вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/716/25
м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108
Господарський суд Київської області
без виклику (повідомлення) сторін
Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНО ПРОЦЕСИНГОВИЙ ЦЕНТР"
03117, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 65, оф. 300, код ЄДРПОУ 43552213
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНКОЙЛ»
08134, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Святошинська, будинок 26, офіс 3/1, код ЄДРПОУ 44590019
про стягнення заборгованості
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх.№4960 від 27.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНКОЙЛ» про стягнення заборгованості.
Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам частини 2 та пункту 2 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2025 позовну заяву (вх.№4960 від 27.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНКОЙЛ» про стягнення заборгованості залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
17.03.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№2002/25 від 17.03.2025).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2025 позовну заяву (вх.№4960 від 27.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНКОЙЛ» про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/716/25 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам справи строки на подання заяв по суті справи.
Після відкриття провадження у справі судом виявлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 11, 12 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2025 позовну заяву (вх.№4960 від 27.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНКОЙЛ» про стягнення заборгованості залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
09.04.2025 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №2535/25 від 09.04.2025), відповідно до якої позивач усунув недоліки позовної заяви, що встановлені ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2025.
Зважаючи на усунення позивачем недоліків позову, що встановлені судом після відкриття провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи, відповідно до частини 12 статті 176 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку із незначним терміном залишення позову без руху після відкриття провадження у справі, суд не вбачає підстав для продовження сторонам процесуальних строків, що встановлені ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2025, з власної ініціативи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2025 продовжено розгляд справи № 911/716/25.
Через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» надійшла заява (вх.№3202/25 від 13.05.2025) про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач заявляє до стягнення з відповідача 61534,20 грн основного боргу, 515,88 грн 3% річних, 5175,88 грн пені та 1422,67 грн інфляційних втрат.
До заяви подані докази направлення копії заяви відповідачу.
За результатом розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (вх.№3202/25 від 13.05.2025) про збільшення розміру позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (частина 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідна заява має бути подана до початку розгляду справи по суті, який починається через тридцять днів з дня відкриття провадження.
Так, провадження у справі відкрито 03.04.2025, проте, ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2025 позовну заяву було залишено без руху.
У подальшому, ухвалою Господарського суду Київської області від 11.04.2025 продовжено розгляд справи № 911/716/25, у зв'язку з чим заява про збільшення розміру позовних вимог мала бути подана у строк до 11.04.2025, як вбачається з відмітки оператора поштового зв'язку, позивач направив до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог 11.04.2025, отже, строк на її подання не пропущений, відтак, суд приймає заяву до розгляду.
Судом також враховано, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:
1) заміна одних позовних вимог іншими;
2) доповнення позовних вимог новими;
3) вилучення деяких із позовних вимог;
4) пред'явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Такі висновки також викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 17.08.2021 у справі № 910/19210/15.
З урахуванням змісту заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (вх.№3202/25 від 13.05.2025) та змісту попередньо поданої позовної заяви, суд оцінює заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (вх.№3202/25 від 13.05.2025) як заяву про зміну предмета позову.
Враховуючи, що підстави позову залишилися незмінними (порушення відповідачем договірних зобов'язань за договорами №796 від 31.08.2022 та №796/1 від 31.08.2022) вищевказана заява, якою заявлено додаткові позовні вимоги, приймається судом як зміна предмету позову, а, оскільки вона відповідає вимогам статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України та підписана уповноваженим на вчинення такої процесуальної дії від імені позивача представником, суд дійшов висновку про прийняття зміни предмета позову у справі.
