Справа № 175/12407/25
Провадження № 3/175/6346/25
Постанова
Іменем України
10 вересня 2025 року суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Озерянська Ж.М., розглянувши матеріали, що надійшли із Відділення поліції №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №450654 від 09 липня 2025 року, 09 липня 2025 року близько 12-00 год. гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 вчинив конфлікт зі своєю співмешканкою ОСОБА_2 в ході якого висловлювався нецензурною лайкою та вдарив лопатою по руці, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 надав до суду заяву в якій щиро розкаювався у вчиненому правопорушенні та просив суд суворо не карати.
Потерпіла ОСОБА_2 надала до суду заяву в якій просила не притягати ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Зазначила, що в них відбулася побутова сварка та перебуваючи в емоційному стані вона викликала поліцію, яка склала адміністративний протокол.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається противоправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи вина особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до положень ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Згідно зі статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема, психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, під домашнім насильством, умисним вчиненням діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП, розуміють не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Разом з цим, сама по собі нецензурна лайка на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, окрім як, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілого.
У даному випадку наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 не знайшла свого підтвердження, оскільки до матеріалів справи доказів на підтвердження цієї обставини, не надано.
Окрім того, як зазначає сама ОСОБА_2 шкоди її психологічному здоров'ю завдано не було, а лопатою ОСОБА_1 вдарив її по руці випадково. ОСОБА_1 також в своїй поясненнях щиро розкаюється в скоєному, зазначаючи що не хотів спричиняти жодної шкоди ОСОБА_2 , а всі дії були вчинені в емоційному стані.
Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Таким чином, судом встановлено, від вчиненого адміністративного правопорушення не наступило негативних наслідків для здоров'я ОСОБА_2 , що підтверджено останньою.
Між тим, при визначенні виду та розміру стягнення суд враховуючи обставини вчинення адміністративного правопорушення, характеру вчиненого правопорушення, пояснень правопорушника та ОСОБА_2 , а також особи правопорушника, ступеню його вини та інших вимог ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, враховуючи те, що обставини, які обтяжують відповідальність, судом не встановлені, приходить до висновку малозначності скоєного адміністративного правопорушення, і тому, вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності в силу малозначності та обмежитись усним зауваженням відповідно до положень ст. 22 КУпАП.
Відповідно до ст.40-1, ст.283, ч. 7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.7, 9, 280, 282-284 КУпАП, -
ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №450654 від 09 липня 2025 року) на підставі ст. 22 КУпАП у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення і обмежитись усним зауваженням, провадження у справі на цій підставі закрити.
Судовий збір віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через місцевий суд.
Суддя Ж.М. Озерянська