18 серпня 2025 року м. ТернопільСправа № 9/79/5022-1688/2011
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. розглянувши скаргу Фермерського господарства "Сосулівське" без номера, документ сформовано в системі "Електронний суд" (вх. №4992 від 09.07.2025) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі №9/79/5022-1688/2011
за позовом Прокурора Чортківського району в інтересах держави, вул. Горбачевського, 1, м. Чортків, Тернопільської області, 48500 в особі Міністерства аграрної політики, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. О. Теліги, 8. кім. 58 А, 59, м. Київ, 04112 в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46000
до відповідача Фермерського господарства "Сосулівське", буд. 69 Г., вул. Лесі Українки, с. Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області, 48579
про стягнення заборгованості в сумі 14 000 грн.
За участю представників сторін та їх учасників:
Стягувача (позивача): Баран Віталій Сидорович (в залі суду) - керівник, витяг з ЄДР, представник Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств ;
Боржника (заявника, відповідача): Сампара Надія Миронівна (поза межами приміщення суду) - ордер на надання правничої допомоги, серія ВО №1109684 від 03.07.2025;
Органу ДВС: не з'явився.
1. Суть справи:
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №9/79/5022-1688/2011.
Рішенням від 21.02.2012 позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Сосулівське", буд. 69 Г., вул. Лесі Українки, с.Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області (ідент. код 36164605) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. О. Теліги, 8. кім. 58 А, 59, м. Київ, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль (ідент. код 14033150): Одержувач: УДК м. Тернопіль, 02801400, Банк: ГУДКСУ в Тернопільській обл., МФО 838012, код 23588119, р/р 31230460700002 - 4000 (чотири тисяч) грн. 00 коп.; Одержувач : УДК м. Тернопіль, 00266000, Банк: ГУДКСУ в Тернопільській обл., МФО 838012, код 23588119, р/р 31134425700002 - 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб марки ЗІЛ - 130, 1967 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 та свиноматки в кількості 30 голів загальною вартістю 10470 грн. Стягнуто з Фермерського господарства "Сосулівське", буд. 69 Г., вул. Лесі Українки, с. Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 36164605) в доход Державного бюджету України на р/р 31217206783002 у ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37977726, одержувач УДКСУ у м. Тернопіль, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду 03500022 - 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.
13.03.2012 на виконання рішення видано відповідні накази.
09.07.2025 до Господарського суду Тернопільської області від Фермерського господарства "Сосулівське" надійшла скарга № без номера, документ сформовано в системі "Електронний суд" (вх. №4992 від 09.07.2025) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі №9/79/5022-1688/2011.
У скарзі Фермерське господарство "Сосулівське" просить суд поновити строк подання скарги на дії державного виконавця ; визнати дії державного виконавця Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ізвєкової Ірини Василівни у виконавчому провадженні № 78295202, протиправними ; скасувати постанови державного виконавця Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ізвєкової Ірини Василівни від 06.06.2025 року ВП № 78295202 про відкриття виконавчого провадження; від 10.06.2025 року ВП № 78295202 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 27.06.2025 року ВП № 78295202 про арешт коштів боржника ; судові витрати покласти на Чортківський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та стягувача.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 вказану скаргу розподілено судді Хома С.О.
Ухвалою суду від 10.07.2025 задоволено заяву судді Хоми С.О. (вх. №470 від 10.07.2025) про самовідвід від розгляду Скарги № без номера, документ сформовано в системі "Електронний суд" (вх. №4992 від 09.07.2025) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі №9/79/5022-1688/2011.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2025 розгляд скарги передано судді Гевко В.Л.
Ухвалою суду від 15.07.2025 прийнято до свого провадження скаргу Фермерського господарства "Сосулівське" без номера (вх. №4992 від 09.07.2025) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі №9/79/5022-1688/2011. Призначено судове засідання по розгляду скарги на 29.07.2025.
У судовому засіданні 29.07.2025 судом протокольною ухвалою продовжено строк розгляду скарги по 04.08.2025 та оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду скарги на 04.08.2025.
Разом з тим, судове засідання по розгляду скарги судом неодноразово відкладалось та продовжувався строк її розгляду з підстав,зазначених в ухвалах суду, востаннє на 18.08.2025.
У призначене судове засідання 18.08.2025 з'явилися повноважні представники Фермерського господарства "Сосулівське" та Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
Чортківський відділ державний виконавчої служби у Чортківському районі участі державного виконавця у судовому засіданні не забезпечив, будь яких заяв чи клопотань процесуального характеру, а також витребуваних доказів, суду не надав.
Судом, у судовому засіданні 18.08.2025 оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частину ухвали.
2. Аргументи сторін.
2.1. Позиція скаржника.