Відповідно до частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу Українисуд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
У зв'язку із прийняттям судом зміни предмету позову, суд дійшов висновку про надання сторонам дозволу подати додаткові письмові пояснення з питання додатково заявлених позивачем вимог, в порядку частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (вх.№3202/25 від 13.05.2025) задоволено, подальший розгляд справи призначено здійснювати за остаточними позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНКОЙЛ» про стягнення з відповідача на користь позивача 61534,20 грн основного боргу, 515,88 грн 3% річних, 5175,88 грн пені та 1422,67 грн інфляційних втрат; надано відповідачу дозвіл подати додаткові письмові пояснення з питання додатково заявлених позивачем вимог, надано позивачу дозвіл подати відповідь на додаткові письмові пояснення відповідача з питання додатково заявлених позивачем вимог.
Копії ухвал Господарського суду Київської області від 11.04.2025, від 16.05.2025 направлялись відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» на адресу, вказану у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказані поштові відправлення суду повернулись до суду 30.04.2025, 09.06.2025, без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд зазначає, що за статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення без вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі та ухвали від 16.05.2025 відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.
За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження та оцінки усіх поданих суду доказів та враховуючи вимоги чинного законодавства, суд
встановив:
31 серпня 2022 року за №796 та №796/1 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАЛИВНО ПРОЦЕСИНГОВИЙ ЦЕНТР" як постачальником та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНКОЙЛ» як покупцем укладені договори (далі - договори).
Відповідно до пункту 2.1. договору №796 постачальник, відповідно до умов договору, зобов'язується надавати покупцеві пластикові карти «ARIS» і забезпечувати покупцеві поставку товарів та послуг на станції, через систему «ARIS», з використанням покупцем пластикових карт «ARIS».
Місцем поставки товарів і надання послуг є територія в межах митної території України (пункт 2.2. договору №796).
Покупець зобов'язався прийняти поставлені йому товари та послуги і своєчасно, відповідно до умов договору та додатків до нього, оплатити їх вартість постачальнику. Найменування і асортимент товарів і послуг, які постачальник зобов'язався поставити покупцю, визначається на підставі заявки покупця і прописується на магнітній смузі пластикової карти «ARIS». Умови поставки товарів і послуг, їх вартість, термін оплати вказуються в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (пункти 2.3. - 2.5. договору №796).
Згідно з умовами пункту 2.1. договору №796/1 комісіонер, відповідно до договору комісії №22/04/2020 від 22.04.2020, здійснюючи за дорученням комітента за винагороду посередницьку діяльність, діючи від свого імені, але за рахунок комітента, зобов'язується надавати замовнику пластикові картки «ARIS» і надавати йому послуги на станціях комітента, з використанням замовником пластикових карт «ARIS».
Місцем надання послуг є територія за межами митної території України (пункт 2.2. договору №796/1).
Замовник зобов'язується прийняти надані йому послуги і своєчасно, відповідно до умов договору та додатків до нього, оплати їх вартість комісіонерові. Найменування і асортимент послуг, які комісіонер зобов'язується надати замовникові, визначаються на підставі заявки замовника і прописуються на магнітній смузі пластикової картки «ARIS». Умови надання послуг, їх вартість, термін оплати вказуються в додатках до договору, які є його невід'ємною частиною (пункти 2.3. - 2.5. договору №697/1).
Відповідно до пункту 4.1.5. договору №697 та пункту 3.1.5. договору №697/1 постачальник (комісіонер) зобов'язується щотижня на вказану покупцем (замовником) адресу електронної пошти, висилати рахунки-фактури на оплату наданих йому послуг і реєстри до них, і розміщувати реєстри у Віртуальному кабінеті покупця (замовника).
Згідно з пунктами 4.1.8. договору №697 та 3.1.8. договору №697/1 первинні облікові документи, складені в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства України про електронні документи та електронний документообіг, визнаються сторонами як оригінали і мають однакову юридичну силу з паперовими документами. На вимогу однієї із сторін первинні облікові документи можуть бути складені і підписані в паперовій формі.
Як вбачається з пунктів 4.3.2. договору №697 та 3.3.2. договору №697/1 замовник (покупець) зобов'язався приймати від комісіонера (постачальника) і підписувати рахунки-фактури, реєстри, акти надання послуг і звірки взаємних розрахунків та інші документи, які є підтвердженням факту прийняття замовником (покупцем) наданих йому товарів і послуг.
