10.09.2025 р. справа № 914/1088/25
м. Львів
за позовом: Керівника Шептицької окружної прокуратури Львівської області
в інтересах держави в особі:
позивача: Шептицької міської ради Львівської області, м. Шептицький Львівської області
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Червоноградський завод залізобетонних виробів», м. Шептицький Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м.Львів
про стягнення 374 704,95 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представників сторін:
прокурор: Максимовська С.С.
від позивача: Аракчеєва Ю.Д. - представник
від відповідача: Яремко В.П. - представник
від третьої особи: не з'явився
Суть спору: Керівник Шептицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача Шептицької міської ради Львівської області звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Червоноградський завод залізобетонних виробів» про стягнення заборгованості з орендної плати за земельну ділянку, кадастровий номер 4611800000:03:005:0025, в сумі 374 704,95 грн згідно договору оренди землі від 15.05.2017 (зі змінами), яка утворилася станом на 31.01.2025.
Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою від 27.08.25 суд відклав підготовче засідання на 10.09.2025.
16.06.2025 від представника відповідача через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№2615/25).
17.06.2025 від представника відповідача через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№16177/25).
19.06.2025 від представника відповідача через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі (вх.№16468/25).
10.09.2025 від позивача поступили додаткові пояснення по справі (вх.№23772/25).
В підготовче засідання 10.09.2025 з'явився прокурор, представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в підготовче засідання 10.09.2025 не з'явився.
Представником відповідача підтримано подані клопотання про зупинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду та про закриття провадження у справі. Прокурор та представник позивача проти означених клопотань заперечили.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення представників учасників справи суд зазначає наступне.
Клопотання відповідача обгрунтоване тим, що ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» 16.05.2025 року звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до ГУ ДПС у Львівській області з вимогами визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Львівській області щодо не прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ 22405526) в сумі 1707089,44 грн. (Один мільйон сімсот сім тисяч вісімдесят дев'ять гривень 44 копійки) за платежем «орендна плата з юридичних осіб», стосовно якого минув строк давності встановлений пунктом 102.4 статті 102 ПК України станом на 31.03.2025 року та зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу Приватного акціонерного товариства «Червоноградський завод залізобетонних виробів» (код ЄДРПОУ 22405526) в сумі 1707089,44 грн. (Один мільйон сімсот сім тисяч вісімдесят дев'ять гривень 44 копійки) за платежем «орендна плата з юридичних осіб», стосовно якого минув строк давності встановлений пунктом 102.4 статті 102 ПК України станом на 31.03.2025 року.
На підставі вказаного адміністративного позову ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі №380/9856/25.
У справі №380/9856/25 предметом судового розгляду є, зокрема, питання про наявність/відсутність обов'язку у податкового органу списати безнадійний податковий борг відповідача з орендної плати з юридичних осіб у сумі 1707089,44 грн., який обліковується у ІКП станом на 31.03.2025 року, частина якого, а саме сума 192493,85 грн. заявлена прокурором до стягнення з відповідача у даній справі як заборгованість орендаря внаслідок невиконання договірних зобов'язань згідно з договором оренди землі комунальної власності.
Відповідач вважає, що за результатами розгляду справи №380/9856/25 будуть встановлені обставини щодо правомірності або неправомірності обліку за відповідачем податкового боргу з орендної плати за землю в сумі 1 707 089,44 грн., який виник у період з 30.09.2017 року по 30.03.2022 року та стосовно якого станом на 31.03.2025 року минув строк давності встановлений пунктом 102.4 статті 102 ПК України (1095 календарних днів), частина якого, а саме сума 192493,85 грн. заявлена прокурором до стягнення з відповідача у даній справі №914/1088/25 як заборгованість орендаря внаслідок невиконання договірних зобов'язань згідно з договором оренди землі комунальної власності, а відтак на переконання відповідача, наявна об'єктивна неможливість розгляду справи №914/1088/25 до набрання законної сили судового рішення у справі №380/9856/25.