Як зазначає скаржник - Фермерське господарство "Сосулівське", 13.03.2012 наказом Господарського суду Тернопільської області № 9/79/5022-1688/2011 стягнуто з Фермерського господарства "Сосулівське", буд. 69 Г., вул. Лесі Українки, с.Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області (ідент. код 36164605) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. О. Теліги, 8. кім. 58 А, 59, м. Київ, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль (ідент. код 14033150) Одержувач: УДК Тернопіль, 02801400, Банк: ГУДКСУ в Тернопільській обл., МФО 838012, код 23588119, р/р 31230460700002 - 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.; Одержувач : УДК м. Тернопіль, 00266000, Банк: ГУДКСУ в Тернопільській обл., МФО 838012, код 23588119, р/p31134425700002 -10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб марки ЗІЛ - 130, 1967 року випуску реєстраційний номер 23309TI та свиноматки в кількості 30 голів загальною вартістю 10470 грн.
Строк пред'явлення наказу до виконання становить один рік. Наказ дійсний для пред'явлення до 14.03.2013 року.
При цьому, скаржник зазначає, що 24.06.2025 ним отримано матеріали виконавчого провадження №78295202, а саме: копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.06.2025, копію постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10.06.2025, копію постанови про стягнення виконавчого збору від 10.06.2025 та копію постанови про арешт коштів боржника від 27.06.2025.
Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження № 78295202 від 06.06.2025, відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Тернопільської області № 9/79/5022-1688/2011 від 13.03.2012.
Проте, вказані дії вважає протиправними, оскільки строк пред'явлення наказу Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2012 року закінчився 13.03.2013.
Таким чином, скаржник посилаючись на те, що строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання закінчився - 13.03.2013, вважає неправомірним відкриття провадження по справі - 06.06.2025 та просить суд про визнання дій державного виконавця Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ізвєкової Ірини Василівни у виконавчому провадженні № 78295202, протиправними ; скасування постанови державного виконавця Чортківського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ізвєкової Ірини Василівни від 06.06.2025 ВП № 78295202 про відкриття виконавчого провадження; від 10.06.2025 ВП № 78295202 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; від 27.06.2025 ВП № 78295202 про арешт коштів боржника.
Крім того, у Додаткових поясненнях у справі (вх№5847 від 15.08.2025) скаржник заперечує проти доручення до матеріалів справи доказів, наданих представником Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, а саме вироку Чортківського районного суду Тернопільської області від 22.11.2013 у справі №608/2061/13-к через розбіжність у зазначеній сумі заборгованості.
2.2. Позиція Органу ДВС.
Чортківський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у Запереченні на скаргу ФГ "Сосулівське" на дії (бездіяльність) державного виконавця від 08.07.2025 (вх№5437 від 25.07.2025) та представниця органу державної виконавчої служби у судових засіданнях зазначила, що при винесені оскаржуваних постанов від 06.06.2025 у виконавчому провадженні №78295202 державний виконавець діяла із дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки виконавчий документ від 13.03.2012 неодноразово, а саме з 31.10.2014, повертався стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент повернення). При цьому, повернення виконавчого документа стягувачу з врахуванням частини 5 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" не позбавляє його права повторно пред'явити його до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
А тому, на переконання представниці Органу ДВС, вона як державний виконавець, при винесенні оскаржуваних постанов у виконавчому провадженні № 78295202 від 06.06.2025 діяла із дотриманням вимог чинного законодавства.
Одночасно зауважує, що скаржником не наведено жодного аргументованого та розумного доводу для обґрунтування своїх вимог.
2.3. Позиція Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
Представник стягувача у судовому засіданні проти скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця заперечив з підстав, викладених у Запереченнях (вх.№5463) від 28.07.2025. Вважає, що з урахуванням неодноразового повернення наказу без виконання, постанова державного виконавця по ВП № 78295202 від 06.06.2025 є законною, оскільки строк повторного подання виконавчого документу до виконання після повернення його стягувачу згідно пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" поновлювався.
Тож, із посиланням на пункт 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року в редакції від 09.02.2025 року, зазначає, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років у даному випадку.
А тому, з урахуванням наведеного просить визнати дії державного виконавця Ізвєкової Ірини Василівни у виконавчому провадженні №78295202 законними, а скаргу на дії державного виконавця залишити без задоволення.
3. Висновок суду із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Оцінивши подані скаржником документи та підстави, наведені в обґрунтування заявленої ним скарги, заперечення державного виконавця та стягувача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні скарги, з огляду на таке.
Стаття 129-1 Конституції України передбачає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
У пункті 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Верховний Суд у своїй постанові від 30.06.2021 у справі №201/12569/16 зазначив, що забезпечення виконання судових рішень покладається, у тому числі, на суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші процесуальні засоби, сприяють реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/7310/20 вказано, що установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дозволяє ставити його виконання в залежність від волі боржника або будь-яких інших осіб, зокрема виконавця, на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавця. За його положеннями, саме на виконавчу службу покладається обов'язок щодо забезпечення виконання судового рішення та вчинення всіх послідовних дій щодо такого виконання.
За умовами частини 1 статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України "Про виконавче провадження" випадках - на приватних виконавців.
Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, він повинен дотримуватись указаних вимог законодавства з метою забезпечення максимального дотримання засад, передбачених статтею 2 Закону, верховенства права, законності, справедливості, неупередженості, об'єктивності, гласності та відкритості виконавчого провадження. Порушення зазначених засад має наслідком порушення безпосередньо прав сторін виконавчого провадження.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Під час виконавчого провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.
Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання дій та прийняття рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені Законом строки виконання окремих дій або прийняття окремих рішень.
Розумний строк в контексті виконавчого процесу - це строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) здійснення виконавчого провадження.
Зі змісту частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).
В свою чергу, в силу статті 339-1 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Враховуючи зміст наведених правових норм, суд зазначає, що розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця щодо його (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги.
Дослідивши подані докази, заслухавши повноважних представників учасників справи, суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2012 Господарським судом Тернопільської області був виданий наказ №9/79/5022-1688/2011 про стягнення з ФГ «Сосулівське» 14000 грн заборгованості на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (Тернопільського відділення). Термін пред'явлення в Державну виконавчу службу 1 рік (до 14 березня 2013p) включно.
ФГ «Сосулівське» у скарзі стверджує, що виконавче провадження по наказу №9/79/5022-1688/2011 від 13.03.2012р. відкрито 06.06.2025, що, на думку скаржника, є незаконним у зв'язку із закінченням строку пред'явлення наказу до виконання. При цьому вважає, що дії державного виконавця є протиправними, оскільки відповідно до статті 22 Закону, в редакції від 02.02.2014, чинній на момент винесення судового наказу, останній може бути пред'явлений протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Так, відповідно до пункту 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року в редакції від 09.02.2025 року повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону (в редакції, чинній на момент пред'явлення до виконання наказу - 03.04.2012) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання, зокрема, протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Проте, як досліджено судом, вперше наказ Господарського суду №9/79/5022-1688/2011 від 13.03.2012 був направлений на виконання 03.04.2012 заявою від 03.04.2012 №28 (копія заяви та квитанції ТА УД «Укрпошта» знаходяться в матеріалах справи), тобто в межах строку встановленого виконавчим документом і діючим на той момент Законом України «Про виконавче провадження».
Суд неодноразово витребовував від Державної виконавчої служби докази на підтвердження первинного відкриття виконавчого провадження, зокрема ухвалою від 11.08.2025.
При цьому слід зазначити, що органом Держаної виконавчої служби суду не надано доказів на підтвердження первинного відкриття виконавчого провадження, і лише із наданого суду Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств вироку Чортківського районного суду Тернопільської області від 22.11.2013 у справі №608/2061/13-к встановлено, що 19.04.2012 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 13.03.2012 виданого на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.02.2012.
Проте, згідно відмітки, проставленої на звороті наказу, 31.10.2014 постановою головного державного виконавця Снігур. О.Ю наказ був повернутий стягувачу згідно пункту 2 частини 1 статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з відсутністю майна боржника. Відповідно до статті 47 на той момент чинного закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляло його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків встановлених статтею 22 цього закону, якою передбачено, що інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року. Відповідно до статті 23 цього закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
В подальшому, як підтверджено наявними у справі доказами, наказ господарського суду №9/79/5022-1688/2011 від 13.03.2012 направлявся на виконання ДВС і повертався з виконання декілька разів, зокрема:
вдруге : - 04.12.2014 заявою від 04.12.2014 №153. Постанова про відкриття від 05.03.2015. Постанова про повернення 29.01.2018 ;
втретє : - 05.03.2018 заявою від 05.03.2018 №37. Постанова про повернення 23.06.2018.
вчетверте: - 26.08.2018 заявою від 26.08.2018 №80. Постанова про повернення 05.11.2018 ;
вп'яте : -25.01.2019 заявою від 25.01.2019 №130. Постанова про відкриття від 04.02.2019. Постанова про повернення 24.03.2025.
вшосте: - 02.06.2025 заявою від 02.06.2025 №53-19/24. Постанова про відкриття від 06.06.2025.
У кожному випадку за змістом постанов встановлено, що майно, яке б підлягало опису й арешту не виявлено; при проведенні виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися без результативними, стягнень не проводились.
Згідно статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 12 Закону).
Тобто, після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Таким чином, судом встановлено, що виконавчий документ направлявся на виконання вчасно, строки його направлення на виконання неодноразово переривалися відправленням на виконання і, станом на 06.06.2025, строк для його виконання не закінчився.