Відповідно до пункту 4.3.3. договору №697 та пункту 3.3.3. договору №697:1 після отримання від комісіонера (постачальника) електронною поштою документів, перелічених в пункті 4.3.2. договорів, замовник (покупець) зобов'язався поставити свою печатку і підпис уповноваженої особи, і протягом 3-х робочих днів з дати отримання, відправити підписані документи на адресу електронної пошти комісіонера (постачальника). У разі надсилання поштою, поштові витрати оплачує замовник (покупець). Якщо замовник (покупець) не відправив комісіонерові (постачальнику) документи в установленому порядку, то такі документи вважаються прийнятими замовником (покупцем).
Згідно з пунктом 4.3.6.1. договору №697 та пункту 3.3.6. договору №697/1 після отримання замовником (покупцем) від комісіонера (постачальника) перерахованих в пункті 4.3.2. договору №697 та в пункті 3.3.2. договору №697/1 документів, при відсутності пред'явлених письмово заперечень, факт отримання замовником (покупцем) товарів і послуг вважається підтвердженим. Відповідно, після закінчення 7 робочих днів з моменту їх отримання, зазначені документи вважаються прийнятими замовником (покупцем) без претензій до комісіонера (постачальника) і є належними доказами, що підтверджують факт отримання послуг та/або товарів, та узгодження всіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість).
У пункті 4.3.7. договору №697 та пункті 3.3.7. договору 697/1 замовник (покупець) зобов'язується проводити оплату отриманих послуг на умовах, передбачених договором та додатків до нього.
Відповідно до пункту 5.2. договору №697 та пункту 4.2. договору №697/1 фактом підтвердження поставки товарів і надання послуг є чек встановленої комітентом форми або реєстр електронних записів про транзакції, роздрукований з сервера постачальника, завірений його печаткою і підписом. При наданні послуг на станціях комітента за допомогою автоматичних терміналів, фактом підтвердження надання послуг (доказом) є інформація, що надійшла на сервер комітента, надається замовнику у формі Реєстру, підписаного комісіонером і скріплена його печаткою або Акти наданих послуг і звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до Протоколів №2 встановлено такий термін оплати послуг заправки автотранспорту замовника дизельним паливом і додаткових послуг: передоплата (пункт 1).
Згідно з пунктом 9.1. договору №697 та пунктом 8.1. договору №697/1 договори діють з моменту підписання до 31.12.2023. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за 10 календарних днів до моменту закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про необхідність закінчення терміну дії договору (пункт 9.2. договору №697 та пункт 8.2. договору №697/1).
До матеріалів справи не надано доказів того, що одна із сторін договорів заявляла про закінчення терміну їх дії, в порядку пункту 9.2. договору №697 та пункту 8.2. договору №697/1, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що договори діяли в період спірних у справі правовідносин.
З умов вказаних договорів вбачається, що позивач зобов'язався надавати послуги із заправки паливом автотранспорт відповідача на території України та поза її межами.
Позивач належним чином виконав умови укладених договорів та передав, а відповідач прийняв в користування пластикові картки, за якими відповідачу надавались послуги по заправці автотранспорту на АЗС в межах території України по платиновим картам «ARIS» з моменту укладання договору та отриманні магнітно-чипованих карт «ARIS», що підтверджується актом №796/5 від 09.05.2024.
Позивачем виставлений відповідачу рахунок-фактури №62838Т від 21.01.2025 за договором №796 на суму 61534,20 грн.
Вказане підтверджується також актами на поставку товару, всього на суму 61534,20 грн, що підписані обома сторонами.
Відповідач, у свою чергу, зобов'язання за укладеними договорами не виконав, внаслідок чого виникла спірна заборгованість.
