Справа № 186/1468/25
Провадження номер № 2/0186/1029/25
12 вересня 2025 року м. Шахтарське
Суддя Шахтарського міського суд Дніпропетровської області Демиденко С.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він змушений звертатися з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в зв'язку з тим, що попрацювавши на цьому підприємстві майже 15 років (згідно даних трудової книжки на його ім'я серії НОМЕР_1 ), він завжди дотримувався техніки безпеки, сумлінно відносився до своєї роботи, але все ж таки отримав професійне захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатеральна, переважно зліва і шийна С5, С6, білатеральна, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), остеартрозу в поєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого-другого ст.) і колінних (ПФ першого-другого ст.) суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого-другого ст., нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) Н 90.3.
Тривалий час Позивач проходив лікування в Першотравенській ЦМЛ, потім він був обстежений в обласній лікарні імені І.І. Мечникова, де було встановлено вказаний вище діагноз. Після цього його було направлено в Український НДІ промислової медицини для підтвердження встановленого діагнозу. При медичному обстеженні в Криворізькому інституті профпатології встановлений діагноз підтвердився. В зв'язку з виявленим захворюванням, та з 2014 року висновком МСЕК йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності зі встановленням третьої групи інвалідності за отриманні професійні захворювання. З того часу він щороку приходить періодичні лікування, про що свідчать виписні епікризи з лікувальних установ, починаючи з 2014 року, але вони ні до чого не призводять: хвороби не лікуються. На сьогоднішній день втрата профпрацездатності та група інвалідності встановлені безстроково, бо він вже ніколи не одужає.
Це спричиняє Позивачу не тільки фізичні, але і моральні страждання. Турбує задишка при ходьбі, постійний кашель призвів до безсоння. При думці, що у нього захворювання легень, моторошно. Йому відомо, що емфізема легень може призвести, до виникнення злоякісних пухлин, і це очікування в його віці приводить його до відчаю. Фізичний біль та душевні страждання, викликанні професійним захворюванням стали невід'ємною частиною його існування. Крім того, він постійно відчуває біль у шиї, спині, попереку, верхніх та нижніх кінцівках, в зв'язку з чим він не в змозі вільно пресуватись. Позивач позбавлений можливості працювати по господарству. Невеличкі фізичні навантаження призводять до нестерпних болів тіла і кінцівок, в зв'язку з чим він змушений звертатись за допомогою до лікарні, медичних приладів та особливих ліків. Із-за хвороби він був змушений змінити свій звичайний уклад життя. Із-за постійного болю кісток, шиї, спини, верхніх і нижніх кінцівок Позивач не в змозі без сторонньої допомоги їздити до своїх близьких та родичів. Він змушений постійно лікуватися, на що витрачає великі кошти, що становить його родину у важке матеріальне становище. Душевні страждання, які він відчуває в зв'язку з усвідомленням того факту, що він вже ніколи не буде здоровою людиною, що його хвороба прогресує і його очікує інвалідність другої, а в подальшому і першої групи - невимовні. На даний час у нього інвалідність третьої групи. Він - інвалід, і живе зі страхом очікування гіршого стану. Це приводить його до додаткових моральних страждань, відчаю.
В даному випадку професійне захворювання пов'язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Ушкодження здоров'я, заподіяні йому, як потерпілому, під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.
Надані ним докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров'я відбулося при виконанні ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб житія, вільно спілкуватися, внаслідок чого Позивач змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку його, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань.
Внаслідок отриманого професійного захворювання на виробництві йому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров'я та безпечну працю, все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути, компенсовано.
Таким чином, при визначені розміру моральної шкоди Позивач просить суд оцінити глибину, характер, тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі, такі як розмір втрати професійної працездатності, призначення третьої групи інвалідності, неможливість вилікувати хвороби, характер захворювання та його наслідки для його здоров'я та необхідності зміни звичайного укладу життя.
На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 350 000,00 грн.
Представником відповідача у справі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, він прохав відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Позивач не додає довідку МСЕК первинну, на підставі якої, йому встановлено втрату працездатності вперше. Оскільки, відповідачем у даній категорії справ, може бути Пенсійний Фонд України, бо право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування виникала за умови, що, уперше встановлена стійка втрата працездатності МСЕК у період з 1 квітня 2001 року до 01 січня 2006 року. При цьому не має значення, коли саме вони звернулися до суду.
