Ухвала від 18.06.2025 по справі 911/96/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" червня 2025 р. Справа № 911/96/22 (911/3628/23)

за заявою Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1", в особі ліквідатора

арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича, м. Київ

до 1) Громадянина України ОСОБА_1 , Київська

область, м. Біла Церква

2) Громадянина України ОСОБА_2 ,

3) Громадянки України ОСОБА_3 ,

4) Громадянки України ОСОБА_4 , м. Київ

5) Громадянина України ОСОБА_5 , Київська область, с. Шкарівка

6) Громадянина України ОСОБА_6 , м. Вінниця

7) Громадянки України ОСОБА_7 ,

8) Громадянина України ОСОБА_8 ,

9) Громадянина України ОСОБА_9 , м. Вінниця

10) Громадянки України ОСОБА_10 , м. Київ

11) Громадянки України ОСОБА_11 , м. Біла Церква

12) Громадянки України ОСОБА_12 , м. Біла Церква

13) Громадянина України ОСОБА_13 , м. Миколаїв

14) Громадянки України ОСОБА_14 , м. Біла Церква

15) Громадянки України ОСОБА_15 , м. Біла Церква

16) Громадянки України ОСОБА_16 , м. Біла Церква

17) Громадянина України ОСОБА_17 ,

18) Громадянина України ОСОБА_18 , м. Чернігів

19) Громадянина України ОСОБА_19 ,

20) Громадянки України ОСОБА_20 , Херсонська область, с. Воскресенка

21) Громадянина України ОСОБА_21 , м. Київ

22) Громадянки України ОСОБА_22 , Житомирська область, м. Коростень

23) Громадянки України ОСОБА_23 , Київська область, м. Біла Церква

24) Громадянина України ОСОБА_24 ,

25) Громадянина України ОСОБА_25 ,

26) Громадянина України ОСОБА_26 , м. Київ

27) Громадянина України ОСОБА_27 , м. Київ

28) Громадянина України ОСОБА_28 , м. Мкіївка

29) Громадянки України ОСОБА_29 , м. Біла Церква

30) Громадянина України ОСОБА_30 , м. Біла Церква

31) Громадянина України ОСОБА_31 , м. Київ

32) Громадянки України ОСОБА_32 , м. Біла Церква

33) Громадянки України ОСОБА_33 , м. Біла Церква

34) Громадянина України ОСОБА_34 , Київська область, с. Трушки

35) Громадянки України ОСОБА_35 , м. Біла Церква

36) Громадянина України ОСОБА_36 , м. Житомир

37) Громадянина України ОСОБА_37 , м. Біла Церква

38) Громадянина України ОСОБА_38 ,

39) Громадянина України ОСОБА_39 , м. Київ

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Житлово-

будівельного кооперативу "Афганець-1".

Суддя Лопатін А.В.

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/96/22 за заявою Головного управління ДПС у Київській області до Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" про банкрутство, провадження в якій відкрито ухвалою господарського суду Київської області від 16.02.2022 р.

Постановою господарського суду Київської області від 06.07.2022 р. визнано банкрутом ЖБК "Афганець-1" та відкрито його ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича.

Наразі триває ліквідаційна процедура ЖБК "Афганець-1", повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Петросян Арман Саркісович.

01.12.2023 р. до суду звернувся ліквідатор Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" - арбітражний керуючий Петросян Арман Саркісович із заявою про покладення на громадянина України ОСОБА_1 , громадянина України ОСОБА_2 , громадянку України ОСОБА_3 , громадянку України ОСОБА_4 , громадянина України ОСОБА_5 , громадянина України ОСОБА_6 , громадянку України ОСОБА_7 , громадянина України ОСОБА_8 , громадянина України ОСОБА_9 , громадянку України ОСОБА_10 , громадянку України ОСОБА_11 , громадянку України ОСОБА_12 , громадянина України ОСОБА_13 , громадянку України ОСОБА_14 , громадянку України ОСОБА_15 , громадянку України ОСОБА_16 , громадянина України ОСОБА_17 , громадянина України ОСОБА_18 , громадянина України ОСОБА_19 , громадянку України ОСОБА_20 , громадянина України ОСОБА_21 , громадянку України ОСОБА_22 , громадянку України ОСОБА_23 , громадянина України ОСОБА_24 , громадянина України ОСОБА_25 , громадянина України ОСОБА_26 , громадянина України ОСОБА_27 , громадянина України ОСОБА_28 , громадянку України ОСОБА_29 , громадянина України ОСОБА_30 , громадянина України ОСОБА_31 , громадянку України ОСОБА_40 , громадянку України ОСОБА_41 , громадянина України ОСОБА_34 , Київська область, громадянку України ОСОБА_42 , громадянина України ОСОБА_36 , громадянина України ОСОБА_37 , громадянина України ОСОБА_43 , громадянина України ОСОБА_39 субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" у сумі 33310880,12 грн.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2023 р. витребувано у Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області відомості про місце проживання (реєстрації), чи перебування фізичних осіб, що містяться в реєстрі територіальної громади щодо: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_36 ; ОСОБА_44 .

Від Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області надійшов лист-повідомлення.

Ухвалою господарського суду від 13.02.2024 р. прийнято заяву ліквідатора Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" арбітражного керуючого Петросяна А.С. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника до розгляду у межах провадження у справі № 911/96/22 про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1", розгляд заяви призначено на 13.03.2024 р.

26.02.2024 р. через канцелярію суду заявником подано заяву про відмовлення від заявлених вимог, що пред'явлені до відповідача-23 та про уточнення заявлених вимог.

26.02.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-18 надійшов відзив.

26.02.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-26 надійшов відзив.

26.02.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-34 надійшов відзив.

26.02.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-31 надійшов відзив.

01.03.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-36 надійшов відзив.

01.03.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-26 надійшов відзив.

01.03.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-22 надійшов відзив.

04.03.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-37 надійшов відзив.

04.03.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-21 надійшов відзив.

05.03.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-9 надійшов відзив.

07.03.2024 р. на поштову адресу суду від відповідача-37 надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

12.03.2024 р. через систему "Електронний суд" представником відповідача-14 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

13.03.2024 р. через канцелярію суду представником відповідача-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2024 р. розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника відкладено на 26.06.2024 р.

26.03.2024 р. через канцелярію суду представником ОСОБА_14 подано відзив на заяву.

04.06.2024 р. від Міністерства юстиції України надійшов лист.

17.06.2024 р. через канцелярію суду представником ОСОБА_14 подано відзив на заяву.

