65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/346/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від позивача: Дубчак Д.В.,
від прокуратури: Маркевич А.М.,
від третьої особи позивача: Андреєв А.Є.,
від третьої особи з самостійними вимогами: Тіора О.О.,
від відповідача: адвокат Перебендюк К.О.,
розглядаючи справу № 916/346/24
за позовом: Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, № 6, м. Київ, 03168)
за участю Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (вул. Армійська, № 18, м. Одеса, 65058)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Одеського квартирно-експлуатаційного управління (вул. Армійська, № 18, м. Одеса, 65058)
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області (вул. Гвардійська, № 19, смт. Чорноморське, Одеський р-н, Одеська обл., 67570)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «База-стоянка «Причал» (вул. Рибацька, № 1, смт. Чорноморське, Одеський р-н, Одеська обл., 67570)
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації прав власності,
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «База-стоянка «Причал», в якому просить суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «База-стоянка «Причал» усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5122755900:02:003:0074, на якій розташований об'єкт нерухомого майна (будинок рибака), загальною площею 58,7 кв.м., розташований за адресою (який має адресу): Одеська область, Одеський район, смт Чорноморське, вул. Рибацька, 1/24, реєстраційний номер нерухомого майна 1827679851227, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «База-стоянка «Причал»;
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «База-стоянка «Причал» на об'єкт нерухомого майна (будинок рибака) загальною площею 58,7 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Чорноморське, вул. Рибацька, 1/24, проведену на підставі рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванова І.В. № 67901775 від 06.06.2023.
03.02.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№ 364/24 від 29.01.2024) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/364/24. Постановлено справу № 916/346/24 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
11.06.2025 Чорноморська селищна рада Одеського району Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до Товариства з обмеженою відповідальністю «База-стоянка «Причал», в якій просить суд:
- зобов'язати ТОВ «База-стоянка «Причал» усунути перешкоди Чорноморській селищній раді у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5122755900:02:003:0010, на якій розташований частково об'єкт нерухомого майна (будинок рибака), площею 22 кв.м., за адресою: Одеська обл., Одеський р-н, смт. Чорноморське, вул. Рибацька, 1/24, реєстраційний номер нерухомого майна 1827679851227, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва за рахунок ТОВ «База-стоянка «Причал»;
- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «База-стоянка «Причал» на об'єкт нерухомого майна (будинок рибака), що розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, смт. Чорноморське, вул. Рибацька, 1/24, проведену на підставі рішення державного реєстратора Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванова І.В. № 67901775 від 06.06.2023.
20.06.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийняти позовну заяву Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області (вх. № 2395/25 від 11.0.2025) як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору до спільного розгляду із первісним позовом у справі № 916/346/24, яка розглядається за правилами загального позовного провадження. Окрім того, постановлено виключити зі складу учасників справи Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області, як третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, одночасно залучивши останню до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
17.07.2025 у підготовчому засіданні у справі № 916/346/24 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до 07 серпня 2025 року о 14:20 год.
Підготовче засідання, призначене протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2025 у справі № 916/346/24 на 07.08.2025 о 14:20 год., не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Цісельського О.В. у період з 31.07.2025 по 07.08.2025 включно на лікарняному.
08.08.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області підготовче засідання у справі № 916/346/24 призначено на "19" серпня 2025 року об 11:00 год.
19.08.2025 у підготовчому засіданні по справі № 916/346/24, після вирішення всіх питань, передбачених ст. 182 ГПК України, постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 916/346/24 до судового розгляду по суті на "02" вересня 2025 року о 10:00 год.
02.09.2025 у судовому засіданні по справі № 916/346/24 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "11" вересня 2025 року о 12:30 год.
З огляду на обставини, що потребують вчинення процесуальних дій, які віднесенні до завдань підготовчого провадження, суд дійшов висновку, що є достатні підстави повернутись до стадії підготовчого провадження та повторно провести підготовче провадження у справі № 916/346/24, у зв'язку з чим судом 11.09.2025 постановлено протокольну ухвалу про повернення до стадії підготовчого провадження у справі.
Між тим, у підготовчому засіданні 11.09.2025 суд поставив на вирішення питання щодо зупинення провадження у справі № 916/346/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21.
Присутні в підготовчому засіданні 11.09.2025 представники учасників справи не заперечували щодо зупинення провадження у цій справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно частини 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.
Відповідно до положень ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Суд також зазначає, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абз. 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (далі - КСУ) від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абз.1 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини рішення КСУ від 31.03.2015 № 1-рп/2015).
Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема, у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (рішення КСУ від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).
Принцип правової визначеності вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їхні рішення не викликали сумнівів (п. 61 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumаrescu v. Romania), заява № 28342/95). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (п. 123 рішення ЄСПЛ у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії» (Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania), заява № 76943/11).
З представленої суду позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги про зобов'язання усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 5122755900:02:003:0074, на якій розташований об'єкт нерухомого майна (будинок рибака), загальною площею 58,7 кв.м., розташований за адресою (який має адресу): Одеська область, Одеський район, смт. Чорноморське, вул. Рибацька, 1/24, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва за рахунок ТОВ «База-стоянка «Причал», зокрема, тим, що даний об'єкт нерухомості згідно положень ст. 376 ЦК України та зібраних доказів вважається самочинним будівництвом, та підлягає знесенню саме за рахунок ТОВ «База-стоянка «Причал». При цьому, право власності на це майно незаконно зареєстровано за ОСОБА_1 у 2019 році, а повторна реєстрація права власності на цей об'єкт за ОСОБА_2 28.12.2022 та 06.06.2023 за ТОВ «База-стоянка «Причал» також є незаконною.