Відповідач стверджує, що вирішення справи про списання безнадійного боргу №380/9856/25 прямо впливає на можливість та допустимість задоволення позовних вимог прокурора у цій справі, оскільки у разі задоволення позовних вимог у адміністративній справі №380/9856/25 юридично припиняться як податкові зобов'язання з орендної плати за землю комунальної власності так і цивільні зобов'язання відповідача щодо даної заборгованості перед Шептицькою міською радою Львівської області, оскільки, як зазначено відповідачем, в матеріальному розумінні це одна і та ж сума.
Відтак відповідач просить зупинити провадження у справі №914/1088/25 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №380/9856/25 за позовом ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» до Головного управління ДПС у Львівській області про зобов'язання податкового органу прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ПАТ «Червоноградський завод залізобетонних виробів» в сумі 1707089,44 грн. за платежем «орендна плата з юридичних осіб» стосовно якого минув строк давності встановлений пунктом 102.4 статті 102 ПК України станом на 31.03.2025 року.
Прокурор проти заявленого клопотання заперечив, та зазначив, що суд вправі самостійно, за наданими сторонами доказами, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими доказами, встановлювати наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв'язку з неналежним виконання договірних зобов'язань Орендарем земельної ділянки перед Орендодавцем.
Крім того прокурор зазначив, що оскільки відповідач не є власником земельної ділянки, а податковий орган не є стороною договору оренди, за яким стягується заборгованість, між сторонами існують господарські відносини, то повноваженнями стягувати орендну плату за договором оренди земельної ділянки, укладеним між відповідачем та позивачем у даному спорі, наділена саме Шептицька міська рада, як орендодавець та власник земельної ділянки, що є предметом договору оренди.
Відтак, прокурор вважає, що відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 914/1088/25 до набрання законної сили рішення у справі № 380/9856/25, суд зазначає наступне.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти об'єктивну неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Виходячи зі змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з'ясувати, як справа, що розглядається даним судом, є пов'язаною із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Однак, сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення у іншій справі.
Верховним Судом у постанові від 01.06.2018 у справі № 922/699/17 було вказано, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Суд зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи в стані невизначеності, що є недопустимим і покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку (постанова Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 908/104/23).
Суд критично ставиться до посилання відповідача на адміністративну справу № 380/9856/25 щодо списання безнадійного податкового боргу, оскільки предмет розгляду у господарській справі № 914/1088/25 - це стягнення заборгованості з орендної плати за землю за договором оренди земельної ділянки. Хоча відповідач стверджує, що в матеріальному розумінні поняття «сума податкового боргу» та «сума заборгованості орендаря» є нероздільними , правовідносини, що розглядаються у господарському суді, мають договірний характер і регулюються, крім Податкового кодексу України, також Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі». Вирішення питання про списання податкового боргу в адміністративному суді не є прямою підставою для припинення цивільних зобов'язань за договором оренди до їх фактичного погашення або іншого законного припинення.
Спори щодо стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки належать до господарської юрисдикції. Натомість, питання списання податкового боргу є публічно-правовим спором між платником податків та контролюючим органом і розглядається в порядку адміністративного судочинства. Верховний Суд розрізняє строки позовної давності за Цивільним кодексом України та строки давності стягнення податкового боргу за Податковим кодексом України, зазначаючи, що останні є строками існування відповідного податкового зобов'язання, по закінченню якого воно припиняється в силу закону. Проте, це не автоматично припиняє договірні зобов'язання між орендарем та орендодавцем, які є предметом розгляду у господарській справі.
Таким чином, у даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі як об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею справи. Зібрані у даній справі докази дозволяють суду встановити та оцінити обставини (факти) щодо наявності чи відсутності у відповідача обов'язку сплатити заборгованість з орендної плати за земельну ділянку згідно договору оренди землі від 15.05.2017, що є предметом судового розгляду у справі №914/1088/25.