17.06.2024 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_45 надійшов відзив на заяву.

25.06.2024 р. через систему "Електронний суд" представником ОСОБА_2 подано письмові пояснення.

26.06.2024 р. через канцелярію суду ОСОБА_5 подано заяву про зупинення провадження у справі.

26.06.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 18.09.2024 р.

16.09.2024 р. через канцелярію суду арбітражним керуючим Петросяном А.С. подано заяву про залишення без розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в частині заявлених вимог, що пред'явлені до ОСОБА_5 та ОСОБА_27

18.09.2024 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 06.11.2024 р.

06.11.2024 р. через канцелярію суду ОСОБА_1 подано відзив на заяву.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2024 р. розгляд заяви ОСОБА_5 про зупинення провадження у справі, розгляд заяви арбітражного керуючого Петросяна А.С. про залишення без розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника в частині заявлених вимог, що пред'явлені до ОСОБА_5 та ОСОБА_27 , розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника відкладено 19.02.2025 р.; роз'яснено заявнику, що в строк до 05.02.2025 р. він має право надіслати суду відповіді на відзиви, копії яких направити відповідачам, докази чого надати суду.

19.02.2025 р. через канцелярію суду відповідачем 1 подано клопотання про долучення доказів.

Ухвалою господарського суду від 19.02.2025 р. заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича, в частині вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_27 залишено без розгляду; розгляд заяви про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника відкладено на 18.06.2025 р.

У судовому засіданні 18.06.2025 р. ліквідатор банкрута вимоги заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника підтримав, відповідач1, відповідач37 та представник відповідачів-9, 18, 21, 22, 26, 28, 31, 34, 36 проти задоволення заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності заперечували, інші відповідачі у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Судом враховано, що у своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Зважаючи на те, що неявка належним чином повідомлених про місце, дату та час судового засідання учасників у справі не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності відповідачів, що були повідомлені про судове засідання належним чином, але не з'явились у нього, та не надіслали своїх представників.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутніх заявника та відповідачів, суд

встановив:

Заява ліквідатора банкрута вмотивована тим, що відповідачі (фізичні особи) винні у доведенні ЖБК "Афганець-1" до банкрутства.

Так, в межах справи № 911/96/22 про банкрутство ЖБК "Афганець-1" судом визнано заборгованість банкрута перед державним органом - ГУ ДПС у Київській області в загальному розмірі 33 310 880,12 грн., що підтверджується ухвалами господарського суду Київської області від 16.02.2022 р. та 15.06.2022 р. Як вказує ліквідатор, наведена заборгованість виникла та залишається повністю непогашеною у зв'язку із недостатністю активів у банкрута через протиправні дії/бездіяльність колишніх членів кооперативу, голови правління ЖБК "Афганець-1" та третіх осіб, що призвели до стійкої неплатоспроможності та неможливості здійснення ним господарської діяльності.

Ліквідатором зазначено та підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ЖБК "Афганець-1", що станом на дату відкриття провадження у справі № 911/96/22 про банкрутство ЖБК "Афганець-1" членом кооперативу та головою правління значився ОСОБА_1 , що також підтверджується отриманим ліквідатором із реєстраційної справи банкрута витягом з протоколу загальних зборів членів ЖБК "Афганець-1" від 08.09.2005 р. щодо обрання голови правління кооперативу.

В той же час конструкцією п. 6, п. 12 статуту ЖБК "Афганець-1" останньої редакції (в редакції, затвердженій протоколом № 8 від 12.06.2012 р. загальних зборів членів ЖБК "Афганець-1") встановлено, що членами (учасниками) кооперативу є: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Приписами п. 35, п. 39 статуту ЖБК "Афганець-1" (в редакції, затвердженій протоколом № 8 від 12.06.2012 р. загальних зборів членів ЖБК "Афганець-1") встановлено, що органами управління ЖБК є загальні збори членів кооперативу і правління кооперативу. Вищим органом управління ЖБК є загальні збори членів кооперативу. Правління ЖБК є виконавчим органом кооперативу, підзвітним загальним зборам членів кооперативу (збори уповноважених). Персональний та кількісний склад правління визначається загальними зборами членів ЖБК"Афганець-1" з числа членів кооперативу. Правління обирає із свого складу голову і його заступника (заступників). Голова правління здійснює поточне керівництво діяльністю кооперативу, забезпечує виконання рішень загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених і правління), діє від імені ЖБК "Афганець-1" без довіреності.

Ліквідатор вказує, що члени кооперативу - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (будучи одночасно головою правління ЖБК "Афганець-1") в період виникнення у останнього заборгованості перед контролюючим органом, яка була підставою для відкриття провадження у справі № 911/96/22 про банкрутство ЖБК "Афганець-1", мали вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень кооперативу, своїми умисними діями спричинили неможливість погашення кооперативом своїх зобов'язань перед контролюючим органом.

В ході виконання повноважень ліквідатора ЖБК "Афганець-1", арбітражним керуючим Петросяном А.С., отримано банківські виписки по всім відкритим/закритим особовим рахункам ЖБК "Афганець-1" із метою проведення аналізу щодо надходження та подальшого спрямування коштів. Аналіз руху коштів показав, що основними контрагентами, які перераховували кошти за металобрухт, арматуру, металоконструкції та будматеріали, були: ТОВ "Юрком Фінанс", ТОВ "Р-ПЛАСТ", ТОВ "Електа-Вест", ТОВ "СтройбудФінанс", ТОВ "Мех-Інвест", ТОВ ПФК "Інтерсталь", ПП "БілоцерківБудХолдінг" (нині - ПП "МехБудХолдінг"). Загальна сума надходжень від них становила 620 515 164,88 грн.

При цьому, ліквідатором проаналізовано виписки щодо подальшого спрямування отриманих кооперативом коштів від вищевказаних контрагентів за реалізований товар та встановлено, що отримані кооперативом кошти були безпідставно виведені на третіх осіб у якості нібито повернення пайових внесків членам кооперативу, по яким взагалі відсутня будь-яка інформація в отриманих документах з реєстраційної справи ЖБК "Афганець-1".

