65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3142/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г.., розглянув подання державного виконавця Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Свешнікова Іллі Андрійовича (вх.№2-1430/25 від 12.09.2025р.) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи у справі №916/3142/24 Фізичної особи-підприємця Азарної Людмили Михайлівни ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА» (65016, м.Одеса, вул. Бернардацці, буд. 2А, корпус 2, код ЄДРПОУ 44482341)
про стягнення 573 756, 47 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2024 року, позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА» на користь Фізичної особи-підприємця Азарної Людмили Михайлівни заборгованість в розмірі 573 756,47 грн.
03.12.2024 на виконання рішення Господарського суду Одеської області видано відповідний наказ.
12 вересня 2025р. до Господарського суду Одеської області надійшло подання державного виконавця Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Свешнікова Іллі Андрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА» Панова Віталія Валерійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням Господарського суду Одеської області по справі №916/3142/24, що набрало законної сили 03.12.2024 року.
Обгрунтовуючи подання, заявник зазначає, що 21.04.2025 року, керуючись ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77859200.
В ході виконання судового рішення, державним виконавцем направлено 23.07.2025 року виклик керівника юридичної особи, а саме: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА» на юридичну адресу: вул.Бернардацці, будинок 2А, корпус 2) з вимогою зв'явитись до виконавця 29.07.2025, 11:00 за адресою: 65001, Одеська обл., м. Одеса, вул. Польський узвіз 6.
Державний виконавець зазначає, що керівник юридичної особи в зазначений час не з'явився, про що був складений акт державного виконавця.
Згідно відповіді Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, що керівником ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА» є Панов Віталій Валерійович ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Заявник зазначає, що станом на 12.09.2025, Боржник в рамках виконавчого провадження № 77859200 свідомо ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням. В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які пояснення щодо причин невиконання зазначеного рішення.
Враховуючи зазначене, державний виконавець просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичної особи- Панова Віталія Валерійовича у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/3142/24, що набрало законної сили 03.12.2024 року.
Розглянув матеріали справи, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника у справі № 916/3142/24, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами п.п.1-2 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 ст.5 Закону України “Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п.1 ч. 1 ст 26 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2025 року, керуючись ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77859200.
Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України “Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
За приписами ч.1,2 ст.13 Закону України “Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Згідно ч.1, п.п.1, 3 ч.2 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права від 16.12.1966 р. передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Положеннями ст.313 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
За приписами ч.ч.1-4 ст.337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
При цьому, враховуючи, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, виконавець повинен довести суду факт вжиття всіх достатніх та своєчасних заходів з метою примусового виконання судового рішення, встановлених чинним законодавством.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Верховним Судом у постанові від 19.08.2020р. по справі № 910/8130/17 наголошено, що Закон України “Про виконавче провадження» є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто, вказаним Законом врегульовано права та обов'язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права. Відтак, якщо спеціальною нормою права (п.19 ч.3 ст.18 Закону України “Про виконавче провадження») передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, то обмеження виконавця у такому праві означатиме порушення прав виконавця, які визначені спеціальною нормою права, а саме Законом України “Про виконавче провадження». Також, зазначено, що ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Враховуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність у приватного виконавця права на звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи до виконання зобов'язань за судовим рішенням.
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно із ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013р. у справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. N 11-рп/2012).
Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(ІІ)/2019 від 15.05.2019р. у справі №3-368/2018(5259/18) Конституційний Суд України, беручи до уваги ст.ст.3, 8, ч.ч.1,2 ст.55, ч.ч.1,2 ст.129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Також, у вищевказаному рішенні Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Таким чином, виходячи з того, що станом на даний час боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА», ухиляється від виконання рішення у справі № 916/3142/24, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця Приморського відділу Державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Свешнікова Іллі Андрійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника Панова Віталія Валерійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/3142/24, що набрало законної сили 03.12.2024 року.
Керуючись ст.ст.234,337 Господарського процесуального кодексу України, суд
Тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРИВАТ ЛЕЙБЛ ОДЕСА» фізичну особу - Панова Віталія Валерійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/3142/24, що набрало законної сили 03.12.2024 року.
Ухвала набирає законної сили 12.09.2025р. в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Пінтеліна Тетяна Георгіївна