Справа № 214/8223/25
2-а/214/69/25
про залишення скарги без руху
12 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Євтушенко О.І., дослідивши матеріали скарги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в якій просить суд: прийняти скаргу до розгляду; скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на нього адміністративного стягнення за ст.210-1 КУпАП; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо накладення на нього штрафу; закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
За результатами автоматизованого розподілу на підставі протоколу матеріали передано в провадження судді Євтушенку О.І.
За даними Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.2 ст.171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши скаргу, яка за своїм змістом фактично є адміністративною позовною заявою, суд встановив, що вона подана без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України, а саме:
- поданий ОСОБА_1 процесуальний документ із назвою «скарга» не відповідає визначеній КАС України формі та змісту процесуального документу, що подається до суду у разі оскарження особою постанови у справі про адміністративне правопорушення, адже таким документом є «позовна заява», а відтак ОСОБА_1 виявлені розбіжності слід усунути шляхом приведення поданого ним документу у належну процесуальну форму відповідно до вимог ст.160 КАС України;
- назва відповідача ОСОБА_1 вказана не вірно, а відтак підлягає уточненню відповідно до актуальних офіційних даних районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- ОСОБА_1 не надано копію оскаржуваної постанови РТЦК, не вказано, коли він її отримав, що має істотне значення для встановлення дотримання ним процесуального строку звернення до суду з приводу її оскарження, а відсутність копії такої постанови загалом виключає можливість надання їй оцінки судом на предмет правомірності, законності та обґрунтованості як оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень. У разі пропуску процесуального строку на оскарження постанови, ОСОБА_1 не ставить перед судом питання його поновлення із наведенням належного обґрунтування поважності причин пропуску такого строку;
- позивачем не сплачено судовий збір за подання до суду відповідної позовної заяви.
Відповідно до вимог ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 (справа №543/775/17) відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 13.12.2016 (провадження №21-1410а16) та зазначила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. У зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду також вказано, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст.ст.287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст.ст.2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн. 00 коп. Таким чином, позивач має сплатити судовий збір за даним позовом у розмірі 605 грн. 60 коп. та надати докази його сплати.
Посилання позивача на звільнення його від сплати судового збору як законного представника дитини з інвалідністю, у тому числі на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» суд вважає неспроможними, оскільки: 1) п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачає звільнення від сплати судового збору учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, що не має жодного відношення до спірних правовідносин; 2) не надано доказів (актуальних даних), що саме ОСОБА_1 є законним представником дитини з інвалідністю І або ІІ групи (надання копії посвідчення, виданого на ім'я матері неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3 таких прав автоматично для заявника не породжує).
Відповідно до ч.1 ст.4 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України відповідно до ч.8 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя (п.7 Положення).
Отже, відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 є лише відокремленим структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є юридичною особою публічного права. Зважаючи на це, суд звертає увагу позивача на доцільності уточнення кола учасників справи з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Так, позовна заява направлена до суду ОСОБА_1 в електронному вигляді через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», однак до неї не долучено доказів її надсилання відповідачеві листом з описом вкладення, як того вимагає ч.2 ст.161 КАС України, а відтак цей недолік є істотним та підлягає обов'язковому усуненню.
Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Звертаючись до суду в обґрунтування пред'явлених вимог ОСОБА_1 вказує, що у 2022 році він разом з сином, який є дитиною-інвалідом, екстрено виїхав з України та наразі мешкає з ним в Австрії, однак на підтвердження наведеного обґрунтування жодних доказів позивачем не надано, що є свідченням невиконання вимог ч.4 ст.161 КАС України.
Оскільки виявлені судом недоліки унеможливлюють відкриття провадження у справі, тому суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без руху із наданням строку для усунення виявлених недоліків протягом 10 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Керуючись ст.ст.160, 161, 171 КАС України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі - залишити без руху та надати позивачеві 10-денний строк для усунення виявлених недоліків, вказаних у мотивувальній частині ухвали, який обчислювати з дня отримання ним копії ухвали.
Копію ухвали направити позивачеві шляхом доставлення до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» - для виконання у встановлений судом строк.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає.
Суддя О.І. Євтушенко