Зокрема, в період виникнення у кооперативу заборгованості перед контролюючим органом, посадовими особами кооперативу перераховано кошти на третіх осіб, а саме: на користь ОСОБА_4 4116420,00 грн.; на користь ОСОБА_5 4344050,00 грн.; на користь ОСОБА_6 4731175,00 грн.; на користь ОСОБА_7 2171328,00 грн.; на користь ОСОБА_8 2760630,00 грн.; на користь ОСОБА_9 3448575,00 грн.; на користь ОСОБА_10 293480,00 грн.; на користь ОСОБА_11 10293360,00 грн.; на користь ОСОБА_12 4619160,00 грн.; на користь ОСОБА_13 199 192,50 грн.; на користь ОСОБА_14 2924680,00 грн.; на користь ОСОБА_15 915349,00 грн.; на користь ОСОБА_16 283360,00 грн.; на користь ОСОБА_17 151800,00 грн.; на користь ОСОБА_18 1208600,00 грн.; на користь ОСОБА_19 293480,00 грн.; на користь ОСОБА_20 11818500,00 грн.; на користь ОСОБА_21 71665,00 грн.; на користь ОСОБА_22 8535500,00 грн.; на користь ОСОБА_23 3813987,80 грн.; на користь ОСОБА_24 5168350,00грн; на користь ОСОБА_25 36535735,00 грн.; на користь ОСОБА_26 704900,00 грн.; на користь ОСОБА_27 2909155,00 грн.; на користь ОСОБА_28 1349530,00 грн.; на користь ОСОБА_29 2347270,00 грн.; на користь ОСОБА_30 1410740,00 грн.; на користь ОСОБА_31 67785,00 грн.; на користь ОСОБА_32 2366 230,00 грн.; на користь ОСОБА_1 7299835,00 грн.; на користь ОСОБА_33 3300,00 грн.; на користь ОСОБА_34 12227447,00 грн.; на користь ОСОБА_35 905970,00 грн.; на користь ОСОБА_36 151050,00 грн.; на користь ОСОБА_37 3525145,00 грн.; на користь ОСОБА_46 106000,00 грн.; на користь ОСОБА_39 493 250,00 грн.

Так, загальна сума коштів, які безпідставно перераховувались ЖБК "Афганець-1" з березня 2018 року по грудень 2020 року (в період існування у кооперативу заборгованості перед контролюючим органом) на користь третіх осіб у якості нібито повернення пайових внесків членам кооперативу, по яким взагалі відсутня будь-яка інформація в отриманих документах з реєстраційної справи ЖБК "Афганець-1" (окрім ОСОБА_1 ) становить 144 565 984,30 грн.

Також, відповідно до отриманих ліквідатором банківських виписок по особовим рахункам ЖБК "Афганець-1", як до так і в період виникнення у банкрута заборгованості перед контролюючим органом, посадовими особами кооперативу протягом 20.01.2018-09.02.2018 р.р. з особового рахунку підприємства, який відкритий в АТ КБ "Приватбанк", було перераховано на особові банківські картки ОСОБА_1 кошти в особливо великих розмірах, а саме, в розмірі 20 229 527,00 грн. Підставою для поповнення особових банківських карток голови правління кооперативу вказано "господарські потреби".

Ліквідатор ЖБК "Афганець-1" вказує, що він звертався до ОСОБА_1 із запитом про надання копій документів, які відображають правові підстави для перерахування з банківських рахунків ЖБК "Афганець-1" на особові картки голови правління кооперативу грошових коштів у розмірі 20 229 527,00 грн. та їх подальше використання. Будь-якої відповіді ліквідатором не отримувалось.

Крім того, протягом 04.12.2015-17.08.2018 р.р. з особових рахунків підприємства, які відкриті в АТ КБ "Приватбанк" та АТ "ПУМБ", було знято через каси банків готівку в особливо великих розмірах, а саме, у загальному розмірі 336 047 203,59 грн. Суму в розмірі 335 907 403,59 грн. було знято з рахунку, який відкритий в АТ КБ "Приватбанк", протягом 04.12.2015-17.01.2018 р.р., а іншу частину в розмірі 139 800,00 грн. було знято з рахунку, який відкритий в АТ "ПУМБ", протягом 11.08.2018-17.08.2018 р.р. При цьому, підстави для зняття вказаних коштів у банківських виписках не вказано.

Ліквідатор ЖБК "Афганець-1" знову ж таки вказує, що він звертався до ОСОБА_1 із запитом про надання копій документів, які відображають правові підстави для зняття з банківських рахунків ЖБК "Афганець-1" грошових коштів в розмірі 336 047 203,59 грн. та їх подальше використання. Будь-якої відповіді ліквідатором не отримувалось.

Таким чином, загальна сума коштів, які були виведенні та зняті з рахунків ЖБК "Афганець-1" з грудня 2015 року по серпень 2018 року (як до виникнення так і в період існування у кооперативу заборгованості перед контролюючим органом) на користь посадових осіб кооперативу становить 356 276 730,59 грн. Будь-які правові підстави для виконання вказаних дій колишніми посадовими особами не були надані.

У результаті, як вказує ліквідатор, маючи можливість погасити заборгованість, посадові особи кооперативу навмисно виводили кошти під виглядом "господарських потреб" чи "повернення пайових внесків". Загалом понад 500 млн грн. було спрямовано на власну користь та третім особам, що спричинило неплатоспроможність і подальше банкрутство ЖБК.

Також ліквідатором банкрута вказано, що, не зважаючи на винесені судом ухвали, вчинені ліквідатором дії, колишній керівник ЖБК "Афганець-1" ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку, порушуючи ч. 2 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, та не передав ліквідатору ні в добровільному, ні в примусовому порядку бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ЖБК "Афганець-1".

До того ж, ліквідатором було проведено аналіз фінансової звітності ЖБК "Афганець-1", яка подавалась ним до ГУ ДПС у Київській області за 2018-2019 роки.

Так, згідно фінансової звітності протягом 2018-2019 р.р., діяльність ЖБК "АФГАНЕЦЬ-1" була збитковою. Після 2019 року ЖБК "АФГАНЕЦЬ-1" фінансову звітність не подавало, що вказує на фактичне припинення його діяльності з початку 2020 року.

Протягом періоду 01.01.2020-03.06.2022 р.р. розмір активів ЖБК "АФГАНЕЦЬ-1" було безпідставно зменшено в грошовому виразі на 272 601,9 тис. грн. або 100%.

На підставі отриманих даних, обчислення коефіцієнтів та показників, які характеризують фінансово-господарську діяльність ЖБК "АФГАНЕЦЬ-1" встановлено наступне: наявність ознак дій з доведення до банкрутства ЖБК "АФГАНЕЦЬ-1" в період 01.01.2020-03.06.2022 р.р.; відсутність ознак фіктивного банкрутства ЖБК "АФГАНЕЦЬ-1"; відсутність ознак дій з приховування банкрутства ЖБК "АФГАНЕЦЬ-1"; фінансовий стан ЖБК "АФГАНЕЦЬ-1" станом на 03.06.2022 р. характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності.