Також зазначив, що позивач укладаючи з відповідачем трудовий договір був повідомлений під підпис про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров'я та пов'язані з цими умовами праці пільги та компенсації. Позивач щорічно проходив періодичний медичний огляд і був обізнаний про стан свого здоров'я. Саме на підставі позитивних результатів медичних періодичних обстежень позивач був допущений до роботи на підприємстві. Вважає, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка та вина щодо спричинення моральної шкоди. До позову не додано жодного документу на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди позивачу. Встановлення самого ступеню втрати професійної профпрацездатності не підтверджує і не може підтверджувати наявність факту спричинення потерпілому моральної шкоди.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості, правонаступником яких на теперішній час є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 05.03.2001 року.
11.09.2014 року ОСОБА_1 був звільнений за п.2 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі за станом здоров'я.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16.01.2015 року, позивач захворів на професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 білатеральна, переважно зліва і шийна С5, С6, білатеральна, з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу (ПФС другого ст.), остеартрозу в поєднанні з періартрозами, ліктьових (ПФ першого-другого ст.) і колінних (ПФ першого-другого ст.) суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. (пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першого-другого ст., нейросенсорна приглухуватість першого ст. (з легким зниженням слуху) Н 90.3.
Даним актом встановлені обставини виникнення хронічних професійних захворювань: через неефективність роботи систем вентиляції, кондиціювання засобів, механізмів, засобів індивідуального захисту у результаті пов'язаних із фізичним перевантаженням, в умовах запиленості повітря робочої зони та підвищеного рівня шуму.
З доданих до позовної заяви документів вбачається, що з 2014 року позивачу висновком МСЕК йому первинно було встановлено 60% втрати професійної працездатності зі встановленням третьої групи інвалідності за отриманні професійні захворювання.
Таким чином посилання представника відповідача на ту що, відповідачем у даній справі, може бути Пенсійний Фонд України, бо право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування виникало за умови, що, уперше встановлена стійка втрата працездатності МСЕК у період з 1 квітня 2001 року до 01 січня 2006 року не відповідає встановленим судом обставинам.
Відповідно до довідки до про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №120651 від 27.01.2022 року, ОСОБА_1 повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності сукупно: 45% - радикулопатія з дефартрозами; 10% - ХОЗЛ; 5% - туговухість, з 01.02.2022 року безстроково.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №564135 від 27.01.2022 року, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності за профзахворюванням з 01.02.2022 року безстроково.
Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов'язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.
Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.
Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
В даному випадку професійне захворювання пов'язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).
Судом встановлено, що підчас роботи на підприємстві відповідача, позивач отримав професійне захворювання, у зв'язку з чим був звільнений за станом здоров'я та встановленням йому третьої групи інвалідності.
Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як зазначено в пункті 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, №1-9/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до статей 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.
Надані позивачем докази повною мірою вказують, що професійне захворювання повзано з виконанням ним трудових обов'язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Суд не може погодитись із запереченнями представника відповідача, який вважає не доведеним позивачем факт заподіяння моральної шкоди так як не встановлені зміни у психічному стані, відповідні записи лікаря-психіатра, психотерапевта, психолога, оскільки згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що моральна шкода може складатися зокрема з моральних переживань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного способу життя, при настанні інших негативних наслідків, що має місце в цьому випадку, тому що всі зазначені обставини в позивача наступили саме у результаті втрати професійної працездатності, внаслідок професійного захворювання.
З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок ушкодження здоров'я в результаті праці на виробництві, останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного способу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд керується принципом розумності та справедливості, приймає до уваги стан здоров'я позивача, втрату професійної працездатності, інвалідність, вину підприємства та працівника в заподіянні шкоди, характер та об'єм його фізичних, душевних, психічних страждань, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв'язків, а саме 60% втрати професійної працездатності, істотність вимушених змін в життєвих стосунках, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 200 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, а в іншій частині позовних вимог відмовити.
У постанові Верховного Суду 05 січня 2024 року у справі № 629/2371/23 вказано, що посилання касаційної скарги на незазначення у резолютивних частинах оскаржуваних судових рішень відомостей про те, що моральна шкода підлягає виплаті без відрахування податків та обов'язкових платежів, не є підставою для скасування законних та обґрунтованих судових рішень, з огляду на встановлений податковим законодавством порядок оподаткування доходу платника податку, зокрема встановлений підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України припис щодо не включення до оподатковуваного доходу платника податку сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю.
Виходячи зі змісту підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20, від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21, від 17 січня 2024 року у справі № 175/623/23, від 17 квітня 2024 року у справі № 552/7011/22.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з відповідача підлягає стягненню у дохід держави судовий збір в сумі 2000 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 263-265 ЦПК України, - суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь держави судовий збір в розмірі 2000 (двітисячі) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», місце знаходження: 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок №76, ЄДРПОУ 00178353.
Суддя С.М. Демиденко