12 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/8142/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранця О. М. - головуючого, Кролевець О. А., Мамалуя О. О.
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Мальченко А.О., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
від 20.08.2025 (повний текст складено 20.08.2025)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком"
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
про визнання недійсними підпунктів державного контракту,
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", в якому просило суд визнати недійсним підпункти 1, 4 пункту 7.2. Державного контракту на виготовлення та поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №23/3-331-VDK-24 від 14.06.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/8142/25 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Техавіаком" про об'єднання справ в одне провадження; об'єднано в одне провадження справи № 910/8142/25, № 910/8140/25, № 910/8138/25; справи № 910/8140/25, № 910/8138/25 передано на розгляд судді Мудрому С.М.; присвоєно об'єднаній справі № 910/8142/25; відкладено підготовче засідання у справі № 910/8142/25 на 09.09.2025 о 10:45 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі № 910/8142/25 не прийнято до розгляду та повернуто апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/8142/25 на підставі п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.
02.09.2025 Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі № 910/8142/25.
Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025 (головуючий суддя - Баранець О.М., судді Кролевець О.А., Мамалуй О.О.).
Перевіривши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою слід відмовити, з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
Однією з конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи визначено також серед основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 8 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
У статті 255 Господарського процесуального кодексу України наведено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду першої інстанції.
Згідно із ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 36) про відмову у задоволенні заяви про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення; 37) про прийняття або відмову у прийнятті звіту боржника про виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Перевіривши наявність/відсутність підстав для залишення без руху (стаття 260 ГПК України) повернення апеляційної скарги (частина п'ята статті 260 ГПК України) або відмови у відкритті апеляційного провадження (частини перша, друга статті 261 ГПК України), апеляційний суд вирішує питання про наявність/відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження.
Апеляційний господарський суд не приймає до розгляду і повертає апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 260 Господарського процесуального кодексу України (скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду), якщо таку скаргу подано з порушенням відповідних приписів статей 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
Не приймаючи до розгляду та повертаючи апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/8142/25, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 20.08.2025 зазначив, що апелянт просив скасувати ухвалу суду першої інстанції про об'єднання справ № 910/8142/25, № 910/8140/25 та № 910/8138/25 в одне провадження, однак, у переліку ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду (ч. 1 ст. 255 ГПК України), відсутня ухвала про об'єднання справ в одне провадження, а відтак, суд дійшов висновку, що така ухвала не може бути предметом оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями".
Отже, визначення законодавцем переліку судових актів, які підлягають оскарженню, має на меті забезпечити збалансованість процесуальних інтересів сторін у справі, можливість розгляду справи в розумні строки та з пропорційним врахуванням загального та приватного інтересу.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і вони не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі (постанови Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 912/1398/18, від 12.03.2019 по справі № 918/361/18, від 14.09.2020 у справі № 910/404/20, від 26.02.2021 у справі № 29/5005/6381/2011, від 10.11.2021 у справі № 922/1543/19, від 14.12.2022 у справі № 920/1346/21).
Навпаки, відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.
Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 255 ГПК України. Законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 № 757/47946/19-ц).
Відповідно до приписів пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Беручи до уваги вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов в оскаржуваній ухвалі висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, оскільки в апеляційному порядку оскаржується ухвала суду першої інстанції про об'єднання справ в одне провадження, якою вирішено процесуальні (процедурні) питання, і не охоплюється наведеним у ст. 255 ГПК України переліком ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Системний аналіз зазначених вище норм права дає підстави для висновку, що скаржником фактично оскаржено ухвалу, яка спрямована на забезпечення судового процесу, якою не вирішується спір по суті заявлених вимог та яка не визначає майнові права та обов'язки учасників провадження у справі, а відтак така ухвала з процесуального (процедурного) питання, не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Заперечення щодо такої ухвали відповідно до приписів ч. 3 ст. 255 ГПК України мають розглядатися судом при оскарженні судового рішення за результатами розгляду позовних вимог по суті спору, яке підлягає оскарженню в апеляційному порядку (постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 910/14747/21, від 20.12.2022 у справі № 914/4080/21).
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права повернув апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/8142/25 скаржнику без розгляду, на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 ГПК України, як таку, що виходячи із вимог ст. 255 ГПК України, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Наведений вище висновок щодо застосування приписів п. 4 ч. 5 ст. 260 ГПК України у випадку подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, міститься, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 873/223/21, від 14.12.2022 у справі № 920/1346/21, від 05.11.2021 у справі № 906/294/21, від 03.11.2021 у справі № 910/5684/20 та від 29.04.2021 у справі № 910/4248/20.
Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права.
З огляду на зазначене, правильне застосування Північним апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України при прийняті ухвали від 20.08.2025 про повернення апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.08.2025 у справі № 910/8142/25 - без розгляду, є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм, а отже касаційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 у справі № 910/8142/25 є необґрунтованою.
Частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 910/8142/25 за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025, на підставі ч. 2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, касаційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" містить клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні.
Проте, оскільки Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 910/8142/25 за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025, то розгляд зазначеного клопотання судом касаційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд,-
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/8142/25 за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Кролевець
О. Мамалуй