У зв'язку із наявністю непогашеного боргу позивач звернувся з цим позовом до суду.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договорів, факти надання послуг та оплати, строки дії договору, наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором, стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, які також нараховані позивачем на суми заборгованості за договорами.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договорів позивачем надані відповідачу послуги із заправки паливом, а відповідачем, у свою чергу, прийняті надані послуги без заперечень і зауважень, всього на суму 61534,20 грн, проте, всупереч умовам договорів, відповідач не оплатив послуги, доказів повної оплати прийнятих послуг суду не надано.
Враховуючи, що наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем належними та допустимими доказами, позовні вимоги, в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 61534,20 грн, підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (у тому числі пенею).
Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.1. договору №697 та пунктом 5.1. договору №697/1 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 6.2. договору №697 та пункту 5.2. договору № 697/1 при порушенні терміну або умов оплати, передбачених договором або Протоколом погодження умов розрахунків, покупець (замовник) виплачує комісіонеру (постачальнику) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 6.3. договору №697 та пунктом 5.3. договору №697/1 пеня нараховується з моменту виникнення прострочення платежу і до моменту повного погашення покупцем (замовником) заборгованості перед комісіонером (постачальником).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, який діяв у період спірних правовідносин, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/965-ВР від 22.11.1996, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 зазначеного Закону.
Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зважаючи на положення пункту 6.3. договору №697 та пункту 5.3. договору №697/1, сторони збільшили період нарахування пені, ніж той, що визначений у частині 6 статті 232 Господарського кодексу України - до моменту повного погашення покупцем (замовником) заборгованості перед комісіонером (постачальником).
Судом перевірено розрахунок пені за умовами договорів та встановлено, що він виконаний арифметично правильно.
Відповідач не оспорив заявлені позовні вимоги, не надав суду контррозрахунок пені.
За таких обставин, позовні вимоги, в цій частині, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім стягнення суми боргу, позивач заявляє до стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, 3 % річних за загальний період з 22.01.2025 по 03.05.2025 у розмірі 515,88 грн та інфляційні втрати за період з 22.01.2025 по 03.05.2025 у розмірі 1422,67 грн.
За перевіркою наданих позивачем розрахунків, суд встановив, що вони є арифметично правильними.
Відповідач не оспорив заявлені позовні вимоги, не надав суду контррозрахунків 3 % річних та інфляційних втрат.
За таких обставин, позовні вимоги, в цій частині, обґрунтовані відповідно до чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Зважаючи на вказане, позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Суд зазначає, що за частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позов подано в електронній формі через підсистему ЄСІТС "Електронний суд".
Відтак, суд зауважує, що при зверненні з позовом до суду на підставі платіжної інструкції № 186 від 24.02.2025 за подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, у той час, як сплаті підлягав судовий збір у розмірі 2422,40 грн (переплата складає 605,60 грн), оскільки позивачем не врахований коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору.
Поданням суду позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх.№3202/25 від 13.05.2025) розмір ставки судового збору не змінився, відтак, судом не враховується ця заява при оцінці розрахунку судового збору.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, з огляду на сплату позивачем судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 605,60 грн може бути повернутий позивачу з державного бюджету за його клопотанням.
Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов (вх.№4960 від 27.02.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНКОЙЛ» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНКОЙЛ» (08134, Київська область, Бучанський район, місто Вишневе, вулиця Святошинська, будинок 26, офіс 3/1, код ЄДРПОУ 44590019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно процесинговий центр» (03117, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 65, офіс 300, код ЄДРПОУ 43552213) 61534,20 грн (шістдесят одна тисяча п?ятсот тридцять чотири гривні двадцять копійок) основного боргу, 515,88 грн (п?ятсот п?ятнадцять гривень вісімдесят вісім копійок) 3% річних, 5175,62 грн (п?ять тисяч сто сімдесят п?ять гривень шістдесят дві копійки) пені, 1422,67 грн (одна тисяча чотириста двадцять дві гривні шістдесят сім копійок) інфляційних втрат та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішеня господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 12.09.2025.
Суддя С.О. Саванчук