адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
12.09.2025 Справа № 917/1320/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 37001696; адреса: вул. Металургів, 17, м. Бровари, Київська область, 07400)
до відповідача: Приватного підприємства «АГРОСОЮЗ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37238143; адреса: вул. Європейська, 2, офіс 306, м. Полтава, 36014)
про стягнення 96465,31 грн
без виклику представників сторін
СУТЬ СПОРУ: 01.07.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» до відповідача Приватного підприємства «АГРОСОЮЗ-УКРАЇНА» про стягнення коштів в розмірі 96465,31 грн, з них: 53345,09 грн основного боргу; 36211,45 грн інфляційних втрат та 6908,77 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару у повному розмірі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.
Згідно з ухвалою від 07.07.2025 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше трьох днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
09.07.2025 суд отримав від позивача заяву про усунення недоліків.
Згідно з ухвалою від 15.07.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1320/25, вирішив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвала про відкриття провадження у справі сторонам була доставлена в електронному вигляді до електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» 15.07.2025 о 16:19 год., що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.
Отже, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття провадження у даній справі.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.
В ухвалі від 15.07.2025 суд запропонував відповідачу не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надати суду відзив на позов. У встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не подав. Станом на момент прийняття рішення у справі відзив на позовну заяву не поданий. Строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився 31.07.2025.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Рішення та постанови ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.
У січні, березні 2021 року позивач передав відповідачу у власність товар на загальну суму 73345,09 грн.
Передача товару підтверджується наявними у справі видатковими накладними № 52444 від 11.01.2021 на суму 11 977,23 грн та №53894 від 22.03.2021, де сторонами узгоджена ціна та кількість товару (а.с. 11, 12).
Судом також враховується, що у видаткових накладних підставою передачі товару міститься посилання на замовлення відповідача № 86898 від 11.01.2021, № 89924 від 22.03.2021.
В додаткових поясненнях до позовної заяви позивач посилається, що формуванню позивачем рахунків на оплату по замовленням передувала досягнута усна домовленість між ним та відповідачем щодо поставки цих запасних частин до спеціальної техніки в асортименті, у кількості та за ціною, що відображені у рахунках на оплату; що здійснення усного (особисто та/або телефоном) замовлення будь-якою особою (юридичною чи фізичною) не заборонено жодною нормою законодавства України (як чинного, так і того, що було чинне в період здійснення замовлень).
Як свідчать матеріали справи, запасні частини відповідно до переліку, визначеного у видатковій накладній № 53894 від 22.03.2021, були поставлені згідно замовлення № 89924 від 22.03.2025, що підтверджується сформованим позивачем рахунком на оплату по замовленню № 89924 від 22 березня 2021 (а.с. 37), який був надісланий з електронної адреси позивача на електронну адресу відповідача avtosu.pl@gmail.com, яка збігається з електронною адресою, зазначеною відповідачем в гарантійному листі про оплату товару від 22.03.2021 (а.с. 41).
В поясненнях до позовної заяви позивач зазначив, що надсилання рахунку на оплату № 86898 від 11.01.2021 відбувалось у інший спосіб, тому надання копії документу, яким би це підтверджувалось, не є можливим.
Суд приймає до уваги, що предметом зазначеного Договору є купівля-продажу товару, за який відповідач повинен здійснити оплату у визначені ЦК строки і саме оплата отриманого товару формує зміст прав і обов'язків відповідача. Документом, який підтверджує прийняття товару, тобто виконання позивачем своїх обов'язків, є видаткова накладна. Підписання накладних покупцем є підтвердженням отримання товару та відсутності претензій до продавця з його боку. Судом встановлено, що накладні підписані представниками сторін та засвідчені печатками без зауважень, тому є належним доказом отримання товару відповідачем.
Відповідач частково оплатив отриманий товар на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 3278 від 24.09.2021 з призначенням платежу «запчастини зг.рах. за березень 2021р. в т.ч. ПДВ 1666,67 грн» та № 3535 від 11.02.2022 з призначенням платежу «запчастини зг.рах. за березень 2021р. в т.ч. ПДВ 1666,67 грн» (а.с. 13, 15). За розрахунком позивача різниця між отриманим у власність та неоплаченим товаром станом на момент подачі позову складає 53345,09 грн.
Позивач надсилав на адресу відповідача вимогу від 07.05.2025 про сплату боргу за отриманий товар згідно з видатковими накладними. Додані до позовної заяви опис вкладення в цінний лист та накладна відділу зв'язку підтверджують надсилання претензії відповідачу (а.с. 18).
Вказана вимога відповідачем не отримана, поштове відправлення повернуте органом зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 9-зворот).