Крім того, відповідно до листа ГУ ДПС у Київській області від 09.06.2022 р. № 14529/6/10-36-12-01-08, контролюючий орган надав копії фінансової звітності та копії звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткових організацій, поданих ЖБК "Афганець-1" за 2018-2019 роки. При цьому, повідомило, що за 2020 та 2021 роки звітність підприємством не подавалась. Звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма № Д5), податкові розрахунки з ЄСВ та ПДФО та звіти з праці (форма № 1ПВ, квартальна) із даними найманих працівників за період з 01.01.2018 р. по 16.02.2022 р. не подавались. ЖБК "Афганець-1" не є платником ПДВ, тому інформація з Єдиного реєстру податкових накладних відсутня.

Відповідно до поданого Балансу (звіту про фінансовий стан) ЖБК "Афганець-1" станом на 31.12.2019 р., який підписаний головою кооперативу ОСОБА_1 та бухгалтером, яка одночасно значиться членом кооперативу, ОСОБА_3 , баланс підприємства на кінець звітного періоду (31.12.2019 р.) складав 272601,9 грн., з яких: запаси - 272220,9 грн.; інша поточна дебіторська заборгованість - 380,3 грн.; грошові кошти та їх еквіваленти - 7. Доля вказаних активів банкрута невідома, оскільки звітність по їх реалізації в органи контролю не подавалися.

Також ліквідатор банкрута вкотре звертає увагу суду, на те, що починаючи з березня 2018 року у ЖБК "Афганець-1" мав заборгованість перед контролюючим органом у 33 234 170,12 грн., проте керівництво не звернулося до суду з заявою про банкрутство, порушивши норми законодавства. Натомість діяльність кооперативу було припинено незаконним шляхом, а кошти в особливо великих розмірах виведені на третіх осіб.

Таким чином, на думку ліквідатора, протиправні дії колишніх членів, голови правління ЖБК "Афганець-1" та третіх осіб, на користь яких були перераховані кошти ЖБК, спричинили його доведення до банкрутства. У зв'язку з цим ліквідатор подав заяву про покладення на них субсидіарної відповідальності у сумі 33 310 880,12 грн., оскільки кредиторська заборгованість саме в такому розмірі була визнана судом, а майно чи кошти для формування ліквідаційної маси відсутні.

В свою чергу відповідачами - ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_28 , ОСОБА_22 , ОСОБА_50 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_51 подано відзиви на заяву Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1", в особі ліквідатора арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича, про покладення на них субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ЖБК "Афганець-1".

Усі подані відзиви зводяться до того, що відповідачі не погоджується із заявою про покладення на них субсидіарної відповідальності, вважаючи її безпідставною, бездоказовою, такою, що суперечить чинному законодавству, а отже - такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як зазначають відповідачі, вони ніколи не були і не могли бути членами Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1": не подавали заяв про вступ до ЖБК "Афганець-1", не приймалися до кооперативу загальними зборами (як це передбачено п. 12 ст. 3 статуту), не сплачували вступні або пайові внески (як це передбачено п. 10 ст. 3 статуту).

Відповідно, не будучи членами кооперативу, вони не мали і не могли мати передбачених статутом прав: не брали участі у загальних зборах, не голосували при ухваленні рішень, не обирались до керівних органів (правління) кооперативу та не брали участі в ухваленні управлінських рішень. Таким чином, відповідачі жодним чином не впливали на статутну діяльність.

Крім того, зазначені особи ніколи не перебували у трудових відносинах з ЖБК "Афганець-1", а відтак, відповідно, не займали жодних посад у кооперативі, зокрема і тих, що пов'язані з виконанням управлінських та розпорядчих функцій, у тому числі і щодо розпорядження активами товариства, зокрема грошовими коштами.

Між відповідними фізичними особами та ЖБК "Афганець-1" існували виключно договірні відносини, що ґрунтувались на укладених договорах про пайову участь у будівництві житла. В межах виконання умов договорів відповідачі внесли грошові кошти в касу кооперативу, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Однак, ні в обумовлений Договором строк (до 31 березня 2007 року), ні в наступні роки житловий комплекс, в якому вони мали отримати квартиру, не був побудований, у зв'язку з чим вони неодноразово зверталися до ЖБК "Афганець-1" із вимогами повернути сплачені кошти.

У результаті, згідно з рішенням загальних зборів кооперативу, оформлених протоколом № 02/03/2018 від 02.03.2018 р., кошти були повернуті зазначених особам (у повному обсязі, або частково).

Таким чином, повернення грошових коштів, сплачених за договором про пайову участь у будівництві житла, було зумовлене порушенням кооперативом своїх зобов'язань як забудовника і жодним чином не вплинуло на спроможність ЖБК "Афганець-1" погасити податкову заборгованість.

Будь-які дії чи бездіяльність з боку відповідачів, що могли б спричинити банкрутство, на їх погляд, відсутні.

Від голови правління (учасника) ЖБК "Афганець-1" ОСОБА_1 також надійшов відзив, у якому він вказує на необґрунтованість заяви ліквідатора в частині покладання субсидіарної відповідальності на відповідачів 2-39 у зв'язку з доведенням ЖБК "Афганець-1" до банкрутства. На його думку, заява в цій частині не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фізичні особи, які вносили пайові внески на підставі договорів про пайову участь, ніколи не являлися і не могли являтися членами Житлово-будівельного членами кооперативу "Афганець-1". Відповідно, не маючи статусу членів кооперативу, вони не мали права брати участь у загальних зборах, не ухвалювали жодних рішень, не входили до складу правління та не здійснювали управлінських чи розпорядчих функцій. Тобто вони не могли впливати на господарську діяльність ЖБК "Афганець-1, а також не несли відповідальність за її результати.

