18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 вересня 2025 року м.Черкаси Справа № 925/562/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Г.М.Скиби, за участю секретаря судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Черкаської міської ради, м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького,36
до фізичної особи-підприємця Більди Андрія Олександровича, АДРЕСА_1
про стягнення 599465,52 грн заборгованості за договором оренди,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Птуха В.І. - за довіреністю;
від відповідача: Колотило Л.М. - адвокат за ордером.
Черкаська міська рада як власник землі та орендодавець звернулась в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Більди Андрія Олександровича як орендаря з вимогою про стягнення 599465,52 грн заборгованості за договором оренди землі від 11.03.2010 у період з: 17.12.2009-05.05.2010 та з жовтня 2022 року до 01.02.2025, а також про відшкодування судових витрат.
Представник позивача вимоги підтримує та посилається на чинність договору оренди землі та додаткові угоди, які укладались за ініціативи відповідача.
Представник відповідача вимоги заперечив та вказує на відсутність у власності відповідача з 2021 року об'єктів нерухомості, під яку виділялась земельна ділянка комунальної власності в оренду. Має застосовуватись принцип переходу права користування земельною ділянкою до набувача права власності на нерухомість відповідно до приписів ст.120 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України. Просить відмовити в позові з мотивів недоведеності та необґрунтованості вимог.
За результатами судового розгляду в засіданні проголошено та приєднано до справи вступну та резолютивну частину судового рішення відповідно до приписів ст.ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:
Позивач вимоги обґрунтовує з посиланням на рішення Черкас міської ради від 17.12.2009 №5-291 (а.с.17) про передачу відповідачеві ФОП Більді А.О. на 49 років земельної ділянки площею 22433 м2 у м.Черкаси, просп.Хіміків, 74 (кадастровий номер 7110136400:05:004:0017) - за рахунок землекористування ВАТ "Черкаське хімволокно". На ділянці розташовані об'єкти нерухомості (І-ІІ черга виробництва) відповідача.
За цільовим призначенням ділянка віднесена до земель промисловості, транспорту, зв'язку. За функціональним використанням ділянка віднесена до категорії земель промисловості.
Договір оренди землі укладено 11.03.2010 та зареєстровано в ДП "Центр ДЗК" 05.05.2010 за №041080100038 (а.с.19-24).
Річна орендна плата за користування землею встановлена в розмірі 7% від її нормативної грошової оцінки, що станом на березень 2010 складає 182973 грн. Розмір орендної плати у місяць складає 15247,75 грн.
Після внесення 24.02.2011 змін в договір розмір орендної плати з 01.04.2011 встановлений в 4% від нормативної грошової оцінки землі (104556 грн), що в місяць становить 8713 грн (а.с.25).
У зв'язку з затвердженням Черкаською міською радою в 2010 році показників грошової оцінки земель з 17.05.2011 щомісячний розмір орендної плати становить 13823,96 грн.
З 13.09.2011 щомісячний розмір орендної плати за використання спірної ділянки становив 10367,97 грн.
У зв'язку з внесенням змін до договору оренди з 21.02.2012 річний розмір орендної плати становить: 51840 грн на землі, зайняті поточним будівництвом; 124416 грн - землі промисловості - після введення об'єкта в експлуатацію. Щомісячний розмір орендної плати складає 4320 грн.
Після проведення індексації нормативної грошової оцінки з 01.01.2015 розмір щомісячної орендної плати становив 5395,68 грн.
З 21.02.2015 - після закінчення трирічного нормативного терміну будівництва - щомісячний розмір орендної плати становив 12949,63 грн.
Після проведення індексації нормативної грошової оцінки з 01.01.2016 розмір щомісячної орендної плати становив 18556,82 грн.
Після проведення індексації нормативної грошової оцінки з 01.01.2017 розмір щомісячної орендної плати становив 19670,23 грн.
24.07.2017 сторони уклали додаткову угоду до договору (а.с.29), виклавши пункт 2 у новій редакції: "В оренду передається земельна ділянка площею 2,2423 га по просп. Хіміків, 74 (кадастровий номер 7110136400:05:004:0017) під нежитлові будівлі (І-ІІ виробництво), а саме: частину блоку ремонтних цехів, частину ремонтно-будівельного цеху, нежитлову будівлю блоку складів. Цільове призначення земельної ділянки - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості".
