8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" вересня 2025 р. Справа № 922/2626/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 42399676)
до Борівського комунального підприємства теплових мереж (адреса: 63801, Харківська обл., Борівський р.-н, смт. Борова, вул. Поштова, буд. 3; код ЄДРПОУ 32468926)
про стягнення 5194471,27 грн.
за участю представників сторін :
позивача - Кемінь В. В. (довіреність № 96 від 26.08.2024);
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Борівського комунального підприємства теплових мереж (далі - відповідач) 5194471,27 грн, з яких:
2737279,24 грн - основного боргу;
1162204,02 грн - пені;
244451,70 грн - 3% річних;
1050536,31 грн - інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договору постачання природного газу № 6108-ТКЕ(23)-32 від 25.09.2023 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за спожитий природний газ.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено 27.08.2025; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з вимогами п. п. 5-6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення, зокрема, є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З метою повідомлення сторін про порядок розгляду справи та надання їм можливості реалізувати власні процесуальні права, судом направлено копії ухвали від 31.07.2025 до електронних кабінетів позивача та відповідача в системі “Електронний суд», про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронного листа від 01.08.2025 (а. с. 217-218).
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляд справи, а останні в розумінні ст. 120, 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у порядку та строки, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2025.
У судове засідання 10.09.2025 прибув представник позивача, який підтримує вимоги, викладені у позові, просить суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 10.09.2025 свого уповноваженого представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив.
Оскільки неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 25.09.2023 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір постачання природного газу № 6108-ТКЕ(23)-32 (далі за текстом - договір; а. с. 17-24), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні п. п. 1 п. 4 положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити, на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб або в якості сировини і не може бути використаний для перепродажу (п. п. 1.1-1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 1342,571 тис. куб. метрів.
Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється у порядку, передбаченому п. 4.1. договору.
Відповідно до п. п. 3.5.1 договору, споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го (сьомого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, саме: акт обсягу І (фіксований), акт обсягу ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п. 2.1, п. п. 2.2.3 та п. 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість.
На підставі п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.3 пункту 3.5 цього договору.
За змістом п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На підставі п. 13.1 даний договір діє до 15 квітня 2024 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором та здійснив поставку природного газу на суму 10405940,17 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а. с. 26-32), які містять печатки та підписи уповноважених представників сторін, зокрема:
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023, обсяг І переданого газу: 116,16827 тис.м.куб, вартістю: 881 007,06 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023, обсяг ІІ переданого газу: 12,88557 тис.м.куб, вартістю: 255 929,32 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2023, обсяг ІІІ переданого газу: 38,10004 тис.м.куб, вартістю: 630 703,76 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2023, обсяг І переданого газу: 227,54803 тис.м.куб, вартістю: 1 725 698,59 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2023, обсяг ІІІ переданого газу: 21,95406 тис.м.куб, вартістю: 363 425,04 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2024, обсяг І переданого газу: 233,17271 тис.м.куб., вартістю: 1 768 355,53грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2024, обсяг ІІІ переданого газу: 70,24038 тис.м.куб., вартістю: 1 162 751,33грн;
- Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024, обсяг І переданого газу: 214,11488 тис.м.куб., вартістю: 1 623 823,09 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 29.02.2024, обсяг ІІІ переданого газу: 21,50688 тис.м.куб., вартістю: 356 022,46 грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024, обсяг І переданого газу: 171,04113 тис.м.куб., вартістю: 1 297 156,63грн.;
- Акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2024, обсяг І переданого газу: 20,60346 тис.м.куб., вартістю: 341 067,36 грн.;
Як зазначає позивач, спожитий природний газ відповідачем оплачений лише частково, а саме, у сумі 7668660,93 грн. Несплачений основний борг складає 2737279,24 грн.
Обставини щодо стягнення існуючого боргу стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання своїх зобов'язань зі оплати поставленого позивачем природного газу, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 244451,70 грн 3% річних за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.01.2024 по 07.07.2025, 1050536,31 грн індексу інфляції за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення лютий 2024 - червень 2025 та 1162204,02 грн пені за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.01.2024 по 15.11.2024.
Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
На підставі ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події.
За змістом ст. ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У даному випадку, факт належного виконання позивачем умов договору щодо поставки відповідачу природного газу протягом листопада 2023 року - березня 2024 року та обсяг такої поставки підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується. Зокрема, як вже зазначалось, позивач поставив на користь відповідача природний газ на загальну суму 10405940,17 грн.
На підставі п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Таким чином, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати вартості спожитого природного газу є таким, що настав.
Як стверджує позивач, спожитий природний газ відповідачем оплачений лише частково, а саме, у сумі 7668660,93 грн. Разом з тим враховуючи, що відповідач в процесі розгляду даної справи не надав суду доказів сплати решти вартості спожитого природного газу в сумі 2737279,24 грн., суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення існуючого боргу за спожитий природний газ в наведеній сумі.
Щодо вимог про стягнення інфляційних, річних та пені суд зазначає наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ч. 1-2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначалось, п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п. 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
З виписок про рух коштів на рахунку (а. с. 34-200) вбачається, що відповідач виконав умови договору щодо оплати поставленого природного газу не в повному обсязі та з порушенням строків, визначених п. 5.1 договору, тобто допустив прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на викладене, нарахування позивачем відповідачу інфляційних, 3% річних та пені за допущені прострочення оплати є такими, що відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства
Як вже зазначалось, позивачем на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нараховано до стягнення з відповідача 244451,70 грн 3% річних за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.01.2024 по 07.07.2025, 1050536,31 грн індексу інфляції за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення лютий 2024 - червень 2025 та 1162204,02 грн пені за прострочення кожного з щомісячних платежів за загальний період прострочення з 16.01.2024 по 15.11.2024.