Крім того, ці особи не перебували у трудових відносинах з ЖБК "Афганець-1", а відтак не займали, не могли займати у цьому кооперативі будь-яких посад, зокрема і тих, що пов'язані з виконанням управлінських та розпорядчих функцій, у тому числі і щодо розпорядження активами товариства, зокрема грошовими коштами,

Відносини між зазначеними особами та ЖБК "Афганець-1" мали виключно договірний характер. Як пайовики (інвестори) вони уклали з кооперативом (як забудовником) договори про пайову участь у будівництві житла (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Пайовик висловлює бажання на підставі цього Договору взяти пайову участь власними коштами у спорудженні Забудовником житла у житловому комплексі Забудовника за адресою: м. Біла Церква, вул. Шевченка, 103 та після повної оплати житла по цьому Договору і введення будинку в експлуатацію у встановленому чинним законодавством України порядку прийняти споруджене по цьому Договору житло у свою власність на умовах даного Договору і Додаткової угоди до даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору Пайовик вибирає квартиру згідно з переліком вільних квартир, що є у Забудовника, та може закріпити їх за собою за умови, що не пізніше 7 (семи) календарних днів перерахує (внесе) не менше 50% загальної вартості вибраної квартири.

Відповідно до пункту 1.5 Договору Пайовик зобов'язується забезпечити відповідне фінансування спорудження квартири шляхом перерахування у безготівковій формі на банківський рахунок Забудовника або внесення пайових внесків Забудовника готівкою в касу на спорудження однокімнатної квартири загальною площею 40,0 квадратних метрів.

Відповідно до п. 1.6. Договору забудовник за рахунок коштів пайовика споруджує і передає йому обумовлену в п. 1.5 договору квартиру до 31 березня 2007 року.

Згідно пункту 2.1 Договору сторони погодили, що перший пайовий внесок Пайовика, який має бути перерахованим (внесеним готівкою) Забудовнику та за який Пайовик набуває право на 40,0 кв. м. обумовленої Договором квартири, становить 62,5% від загальної вартості квартири, яка на момент укладення Договору становить 240000,00 (двісті сорок тисяч) грн. На виконання умов Договору кожен із осіб вніс в касу ЖБК "Афганець-1" внесок у сумі 150000,00 грн. (сто п'ятдесят тисяч гривень 00 копійок).

Однак у визначений строк, як і в наступні роки, житловий комплекс так і не було збудовано, у зв'язку з чим вказані особи неодноразово зверталися з вимогами повернути їм кошти. У березні 2018 року ОСОБА_1 було обрано на загальних зборах членів кооперативу Головою правління з метою організації повернення пайових внесків, оскільки ЖБК вже припинив свою діяльність, залишаючись лише юридично існуючим.

Таким чином, ЖБК "Афганець-1" почав частково повертати кожному пайові внески, комусь була повернута вся сума, комусь менше, оскільки коштів у ЖБК не було.

Разом з тим, з вищенаведеного вбачається, що: ці особи не були засновниками, учасниками чи акціонерами кооперативу; не займали керівних посад у кооперативі; не мали повноважень давати обов'язкові вказівки чи визначати напрям дій боржника.

Відтак, на переконання відповідача1, вони не є суб'єктами господарського правопорушення - доведення до банкрутства ЖБК "Афганець-1", оскільки з їх боку відсутні будь-які дії чи бездіяльність, які б могли призвести до банкрутства ЖБК "Афганець-1". При цьому свою відповідальність ОСОБА_1 частково визнав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги, викладені у заяві про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника, є обґрунтованими та не спростовані жодними доказами лише в частині покладення такої відповідальності на ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 215 Господарського кодексу України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 619 Цивільного кодексу України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Застосування такої відповідальності передбачено частиною другою статті 61 КУзПБ, згідно з якою у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями (абзац 2).

Під час здійснення своїх повноважень ліквідатор, кредитор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом (абзаци 1, 3 частини другої статті 61 КУзПБ).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 р. у справі № 906/1155/20(906/1113/21) виснував, що у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною 1 статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії/бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства.

Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру. Саме банкрут, від імені якого діє ліквідатор (арбітражний керуючий), у порядку, визначеному статтею 61 КУзПБ, звертається з вимогою до третіх осіб, з вини яких настало банкрутство боржника.

Визначене нормами частини другої статті 61 КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю відповідно до закону необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності. Такими елементами є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення.

Об'єктом правопорушення є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ.

Об'єктивну сторону правопорушення становлять дії/бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможність боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства.

Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 р. у справі № 761/45721/16-ц, від 25.05.2021 р. у справі № 910/11027/18).

Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 29.06.2023 р. у справі № 923/1054/15, від 20.09.2023 р. у справі № 44/440-б, від 05.07.2022 р. у справі № 916/1272/18), що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону відповідного правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема: 1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення; 2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях; 3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Наведений перелік обставин, які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, не є вичерпним.

Необхідно зауважити, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети та мотивів її здійснення, які мають відповідати інтересам цієї юридичної особи.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно й розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв'язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб'єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов'язаної особи, яка, виходячи з конкретних обставин, могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Водночас визначальним для застосування субсидіарної відповідальності є доведення відповідно до частини другої статті 61 КУзПБ та з урахуванням положень статті 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України причинно-наслідкового зв'язку між винними діями/бездіяльністю суб'єкта відповідальності та настанням негативних для боржника наслідків (неплатоспроможності боржника та відсутності у боржника активів для задоволення вимог, визнаних у процедурі банкрутства вимог кредиторів), обов'язок чого покладається на ліквідатора. Встановлення такого причинно-наслідкового зв'язку також належить до об'єктивної сторони цього правопорушення (висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05.07.2022 р. у справі № 916/1272/18).

Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії/бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам.

За змістом частини другої статті 61 КзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту. При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів.

Суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника.

Притягнення до субсидіарної відповідальності винних у доведенні до банкрутства осіб є не лише механізмом відновлення порушених прав кредиторів, а також стимулюванням добросовісної поведінки засновників, керівників та інших осіб пов'язаних з боржником і, як наслідок, недопущення здійснення права власності на шкоду інших осіб.

При цьому аналіз частини другої статті 61 КУзПБ свідчить про відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб'єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились. Час, що минув з дати припинення повноважень суб'єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об'єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи при встановленні причинно-наслідкового зв'язку між винними діями суб'єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності (зокрема, встановлення обставин щодо можливості усунення таких негативних наслідків іншими посадовими особами боржника, які були наділені управлінськими функціями щодо боржника після припинення повноважень суб'єкта відповідальності, однак не вчинили належних дій з усунення негативних наслідків).

Щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення).

Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.

Однак зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість відповідних осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності. Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.

Особа вправі протиставити будь-які аргументи на користь відсутності умислу або й необережності при покладенні на неї субсидіарної відповідальності. Ненадання контраргументів свідчить про усвідомлення особою статусу та наслідків та відсутність критеріїв, які б могли впливати на оцінку обставин справи.

Якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, які стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. У силу статті 13 Господарського процесуального кодексу України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки.

Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.

Об'єктом оцінки суду в цьому випадку є надані ліквідатором докази на підтвердження доведення діями чи бездіяльністю третіх осіб боржника до банкрутства, до яких належить, зокрема, звіт за результатами проведеного аналізу фінансово-господарського стану боржника, складений у відповідності до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності.

Саме детальний аналіз фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, щодо доведення до банкрутства юридичної особи (висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 923/1494/15).

Так, ухвалою господарського суду Київської області від 13.03.2024 р. зобов'язано Міністерство юстиції України скласти та надати суду, у строк протягом одного місяця з дати отримання даної ухвали, висновок про наявність/відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неплатоспроможності щодо Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1".

Міністерство юстиції України на виконання наведеної ухвали господарського суду Київської області у цій справі надало відповідь, з якої слідує, що отримана від арбітражного керуючого Петросяна А.С. фінансова звітність Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" обмежується одним повним роком періоду, що підлягає аналізу, тому скласти висновок про наявність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховання стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" у відповідності до Методичних рекомендацій не вбачається за можливе.

Однак відсутність у матеріалах справи висновку про доведення до банкрутства боржника не може бути беззаперечною підставою для звільнення винних осіб від субсидіарної відповідальності (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 р. у справі № 916/1105/16 та від 10.12.2020 р. у справі № 922/1067/17).

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 р. у справі № 920/715/17).

Так, відповідно до Статуту Житлово-будівельний кооператив "Афганець-1" є неприбутковою організацією, що створюється на підставі рішення установчих зборів на добровільних засадах з метою забезпечення будівництва багатоповерхового житлового будинку (будинків) за власні кошти кооперативу з використанням банківського кредиту та інших надходжень (в тому числі через Фонд фінансування будівництва), а також наступної його експлуатації та управління цим будинком (будинками).

Пунктом 2. Статуту передбачено, що кооператив є юридичною особою, володіє відокремленим майном, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, в господарському або третейську суді.

Згідно п. 3, п. 6 Статуту кооператив має печатку, штампи, розрахунковий рахунок в банку, бланки з власною назвою, які затвердженні правлінням. Кількість членів (учасників) кооперативу складає: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Згідно п. 35 Статуту Вищим органом управління кооперативу є Загальні збори членів (учасників) кооперативу.

До компетенції Загальних зборів членів (учасників) кооперативу належить: затвердження нової редакції статуту ЖБК та внесення змін до статуту ЖБК; обрання правління і ревізійної комісії; приймання громадян у члени ЖБК; затвердження, а при необхідності перезатвердження проекту і зведеного кошторису на будівництво будинку і надвірних будівель; прийняття рішення про одержання банківського кредиту на будівництво будинку та будівель; визначення розмірів і строків сплати вступних внесків; затвердження розрахунків вартості квартир; встановлення розмірів пайових внесків; розподіл квартир між членами кооперативу; прийняття рішення про порядок експлуатації житлового будинку; затвердження звіту правління про фінансово-господарську діяльність ЖБК за минулий рік та фінансово-господарський план на поточний рік; встановлення строків сплати внесків на капітальний ремонт будинку і будівель, внесків на експлуатацію будинку і надвірних будівель, оплати за комунальні послуги; прийняття рішення про стягнення пені з членів кооперативу за несвоєчасну сплату цих внесків (в межах 0.2% від суми платежу за кожен день прострочки); надання звільненого житла новим членам кооперативу; вирішення питання про передачу членам кооперативу паю, про надання члену кооперативу іншої квартири на зміну з такою ж кількістю кімнат; прийняття рішень про утворення спеціальних фондів, установлення розміру і строків сплати членам кооперативу внесків у ці фонди; а також порядку їх витрат; встановлення порядку використання інших грошових надходжень; прийняття рішень про переобладнання непридатних для проживання житлових приміщень в будинку кооперативу в жилі; прийняття рішення про преміювання та інші форми заохочення членів правління, ревізійної комісії та інших членів кооперативу; розгляд скарг на дії правління і ревізійної комісії кооперативу; вирішення інших питань, які відносяться до діяльності кооперативу (п. 35 Статуту).

Згідно п. 37 Статуту загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених) скликаються правлінням не рідше двох разів на рік.

Виконавчим органом кооперативу є Правління ЖБК, що підзвітний загальним зборам членів кооперативу (збори уповноважених). Персональний та кількісний склад правління визначається загальними зборами членів ЖБК "Афганець-1" з числа членів кооперативу. Правління обирає із свого складу голову і його заступника (заступників). Голова правління здійснює поточне керівництво діяльністю кооперативу, забезпечує виконання рішень загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених і правління), діє від імені ЖБУ "Афганець-1" без довіреності (п. 39 Статуту).

Грошові документи підписуються головою правління або замісником і бухгалтером, а при відсутності останнього - членом правління, до відома якого віднесені фінансові питання кооперативу.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 16.02.2022 р. у справі № 911/96/22 відкрито провадження про банкрутство Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1"; визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Київській області до Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" в розмірі 33234180,12 грн.

Підставою для відкриття провадження стало проведення податкової перевірки, за результатами якої виявлені порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим у банкрута утворилась заборгованість перед контролюючим органом на загальну суму 33 234 170,12 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2022 р. постановлено внести до реєстру вимог кредиторів Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" грошові вимоги Головного управління ДПС у Київській області на загальну суму 33 310 880,12 грн., з яких: 76700,00 грн., які підлягають задоволенню у першу чергу, 22387552,00 грн. - у третю чергу, 10846628,12 грн. - в шосту чергу.

Як встановлено судом, у період існування у кооперативу заборгованості перед контролюючим органом, посадовими особами ЖБК "Афганець-1" здійснювалося систематичне виведення коштів у особливо великих розмірах. Зокрема, протягом 20.01.2018- 09.02.2018 рр. з рахунку кооперативу, відкритого в АТ КБ "Приватбанк", було перераховано на особові банківські картки голови правління ОСОБА_1 20 229 527,00 грн. з формулюванням "господарські потреби".

Ліквідатор ЖБК "Афганець-1" неодноразово звертався до Суровцева Р.В. із запитами щодо надання документів, які б підтверджували правові підстави для перерахування цих коштів та їх подальшого використання, проте жодної відповіді не отримав.

