. Мелітополь та м. Запоріжжя) Територіального управління ДБР, розташованого у м. Мелітополь здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №62024080100002686 від 27.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України (Дезертирство), з приводу чого перебуває в розшуку, а тому маючи можливість вільного пересування може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя вважає, що жоден інший, більш м'який запобіжний захід не здатен запобігти вказаним ризикам.
Як вбачається з ст.196 КПК України, слідчий суддя може продовжити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, то і застосування вказаного запобіжного заходу можливе на строк до 60 календарних днів з моменту затримання, але в межах строку досудового розслідування.
Строк досудового розслідування кримінального провадження №12025091130000113 від 09.09.2025 року закінчується 09.11.2025 року включно, в зв'язку з чим строк дії ухвали про застосування до підозрюваного запобіжного заходу - до 09.11.2025 року включно.
Слідчим суддею звертається увага, що в ст.209 КПК України закріплено, що особа вважається затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Як вбачається з протоколу затримання ОСОБА_4 затримано 10.09.2025 року о 9 годин (а.с.27) , але зі змісту протоколу огляду місця події, проведеного 09.09.2025 року в період часу з 22.05 годин по 23.35 годин фактично ОСОБА_7 через підкорення наказу працівника поліції змушений був залишатися поряд з ним з 22.05 годин 09.09.2025 року, в зв'язку часом фактичного затримання ОСОБА_4 є саме 22.05 годин 09.09.2025 року.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченою частиною четвертою цієї статті. У свою чергу в ч.4 ст. 183 КПК України передбачено випадки, коли слідчий суддя не зобов'язаний, але має право визначити розмір застави у кримінальному провадженні, тобто змістом цієї норми не заборонено визначати розмір застави підозрюваному при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вищевказане, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину (ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченому ч.1 ст. 263 КК України), - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб: з 1 січня - 3028 гривень.
Враховуючи вищевказане, слідчий суддя приходить до висновку щодо визначення застави підозрюваному ОСОБА_4 в розмірі 136260 гривень, що відповідає 45 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2025 року) та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього такі обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спитрні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов'язки покладаються на підозрюваного на строк не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372 КПК України, -
Клопотання прокурора про застосування підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Мала Виска, Маловисківського району Кіровоградської області, фактично проживаючого в селі Нечаяне Березанського району Миколаївської області, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09.11.2025 року включно, з утриманням у Державній установі "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".
Копію ухвали направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) та вручити підозрюваному, його захиснику, прокурору негайно після її оголошення.
Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов'язків, визначених КПК України.
Визначити заставу у розмірі 136260 (сто тридцять шість тисяч двісті шістдесят) гривень, що відповідає 45 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01 січня 2025 року) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на такий депозитний рахунок: одержувач - ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код - 26289647, банк одержувача - ДКСУ м. Київ, МФО - 820172, р/р (IBAN) - UA158201720355259002000002265.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 09.11.2025 року включно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави такі обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;
4) утримуватись від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
5) не відвідувати бари, кафе, ресторани та інші місця, в яких продаються спиртні напої;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити до 09.11.2025 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує її внесення має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12".
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12" негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 з-під варти та повідомити Верховинський районний суд Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані зі застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_8