Періоди прострочення грошових зобов'язань та суми таких зобов'язань відповідачем жодним чином не спростовуються, доказів протилежного матеріали справи не містять та останнім суду не надано.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, інфляційних та річних, суд констатує, що його здійснено арифметично вірно. Перевірка розрахунку інфляційних та річних судом здійснювався за допомогою інструменту “Юридичний калькулятор» (https://calc.sitebuy.pro/).
Однак, при ухваленні рішення щодо стягнення зазначених нарахувань суд зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 2 ГПК України також передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; пропорційність.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Як зазначалось, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання. Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора.
Разом з тим, відповідно до висновків, викладених в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таким чином, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Конституційний суд України в наведеному рішенні зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення
Відтак, стягнення неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 (постанова від 18.03.2020) дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про їх стягнення. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення штрафних санкцій, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України).
У даному випадку, при вирішенні питання про зменшення неустойки судом враховується таке.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідач у даній справі - Борівське комунальне підприємство теплових мереж відноситься до підприємства комунальної форми власності, основним видом діяльності якого є Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Тобто, основною метою його діяльності є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів Борівської територіальної громади Ізюмського району Харківської області в забезпеченні тепловою енергією. Таким чином, діяльність вказаного підприємства має надзвичайно важливе значення для життєзабезпечення регіону.
При цьому, в даному випадку Борівське комунальне підприємство теплових мереж не є фактичним споживачем поставленого позивачем природного газу за договором, а весь поставлений природний газ використовується з метою задоволення потреб населення та інших категорій споживачів Борівської територіальної громади в забезпеченні тепловою енергією.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та станом на даний час триває.
Загальновідомо, що введення воєнного стану та постійні ворожі обстріли території України негативно вплинули на більшість суб'єктів господарювання: скоротилися обсяги товарообігу та продаж, підприємці зазнали збитків. У цьому контексті першочерговим завданням державних органів є вжиття відповідних заходів з метою мінімізування ризиків та втрат вітчизняного товаровиробника, захист населення держави і національних виробників продукції та послуг.
З початком повномасштабної війни з РФ, смт Борова, Ізюмського району, Харківської області опинилася в окупації військами РФ.
Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами) смт Борова Борівської селищної територіальної громади з 13.04.2022 року була внесена до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих військами Російської федерації. Згідно з даним наказом, смт Борова Борівської селищної територіальної громади була звільнена 03.10.2022.
Однак, загальновідомим є той факт, що після звільнення смт Борова бої навколо селища не припинялися, нині лінія бойового зіткнення знаходиться на відстані 10-15 км від населеного пункту внаслідок чого воно постійно перебуває під обстрілами військ РФ; понад 30% Борової зруйновано через постійні обстріли, хоча в селищі і досі проживають 6200 жителів (в т.ч. ВПО з окупованих або інших прифронтових територій) (https://www.slk.kh.ua/oblast-online/borova.html).
Зазначені обставини вкрай негативно впливають на діяльність Борівського комунального підприємства теплових мереж, та відповідно, на можливість вчасного виконання ним своїх зобов'язань з оплати вартості спожитого природного газу на користь позивача. Разом з тим, не дивлячись на зазначені вкрай складні обставини, підприємство відповідача сплатило більше 73% вартості спожитого природного газу протягом спірного періоду.
При цьому, суд також враховує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів понесення позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань. При цьому, в результаті допущеного прострочення, позивач отримує від відповідача нараховані ним інфляційні, а також 3% річних та пені в відповідних сумах, які стягуються згідно з даним судовим рішенням.
До того ж, на переконання суду, стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та пені в заявлених сумах може значно погіршити можливість підприємства відповідача і надалі забезпечувати на належному рівні задоволення потреб населення та інших категорій споживачів Борівської територіальної громади тепловою енергією, що в умовах воєнного стану та близкості селища до лінії фронту є надскладним та важливим завданням.
За таких обставин, з урахуванням необхідності забезпечення балансу інтересів сторін, виходячи з загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити суму 3% річних та пені, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, на 90 %.
При винесенні даного рішення судом враховується правова позиція викладена у постанові Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 у справі № 922/928/25 щодо вирішення питання про зменшення розміру неустойки та 3% річних в аналогічних правовідносинах між тими ж сторонами.
За таких обставин, позов у даній частині вимог підлягає задоволенню частково, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 116220,40 грн пені, 24445,17 грн 3% річних, 1050536,31 грн інфляційних втрат.
У задоволенні іншої частини позову про стягнення 3% річних та пені слід відмовити з наведених підстав та мотивів.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
З огляду на те, що спір у даній справі виник в зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки, а не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, в даному випадку є підстави для покладення судових витрат на відповідача в повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 62333,66 грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Борівського комунального підприємства теплових мереж (адреса: 63801, Харківська обл., Борівський р.-н, смт. Борова, вул. Поштова, буд. 3; код ЄДРПОУ 32468926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ: 42399676):
2737279,24 грн - основного боргу;
116220,40 грн - пені;
24445,17 грн - 3% річних;
1050536,31 грн - інфляційних втрат;
62333,66 грн. судового збору.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "12" вересня 2025 р.
Суддя О.І. Байбак