Крім того, у період з 04.12.2015 по 17.08.2018 рр. з рахунків кооперативу, відкритих у АТ КБ "Приватбанк" та АТ "ПУМБ", було знято готівкові кошти на загальну суму 336 047 203,59 грн., у тому числі: 335 907 403,59 грн. - з рахунку в Приватбанку та 139 800,00 грн. - з рахунку в ПУМБ. У банківських виписках жодних підстав для зняття таких коштів не зазначено. Запити ліквідатора про надання підтверджуючих документів також залишилися без відповіді.

Загалом, протягом грудня 2015 - серпня 2018 рр. на користь посадових осіб ЖБК "Афганець-1" (на користь голови правління ОСОБА_1 ) було виведено та знято грошові кошти на загальну суму 356 276 730,59 грн. Жодних правових підстав для здійснення таких операцій не було надано.

При цьому, як підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, ЖБК "Афганець-1" мав статус неприбуткової організації. Згідно зі статутом, кооператив не мав на меті одержання прибутку, а його діяльність обмежувалася забезпеченням житлом членів кооперативу шляхом сприяння будівництву, експлуатації та управлінню житловими будинками.

Таким чином, кошти кооперативу мали використовуватися виключно для досягнення цілей, визначених статутом. Перерахування та зняття ОСОБА_1 грошових коштів свідчить про їх використання у власних інтересах, що є нецільовим і протиправним розпорядженням майном неприбуткової організації.

Крім того, після 2019 р. ЖБК "Афганець-1" фінансову звітність взагалі не подавало. Голова правління ЖБК "Афганець-1" - ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку та не передав ліквідатору будь-яких правовстановлюючих документів на майно товариства.

У період, коли кооператив перестав сплачувати заборгованість, жодних дій для його припинення шляхом добровільної ліквідації чи звернення до суду шляхом банкрутства голова правління ЖБК "Афганець-1" не вчиняв, не ініціював проведення зборів учасників для прийняття управлінських рішень щодо шляхів погашення заборгованості.

Згідно частин один-три ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству боржника. У разі виникнення ознак банкрутства керівник боржника зобов'язаний надіслати засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника відомості щодо наявності ознак банкрутства. Засновниками (учасниками, акціонерами) боржника, власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога в розмірі, достатньому для погашення грошових зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування і відновлення платоспроможності боржника (санація боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство).

Враховуючи вищевикладене, матеріали справи не свідчать про дотримання наведених вимог закону головою правління ЖБК "Афганець-1" ОСОБА_1 щодо якого, зокрема, спрямована заява ліквідатора про субсидіарну відповідальність.

Матеріали та обставини у даній справі вказують на винну, протиправну поведінку керівника ЖБК "Афганець-1", до якого заявлено вимоги, яка виражається у діях, категорії прояву та форми вираження якої наведено вище по тексту ухвали, що розкриває об'єктивну сторону правопорушення.

Таким чином, судом встановлено, що суб'єктивна сторона правопорушення для застосування субсидіарної відповідальності характеризується навмисним вчиненням дій, які призвели до виникнення кредиторської заборгованості боржника.

При цьому Суровцевим Р.В., однією з осіб, до якої заявлено вимоги, не доведено протилежного. Навпаки, у поданих ним письмових поясненнях та під час усного виступу в судовому засіданні він фактично визнавав свою вину, а його відповідальність у вчиненні правопорушення, що полягало у доведенні ЖБК "Афганець-1" до стану банкрутства, належними доказами не була спростована. Матеріали справи не містять жодних підтверджень того, що неплатоспроможність кооперативу виникла внаслідок дії форс-мажорних обставин, несприятливої економічної ситуації чи інших факторів, незалежних від волі керівника кооперативу. Враховуючи викладене, а також виходячи з принципу правової презумпції субсидіарної відповідальності осіб, які притягаються до неї, закріпленого у ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає таку відповідальність встановленою.

Згідно з матеріалами справи, вартість ліквідаційної маси боржника становить 0 грн., тоді як непогашена заборгованість ЖБК "Афганець-1" перед кредитором складає 33 310 880,12 грн. Таким чином, різниця між сумою непогашених кредиторських вимог та вартістю ліквідаційної маси становить 33 310 880,12 грн., що відповідає розміру субсидіарної відповідальності.

Враховуючи встановлені обставини справи, неможливість задоволення вимог кредитора у зазначеному розмірі є наслідком винних дій керівника ЖБК "Афганець-1", які полягали у доведенні кооперативу до стану банкрутства. Саме ці дії утворюють об'єкт правопорушення, за який передбачено застосування такого виду відповідальності, як субсидіарна.

Відповідно до вимог частини першої ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини першої ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами першою, другою, третьою ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України № 3-рп/2003 від 30.01.2003 р.).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Вивчення та оцінка наданих та зібраних матеріалів справи у їх сукупності та співставленні надають можливість встановити наявність всіх елементів правопорушення, за яких настає субсидіарна відповідальність згідно частини другої ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, а відтак і наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора ЖБК "Афганець-1" арбітражного керуючого Петросяна А.С. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ЖБК "Афганець-1" на його керівника (голову правління) - ОСОБА_1 .

Щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на інших членів кооперативу ЖБК "Афганець-1" ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та на третіх осіб по відношенню до кооперативу ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 ,, ОСОБА_29 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 ,, ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_45 , ОСОБА_60 ), судом зазначається наступне.

Заяву ліквідатор ОСОБА_61 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обґрунтовує тим, що протягом усього періоду діяльності обслуговуючого кооперативу склад його членів залишався незмінним і становив три особи, одна з яких одночасно виконувала обов'язки голови кооперативу. Згідно зі статутними положеннями, кожен із членів мав право ініціювати скликання позачергових зборів з питань діяльності кооперативу.

Водночас направлені арбітражним керуючим запити до зазначених осіб та до голови кооперативу щодо діяльності кооперативу, зокрема про необхідність проведення зборів, залишилися без відповіді; жодних документів щодо фактичної діяльності кооперативу надано не було; фінансова звітність, у тому числі баланс та податкова звітність, до державних органів після 2019 року не подавалася.

Все це свідчить про те, що члени кооперативу, як у сукупності, так і кожен окремо, свідомо самоусунулися від виконання покладених на них обов'язків і не вчиняли жодних дій, спрямованих на належне управління та ведення діяльності кооперативу.

Разом із тим, ліквідатор зазначає, що ці особи, діючи спільно з головою правління, здійснювали виведення грошових коштів з рахунків боржника на власну користь та на користь пов'язаних третіх осіб, приховували активи кооперативу, не вживали заходів для погашення заборгованості, а також не здійснювали належного контролю за фінансово-господарською діяльністю ЖБК.

