вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3486/15
Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» №117/29840/2025 від 06.09.2025 року (вх. №8033 від 08.09.2025) про видачу дублікату виконавчого документу у справі №911/3486/15
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр», Київська область, Васильківський район, с. Плесецьке, гранкар'єр
про стягнення заборгованості
без виклику представників сторін
Рішенням господарського суду Київської області від 15.10.2015 р. (суддя Заєць Д. Г.) у справі № 911/3486/15 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» про стягнення 739816,25 євро та 1111449,90 грн. позов задоволено у повному обсязі і присуджено до стягнення з ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 737362,78 євро простроченої заборгованості по процентам, 2453,47 євро заборгованості по процентам за період з 1 травня 2015 року по 6 травня 2015 року, 1111449, 90 грн пені за несвоєчасну сплату процентів та 73080, 00 грн судового збору.
18.11.2015 р. на виконання вказаного рішення судом було видано відповідний наказ.
01.06.2016 р. до канцелярії суду від позивача і відповідача надійшла заява б/н б/д про затвердження мирової угоди, у якій вони просять суд затвердити мирову угоду у справі № 911/3486/15 у наданій ними редакції від 31.05.2016 р.
У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України зазначена заява у справі № 911/3486/15 передана для розгляду судді Бацуці В. М.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2016 р. розгляд заяви про затвердження мирової угоди призначено у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 06.07.2016 р.
06.07.2016 р. у судовому засіданні представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника) підтримали, подану ними до суду заяву про затвердження мирової угоди, і просили суд затвердити вказану мирову угоду у процесі виконання рішення суду у даній справі.
Ухвалою суду від 06.07.2016 року заяву б/н б/д Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» про затвердження мирової угоди у процесі виконання судового рішення задоволено. Затверджено мирову угоду по справі № 911/3486/15, укладену 31.05.2016 р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» у процесі виконання судового рішення (виконавче провадження ВП № 50714927 Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) у поданій сторонами редакції.
До суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» надійшла заява №117/29840/2025 від 06.09.2025 року (вх. №8033 від 08.09.2025) про видачу дублікату виконавчого документу у справі №911/3486/15.
Розглянувши заяву про видачу дублікату виконавчого документу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Тобто, обов'язковою умовою видачі дублікату виконавчого документу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, строк пред'явлення до виконання ухвали Господарського суду Київської області від 06.07.2016 року у справі №911/3486/15 встановлено до 30.06.2020 року.
Судом встановлено, що 22.02.2019 року було відкрито виконавче провадження №58470584 з примусового виконання ухвали Господарського суду Київської області від 06.07.2016 року.
Станом на дату подання заяви про вибачу дублікату ухвали, виконавче провадження №58470584 з примусового виконання ухвали Господарського суду Київської області від 06.07.2016 року триває.
Відповідно до п. 1 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, заявником подану заяву про видачу дублікату виконавчого документу у строк, коли такий документ може бути пред'явлений до виконання.
Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід'ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Таким чином, виконання рішення є обов'язковим елементом права на справедливий суд, та сума заборгованості, яка присуджена судом, є підґрунтям для "законного сподівання" позивача на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи.
Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. Після встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки, дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість, відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постановах від 19.01.2019 у справі №916/215/15-г та від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» №117/29840/2025 від 06.09.2025 року (вх. №8033 від 08.09.2025) про видачу дублікату виконавчого документу у справі №911/3486/15 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 234, п. 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» №117/29840/2025 від 06.09.2025 року (вх. №8033 від 08.09.2025) про видачу дублікату виконавчого документу у справі №911/3486/15 задовольнити.
2. Видати дублікат ухвали Господарського суду Київської області №911/3486/15 від 06.07.2016 р. про затвердження мирової угоди від 05.11.2015 у справі № 911/3486/15, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» та АБ «УКРГАЗБАНК».
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Д.Г. Заєць