З урахуванням викладеного, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
Разом з тим, у випадку встановлення судом у справі № 380/9856/25 обставин, які на думку відповідача, виявляться істотними для даної справи, він в подальшому не буде позбавлений права звернутися до суду з заявою про перегляд рішення у справі № 914/1088/25 за нововиявленими обставинами.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд зазначає наступне.
Клопотання відповідача обгрунтоване тим, що прокурором при зверненні до суду з даним позовом не враховано вищенаведених норм чинного законодавства (нової редакції ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.14, 12, 284, 288 ПК України) з яких вбачається відсутність повноважень у органів місцевого самоврядування щодо справляння плати за землю та/або здійснення контролю за додержанням суб'єктами земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження у місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади та відповідно щодо стягнення заборгованості з орендної плати за землю.
Відтак, відповідач вважає, що у прокурора відсутні законні підстави представляти інтереси держави в особі органу місцевого самоврядування у спорі про стягнення заборгованості з орендної плати за землю з відповідача, оскільки до компетенції органу місцевого самоврядування чинним законодавством не віднесено відповідних повноважень. Тобто орган місцевого самоврядування у відносинах із стягнення з орендарів (платників податків) заборгованості з орендної плати не є компетентним органом.
На переконання відповідача прокурор не обґрунтував підстави звернення до суду у спірних відносинах саме в особі міської ради.
Відтак, посилаючись на пункт 1 частини 1 статті 226 ГПК України відповідач вважає, що позов заявлено особою, яка не має процесуальної дієздатності, а тому наявні підстави для залишення його без розгляду.
Заперечуючи вимоги заяви представника відповідача, прокурор вказує що Шептицька міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження органу місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами, відтак Шептицька міська рада в даному випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави.
Таким органом відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Обґрунтованість звернення органами прокуратури до суду в інтересах органів місцевого самоврядування зазначена в постановах Верховного Суду у справах від 15.05.2018 № 916/2403/16, від 05.11.2018 № 910/4345/18, від 17.10.2018 № 910/11919/18, від 19.12.2018 № 921/8/18.
Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави». Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17). В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, які не носять загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та спосіб, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Твердження Відповідача про те, що стягнення податкового боргу є виключною компетенцією податкових органів, не виключає обов'язку та права Шептицької міської ради як орендодавця та власника комунальної землі звертатися до суду для стягнення заборгованості, яка є, по суті, доходом місцевого бюджету. Орендна плата, незважаючи на її податковий статус для цілей адміністрування, є платою за користування майном громади, і Міська рада є безпосереднім отримувачем цих коштів.
З урахуванням наведеного, як вбачається з позовної заяви прокурор зазначає, що систематична несплата Відповідачем орендної плати за землю, а також її сплата несвоєчасно та не в повному розмірі, порушує право даної територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.
Такі обставини безумовно порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, оскільки бюджет недоотримує значні кошти, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування - Шептицької міської ради, яка є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів до захисту інтересів громади ні як стороною договору, ні шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування.
Листом Червоноградської окружної прокуратури від 30.07.2024, згідно з якими фактично надано Позивачу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (зокрема, шляхом вчинення дій до виправлення ситуації, а саме подання позову), маючи самоврядні повноваження до припинення порушень вимог земельного законодавства, Позивачем не вжито заходів реагування щодо стягнення заборгованості.
Таким чином, прокурором встановлено та визначено поважні причини та необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо стягнення заборгованості уповноваженим органом - Шептицькою міською радою не вживалися, що вказує на нездійснення захисту інтересів держави.
Відсутність належного реагування уповноваженого органу держави на порушення її інтересів, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 ГПК України, є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову.
Відтак, суд дійшов висновку, про наявність правових підстав для відмови у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі суд зазначає наступне.