Такі дії призвели до утворення стійкої неплатоспроможності ЖБК "Афганець-1" та, як наслідок, до його банкрутства. Вказане свідчить про наявність у їхніх діях ознак доведення підприємства до банкрутства і, відповідно, є підставою для покладення на них субсидіарної відповідальності у повному розмірі непогашених кредиторських вимог.

Щодо вищевказаних третіх осіб, арбітражний керуючий вважає, що перелічені фізичні особи, які хоча й не мають формалізованих зв'язків із ЖБК "Афганець-1", проте спільно із посадовими особами боржника вчинили вплив на волю кооперативу, внаслідок чого отримали істотну вигоду за рахунок коштів кооперативу, виведених на вказаних фізичних осіб, тому на них може бути покладено субсидіарну відповідальність за доведення до банкрутства ЖБК "Афганець-1".

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов'язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб'єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов'язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

Відповідно до частини другої ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об'єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб'єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб'єктом (суб'єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв'язку відносно порушення, передбаченого частиною другою ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб'єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов'язків та повноважень суб'єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення частин першої та третьої ст. 4 КУзПБ.

Щодо об'єктивної сторони правопорушення для покладення на суб'єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи частини другої ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб'єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб'єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 р. у справі № 920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та частини першої ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об'єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об'єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб'єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об'єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства, а відповідно не надає можливості визначити суб'єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб'єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 р. у справі № 927/219/20, від 16.06.2020 р. у справі № 910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до частини п'ятої ст. 61 КУзПБ покладається обов'язок доведення причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) суб'єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Розкриваючи поняття причинно-наслідкового зв'язку слід зауважити, що це зв'язок між діянням (дією або бездіяльністю) та наслідками, що настали в результаті зазначених дій.

Відповідно до частини другої ст. 61 КУзПБ обов'язковою складовою для настання субсидіарної відповідальності є доведенням боржника до банкрутства, тобто обов'язковою умовою висунення субсидіарних вимог у процедурі банкрутства є те, що їх стягують лише у випадку підтвердження факту доведення до банкрутства. Іншої підстави для застосування субсидіарної відповідальності законом не передбачено.

Суд дійшов висновку, що ліквідатором банкрута не доведено належними та допустимими доказами факт бездіяльності учасників боржника - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка б перебувала у прямому причинному зв'язку з настанням неплатоспроможності ЖБК "Афганець-1". До заяви відповідні докази подані не були, а тому зазначені доводи носять характер припущень і не можуть братися судом до уваги як належна доказова база.

Викладені ліквідатором обставини щодо можливого сприяння виникненню загрози неплатоспроможності, приховування чи виведення активів, невжиття заходів для погашення заборгованості, а також відсутності належного контролю за фінансово-господарською діяльністю кооперативу, у тому числі за діями його голови, самі по собі не є достатніми та переконливими для висновку про наявність вини у діях чи бездіяльності учасників кооперативу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Крім того, ліквідатором не наведено жодних конкретних фактів, які б свідчили про активну участь зазначених осіб у процесах управління кооперативом, ухваленні рішень, розпорядженні його майном або грошовими коштами, що могло б спричинити негативні наслідки у вигляді банкрутства. Навпаки, з матеріалів справи не вбачається їх реальної залученості до господарської діяльності ЖБК "Афганець-1".

За таких обставин суд доходить висновку, що доводи ліквідатора є декларативними, не підтверджені належними доказами та не доводять вину вказаних учасників у доведенні боржника до банкрутства. Відтак, правові підстави для покладення на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 субсидіарної відповідальності відсутні.

Щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , суд встановив, що ліквідатором також не доведено належними та допустимими доказами факт саме привласнення коштів ЖБК шляхом отримання на рахунки вказаних осіб сум пайових внесків від голови правління боржника. До заяви відповідні докази подані не були.

При цьому залишається незрозумілим, яким чином вказані особи могли впливати на діяльність ЖБК чи сприяти його доведенню до банкрутства, якщо вони фактично не мали жодного відношення до роботи кооперативу, не брали участі у його діяльності, не були присутні на зборах, не ухвалювали рішень та жодним чином не здійснювали управлінських функцій.

За відсутності належних доказів їхньої причетності до фінансово-господарських операцій кооперативу та встановлення будь-якого впливу на діяльність ЖБК "Афганець-1", покладення на таких осіб субсидіарної відповідальності є юридично необґрунтованим. Відтак, правові підстави для покладення на вказаних осіб субсидіарної відповідальності відсутні.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи викладене у сукупності, заява ліквідатора Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" Петросяна Армана Саркісовича про покладення субсидіарної відповідальності підлягає частковому задоволенню, а саме щодо покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ЖБК "Афганець-1" на керівника боржника (голову правління) - ОСОБА_1 та відповідно стягнення з останнього на користь боржника 33 310 880,12 грн. у зв'язку з доведенням до банкрутства. В решті заяви суд відмовляє.

Крім того, судом враховано, що в раніше поданих заявах ліквідатор банкрута відмовився від вимог до відповідача 23 - ОСОБА_23 у зв'язку її смертю та, відповідно, просив суд закрити провадження за заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" у цій частині.

Згідно з пунктом першим частини другої ст. 46 та ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (частина третя ст. 191 ГПК України), за умови що така відмова не суперечить інтересам особи, яку представляє законний представник (частиня п'ята ст. 191 ГПК України).

Як передбачено пунктом четвертим частини першої ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Частиною третьою ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Отже, провадження у справі № 911/96/22 (911/3628/23) в частині вимог до ОСОБА_23 підлягає закриттю.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 234 Господарського процесуального кодексу України та ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

ухвалив:

1. Заяву Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1", в особі ліквідатора ? арбітражного керуючого Петросяна Армана Саркісовича, від 30.11.2023 р. № 02-02/126 про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника задовольнити частково.

2. Покласти субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника ? Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23; код ЄДРПОУ 33519494) у зв'язку із доведенням кооперативу до банкрутства у розмірі 33 310 880 (тридцять три мільйона триста десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 12 коп. на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошові кошти у розмірі 33 310 880 (тридцять три мільйона триста десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 12 коп. на користь Житлово-будівельного кооперативу "Афганець-1" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Фастівська, буд. 23; код ЄДРПОУ 33519494) у якості субсидіарної відповідальності.

4. В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Видати наказ.

6. Провадження у справі № 911/96/22 (911/3628/23) в частині вимог до ОСОБА_23 закрити.

Копії ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 12.09.2025 р.

Суддя А.В. Лопатін