10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 914/392/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Пєскова В. Г. - головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області (вх. № 6521/2025)
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025
у складі колегії суддів: Панової І.Ю. - головуючого, Зварич О.В., Кравчук Н.М.
у справі № 914/392/18
за заявою Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЗахідАвтоСпецМаш", -
19.06.2025 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/392/18, зокрема, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "УкрЗахідАвтоСпецМаш". Ліквідовано ТОВ "УкрЗахідАвтоСпецМаш". Закрито провадження у справі № 914/392/18 про банкрутство ТОВ "УкрЗахідАвтоСпецМаш". Затверджено звіт про нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого Москви Юлії Орестівни за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "УкрЗахідАвтоСпецМаш" з 19.02.2020 по 31.03.2024 у розмірі 684 114,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь арбітражного керуючого Москви Юлії Орестівни у розмірі 369 421,56 грн основної грошової винагороди. Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області на користь арбітражного керуючого користь арбітражного керуючого Москви Юлії Орестівни 307 851,30 грн основної грошової винагороди.
30.06.2025 Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18 в частині задоволення клопотання арбітражного керуючого Москви Юлії Орестівни про затвердження звітів ліквідатора про нарахування основної грошової винагороди та здійснення витрат з 19.02.2020 по 31.03.2024 у розмірі 684 114,00 грн.
07.07.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/392/18 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 30.06.2025 (вх. № 01-05/2005/25 від 30.06.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18 залишено без руху та надано скаржнику строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги та надати докази сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
25.07.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/392/18 повернуто апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 30.06.2025 (вх. № 01-05/2005/25 від 30.06.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі №914/392/18.
29.07.2025 Головне управління ДПС у Львівській області повторно звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі №914/392/18 в частині задоволення клопотання арбітражного керуючого Москви Юлії Орестівни про затвердження звітів ліквідатора про нарахування основної грошової винагороди та здійснення витрат з 19.02.2020 по 31.03.2024 у розмірі 684 114,00 грн.
04.08.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/392/18 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 29.07.2025 (вх. № 01-05/2340/25 від 29.07.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18 - залишено без руху. Надано скаржнику строк не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги та надати (надіслати) суду належним чином обґрунтоване клопотання (з доказами в його обґрунтування) про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18.
11.08.2025 Головне управління ДПС у Львівській області подало клопотання б/н від 11.08.2025 (вх. № 01-04/6156/25) про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18.
14.08.2025 ухвалою Західного апеляційного господарського суду у справі №914/392/18 відмовлено у задоволенні клопотання б/н від 11.08.2025 (вх.№01-04/6156/25) Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку, встановленого для подання апеляційної скарги. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 29.07.2025 (вх. № 01-05/2340/25 від 29.07.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 29.07.2025 (вх. № 01-05/2340/25 від 29.07.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18 та додані до неї матеріали - повернуто скаржнику.
22.08.2025 (через підсистему "Електронний суд") Головним управлінням ДПС у Львівській області подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі №914/392/18 та направити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Львівській області для продовження розгляду до Західного апеляційного господарського суду.
22.08.2025 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
09.09.2025 у зв'язку з відпусткою судді Огородніка К. М. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі №914/392/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого - Пєскова В. Г. (суддя-доповідач), суддів: Картере В. І., Погребняка В. Я.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
При цьому реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судових рішень ставиться в залежність від положень процесуального закону - ГПК України, який регламентує порядок здійснення господарського судочинства.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом частини першої статті 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст ухвали Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі №914/392/18 складено 23.06.2025, отже, визначений наведеною вище нормою строк на апеляційне оскарження ухвали суду закінчився 03.07.2025.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області була подана 29.07.2025, тобто з пропуском встановленого частиною першою статті 256 ГПК України строку.
Згідно з частинами другою і третьою статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Обов'язок з доведення поважності причин пропуску процесуального строку покладається на заявника в порядку статей 73, 76-79 ГПК України.
Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18, яке було заявлено у повторно поданій апеляційній скарзі, Західний апеляційний господарський суд визнав неповажними наведені Головним управлінням ДПС у Львівській області підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та 04.08.2025 постановив ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, надавши скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
При цьому, зазначивши, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, Західний апеляційний господарський суд виходив з того, що неподання доказів сплати судового збору на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі №914/392/18 про залишення без руху первісно поданої апеляційної скарги в цьому випадку було зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою, яка залежала виключно від самого скаржника - Головного управління ДПС у Львівській області, а отже, не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18.
Клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про поновлення строку на апеляційне оскарження, подане на виконання вимог ухвали від 04.08.2025 про залишення без руху повторно поданої апеляційної скарги обґрунтоване тим, що 08.07.2025 ним було подано заяву про виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі №914/392/18 щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, однак з технічних причин (некоректної роботи), які виникали під час формування заяви в електронні системі електронного суду, збої та неможливість прикріплення платіжної інструкції №1678 від 02.07.2025, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги подані не були.