Пункт 9 договору викладено в наступній редакції: "За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату в грошовій формі. Річна орендна палата встановлюється у розмірі 3% від її нормативної грошової оцінки і становить 236037,78 грн".
З 03.08.2017 розмір орендної плати становив 19669,82 грн у місяць.
Після проведення індексації нормативної грошової оцінки з 01.01.2022 розмір щомісячної орендної плати становив 21636,80 грн.
Після проведення індексації нормативної грошової оцінки з 01.01.2023 розмір щомісячної орендної плати становив 24882,32 грн.
Після проведення індексації нормативної грошової оцінки з 01.01.2024 розмір щомісячної орендної плати становив 26151,31 грн.
Після проведення індексації нормативної грошової оцінки з 01.01.2025 розмір щомісячної орендної плати становив 29289,47 грн.
Рішенням Черкаської міської ради від 31.10.2024 №66-229 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по просп. Хіміків, 74, яка перебуває в оренді ФОП Більди А.О." земельну ділянку 2,2423 га кадастровий номер 7110136400:05:004:0017 поділено на дві окремі земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:05:004:0033 та 7110136400:05:004:0034. Цільове призначення ділянок не змінено.
26.12.2024 укладено тристоронню угоду щодо спірної земельної ділянки комунальної власності (7110136400:05:004:0034 площею 1,4798 га) за участю ОСОБА_1 , до якої 26.04.2021 перейшло право власності на об'єкт нерухомого майна. Замінено сторону договору оренди землі. Державна реєстрація права оренди проведена 05.02.2025 (а.с. 33-35).
26.12.2024 укладено тристоронню угоду щодо спірної земельної ділянки комунальної власності (7110136400:05:004:0033 площею 0,7635 га) за участю ОСОБА_2 , до якої 26.04.2021 перейшло право власності на об'єкт нерухомого майна. Замінено сторону договору оренди землі. Державна реєстрація права оренди проведена 05.02.2025 (а.с. 30-32).
Позивач вважає, що право оренди землі для відповідача припинено з 05.02.2025. До цього моменту за період з 05.05.2010 по 05.02.2025 позивач нарахував відповідачеві до сплати 2866891,30 грн орендної плати.
За період з 17.12.2009 по 05.05.2010 позивач нараховує відповідачеві до сплати суму упущеної вигоди за користування земельною ділянкою до дати укладання договору - 69925,35 грн.
Відповідачем за користування землею сплачено лише 2337351,13 грн, в зв'язку з чим утворилась заборгованість 599465,52 грн по платі за землю, що є предметом спору. Ухилення відповідача від погашення заборгованості стало причиною звернення позивача в Господарський суд Черкаської області за захистом свого порушеного права та примусового стягнення боргу за період з жовтня 2022 року. Представник позивача вимоги підтримує, незважаючи на відчуження відповідачем за цивільними угодами нерухомого майна на спірних ділянках третім особам відповідно в 2011 роках та 2021 роках. Детальний розрахунок вимоги подано в справу (а.с.44-45).
Представник відповідача вимоги заперечує та заявляє про відсутність обов'язку погашати платежі за землю з 26.04.2021, оскільки до нового набувача нерухомості переходить право користування земельною ділянкою на тих же умовах, яке було у відчужувача нерухомості, що передбачено приписами ст.120 Земельного кодексу України. Заборгованості по платежах за землю не було, що підтверджено і позивачем у своїх розрахунках. До договірних відносин 2009-2010 років з позивачем та його грошових вимог просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові. Подано відзив на позов з додатками (а.с.60-83).
Інших доказів не подано.
Оцінюючи пояснення учасників та докази сторін у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v.Greece" від 06.07.2010 №54111/07).
Сторони за договором від 11.03.2010 є суб'єктами господарювання на ринку послуг в Україні.
Позивач є органом місцевого самоврядування та самостійною юридичною особою за Законом. Діяльність позивача врегульована приписами Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Органи влади можуть діяти лише в спосіб, визначений Законом, і не інакше - приписи ст.19 Конституції України.
