10 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 456/3467/21
провадження № 61-1104св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур Уляна Тарасівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2022 року в складі судді Саса С. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року в складі колегії суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремети Н. О.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т., про розірвання спадкового договору.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що 23 вересня 2014 року уклала із ОСОБА_3 спадковий договір, за яким остання мала здійснювати догляд та надавати необхідну їй допомогу до її смерті. Проте відповідачка з 2018 року не лише не виконує обов'язків за договором, а й виїхала за кордон, де постійно проживає протягом трьох років.
За таких обставин ОСОБА_2 просила суд розірвати вказаний спадковий договір.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , закрито провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України у зв'язку із смертю позивачки 30 січня 2022 року.
Закриваючи провадження у справі, суди керувалися тим, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статті 55 ЦПК України, статей 1218, 1219 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про закриття провадження у справі. На переконання заявниці суди не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 643/4873/20, від 22 квітня 2020 року в справі № 752/10427/19.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа державний нотаріус Стрийської державної нотаріальної контори Костур У. Т., про розірвання спадкового договору.
Згідно із адвокатськими запитами, адресованими представником ОСОБА_2 - адвокатом Ковтун Т. С. ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка вчиняла дії щодо розшуку відповідачки ОСОБА_3 (а. с. 36, 37).
Відповідно до нотаріально посвідченого заповіту від 17 серпня 2001 року (номер у спадковому реєстрі 68163341) ОСОБА_2 заповіла усе своє майно ОСОБА_1 .
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 01 лютого 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Стрию Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено актовий запис № 79.
Після смерті ОСОБА_2 приватним нотаріусом Бораковською О. Я. 16 березня 2022 року заведено спадкову справу № 69208789.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).
До загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови,
які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється
або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом,
чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (стаття 1304 ЦК України).
Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
У справі, що переглядається, встановлено, що відчужувач за спірним спадковим договором ОСОБА_2 за життя (у липні 2021 року) звернулась до суду із позовом про розірвання цього договору, а факт смерті позивача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах.
З огляду на наведені норми права можна виснувати, що спадковий договір є особистим за своєю правовою природою та нерозривно пов'язаний із його сторонами - відчужувачем і набувачем. Саме ці особи мають виключне право ініціювати його розірвання в судовому порядку відповідно до статті 1308 ЦК України.
Спадкоємці відчужувача не мають права самостійно звертатися до суду з позовом про розірвання спадкового договору, оскільки не є його сторонами. Вони можуть лише реалізовувати інші способи захисту своїх прав, зокрема шляхом подання позовів про відшкодування витрат (глава 83 ЦК України).
Однак, у разі, коли відчужувач подав позов про розірвання спадкового договору за життя, але помер до завершення розгляду справи, спірні правовідносини допускають процесуальне правонаступництво. У такому випадку суд зобов'язаний залучити правонаступника (спадкоємця) до участі в справі на підставі статті 55 ЦПК України.
Практика Верховного Суду підтверджує допустимість правонаступництва у справах про розірвання спадкового договору, якщо позов поданий самим відчужувачем.
Враховуючи усталену практику Верховного Суду, у разі смерті відчужувача після подання ним позову про розірвання спадкового договору провадження у справі має бути продовжене із залученням правонаступника, що відповідає сталим підходам Верховного Суду та принципам ефективного правосуддя.
Таким чином, оскільки позов про розірвання спадкового договору пред'явлено за життя ОСОБА_2 , факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах, тому відповідно до положень статті 55 ЦПК України суд першої інстанції мав зупинити провадження у справі та вирішити питання про залучення до участі в справі правонаступника померлої ОСОБА_2 , проте закрив провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України у зв'язку із смертю позивачки 30 січня 2022 року, вважаючи, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України не з'ясував питання про залучення до участі у справі правонаступників позивачки, а апеляційний суд на вказані порушення вимог закону уваги не звернув.
Висновки апеляційного суду про те, що у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 спірний спадковий договір припинив свою дію, а її спадкоємиця ОСОБА_1 не може бути правонаступницею, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва, не можна визнати обґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 звернулася з позовом про розірвання спадкового договору за життя, а після її смерті всі права та обов'язки за договором перейшли до її спадкоємців, коло яких і мав з'ясувати суд першої інстанції.
Аналогічного висновку у справі з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постановах: від 03 вересня 2021 року (справа № 263/16438/19, провадження № 61-8959св21), від 10 листопада 2021 року (справа № 643/4873/20, провадження № 61-9342св21), від 22 квітня 2024 року в справі № 456/350/22 (провадження № 61-986св24).
Колегія суддів вважає безпідставним посилання апеляційного суду на висновок, висловлений Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2023 року в справі № 591/1419/20 (провадження № 61-18031сво21), оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведеній справі відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.
Так, у справі № 591/1419/20 Верховний Суд дійшов висновку, що спадкоємці відчужувача не можуть пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору, натомість у справі, що є предметом перегляду, установлено, що не спадкоємці відчужувача, а особисто відчужувач за спірним спадковим договором ОСОБА_2 за життя звернулась до суду із позовом про розірвання цього договору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
На зазначене вище суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, уваги не звернув, а тому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України, чим порушив норми процесуального права, що є підставою для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції (частина четверта статті 406 ЦПК України).
З огляду на обставини цієї справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити, скасуватиухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 лютого 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович