12.09.2025м. СумиСправа № 920/850/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/850/25
за позовом: Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» (40004, м. Суми, провулок Вільний, буд. 8, кв. 1, код 21114593)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостбуд» (40020, м. Суми, проспект Перемоги, буд. 32, код 21118361)
про стягнення 73 876, 88 грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостбуд» на користь Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» заборгованість по орендній платі в сумі 59 917, 42 грн, штраф в сумі 5 991, 74 грн, пеню в сумі 7 967, 72 грн та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати зі сплати судового збору.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 13.06.2025 справу № 920/850/25 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 17.06.2025 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 920/850/25; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі представником відповідача отримано, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відзив на позовну заяву Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумимостбуд» до суду не подано.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.04.2017 між МПФ «Д.Д.Д.» та ТОВ «Сумимостобуд» укладено договір оренди землі.
Відповідно до п.1 Договору, орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з кадастровим номером 5924755800:01:001:0299, яка розташована за адресою: Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Робітнича, 2/5.
У пункті 2 Договору зазначено, що вказана ділянка площею 0, 5769 га.
Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.04.2017, що підтверджується відповідним витягом.
Згідно з п. 8 Договору, Договір укладено на 7 років.
Позивач передав відповідачу земельну ділянку 01.04.2017, що підтверджується копією відповідного акту.
Відповідно до п. 9 договору розмір орендної плати складає 360 000 грн на рік з ПДВ.
Згідно з п.11 Договору відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем оренди, перераховувати на користь позивача орендну плату. Розмір щомісячного внесення орендної плати визначається шляхом поділу річного розміру орендної плати на 12 календарних місяців у році. Внесення орендної плати у 2018 та наступних роках провадиться з урахуванням річного індексу інфляції попереднього року, при цьому орендна плата за лютий (в зв'язку з оголошенням річного індексу інфляції не одразу по закінченню року та внесенням орендної плати за січень без урахування річного індексу інфляції) вноситься з урахуванням відповідного збільшуючого коригування на оголошений річний рівень інфляції.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що за березень 2024 року відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати, у зв'язку з чим заборгованість по орендній платі відповідача за березень 2024 складає 59 917, 42 грн.
Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок заборгованості з орендної плати, яка складається із заборгованості по орендній платі, штрафу та пені за несплату вказаної орендної плати.
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №09/04 від 09.04.2024, в якій запропоновано сплатити заборгованість.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Щодо стягнення основної суми боргу.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до п. 25. Договору орендар зобов'язується своєчасно вносити орендну плату.
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за березень 2024 року у розмірі 59 917, 42 грн. Вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, розрахунком позивача та відповідачем не спростована.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 59 917, 42 боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені та штрафу.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Крім цього, відповідно до п. 28 Договору відповідач як орендар зобов'язаний у випадку прострочення внесення орендної плати більш ніж на два банківських дні сплатити на користь Позивача штраф у розмірі 10% від суми невнесеної орендної плати.
Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення грошового зобов'язання з боку відповідача, позовні вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 5991,74 грн і пені в сумі 7 967,72 грн є правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом досліджені всі документи, які наявні у справі, та надана їм правова оцінка.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити позов.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостбуд» (40020, м. Суми, проспект Перемоги, буд. 32, код 21118361) на користь Малої приватної фірми «Д.Д.Д.» (40004, м. Суми, провулок Вільний, буд. 8, кв. 1, код 21114593) заборгованість по орендній платі в сумі 59 917, 42 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень сорок дві копійки), штраф в сумі 5 991, 74 грн (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одна гривня сімдесят чотири копійки), пеню в сумі 7 967, 72 грн (сім тисяч дев'ятсот шістдесят сім гривень сімдесят дві копійки) та витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028, 00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суддя Ю.А. Джепа