Відповідач є підприємцем (фізичною особою) з присвоєнням ідентифікаційного коду, визначенням видів діяльності, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст.93 Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом про стягнення з відповідача 599465,52 грн основної заборгованості як фактично не сплачена орендна плата за користування земельними ділянками комунальної власності з жовтня 2022 року та упущена вигода до укладання договору оренди землі в 2010 році, обґрунтовуючи предмет спору з посиланням на умови письмового двостороннього оплатного договору оренди землі від 11.03.2010 (а.с.9-24).
Відповідно до положень ст.ст.6, 11, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах письмового двостороннього строкового консенсуального оплатного договору оренди землі від 11.03.2010; договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним для відповідача на момент спірних правовідносин - до квітня 2021 року. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (приписи ст.204 Цивільного кодексу України). Договір відповідає положенням глави 58 Цивільного кодексу України - як різновид оренди (землі).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
При цьому суд зазначає про межі відповідальності кожного з учасників спору:
Договір є двостороннім між позивачем і відповідачем у даному спорі.
Відповідач з 27.04.2021 не є власником об'єктів нерухомості на спірних ділянках комунальної власності у м. Черкаси, просп.Хіміків, 74. Подані відповідачем реєстраційні документи з ЄДР про перехід права власності на майно не спростовані позивачем.
У відзиві на позовну заяву (вх.суду №9305/25 від 17.06.2025, а.с.60-83 з додатками) відповідачем заперечені вимоги та вказано, що позивач тлумачить умови спірного договору на свою користь, незважаючи на перехід права користування спірними ділянками до інших осіб на підставі цивільних угод про відчуження об'єктів нерухомості.
Відповідач звертає увагу суду та позивача на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, обов'язкові до застосування судом при розгляді даної справи.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/18560/16 вказано, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах ст. 20 Земельного кодексу України, ст.377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства. Згідно з висновками, викладеними у пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована. У пункті 49 цієї ж постанови зазначено, що ніхто інший, окрім власника цього об'єкта, не може претендувати на вказану земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Згідно з ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно. Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 20.06.2018 у справі №913/661/17, від 27.06.2018 у справі №921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18, від 04.06.2019 у справі №914/1925/18, від 26.11.2019 у справі №917/92/19.
Обґрунтування належності способу захисту у спірних правовідносинах.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб'єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов'язань).
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Водночас під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Суд при прийнятті рішення також враховує та розділяє правові висновки, викладені в Постанові КЦС ВС від 21.08.2024 №462/7300/20 (61-3945св24): виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності, розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: "PLACUIT IN OMNIBUS REBUS PRAECIPUUM ESSE IUSTITIAE AEQUITATISQUE QUAM STRICTI IURIUS RATIONEM" яка означає "у всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права". Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляд кожної конкретної справи.
Суд враховує правові висновки постанови КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21 (61-8693св), що цивільна справа має бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів а також правдивості твердження заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Щодо застосування судом строку позовної давності за заявою відповідача.
Відповідачем подано до суду заяву від 17.06.2025 про застосування строку позовної давності щодо стягнення заборгованості та пені, оскільки строк позовної давності щодо стягнення сплинув 17.12.2012 (а.с.66). Просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд враховує заяву відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості у спорі з таких правових підстав.
Відповідно до приписів статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
У частині 1 статті 258 Цивільного кодексу України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
У п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У статті 260 Цивільного кодексу України зазначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо вимоги позивача на стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати сплинув 17.12.2012. Позивач звернувся до господарського суду 20.05.2025 та не вказав поважності причин пропущення строку для захисту порушеного права.
З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 69925,35 грн основного боргу за період з 17.12.2009 по 05.05.2010 - у зв'язку зі сплином строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем ФОП Більда А.О.
За вказаних обставин суд вважає, що позивачем використано неналежний спосіб захисту свого непорушеного права з 27.04.2021., що не передбачено приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, тому в задоволенні позову належить відмовити з мотивів безпідставності, необґрунтованості та недоведеності вимог.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Законом України №475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.
Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача та не стягуються.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову Черкаської міської ради, м.Черкаси, вул.Байди Вишневецького,36, код ЄДРПОУ 25212542
до фізичної особи-підприємця Більди Андрія Олександровича, АДРЕСА_1 , ідент.код ЄДРПОУ НОМЕР_1
про стягнення 599465,52 грн заборгованості - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 та п.17.5 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 12.09.2025
Суддя Г.М.Скиба