Згідно з ст. 36 Закону «Про судоустрій і статус суддів», Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч. 6 ст. 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів»).
Під час вивчення матеріалів справи № 916/346/24 та підготовки справи до розгляду, із відкритого державного реєстру судових рішень суд виявив, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.11.2024 на розгляд Великої Палати Верховного Суду передано справу № 908/2388/21 за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, який уповноважений від імені держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Запорізької міської ради до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс Комфі»; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005»; 3) Приватного підприємства «Терра Віта V» про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсними договорів, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Передаючи справу № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20, від 15.03.2023 у справі № 205/213/22, від 05.04.2023 у справі № 199/6251/18, від 31.05.2023 у справі № 201/4483/20, про те, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об'єкта, а не його забудовник.
Водночас, частинами третьою - п'ятою статті 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Зазначивши, що положення частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України обмежують коло осіб, зобов'язаних знести об'єкт самочинного будівництва, їх забудовником, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що застосування положень наведеної норми Цивільного кодексу України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво.
У той же час, згідно із доводами Касаційного господарського суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний цивільний суд) у своїх постановах від 02 червня 2021 року у справі №509/11/17, від 30 вересня 2022 року у справі №201/2471/20, від 15 березня 2023 року у справі №205/213/22, від 05 квітня 2023 року у справі №199/6251/18, від 31 травня 2023 року у справі №201/4483/20 дотримується правової позиції, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва є останній набувач такого об'єкта, а не його забудовник.
Колегія суддів Касаційного господарського суду з викладеним не погоджується і вважає за необхідне відступити від цього висновку, викладеного у зазначених постановах Касаційного цивільного суду.
Крім того, передаючи справу № 908/2388/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що у спірних правовідносинах спосіб захисту прав позивача стосовно останнього набувача нерухомого майна за своїм змістом має кореспондувати конкретному правопорушенню, яке вчиняє саме останній набувач цього майна, - усунення перешкод у користуванні належним позивачу майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки, привівши її у придатний до використання стан (звільнення земельної ділянки від фізичного перебування на ній, звільнення земельної ділянки від належного такому відповідачу майна).
05.02.2025 Велика Палата Верховного Суду ухвалила прийняти до розгляду справу №908/2388/21 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Арт 2005» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2024, рішення від 30.11.2022 та додаткове рішення від 12.01.2023 Господарського суду Запорізької області; призначити справу №908/2388/21 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, справу щодо застосування частини четвертої статті 376 Цивільного кодексу України в контексті визначення належного відповідача у спорах про знесення об'єкта самочинного будівництва: чи є ним особа, яка здійснила самочинне будівництво, або останній набувач такого об'єкта прийнято до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
Враховуючи предмет та підстави заявленого позову, а також зважаючи на те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21 матимуть суттєве значення для вирішення даної справи та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема щодо визначення належного відповідача за позовом власника землі про знесення об'єкта самочинного будівництва, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі № 916/346/24 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21 у подібних правовідносинах.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Виходячи зі змісту вказаних положень Кодексу, зупинення провадження у справі обумовлено саме необхідністю досягнення правової визначеності у правозастосуванні відносно конкретної категорії справ.
При цьому, суд звертає увагу, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у п. 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків сторін спору), а за необхідності - також суб'єктний і об'єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об'єкт.
Забезпечення єдності судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування.
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді «Верховенство права», схваленій на 86-му пленарному засіданні, яке відбулося 25 - 26 березня 2011 року, також зазначала, що однією зі складових принципу верховенства права є юридична визначеність, яка є істотно важливою для питання довіри до судової системи та верховенства права. У цій доповіді також вказано, що юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними (пункти 44, 46).
Суд приймає до уваги, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. При цьому порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається насамперед на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
В свою чергу, зупинення провадження з урахуванням обставин цієї справи та особливостей правового регулювання спірних правовідносин відповідає принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності подальшого звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту та перегляду рішення суду в апеляційній інстанції з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21.
При цьому, судом враховано, що нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України можливе лише на стадії підготовчого провадження.
Завданням підготовчого провадження з-поміж іншого є вчинення інших дій з метою забезпечення правильного розгляду справи по суті (пункт 6 ч. 1 ст. 177 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 2 статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.
Так, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це насамперед формування обґрунтованих правових позицій стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретних норм матеріального права або дотримання норм процесуального права, що були неправильно використані судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи при цьому судам попередніх інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи зміст позовних вимог та підстави позову, предмет доказування у даній справі, з метою забезпечення єдності судової практики, дотримання принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність, відсутність станом на день прийняття даної ухвали остаточного судового рішення у справі № 908/2388/21, а також оскільки правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 908/2388/21 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у цій справі, з огляду на обставини справи № 916/346/24 та з метою уникнення застосування різних підходів до тлумачення законодавства та врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 908/2388/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду, оскільки висновок, наданий вказаною судовою палатою може вплинути на оцінку правомірності звернення позивача з позовом у цій справі, а правовідносини у зазначених справах за сферою правового регулювання є подібними.
Керуючись п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі № 916/346/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 908/2388/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду - зупинити.
2. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили 11.09.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення (підписання).
Повна ухвала складена 12.09.2025.
Суддя О.В. Цісельський