Клопотання відповідача обгрунтоване тим, що з огляду на характер спірних правовідносин слід урахувати, що договір оренди укладений сторонами на реалізацію суб'єктом владних повноважень (Червоноградською міською радою) своїх владних управлінських функцій у сфері земельних відносин щодо розпорядження землями територіальних громад, а тому такий правочин між органом місцевого самоврядування і відповідачем не має ознак приватноправового, а спір щодо стягнення заборгованості за цим правочином чи спір щодо внесення змін до такого договору є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Відтак відповідач вважає, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України .
Оренда плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже існуюча заборгованість відповідача з орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
В пунктах 82, 83, 84 постанови Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20 зазначено, що виходячи із системного аналізу норм земельного та податкового законодавства України, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України), з другого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, про що також зазначено в п. 288.4 ст. 288 цього Кодексу (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17).
Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платник орендної плати - орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).
Згідно ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.
Крім того, за змістом ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Аналіз наведених положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та Закону України «Про оренду землі» дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.
Подібний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 07.10.2019 у справі № 922/3321/18, від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19.
З моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб'єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 1917/1188/2012 (№ 826/1291/17) (провадження № 11-1317апп18)).
За таких обставин, пріоритетність застосування судом норм податкового законодавства у порівнянні з положеннями земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», якими регулюються спірні орендні правовідносини між сторонами у даній справі, є безпідставними, що відповідає правовій позиції Верховного Суду у постановах від 09.06.2020 у справі № 911/2685/18, від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20.
Адже справи у спорах, що виникають із земельних відносин, про невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договорами оренди землі, в тому числі ті, де предметом дослідження є наявність заборгованості з орендної плати або предметом є стягнення заборгованості з орендної плати, розглядаються саме господарськими судами в рамках договірних відносин, а не адміністративними судами в рамках контролюючих відносин, з урахуванням положень земельного законодавства, Цивільного кодексу України, Податкового кодексу України.
Суд вправі самостійно, за наданими сторонами доказами, досліджуючи умови договору оренди землі у сукупності з наданими доказами, встановлювати наявність або відсутність заборгованості з орендної плати за договором оренди землі та розмір такої заборгованості. Це жодним чином не є підміною функцій органу доходів і зборів, адже предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості саме з орендної плати за договором оренди землі, тобто у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань Орендарем земельної ділянки перед Орендодавцем.
Висновки щодо належного суб'єкта отримання плати за землю у вигляді орендної плати за земельні ділянки комунальної форми власності, яким виступає міська рада, за позовами про її стягнення з орендаря, були неодноразово підтверджені Верховним Судом у постановах від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, від 04.05.2023 у справі № 910/15023/21.
Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 18.03.2021 у справі № 904/5955/19, закриваючи касаційне провадження вказав, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.11.2018у справі № 912/1385/17, до правовідносин, які склалися саме між Орендодавцем та Орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки, підлягають застосуванню норми ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відповідно до ч. 1 якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Крім того, в підготовчому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання заяви про застосування строків позовної давності.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Враховуючи клопотання прокурора та позивача про відкладення розгляду справи, розумність строку розгляду справи, з метою забезпечення реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, враховуючи принцип змагальності сторін в судовому процесі, для надання можливості учасникам справи забезпечити явку уповноважених представників та висловити свою позицію по справі, підготовче засідання відкладено в межах розумного строку.
Керуючись ст.ст. 2, 177, 182, 183, 226, 227, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні клопотання відповідача від 17.06.2025 (вх.№16216/25) про залишення позову без розгляду відмовити.
2. В задоволенні відповідача від 16.06.2025 (вх.№2615/25) про зупинення провадження у справі відмовити.
3. В задоволенні клопотання відповідача від 19.06.2025 (вх.№16469/25) про закриття провадження у справі відмовити.
4. Розгляд справи відкласти на 15.10.25 о 10:20 год.
Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: вул. Личаківська, 128, зал судових засідань (ІІ-й поверх).
4. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.
Суддя Щигельська О.І.