Разом з тим, суд зауважує, на дату повернення (29.01.2018) наказу, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" (від 02.06.2016 № 14041-VIII). У свою чергу, 5 жовтня 2016 року Закон України "Про виконавче провадження" у попередній редакції № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року втратив свою чинність.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.09.2021 у справі №240/10258/19.
Враховуючи викладене, строк пред'явлення наказів Господарського суду Тернопільської області у даній справі був перерваний у зв'язку з пред'явленням їх до виконання, проте після переривання строку пред'явлення наказу суду до виконання перебіг строку почався заново з наступного дня після його повернення.
Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом №1404-VIII від 02 червня 2016 року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону №1404-VIII від 02 червня 2016 року до виконавчих документів, пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі №5016/149/2011(17/6) та від 01.08.2018 у справі № 553/1951/14-ц.
Тож суд, на підставі зазначеного, вважає постанову державного виконавця Ізвєкової Ірини Василівни від 06.06.2025 по ВП № 78295202 про відкриття виконавчого провадження законною, оскільки строк повторного подання виконавчого документа до виконання після повернення його стягувачу згідно пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не завершився у зв'язку з його перериванням у минулому.
Звернення стягнення на кошти боржника є одним із заходів виконавчого провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 10 Закону. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника відповідно до пункту 7 частини 3 статті 18 Закону. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення (ч. 2 ст. 13 Закону). Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону).
Отже, державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов від 06.06.2025 у виконавчих провадженнях №78295202 діяв із дотриманням вимог чинного законодавства.
Згідно зі статтею 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З наведеного в сукупності, доводи скаржника про те, що державним виконавцем неправомірно прийнято постанову від 06.06.2025, у зв'язку із вищевказаними обставинами суд вважає помилковими та безпідставними і відмовляє у задоволенні скарги.
Стосовно заперечень скаржника щодо долучення до матеріалів справи Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств додаткових доказів, а саме вироку Чортківського районного суду Тернопільської області від 22.11.2013 у справі №608/2061/13-к, то суд зауважує на таке.
Відповідно до частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду. Учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (ч. 2 ст. 42 ГПК України).
Згідно з статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Частинами 1-2 статті 80 ГПК України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Проте, вказана стаття 80 ГПК України врегульовує порядок подання доказів при поданні позову, а не скарги на стадії виконання рішення, тому суд не вважає, що має місце порушення порядку подання доказів Фондом.
Одночасно, слід зазначити, що суд неодноразово витребовував від Державної виконавчої служби докази щодо первинного відкриття виконавчого провадження по наказу №9/79/5022-1688/2011 від 13.03.2012, та з метою встановлення того чи фактично провадження по зазначеному судовому наказу було відкрито, що і скаржником, також, ставиться під сумнів, неодноразово, зокрема ухвалою від 11.08.2025, зобов'язував головного державного виконавця - Ізвєкову Ірину Василівну зазначені вище докази. Проте державний виконавець таких доказів не надала, як і не надала і самої постанови про відкриття чи належних доказів її знищення, чи передачі в архів, що свідчить про ігнорування вимог суду зі сторони державного виконавця, а також про вірогідно неналежне ведення діловодства в самому Чортківському відділі державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що суд має за необхідне постановити окрему ухвалу.
З огляду на зазначене, суд, з метою об'єктивного розгляду скарги, із урахуванням приписів частини 1 статті 42 ГПК України, долучив до матеріалів скарги, наданий Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до матеріалів скарги доказ - оскільки вважає, що сторони процесу при розгляді скарги на дії ДВС вправі подавати додатки на будь якій стадії розгляду скарги. Також, слід зауважити, що через відсутність у справі первинної постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 13.03.2012, саме із вироку Чортківського районного суду Тернопільської області від 22.11.2013 у справі №608/2061/13-к господарським судом встановлено первинну дату відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 13.03.2012 про стягнення з фермерського господарства "Сосулівське" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 14 тисяч гривень, - 19 квітня 2012 року.
Враховуючи зазначене вище, керуючись статтями 234, 235, 339 - 343 та іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволенні скарги Фермерського господарства "Сосулівське" без номера, документ сформовано в системі "Електронний суд" (вх. №4992 від 09.07.2025) на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця у справі №9/79/5022-1688/2011, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею - 18.08.2025.
3. Повний текст ухвали виготовлено - 11.09.2025.
4. Заперечення (оскарження) щодо ухвали може бути подано з підстав та у порядку визначених статтями з 253 по 259 ГПК України.
5. Копію повного тексту ухвали направити, до електронних кабінетів сторін та Органу ДВС в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС;
- Тернопільському відділенню Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, будинок 14, кабінет №501, м. Тернопіль, 46025, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Інформацію по справі, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за Веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud5022/.
Суддя В.Л. Гевко