В матеріалах містяться гарантійний лист відповідача від 22.03.2021 в якому він зобов'язується оплатити борг за отриманий товар згідно рахунку № 89924 від 22.03.2021 до 15.04.2021, а також лист від 02.02.2022 (а.с. 14,41), в якому відповідач зобов'язується оплатити борг за отриманий товар в сумі 74722,88 грн до 15.03.2022.
Докази повної оплати отриманого товару матеріали справи не містять.
Строки розрахунків сторонами документально не було зафіксовано.
При розгляді спору по суті суд приймає до уваги наступне.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 205 ЦК України визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Підписуючи видаткові накладні та скріплюючи підписи печатками сторонами по справі було дотримано вимоги щодо письмової форми правочину.
Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір купівлі-продажу.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.
За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Таким чином, обов'язок відповідача щодо оплати товару настав з моменту отримання товару за накладною.
За ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Обов'язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст. 655, 706 ЦК України.
Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов'язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов'язань з оплати вартості отриманого товару.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за переданий згідно з накладними товар є правомірними та обґрунтованими матеріалами справи, відповідач будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення не надав, а тому позовні вимоги про стягнення 53345,09 грн основного боргу підлягають задоволенню повністю.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6908,77 грн, з яких 1604,62 грн за накладною №52444 від 11.01.2021 нарахованих на суму 11 997,23 грн за період прострочення з 12.01.2021 до 30.06.2025; 5304,15 грн за накладною № 53894 від 22.03.2021 нарахованих на суму 41367,86 за загальний період з 23.03.2021 до 30.06.2025.
Позивач також просить стягнути інфляційні витрати в розмірі 36211,45 грн. з яких 8756,50 грн за накладною №52444 від 11.01.2021 нарахованих на суму 11 997,23 грн за період прострочення з січня 2021 до травня 2025; 27454,95 грн за накладною № 53894 від 22.03.2021 нарахованих на суму 41367,86 за загальний період з квітня 2021 до травня 2025 (детальний розрахунок по кожній накладній окремо в матеріалах справи, а.с. 9-10).
При перевірці розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.
Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних витрат суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.
Перевірка правильності розрахунку 3% річних та інфляційних витрат здійснена за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційно-аналітичної системи «Ліга 360».
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог повністю, судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача в сумі 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 в зв'язку з поданням позовної заяви в електронному вигляді через систему «Електронний суд».
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні з позовною заявою до суду, позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується наявною у справі платіжною інструкцією, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду». Таким чином, різниця між сплаченим, та належним до сплати судовим збором, за подання даного позову складає 1184,98 грн.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
За таких обставин, питання про повернення надлишково сплаченої суми судового збору (605,60 грн) буде вирішено судом після звернення позивача з відповідним клопотанням, в порядку приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Як свідчить судова практика Верховного Суду, вирішуючи питання про види витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню, суд керується, зокрема, положеннями частини другої статті 126 ГПК України і статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За таких обставин, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, як зазначено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до частини третьої статті 26 зазначеного Закону повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною четвертою статті 60 ГПК України встановлено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
В позовній заяві позивач заявив про стягнення з відповідача 8500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на підставі ордеру серія ВА № 1118284 від 01.07.2025 (а.с. 8), договору про надання професійної правничої допомоги № 23/06 від 23.06.2025 (а.с. 20-21), акту прийому-передачі наданих послуг № 1 від 23.06.2025. За умовами договору адвокатське бюро «Варшамяна» зобов'язується надати правову допомогу клієнту (позивачу), а клієнт зобов'язується прийняти цю допомогу та сплатити за неї гонорар (п. 1 договору про надання професійної правничої допомоги).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг (професійної правничої допомоги) до договору професійної правничої допомоги № 23/06 від 23.06.2025, на виконання умов договору професійної правничої допомоги № 23/06 від 23.06.2025 Бюро надало Клієнту послуги (професійну правничу допомогу), а Клієнт - прийняв ці послуги, а саме: складання позовної заяви; здійснення розрахунків та складання Розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних; підготовка документів, що додаються до позовної заяви, для подання до суду.
Вартість наданих/отриманих послуг (професійної правничої допомоги) відповідно до цього акту складає 8 500,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Враховуючи, що сума витрат на професійну правничу допомогу є співрозмірною щодо ціни позову, ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, суд прийшов до висновку про необхідність розподілу судових витрат виходячи з суми наданих адвокатом послуг на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 8500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України).
В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «АГРОСОЮЗ-УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 37238143; адреса: вул. Європейська, 2, офіс 306, м. Полтава, 36014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС УКРСПЕЦТЕХНІКА» (код ЄДРПОУ 37001696; адреса: вул. Металургів, 17, м. Бровари, Київська область, 07400) - 53 345,09 грн основного боргу, 36211,45 грн інфляційних збитків; 6908,77 грн 3% річних, 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору; 8500,00 грн адвокатських витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Суддя І.І. Пушко