10 вересня 2025 року Соборний районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем: ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, заявлене у кримінальному провадженні № 201/2277/24 (пр. № 1-кп/201/1164/2025), відомості про яке 05 лютого 2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041650000169, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Баку, Республіка Азербайджан, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, -
До Соборного районного суду міста Дніпра надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
У підготовчому судовому засіданні прокурором було подано письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яким обвинувачений був ознайомлений завчасно до початку його розгляду. Обґрунтовуючи подане клопотання, прокурор зазначив, що на даний час не зменшились ризики, які враховувались при застосуванні та продовженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 такого виду запобіжного заходу, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна. Таким чином, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку із чим, прокурор просив у своєму клопотанні продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Захисники - адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, посилаючись на необґрунтованість зазначених в клопотанні ризиків та на тривалий час перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, зазначивши що загальний сукупний строк тримання його під вартою на теперішній час становить більш ніж 20 місяців. Окрім цього, сторона захисту посилалась на відсутність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення. На підставі вкладеного, сторона захисту просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думки своїх захисників та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вислухавши думки учасників судового провадження щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд приходить до таких висновків.
Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Ухвалою колегії суддів Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2025 року, ОСОБА_6 було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 діб.
Враховуючи вищевикладені обставини, при вирішенні по суті клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги те, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувались при застосуванні та продовженні стосовно обвинуваченого даного виду запобіжного заходу, на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшилися, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді п'ятнадцяти років позбавлення волі, при цьому, розгляд по суті кримінального провадження ще не розпочато, у зв'язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачений ОСОБА_6 має можливість переховуватись від суду, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення. Окрім цього, зазначені ризики об'єктивно збільшуються з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку. Так, обвинувачений, розуміючи складність проведення судового розгляду в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В той же час, доводи сторони обвинувачення про існування іншого ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, враховуючи, що стороною обвинувачення не надано будь-яких фактичних даних щодо намагання обвинуваченого або інших осіб за його проханням незаконно вплинути на свідків у цьому кримінальному провадженні. У зв'язку із чим, цей ризик не враховується судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням наявності зазначених ризиків, а також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, характеру інкримінованого ОСОБА_6 стороною обвинувачення діяння, строку покарання, яке може бути йому призначено, беручи до уваги обставини, визначені у ст. 178 КПК України, суд доходить до висновку про неможливість на даній стадії розгляду кримінального провадження застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, який не зможе забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а також запобігти зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити і продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою та з врахуванням положень ч. 4 ст. 183 КПК України, без визначення розміру застави.
В той же час, суд вважає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча й обмежує права та свободи останнього, однак відповідає характеру суспільного інтересу, підставам та меті його обрання, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості. Всі ці обставини в своїй сукупності свідчать про наявність ризиків, визначених в ч. 1 ст. 177 КПК України, що у взаємозв'язку з обвинуваченням у вчиненні особливо тяжкого злочину є підставою для продовження дії найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо тривалості перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд бере до уваги, що сам по собі сплив часу не є беззаперечним чинником, що обумовлює зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а судом має надаватися оцінка усім, без винятку, обставинам, які виникають, існують або змінюються під час судового розгляду. Так, враховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, та його характер, тривалість перебування обвинуваченого під вартою кореспондується з характером суспільного інтересу, визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу, та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Окрім цього, суд не входить в перевірку доводів сторони захисту, які зводяться до аналізу обвинувального акту на предмет доведеності обставин, які в ньому викладені та інкримінуються обвинуваченому, а також оцінку доказів у кримінальному провадженні, оскільки це є завданням судового розгляду, за результатами проведення якого суд має оцінити докази та ухвалити відповідне судове рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 183, 184, 194, 197, 199, 315, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 08 листопада 2025 року.
Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, є 08 листопада 2025 року.
Повний текст ухвали буде складено та проголошено о 10.30 годині 12 вересня 2025 року.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом та не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1