58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua
03 вересня 2025 року Справа № 926/1561/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “ЄВРОДОР»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Роднічок»
про стягнення попередньої оплати в сумі 389 081,72 грн
Суддя Проскурняк О.Г.
Секретар судового засідання Паращук Д.В.
Представники сторін: не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “ЄВРОДОР» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Роднічок» про стягнення попередньої оплати в сумі 389 081,72 грн.
Стислий виклад позиції позивача.
Позов обґрунтований тим, що 21 вересня 2020 року між ТОВ “Компанія “ЄВРОДОР» та ТОВ “Будівельна компанія “Роднічок» було укладено договір поставки № 56-1/2020 відповідно до умов якого Продавець зобов'язався постачати на адресу Покупця цемент різноманітних марок.
На виконання вище вказаних умов, позивач 10-11 лютого 2022 року перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 1 791 529,62 гривні.
В подальшому, оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 25 лютого 2022 року введено воєнний стан починаючи з 25 лютого 2022 року, сторони погодили в квітні 2022 року про те, що ТОВ “Будівельна компанія “Роднічок» до 31 грудня 2022 року здійснить повернення попередньої оплати у розмірі 1 724 009,62 грн.
Станом на 01 січня 2023 року, розмір неповернутого авансу склав 1 456 059,62 грн. З огляду на що, ТОВ “КОМПАНІЯ “ЄВРОДОР» починаючи з 01 січня 2023 року почала відповідно положень Договору поставку та цивільного законодавства нараховувати 3% річних та інфляційне збільшення.
Так, станом на 09 травня 2025 року заборгованість відповідача складає 389 081,72 грн. (185 999,90 грн. - сума основного боргу, 137 786,55 грн. - інфляційне збільшення, 65 295,27 грн. 3 % річних.)
Стислий виклад позиції відповідача.
27 травня 2025 року через систему “Електронний суд» надійшов відзиві відповідача на позову, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
У поданому відзиві представник відповідача звертає увагу, що укладений між сторонами Договір № 56-1/2020 є чинним і зобов'язання з поставки товарів не припинилося. Крім того сторони не вносили до нього жодних змін чи доповнень.
Зокрема, у Договорі відсутні будь-які положення, які б передбачали повернення коштів за товар, який був попередньо оплачений. Таке положення могло б бути включене до Договору за взаємною згодою сторін, проте цього не було зроблено.
Натомість Позивачу для отримання товару на суму 186 000,00 грн. в тому числі ПДВ, достатньо здійснити замовлення Товару у Відповідача згідно умов Договору
Відповідач підтверджує факт здійснення переказу коштів на загальну суму 883 104,72 грн. Однак це повернення було здійснене відповідачем виключно з власної ініціативи, в односторонньому порядку, на підставі фактичної переплати, яка утворилася внаслідок розрахунків між сторонами. Це була окрема, точкова операція, спрямована на виправлення бухгалтерської неточності, а не на розірвання Договору, зміну його умов чи повернення всієї суми попередньої оплати.
Процесуальні дії по справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2025 року, судову справу № 926/1561/25 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 04 червня 2025 року.
Ухвалою суду від 04 червня 2025 року відкладено підготовче судове засідання по справі № 926/1561/25 на 17 червня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 17 червня 2025 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 926/1561/25 на 16 липня 2025 року.
Ухвалою суду від 16 липня 2025 року у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 28 липня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28 липня 2025 року підготовче судове засідання по справі № 926/1561/25 відкладено на 13 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 13 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у справі № 926/1561/25; призначено справу до розгляду по суті на 03 вересня 2025 року.
Сторони явку належних представників у судове засідання 03 вересня 2025 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання.
При цьому, 03 вересня 2025 року через систему “Електронний суд» надійшла заява позивача про розгляд справи за відсутності представника. У вказаній заяві адвокат позивача підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними в ній матеріалами.
В порядку частини 3 статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до статті 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у судовому засіданні за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, 21 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Роднічок» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Евродор» укладено Договір поставки № 56-1/2020 (далі - Договір).
Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар в асортименті, в кількості та по ціні, що визначені умовами цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити в порядку у відповідності до Договору.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що предметом продажу є товари, визначені у видаткових накладних (далі - Товар), які оформляються окремо на кожну поставку.