Надавши оцінку зазначеним доводам апелянта, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Львівській області при усуненні недоліків апеляційної скарги не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що неподання доказів сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 про залишення без руху первісно поданої апеляційної скарги у справі № 914/392/18 у цьому випадку не може свідчити про поважність причин пропуску строку на оскарження ухвали місцевого суду. При цьому, як встановив апеляційний суд, Головним управлінням ДПС у Львівській області не було надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження технічних проблем (некоректної роботи), які виникали під час формування заяви в електронні системі електронного суду, наявних збоїв та неможливості прикріплення доказів сплати судового збору згідно платіжної інструкції №1678 від 02.07.2025.
Зважаючи на викладене, Західний апеляційний господарський суд визнав неповажними наведені Головним управлінням ДПС у Львівській області підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18 на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України.
Звертаючись з касаційною скаргою на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі № 914/392/18 про відмову у відкритті апеляційного провадження, Головне управління ДПС у Львівській області, посилаючись на пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 2, 8, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», наголошує на своєму праві на доступ до суду, на судовий захист та оскарження судового рішення.
Також в обґрунтування доводів касаційної скарги Головне управління ДПС у Львівській області вказує, що ним було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18 та 08.07.2025 подано заяву про виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 щодо сплати судового збору у цій справі, однак з технічних причин (некоректної роботи), які виникали під час формування заяви в електронні системі електронного суду, збої та неможливість прикріплення платіжної інструкції № 1678 від 02.07.2025, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги до суду подані не були.
При цьому Головне управління ДПС у Львівській області просить врахувати, що органи ДПС не є розпорядниками коштів і для сплати судового збору зобов'язані звертатись до Управлінь Державної казначейської служби України за місцем знаходження. Не зважаючи на впровадження воєнного стану, відсутніть коштів для сплати судового збору, звільнення працівників, карантинні обмеження та епідеміологічна ситуація, велике навантаження новопризначених працівників, працівники ДПС та її територіальних органів вживають всіх заходів для своєчасного оскарження судових рішень, прийнятих не на користь держави.
Проте, за оцінкою Верховного Суду, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, а правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування з огляду на таке.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 13.03.2018 у справі "Кузнецов та інші проти Росії" Суд підкреслив, що особи, які оскаржують рішення поза межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Відповідно до частини третьої статті 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.
Верховний Суд виходить з того, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку, в розумінні статті 86 ГПК України, вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Відтак, незалежно від того, що статтею 119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, суд, здійснюючи правосуддя, наділений повноваженнями, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, надати оцінку наведеним стороною обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, оцінити чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності, та враховуючи баланс суспільного та приватного інтересу, дійти висновку про можливість (неможливість) поновлення пропущеного процесуального строку.
Зважаючи на викладене, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, а заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Верховний Суд зазначає, що сам по собі факт повернення первісно поданої апеляційної скарги не є тією обставиною, яка свідчить про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, а при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення первісно поданої апеляційної скарги, а також те, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України").
З аналізу практики Європейського суду з прав людини також вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України"); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи "Рябих проти Росії", "Устименко проти України"); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи "Безруков проти Росії", "Брумареску проти Румунії").
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Звернення з апеляційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Надавши належну оцінку доводам Головного управління ДПС у Львівській області, наведеним в обґрунтування наявності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18, Західний апеляційний господарський суд не встановив наявності об'єктивно непереборних та пов'язаних з дійсними істотними труднощами обставин, що перешкоджали Головному управлінню ДПС у Львівській звернутися з апеляційною скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Вказані Головним управлінням ДПС у Львівській області обставини (неподання через технічні причини доказів сплати судового збору на виконання вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 914/392/18 про залишення без руху первісно поданої апеляційної скарги) свідчать, що можливість усунути недоліки первісно поданої апеляційної скарги залежала виключно від дій самого скаржника, а отже пропуск строку на апеляційне оскарження залежав не від об'єктивних причин, а від суб'єктивних чинників, які особа, що звернулася з апеляційною скаргою, могла і повинна була уникнути.
При цьому, як встановив Західний апеляційний господарський суд, та не спростовується скаржником, Головним управлінням ДПС у Львівській області не було надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження технічних проблем (некоректної роботи), які виникали під час формування заяви в електронній системі електронного суду та прикріплення доказів сплати судового збору - платіжної інструкції №1678 від 02.07.2025.
За наведених обставин Верховний Суд зазначає про обґрунтованість висновку Західного апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України, оскільки наведені Головним управлінням ДПС у Львівській області підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними. Порушень судом апеляційної інстанції приписів статей 256, 260, 261 ГПК України скаржником у цій справі не обґрунтовано.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v. CROATIA" (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в частині другій статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Для Верховного Суду правильне застосовування Західним апеляційним господарським судом норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 14.08.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі № 914/392/18 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області та про відмову у відкритті касаційного провадження на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі № 914/392/18 на підставі частини другої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 14.08.2025 у справі № 914/392/18.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
В. Погребняк