36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
07.12.2010 р. Справа №16/132
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Спільного українсько-шведського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Умак", вул. Кагамлика, 37-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000
про стягнення грошових коштів в сумі 998 822,68 грн.
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін в судових засіданнях 30.11.2010 р. та 07.12.2010р.:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: Мисник Д.М. (30.11.2010 року)
В судовому засіданні 07.12.2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з Спільного українсько-шведського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Умак" на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 716 148,36грн. основного боргу та нараховані на суму боргу індекс інфляції та три відсотки річних в розмірі 282 674,32грн.
Позивач подав до суду уточнений розрахунок річних та інфляційних нарахувань, який фактично є збільшенням розміру позовних вимог, оскільки збільшено суму річних та інфляційних.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги і просить стягнути їх згідно розрахунку, а саме 247 870,58 грн. інфляційних та річні в сумі 57729,15 грн., всього 305 599,73 грн. та суму основного боргу в розмірі 716 148,36грн.
Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Враховуючи, що і річні і інфляційні були заявлені позивачем, то суд приймає до розгляду збільшені позовні вимоги і розглядає позовні вимоги в новій редакції.
У відзиві на позовну заяву відповідач частково заперечував проти позову з таких мотивів:
- при нарахуванні річних та інфляційних не враховано строків позовної давності;
- при розрахунку не враховано умови договору від 01.02.2007 року щодо відстрочки платежу у 30 днів;
- строк виконання зобов'язання щодо оплати товару не встановлений.
Відповідач повноважного представника в судове засідання 07.12.2010 року не направив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з хворобою уповноваженого представника.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 , гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчився , а тому суд не може більше відкладати розгляд справи. Крім того, суд вже задовольняв аналогічне клопотання відповідача та відкладав розгляд справи.
Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
В зв'язку з викладеним суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Протягом січня 2006 року по серпень 2010 року позивач продавав відповідачу паливно-мастильні матеріали. В 2007 році купівля-продаж ПММ здійснювалось на підставі умов договору від 01.02.2007 року.
Факт отримання відповідачем ПММ підтверджується накладними та довіреностями на отримання, наявними в матеріалах справи, а також не заперечується відповідачем.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати. Щодо поставки протягом 2007 року, то згідно умов договору від 01.02.2007 року (п.4.2 договору) розрахунки за товар здійснюються протягом 30 днів з моменту оформлення накладної та отримання рахунку-фактури.
Відповідач зобов'язання щодо оплати отриманого товару виконував не належним чином, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в сумі 716 148,36 грн., що також підтверджується актами звірки розрахунків сторін (23 шт. в мат.справи, том 1).
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно наданого позивачем та перевіреного судом розрахунку, сума інфляційних становить 247 870,58 грн., річних відповідно 57729,15 грн.
В судовому засіданні 30.11.2010 року суд оголошував перерву для надання можливості сторонам врегулювати спір в добровільному порядку та надання можливості відповідачу надати контррозрахунок річних та інфляційних, чим останній не скористався. Сторони також не досягли згоди щодо умов мирової угоди.
Таким чином, враховуючи надані сторонами докази , суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача е безпідставними, оскільки при нарахуванні річних та інфляційних позивач надав уточнений розрахунок з урахуванням умов договору від 01.02.2007 року щодо відстрочки. Також необґрунтованими є твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності.
Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Окрім цього, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Як унормовано статтею 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; закінчення строку позовної давності є підставою для відмови в позові.
Суд вважає, що строк позовної давності до вимог про сплату боргу та нарахування інфляційних не сплив внаслідок його переривання у відповідності до ст. 264 ЦК України.
Зазначеною статтею встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Суд погоджується з позивачем у тому, що строк позовної давності до вимог, що виникли у позивача до відповідача переривався внаслідок підписання відповідачем актів звірки взаєморозрахунків, що підтверджують борг відповідача перед позивачем. Таким чином, посилання відповідача на сплив строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими, і не беруться судом до уваги.
У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, оскільки спір виник та доведений до суду з вини останнього ( з урахуванням збільшення розміру позовних вимог).
На підставі матеріалів справи та керуючись 33, 43,82-85 ГПК України, суддя, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Спільного українсько-шведського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Умак", (вул. Кагамлика, 37-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДР 24830172, рахунки невідомі) на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 716148,36грн., 247 870,58 грн. Інфляційних, річні в сумі 57729,15 грн., 9989 грн. державного мита та 236 грн. судових витрат.
3. Стягнути з Спільного українсько-шведського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Умак", (вул. Кагамлика, 37-а, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДР 24830172, рахунки невідомі) в доход державного бюджету ( Отримувач: УДК у м. Полтава ЄДРПОУ: 34698804 Банк: ГУДКУ у Полтавській області м.Полтава МФО: 831019 Рахунок: 31118095700002 КБК: 22090200 Символ звітності банку: 095) 229,25 грн. державного мита.
Видати накази із набранням цим рішенням законної сили.
Суддя Тимощенко О.М.
повне рішення складено 13.12.2010 року