Відповідно до пункту 9.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2020 року. Договір вважається автоматично пролонгований на кожен наступний календарний рік на таких же умовах, якщо до закінчення терміну дії цього Договору, жодна із Сторін письмово не повідомить іншу Сторону про його припинення.
Сторонами не було заявлено про припинення дії договору або визнання їх недійсними в судовому порядку, отже на час розгляду справи договір є діючим.
10 - 11 лютого 2025 року ТОВ “Компанія “Євродор» перерахувала на користь ТОВ “Будівельна компанія “Роднічок» попередню оплату у розмірі 1 791 529,62 грн. Даний факт підтверджується випискою з рахунку позивача, а також не заперечується відповідачем.
Згідно платіжних інструкцій № 176 від 12 травня 2022 року, № 283 від 22 липня 2022 року, № 2529 від 21 червня 2024 року, № 2533 від 26 червня 2025 року, № 2556 від 01 липня 2025 року, відповідач перерахував на користь позивача 775 104,72 грн. В призначені платежу вказаних платіжних інструкцій зазначено “повернення авансового платежу за бетон»
При цьому, умовами укладеного між сторонами Договору не визначено обов'язку здійснювати попередню оплату за Товар, а також обов'язку повернення здійсненого авансового платежу.
Згідно пунктів 3.1. - 3.2. Договору, загальна сума Договору складається з сумарної вартості усіх видаткових накладних, що оформляються Сторонами під час дії цього Договору. Асортимент, кількість, ціна одиниці Товару та загальна вартість кожної партії Товару визначається Сторонами у видатковій накладній на відповідну партію Товару.
У період 2020, 2021, 2022 та 2024 роках Відповідачем здійснювались поставки Товару позивачу, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також розрахунками наданими Сторонами, що містяться в матеріалах справи.
Так, загальний оборот здійснених між сторонами операцій з 2020 по 2024 рік становить 15 018 515,92 грн. При цьому, у позивач наявна переплата у розмірі 185 999,90 грн, що не заперечується відповідачем.
В той же час, відповідно до частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно пункту 5.4. Договору, всі кошти, отримані від Покупця в період дії цього Договору, Покупець зараховує в рахунок оплати вартості товару, що постачається за Договором.
Пунктом 4.5. Договору унормовано, що замовлення надаються у письмовій формі, під якою Сторони розуміють передачу по факсу, електронній пошті, через торговельного представника, або у інший спосіб, прийнятний для Продавця.
Згідно статті 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до пункту 4.6 Договору, термін відвантаження (передачі) Товару складає не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з моменту узгодження Сторонами асортименту, кількості, ціни та вартості відповідної партії Товару.
При цьому, в матеріалах справи відсутні письмові замовлення Товару позивачем на суму 185 999,90 грн, а отже у відповідача не виникло зобов'язання щодо поставки узгодженого Товару.
Відтак, відповідачем не прострочено термін поставки Товару, передбачений п. 4.6 Договору, а тому у позивача не виникло право вимагати у відповідача передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
З огляду на зазначене вище, оскільки умовами Договору не передбачено порядку та можливості повернення попередньої оплати, а такий обов'язок у відповідача не виник, а тому відсутня правова підстава стягнення попередньої оплати в сумі 185 999,90 грн.
При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутись до відповідача з письмовим замовленням про поставку Товару на суму 188 999,90 грн.
При цьому, посилання позивача на статтю 625 ЦК України судом оцінюються критично, з огляду на наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 (справа №910/4590/19), зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (п. 43 мотивувальної частини постанови).
Так, оскільки відсутні правові підстави для стягнення авансового платежу в сумі 185 999,90, відсутні підстави для нарахування, а також стягнення інфляційного збільшення та 3 % річних.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.
Стосовно розподілу судових витрат.
Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України “Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру, ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2025 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
Відтак, розмір судового збору, що підлягає оплаті за подання позовної заяви майнового характеру про стягнення заборгованості в сумі 389 081,25 грн становить 5 836,22 грн.
Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи зазначене, сплачений судовий збір слід залишити за позивачем.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 73 - 79, 86, 123, 129, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні позову - відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано - 12 вересня 2025 року
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.Г. Проскурняк